Перейти до основного вмісту
Radar Türkiye
Знаходьте події в застосунку
Відкрити

"Sivas Sofrası" та страви з географічним маркуванням.

Сівас – це кухня, що відображає степовий регіон. Високогірські пасовища, де пасуться корови та вівці, стиглі інжири, що ростуть на великій висоті, кам'яні печі та гірська сіль – це основи цієї кухні.

Radar TürkiyeRadar Türkiye4 Kasım 20266
Ще немає оцінок

Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

"Sivas Sofrası" та страви з географічним маркуванням.

Сивас – це край, відомий своєю кухнею, яка відображає унікальність степових просторів. Високогірні пасовища, де пасуться корови та вівці, стиглі інжири, виготовлені в кам'яних печах, та гірська сіль – це основи цієї кухні. У базі даних географічних познак Турецького патентного відомства для міста Сивас зареєстровано 22 позиції, з яких більшість стосуються продуктів харчування. Цей текст розповідає про зареєстровані місцеві делікатеси Сивасу, про те, як їх готують, і про те, як їх можна розпізнати під час подорожі містом.

Що таке географічне позначення?

Турецьке патентне відомство визначає географічне позначення як знак якості, який вказує на походження продукту, його характерні властивості та зв'язок цих властивостей з географічною зоною, гарантуючи їх. Географічні позначення реєструються двох видів. Якщо всі або основні характеристики продукту походять від природних та антропогенних факторів певної місцевості, і всі етапи виробництва відбуваються в цій місцевості, то це називається "назва походження". Якщо хоча б один з етапів виробництва, обробки або інших процесів відбувається в цій місцевості, то це називається "географічним знаком".

Управління культури та туризму провінції Сивас публікує на своєму веб-сайті документи, які окремо представляють зареєстровані місцеві продукти. Ці документи містять інформацію про реєстраційний номер, дату реєстрації, назву компанії, яка зареєструвала продукт, та метод виробництва. Уся наступна інформація взята з цих документів.

Важливість сиваського м'яса та солі.

Сиваське м'ясо було зареєстровано як географічний знак від імені Торгово-промислової палати Сивасу в 2011 році. Згідно з описом реєстрації, перша особливість цього м'яса полягає в тому, що воно виготовляється з яловичини та баранини, які вирощуються на високогірних пасовищах Сивасу і харчуються конюшиною, люцерною та чебрецем. У документі зазначено, що флора високогір'я надає м'ясу унікальний смак. Другий важливий фактор – відсутність добавок. У складі немає нічого, крім солі; не додають томатну пасту, овочі, перець або яловичий жир. Тому сама сіль також має велике значення. Використовується природна гірська сіль, видобута в селі Тузлагазі району Зара, яка не піддається хімічній обробці. Згідно з документом, ця сіль також запобігає зміні кольору м'яса під час зберігання. М'ясо пропускають через м'ясорубку один раз, вимішують, залишають на відпочинок щонайменше дванадцять годин, а потім знову пропускають через м'ясорубку. Котлети набувають тонкої Документ описує, що історія сиваського пастрмами почалася на початку 1900-х років у селі Кізджа села Сівас, а згодом поширилася по всій провінції. "Катмер" (Sivas Katmeri) був зареєстрований у 2018 році від імені Торгово-промислової палати Сівас. Це солона випічка, що готується з води, борошна, олії, дріжджів, жовтків яєць і солі, має прямокутну, пласку форму. Згідно з описом реєстрації, в Сівасі його особливо часто їдять на сніданок, але його можна вживати в будь-який час доби. Секрет "катмер" полягає в шарах. Тісто розкачують 10-15 разів, між шарами кладуть топлений жир, а потім згортають, як конверт, і розкачують знову. В останній раз на поверхню роблять невеликі надрізи у формі ґрат, а потім змащують жовтком. Згідно з документом, "катмер" випікають у пекарнях з кам'яними печами, оскільки це надає йому особливого смаку. "Пілав" з Діврігі (Divriği Pilavı), також відомий як "Алатли Пілав", був зареєстрований у 2020 році від імені адміністрації Діврігі. Пілав складається з шарів. Відварене та розділене на волокна м'ясо змішують зі спеціями і викладають на дно каструлі, зверху – відварену нут і родзинки, а потім рис. Згідно з описом реєстрації, цей пілав раніше готували для благодійних заходів і весіль. Кількість рису та м'яса однакова, а вершкового масла – половина від кількості м'яса. Після приготування пілав охолоджують, а потім перевертають у каструлі на тарілку, щоб були видні шари. Подають його з компотом з родзинок. "Кьофте" з Тонус (Tonus Köftesi) був зареєстрований у 2023 році від імені муніципалітету Алтинйайла. Це котлети, приготовані з тіста, що складається з кускусу, фаршу, цибулі, борошна, яєць і спецій, з начинкою з ниркового жиру, солі та перцю. Котлети варять у солоній воді. Згідно з документом, кускус виготовляється з пшениці сорту "Зерон", а фарш – з яловичого м'яса. "Кьофте" подають гарячими, в мідних каструлях, зазвичай з компотом з абрикосів. Тісто для котлет вимішують, поки кускус не набухне, потім роблять невеликі заглиблення великим пальцем, в ці заглиблення кладуть начинку і закривають котлетою. В описі реєстрації зазначено, що "кьофте" займає важливе місце в кулінарній культурі Алтин Опис товарів, що мають захищений найменування походження, показує, що розташування району на караванному шляху сприяло формуванню цих унікальних смаків. Хліб "Зара" та мед "Зара".

