Путівники з культури та мистецтва, рекомендації подій та історії про місто.
На північ від Нігде, між долиною Мелендіз та долинами Каппадокії з її унікальними скельними утвореннями, розташовані пагорби, які на перший погляд здаються просто голими вершинами.
За кілька кілометрів на схід від району Каман, неподалік від села Чагиркан, з безкрайньої степової місцевості височіє округла пагорб.
Людина, яка приїжджає до Батмена, часто знає це місто за певною назвою, але за цією назвою ховається історія, яка триває менше ста років.
Під час відвідування залів європейських музеїв, присвячених епосі Відродження, якщо уважно придивитися до деталей, наприклад, до скатертини столу або підлоги перед троном, то часто можна побачити килим з темно-синіми та червоними візерунками або зірки з вісьмома променями.
На дорозі, що веде з міста Ушак до Ізміра, приблизно за двадцять п'ять кілометрів на захід від міста, розташоване поселення під назвою Гюре. На перше погляд, ці округлі пагорби, що розташовані вздовж вузької долини, яку живить річка Гедіз, здаються звичайними пагорбами.
Сівас – це кухня, що відображає степовий регіон. Високогірські пасовища, де пасуться корови та вівці, стиглі інжири, що ростуть на великій висоті, кам'яні печі та гірська сіль – це основи цієї кухні.
Якщо ви побачите великого собаку світлої шерсті з чорною маскою на морді, який пасеться разом із стадом овець у степах Сіваса, то, швидше за все, це кангал.
У Шанлиурфі, коли ви сідаєте за стіл, поряд з хлібом, шашликом і кебабом завжди є яскрава приправа, яка може бути темно-червоного або фіолетового кольору. Місцеві жителі називають її "ісот".
Прогулюючись районом Халебібахче в Шанлиурфі, ви відчуєте під ногами залишки великих римських помешкань, а в їхніх кімнатах колись були викладені кам'яні килими.
Коли згадують про Ерзінджан, одним із перших речей, які спадають на думку, навіть у людей, які живуть далеко від цього регіону, є сир.
На автомобільній дорозі, що веде з Ерзінджана до Ерзурума, приблизно за 15 кілометрів на схід від міста, ви побачите круглу вершину, що піднімається посеред рівнини.
Зазвичай, коли хтось приїжджає до міста Чорум, він не повертається з порожніми руками. У сумці часто можна знайти пачку солоного арахісу.
Дізнатися назву міста з власних письмових джерел, знайдених у цьому місті, – один із найцікавіших моментів у археології. Два археологічні об'єкти в Чорумі, Хаттуша в Богазикале та Шапінува в Ортакьой, саме це і продемонстрували.
У регіоні Ардах зима настає рано і триває довго. У полях вирощують небагато сільськогосподарських культур, але пасовищ багато, тому страва місцевих жителів складається переважно з пшениці, молока, м'яса та меду. Найбільш відомі страви цього регіону – це страви з качки та сир.
Токат-кебаб подається на великій тарілці, і кожен її шматочок розповідає свою власну історію.
У Токаті, на тканинах, таких як хустки, серветки або простирадла, вручну наносяться візерунки яблук і винограду.
Прогулюючись селами Ризе, ви можете побачити невеликі дерев'яні конструкції, що підвішені у повітрі на чотирьох стовпах, розташованих біля будинків. Деякі з них вирізняються різьбленими балками, а інші – потемнілою від часу деревиною, і всі вони є свідченням майстерності, що передається з покоління в покоління протягом століть.
Приїжджаючи до Ризе вздовж узбережжя, перше, що кидається в очі, – це не саме море, а схили, що піднімаються одразу за ним. Ці схили вкриті густо посадженими, підстриженими і хвилястими плантаціями темного зеленого чаю.
На відстані приблизно семи кілометрів на північний схід від міста Малатья, серед персикових садів поселення Ордузу, височіє Арслантепе, який на перший погляд здається звичайним пагорбом.
Людина, яка приїжджає до Малатії влітку, спочатку відчуває цей город за його запахом. На початку липня абрикоси збирають у садах і розкладають на дахах, у дворах і на полях, де сонце протягом кількох днів робить їх більш насиченими.
У Кастамону день часто починається з булочки, а завершується він у вечірній час свіжоспеченим м'ясним пирогом з печі. Іноді між цими моментами може бути скибочка пастрма, миска тіріда або тарілка кислого рису.
Дорога, що веде з Кастамони в напрямку Сінопа, наближаючись до міста Ташкюпрю, спускається до широкої річкової долини.
Конуралп, розташований за вісім кілометрів на північ від Дюздже, на перший погляд здається звичайним районом невеликого містечка. Однак, під садами, будинками та вузькими вуличками ховається стародавнє місто, яке протягом століть кілька разів змінювало свою назву.
Знайти Дюздже на карті досить просто. Це невелике місто, розташоване посеред дороги між Стамбулом і Анкарою, яке лише одним узбережжям (Акчак'оча) торкається Чорного моря.
