Перейти до основного вмісту
Radar Türkiye
Знаходьте події в застосунку
Відкрити
Radar Türkiye

Çorum арахіс.

Зазвичай, коли хтось приїжджає до міста Чорум, він не повертається з порожніми руками. У сумці часто можна знайти пачку солоного арахісу.

Radar TürkiyeRadar Türkiye4 Kasım 2026
Ще немає оцінок

Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

Çorum арахіс.

Ось переклад турецького тексту українською мовою:

Люди, які приїжджають до міста Чорум, рідко повертаються з порожніми руками. У більшості випадків у їхній сумці є пачка місцевого арахісу. Управління культури та туризму провінції Чорум також вважає місцевий арахіс одним із найпопулярніших сувенірів, що символізують місто. Щоб з'їсти жменю арахісу, потрібно лише кілька хвилин, але за цією жменькою стоять тижні важкої праці. У цій статті ми розповідаємо, як виготовляється місцевий арахіс, спираючись на офіційний документ про реєстрацію, і розповідаємо, де в місті можна побачити цей процес. Зареєстрований смак.

Чорумський арахіс зареєстрований у реєстрі географічних познак Турецької організації патентів і товарних знаків. Згідно з порталом організації, заявка була подана 15 серпня 2001 року, а реєстрація відбулася 10 грудня 2002 року під номером 42. Тип позначення – географічне, а організацією, яка отримала реєстрацію, є Торгова біржа Чорума. Документ про реєстрацію визначає спосіб використання позначення, а також місце виробництва – межі провінції Чорум. Географічне позначення вказує на те, що продукт походить з певного місця, і що його характеристики зумовлені умовами цього місця та людською працею. Коротше кажучи, назва "Чорумський арахіс" може використовуватися лише для арахісу, виготовленого в межах провінції та відповідно до описаного в документі методу. Шлях, що починається з сорту "дамла".

Документ про реєстрацію починається з інформації про сорт арахісу. Для виготовлення місцевого арахісу необхідно використовувати сорт "дамла", оскільки він має товсту шкірку, яку легко зняти. Документ вимагає, щоб 100 грамів арахісу сорту "дамла" у природному стані важили щонайменше 55-57 грамів. Бажано, щоб цей арахіс вирощувався в Чорумі, але також можна використовувати арахіс сорту "дамла", вирощений в регіонах з подібними кліматичними умовами. На сторінці управління культури та туризму, присвяченій кухні Чорума, пояснюється, чому цей стандарт важливий. З давніх часів арахіс, вирощений у цьому регіоні, був відомий своїми розмірами та придатністю для виготовлення арахісу. Однак після 1960-х років обсягів місцевого виробництва арахісу почало не вистачати, і почали імпортувати арахіс з інших регіонів. Однак, за даними управління, місцевий арахіс зберіг свою репутацію, оскільки головна відмінність полягає в майстерності обсмажування, яка передається з покоління в покоління. Обсмажування, витримка, повторне обсмажування.