Два товари з району "Зара" мають захищений найменування походження і зареєстровані від імені сільськогосподарської спілки "Зара". Хліб "Зара" готується з пшеничного борошна, сироватки або сирного соку, гірської солі та дріжджів, а потім випікається на металевій поверхні над вогнем. Він виготовляється у трьох варіантах: простий, з картоплею або з сироваткою; верхня частина має рельєфний візерунок, утворений пальцями. Мед "Зара" – це квітковий мед, який виробляється бджолами, що живляться рослинами, такими як чебрець, меліса, люцерна, що ростуть на високих альпійських луках району. Згідно з описом, збір меду починається в середині серпня і триває до середини вересня, а мед пропонується у вигляді стільників або фільтрованого. Інжир, шовковиця та мариновані овочі.

У провінції Сівас є п'ять продуктів, які мають захищений найменування походження, тобто всі етапи виробництва відбуваються в цьому регіоні; серед них – інжирний сироп з Гюрюна та шовковиця з Гемарека. Інжирний сироп з Гюрюна виготовляється з білого інжиру, який росте на великій висоті, і збирається з початку червня до кінця серпня. Інжир збивається, сік кип'ятиться в мідному казані, а потім виставляється на сонці на тарілках. Згідно з документацією, у виробництві не використовуються добавки. Шовковиця з Гемарека – це червоні плоди, розміром з нут, які ростуть у долинах річок, що впадають у річку Кізілірмак. Опис показує, що плоди дозрівають в кінці літа, і що унікальний смак і колір надаються ґрунтом регіону та різницею температур між днем і ніччю. Мариновані овочі "Пезик" з Сіваса – це місцевий вид маринованих овочів, приготованих з пагонів цукрової буряки. Згідно з документацією, раніше цей продукт готували у великих казанах перед будинками. Сушена квасоля "Сушехрі" вирощується на полях, розташованих на великій висоті, де їх поливають холодними джерельними водами, використовуючи стародавні сорти, і вона не втрачає шкірку під час приготування. Найновіша реєстрація продукту – це "Сівас Келлесі"; база даних TÜRKPATENT показує, що вона була зареєстрована від імені Сіваської торгової біржі у 2026 році. Як знайти ці смаки в Сівасі.

Найкраще в цих реєстраціях те, що кожен продукт пов' Джерела:

Коментарі

0/1000

Напишіть перший коментар