Археологічні розкопки в Калехейюку: сорок років досліджень.
За кілька кілометрів на схід від району Каман, неподалік від села Чагиркан, з безкрайньої степової місцевості височіє округла пагорб.
Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

За кілька кілометрів на схід від району Каман, біля села Чагиркан, на степу височіє округла пагорб. Цей пагорб, який здалеку може здатися звичайним, насправді є курганом, утвореним шарами поселень, що існували протягом тисячоліть. Це місце, відоме як Каман-Калехьоюк, де японські археологи з 1986 року щороку проводять розкопки. Ця розповідь не про сам курган чи розташований поруч музей, а про історію цієї тривалої розкопки: про те, як вона почалася, що шукали, що було знайдено до сьогодні, і як за сорок років у самому серці степу було створено науковий комплекс. Історія починається в Токіо.
Згідно з інформацією, наданою Японським інститутом археології в Анатолії, Японський центр близькосхідної культури був заснований у районі Мітака в Токіо в жовтні 1979 року за ідеєю принца Такахіто Мікаса для проведення досліджень Близького Сходу. У 1985 році центр провів попередні дослідження в Калехьоюк. У звіті археологічної експедиції за двадцять сьомий сезон зазначено, що під час цих перших розкопок було зібрано близько 240 тисяч знахідок, включаючи уламки кераміки, залізорудну руду та інші предмети. Після вивчення однієї десятої частини зібраних уламків кераміки, було встановлено, що курган містить культурний шар віком приблизно 5500 років. Основні розкопки розпочалися через рік. Згідно зі сторінкою інституту, присвяченою Калехьоюк, першу лопату в 1986 році, будучи головою центру, встромив принц Мікаса, і роботи тривають безперервно з того часу. Протягом багатьох років керівником експедиції був доктор Сачіхіро Омура. Розкопки в Туреччині проводяться за дозволом Міністерства культури та туризму, і щосезону експедиція працює у співпраці з делегацією, призначеною міністерством; у звітах делегації кожного сезону також зазначається, з якого музею прибув представник.
Як "читати" курган?
У кургані час "читається" зверху вниз. Найновіші поселення знаходяться у верхніх шарах, а найдавніші – в нижніх. Експедиція вказує, що розміри об'єкта становлять 280 метрів у діаметрі та 16 метрів у висоту, що робить його середнім за розміром курганом в анатолійському масштабі. Він розташований приблизно за 100 кілометрів на південний схід від Анкари, вздовж старої дороги Анкара-Кайсері. На сьогоднішній день експедиція виділила чотири основні культурні шари. Верхній, перший шар належить до османського періоду, тобто приблизно до 15-17 століть. Другий шар – до е У 1986 році було розпочато розкопки у двох зонах: Північній та Південній. Північна зона призначена для детального вивчення шарів ґрунту, а Південна – для спостереження за поселеннями різних культур на великій території. Одна зона відповідає на питання про глибину, а інша – про ширину. Світло в темряві
Одним із важливих відкриттів, які вивели Kalehöyük на передній план у світі археології, є інформація про період залізного віку. Інститут нагадує, що період з XII по VIII століття до нашої ери, після падіння Імперії Хеттів, довгий час називався "Темними часами", оскільки вважалося, що він не залишив значних культурних слідів. Однак, у II фазі розкопок у Kalehöyük, яка відповідає початку цього періоду, було виявлено послідовні шари поселень і багату матеріальну культуру. У звіті за двадцять четвертий сезон описуються напівзаглиблені споруди, стовпи, розташовані на однаковій відстані, та кімнати з закругленими кутами в Південній зоні. У тому ж звіті висловлюється думка, що розписна кераміка, знайдена в цих шарах, може стати ключем до розуміння культури "Темних часів" в археології Анатолії. У шарах, що належать до другого тисячоліття, чітко простежується послідовність культур: спочатку епоха ассирійських торгових колоній, потім Старе Хеттське царство, а потім епоха Хеттської імперії. У звіті за двадцять п'ятий сезон описується у Північній зоні кам'яну стіну висотою понад три метри та вимощену щебенем дорогу, що належать до епохи ассирійських торгових колоній; у тому ж сезоні на невеликій площі було знайдено золоті вироби, і експедиція інтерпретувала це місце як майстерню. Залізо та майстерні
Шари Kalehöyük зберігають не лише сліди будівель, але й сліди виробництва. Серед знахідок, зібраних під час перших поверхневих досліджень, було залізне рудило, а в наступних звітах детально описується металообробка. У звіті за двадцять восьмий сезон описується біля фортеці, що належить до пізнього залізного віку, сліди вогнищ, розташованих у тому ж місці кілька разів, залізорудні відходи, що утворюються під час плавлення міді, та кам'яні форми. На основі цього, експедиція дійшла висновку, що в цій частині Північної зони розташовані майстерні, що належать до пізнього залізного віку. Сліди повсякденного життя також зберігаються в шарах. У тому ж звіті описуються дві прямокутні споруди з кам'яними стінами в Південній зоні. У попередньому сезоні на дні цих споруд було знайдено пше Сьогодні, ті довгі, світлі дахи, які видно здалеку, є самою оборонною системою. Курган також був сфотографований з повітря за допомогою цифрової камери, прикріпленої до повітряної кулі. Інститут у степу.
