Перейти до основного вмісту
Radar Türkiye
Знаходьте події в застосунку
Відкрити
Radar Türkiye

Тонкі та дерев'яні будинки в гірських районах.

Прогулюючись селами Ризе, ви можете побачити невеликі дерев'яні конструкції, що підвішені у повітрі на чотирьох стовпах, розташованих біля будинків. Деякі з них вирізняються різьбленими балками, а інші – потемнілою від часу деревиною, і всі вони є свідченням майстерності, що передається з покоління в покоління протягом століть.

Radar TürkiyeRadar Türkiye4 Kasım 2026
Ще немає оцінок

Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

Тонкі та дерев'яні будинки в гірських районах.

Під час прогулянок селами Ризе ви можете побачити невеликі дерев'яні споруди, що стоять на чотирьох стовпах, розташованих безпосередньо біля будинків. Деякі з них прикрашені різьбленими балками, інші – мають потемнілу від часу деревину, що свідчить про століття майстерності. Це "серендери", як їх називають у цьому регіоні. Під час підйому в гори ви зустрінете "яйла еви" – будинки, побудовані з каменю в основі та з товстих дерев'яних дощок у верхній частині. Цей текст розповідає про дерев'яну архітектуру Ризе, спираючись на офіційні джерела та "Інвентар культурної спадщини Східного Чорноморського регіону", показуючи, де сьогодні можна побачити ці споруди та як їх можна відвідати.

**Довга історія деревообробки**

"Інвентар культурної спадщини Східного Чорноморського регіону" розповідає про давню історію деревообробки в цьому регіоні, посилаючись на приклади з праць античних авторів. Згідно з інвентарем, Страбон писав про людей, які жили у високогірних районах Ризе, відомих як "Гептакомети" (люди з семи сіл), які жили на деревах і в дерев'яних вежах. Ці дерев'яні вежі називалися "мосин", і люди, які в них жили, також називалися "мосиніки". Інвентар підкреслює, що деревообробка досі майстерно практикується в Ризе та навколишніх районах, і що майстерність, що демонструється в "серендерах", перевершує подібні споруди в інших регіонах. Велика кількість лісу зробила деревину найприроднішим матеріалом у цьому регіоні. Серед дерев, згаданих в інвентарі, є: дуб, каштан, горіх, липа, вільха, самшит і фундук. Для будівництва будинків віддають перевагу березі, каштану, сосні та східній ялині. У прибережних районах використовуються каштан і береза, а у внутрішніх районах – сосна та ялина, оскільки з підйомом вгору кількість хвойних дерев збільшується.

**Що таке "серендер"?**

Управління культури та туризму провінції Ризе визначає "серендер" як типовий елемент архітектури Чорноморського регіону. Це дерев'яна споруда з дахом, що стоїть на стовпах, яка використовується для захисту продуктів від шкідників, сушіння та зберігання. Серед продуктів, які зберігаються в "серендерах", згадані: кукурудза, бобові, картопля, олія, сир, груша, "лаз елмаси" (місцевий сорт яблук) та "мушмула" (вид сливи). Згідно з "Інвентаром культурної спадщини Східного Чорноморського регіону", до 19 Інвентар надає цінну інформацію про майстерність, що використовується у виготовленні дерев'яних конструкцій. Досвідчені майстри виготовляють ці конструкції, використовуючи лише дерев'яні з'єднання, без використання цвяхів, що дозволяє демонтувати споруду та перенести її в інше місце. Згідно з інвентарем, обробка деревини у цих конструкціях значно вишуканіша, ніж у звичайних будинках. У будинках регіону Ризе рідко зустрічаються декоративні елементи, тоді як найбільш поширені вони на дерев'яних конструкціях та на фасадах деяких сільських будинків. Управління культури та туризму провінції Ризе також зазначає, що на фасадах цих конструкцій зазвичай присутні дерев'яні декоративні елементи. Розглядаючи конструкцію, зверніть увагу на балки, карнизи та цоколь; саме тут зазвичай зосереджуються різьблені та вирізані орнаменти. Важливо також розглянути будинок, що знаходиться поруч, оскільки він може дати розуміння контексту. Згідно з інвентарем, місце, де будується будинок, називається "юртом" або "юртомлук". При виборі місця враховується, щоб воно отримувало ранкові сонячні промені, знаходилося поблизу джерела води, було розташоване неподалік від оброблюваних земель і знаходилося в безпеці від зсувів. Найпоширенішим традиційним типом будинку в регіоні Ризе є двоповерхова будівля з кам'яним першим поверхом і двома поверхами, збудованими з каменю та дерева. На першому поверсі розташована комора, а основний вхід у будинок знаходиться на бічній стіні. Двері завжди ведуть до "евічі" – серця будинку. Там готують їжу, їдять і приймають гостей. У старих будинках піч займала все стіни "евічі", не маючи вікон. Над піччю знаходилася стеля, зроблена у вигляді решітки для виходу диму, яка називалася "чачел". З "евічі" можна потрапити до "хаят" – холу, звідки відкриваються двері в інші кімнати. Згідно з інвентарем, основна функція "хаят" – розподіляти тепло від печі в інші кімнати. Комора на першому поверсі також сприяє обігріву будинку, оскільки її стеля зроблена з дерева, що дозволяє теплу підніматися вгору. У деяких сільських будинках між коморою та першим поверхом є проміжний простір, який називається "ханбаги". Під дахом завжди є приміщення, які використовуються як склад або комора, і називаються "дагні", "дарні" або "дерені". Якщо будинок розташований з боку, де дують сильні вітри (з півночі або заходу), до цього фасаду додається допоміжна споруда, яка називається "чардак" або "пахча". На сторінці, присвяченій маєткам, Управління культури та туризму провінції Риз Згідно з інвентаризацією, найкращі зразки техніки "göz dolma" (буквально "насичений погляд", ймовірно, мається на увазі особливий стиль будівництва) знаходяться в селі Чальяян, поблизу міста Фіндикли.