Опис виробничого процесу в документі про реєстрацію чіт Після сортування нут замочують у воді, кількість якої регулюється залежно від потреби, потім знову поміщають у мішки, дають йому відпочити, а потім ще раз просіюють, залежно від розміру. Шкірки видаляють, обертаючи нут на сковороді за допомогою товкача, виготовленого з тополі, який називають "толмак". Уламки та шкірки видаляють за допомогою сита. Горох для леблебі витримують у мішках ще щонайменше місяць, а потім остаточно обсмажують на вогні. За бажанням, під час обсмажування додають сіль, перець або гвоздику. Обсмажений леблебі витримують у полотняних мішечках протягом десяти хвилин, а потім виставляють на продаж. Опис процесу на веб-сторінці місцевої адміністрації дає більш стислий опис, називаючи процес перетворення нуту на леблебі "працею, що займає півтора місяця". Різниця між цими двома описами може відображати різні деталі одного й того ж ремесла, що передаються від майстра до учня. Зареєстрована рецептура є специфікацією для реєстрації. Опис обладнання, що використовується, також міститься в документі. Піч має форму кола і викладена з цегли особливого виду, яка не пропускає повітря. Її поверхня обмазується сумішшю глинистої землі, глини та соломи. У центрі печі розміщується мідна сковорода діаметром від 90 до 110 сантиметрів, схожа на таз. Згідно з документом, цю сковороду виготовляють спеціально в місті Чорум досвідченими майстрами, і вона повинна мати зубчасту поверхню. Для розпалювання печі використовують дубові дрова. Товкак, який використовується для видалення шкірок, виготовляється з тополі, щоб запобігти розколюванню нуту. Документ вимагає, щоб товкак мав діаметр 50 сантиметрів і товщину не менше 30 сантиметрів, а також передбачає, що після кожного обертання його потрібно підрізати. Під час витримки використовуються полотняні мішки. Готовий леблебі зберігають у місці, де він не контактує з землею, розміщуючи під ним дерев'яну основу. Під час продажу та зберігання його слід зберігати в поліетиленових пакетах, інакше він швидко зіпсується. Місце виробництва також має відповідати певним умовам. Згідно з документом, це місце має бути не менше двох метрів у висоту, не повинно бути освітленим сонцем і мати вентиляційні отвори для забезпечення циркуляції повітря. Приміщення для витримки також має бути розташоване в місці, де не потрапляє сонячне світло, і мати площу від 250 до 300 квадратних метрів. Його стіни обмазуються сумішшю глинистої землі, соломи та вапна. Руки майстра та вечірній вітер Контроль якості

Значення географічного найменування захищається шляхом перевірки відповідності продукції встановленим стандартам. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію, контроль здійснюється комісією, створеною під координацією Торгової біржі міста Чорум. До складу комісії входять щонайменше двоє представників біржі, а також щонайменше по одному представнику від муніципалітету, управління сільського господарства та об'єднання ремісничих організацій міста Чорум. Комісія складається щонайменше з п'яти осіб. Вона збирається щорічно, а також за потреби, у разі скарг або підозр.

Різновиди та місцева продукція "леблебі"

Управління культури та туризму зазначає, що існує близько 40 різновидів місцевої продукції "леблебі". Окрім жовтого "леблебі", на веб-сайті згадуються гострі, солоні та з додаванням гвоздики види, а також розповідається про те, що ці види готуються після останнього обсмажування. На тому ж сайті зазначено, що традиційне виробництво з використанням дров триває, але також використовуються сучасні методи з використанням газових плит. Згідно з інформацією управління, у місті майже на кожному розі можна знайти магазин, де продається "леблебі". У рекомендаціях управління "леблебі" є одним із продуктів, який обов'язково потрібно придбати, відвідуючи місто Чорум. Опис, наданий управлінням, також показує, як відбувається останнє обсмажування в історичних магазинах міста. "Леблебі", який пройшов лише один етап обсмажування, пересипається з мішків у банки, а звідти – у великі миски. Потім він переміщується в піч, нагріту дровами, і після останнього обсмажування знову пакується в мішки для продажу. Згідно з інформацією на тому ж сайті, піч для обсмажування складається з вогнетривкої цегли, глини, сковороди та мішалки, і важливо, щоб використовували деревину, яка не залишає слідів. "Леблебі" є найвідомішим продуктом місцевої кухні Чоруму, яка, за словами управління, має близько ста видів страв. Під час прогулянки містом ви, ймовірно, побачите мішки з продукцією, розставлені перед магазинами, а також майстрів, які працюють біля печей. Щоб побачити місце "леблебі" в культурі міста, відвідайте музей Чоруму. Згідно з інформацією на порталі культури, в етнографічному залі музею відтворено три окремі крамниці, які відображають унікальне для Чоруму виробництво мідних виробів, "леблебі" та культуру кав'ярень. Ця реконструкція, з використанням печей, сковород і мішків, дозволяє вам побачити на власні очі обладнання, згадане у свідоцтві про реєстрацію.

Практичні поради

При покупці "леблебі" не забувайте про рекомендації щодо зберігання, зазначені у сві Джерела:

Коментарі

0/1000

Напишіть перший коментар