Зі збільшенням висоти архітектура стає простішою. Згідно з інвентаризацією, будівлі, що використовуються в сільських місцевостях і на високогірних пасовищах протягом певних періодів року, простіші та менші, зазвичай складаються з одного приміщення: внизу – хлів, зверху – одна кімната. Важливо, що укриття для тварин на високогірних пасовищах будуються більш ретельно, оскільки основна мета високогірного скотарства – збільшення продуктивності тваринництва. Управління культури та туризму провінції Різе зазначає, що будинки, розташовані поблизу лісів, побудовані з дерева, нижній поверх, що використовується як хлів, – з каменю, а верхній поверх, де розташовані кухня, комора, вітальня та спальня, – з товстих дерев'яних дощок. Дах покритий сосновими дошками товщиною приблизно півтора-два сантиметри, які називаються "hartama", "harduma" або "hartuma". Щоб запобігти знесенню вітром, на дошки укладаються камені. У будинках з одним приміщенням комора, кухня та спальня знаходяться в одній кімнаті, а в будинках з двома приміщеннями кухня та комора розташовані з одного боку, а вітальня та спальня – з іншого. Згідно з інформацією управління, життя на високогірних пасовищах триває три місяці, з початку червня до першого тижня вересня. Інвентаризація східного регіону Чорноморського узбережжя також описує, що високогірне скотарство є необхідним способом випасу худоби та виробництва олії, сиру та кисломолочних продуктів, і що в ті часи, коли холодильники не були доступні в селах, це був єдиний спосіб зберегти продукти протягом літа. Згідно з інвентаризацією, під час свят на високогірних пасовищах грають музику на скрипці та "tulum" (традиційний турецький інструмент), виконують танці "horon", співають народні пісні та заклички. Ці свята колись влаштовувалися, щоб зробити перехід на високогірні пасовища та сільськогосподарські роботи більш веселими.

"Serender" (сховище для зерна) та зміни, пов'язані з чаєм.

Історія "serender" змінилася разом із розвитком чайної промисловості. Ці сховища, де зберігався кукурудзя, почали втрачати свою функцію, коли почали активно вирощувати чай. У розділі про народні ремесла інвентаризація зазначає, що будівництво "serender" та будинків у стилі "göz dolma" повністю припинилося, а через зменшення потреби в кам'яних роботах, майстрів, Музей природної історії в Чаєлі, згідно з інформацією GoTürkiye, повністю побудований з дерева та представляє сільськогосподарські інструменти та побутові предмети цього регіону. Якщо ви плануєте відвідати сільську місцевість, сторінка "Дімів" на сайті обласної адміністрації допоможе вам зорієнтуватися. Серед кам'яних будинків у Чамліхемшині є споруди, історія яких сягає 18-го та 19-го століть, а в місті Фіндікли розташовані будинки, побудовані з каменю. Для ознайомлення з альпійськими будинками (яйла) чудовим початком стане відвідування районів Чамліхемшин. Муніципалітет Чамліхемшин представляє Покут Яйла, розташовану на висоті 2032 метри, з її дерев'яними будинками, що гармонійно вписуються в навколишню природу, та унікальною архітектурою.

Рекомендації для відвідувачів:

Більшість сільських будинків і будинків у селах досі є житлом для сімей. Перед тим, як фотографувати, обов'язково отримайте дозвіл, не заходьте в сади та внутрішні дворики, не піднімайтеся сходами. Для кращого огляду дерев'яних деталей найкраще відвідувати ці місця вдень, коли будівлі освітлені сонцем. Дороги, що ведуть до яйла, вузькі та звивисті, і після дощу можуть бути слизькими. Відвідуйте яйла влітку, враховуючи, що погода може швидко змінюватися. Для отримання актуальної інформації про дні та години роботи музеїв, відвідайте сайт muze.gov.tr.

Джерела:

Коментарі

0/1000

Напишіть перший коментар