Можливо, найважливішим результатом сорокарічних розкопок є комплекс, розташований біля кургану. Японський анатолійський археологічний інститут був заснований у селі Чагиркан у травні 1998 року, підпорядковуючись центральному офісу в Токіо. Згідно з інформацією інституту, протягом багатьох років роботи проводилися у тимчасових будівлях. Будівництво постійної будівлі розпочалося у 2004 році; дослідницьке крило було завершено у вересні 2005 року, а конференц-зал і бібліотека – у вересні 2007 року. Конференц-залу було названо на честь турецького археолога Тахсіна Озгюка, близького друга інституту. У статті, опублікованій Гончою Тюнчаблек Дінчер з Університету Хаджі Бекташ Велі в Невшехірі у 2024 році, цей комплекс розглядається з архітектурної точки зору. Згідно зі статтею, кампус складається з музею, складу, інституту та житлових блоків; інститутний корпус складається з трьох з'єднаних між собою восьмикутних будівель, а складські приміщення для артефактів – з двох L-подібних будівель, розташованих навпроти них. У дослідницькому корпусі знаходяться лабораторії, бібліотека, робочі кімнати, фотоцентр і конференц-зал. На власному веб-сайті інституту перелічені окремі напрямки, такі як реставрація, археохімія, археоботаніка, зооархеологія та дослідження палеосередовища. Інші дві частини комплексу розповідають історію кургану. Сад пам'яті принца Мікаси, відкритий у 1993 році, і археологічний музей, де експонуються знахідки з Яссіхьоюк, Бюклюкале та кургану, разом з інститутом утворюють єдиний культурний комплекс. На порталі міністерства зазначено, що музей був створений за співпраці урядів Туреччини та Японії та був відкритий для відвідування 10 липня 2010 року. Розкопки, що працюють як школа.
Курган – це не лише місце розкопок, а й школа. Інститут ставить перед собою завдання підготовки молодих дослідників і, особливо, пробудження інтересу до історії та культурної спадщини серед місцевих дітей. Під час двадцять шостого сезону розкопок, одночасно з розкопками, за підтримки Фонду Японії та Міністерства культури та туризму, був організований курс для фахівців турецьких музеїв. Влітку також проводилися польові курси з археології, зооархеології та археоботаніки; серед учасників були студенти з Японії У першому сезоні розкопок у Яссихоюк були виявлені обвуглені стіни великої споруди, що зберегли приблизно 230 сантиметрів від своєї первісної висоти. Буклуккале розташований на скелястому мисі, що виступає над річкою Кізилірмак, на ділянці дороги, що з'єднує Анкару та Каман. На основі кераміки, знайденої на поверхні, інститут визначає це місце як місто, що існувало в епоху Хеттської імперії, з діаметром приблизно 500 метрів. Причина вибору цього місця очевидна: шар, що відноситься до епохи Хеттської імперії, у Калехоюк є тонким і був пошкоджений наступними спорудами епохи заліза. Буклуккале може заповнити цей пробіл, сприяючи створенню безперервної культурної історії Центральної Анатолії.
Як найкраще відвідати:
Найкращий спосіб познайомитися з курганом – це відвідати музей, розташований поруч. Спочатку огляньте макет кургану та розділи, що описують його шари, а потім подивіться на вершину ззовні. Це найпростіший спосіб уявити шари, про які йдеться в цій статті. Інформація про те, чи можна відвідувати археологічну зону в період, коли там не проводяться розкопки, не вказана в офіційних джерелах. Перед відвідуванням дізнайтеся про умови відвідування та актуальний графік роботи в музеї або на порталі Міністерства. Розкопки проводяться влітку, і в цей час там працює команда. Під час спостереження за роботою команди важливо поважати їхню роботу та захисні конструкції. У степу мало тіні, а літнє сонце дуже сильне, тому не забудьте взяти з собою капелюх і воду. Наприкінці весни та на початку осені кольори степу більш м'які, і прогулянка буде більш комфортною. Разом із японським садом, що знаходиться поруч, цей комплекс може легко зайняти півдня під час поїздки до Кіршехіру.
За сорок років Калехоюк перетворився на лабораторію, де вчені досліджують п'ять тисяч років, захованих під курганом. Це місце, де археологи з двох країн працюють разом, і воно є одним з найбільш інформативних місць у Кіршехірі для тих, хто хоче побачити, як наполеглива наука може вкорінитися в певному місці.
Джерела:
- Японський анатолійський археологічний інститут, Про нас, https://old.jiaa-kaman.org/en/about_us.html
- Японський анатолійський археологічний інститут, Каман-Калехоюк, https://old.jiaa-kaman.org/en/excavation_kalehoyuk.html
- Японський анатолійський археологічний інститут, 24-й сезон розкопок (2009), https://old.jiaa-kaman.org/en/excavation Сезон розкопок (2013), https://old.jiaa-kaman.org/en/excavation_kl_28.html
- Японський інститут анатолійської археології, розкопки Яссихейюк, 2009, https://old.jiaa-kaman.org/en/excavation_yh_1.html
- Японський інститут анатолійської археології, Бюклюкале, https://old.jiaa-kaman.org/en/excavation_buklukale.html
- Японський інститут анатолійської археології, курс з археоботаніки, 2015, https://old.jiaa-kaman.org/en/fc_archaeobotany2015_e.html
- Міністерство культури та туризму, Турецькі музеї, Археологічний музей Каман-Калехейюк, https://turkishmuseums.com/museum/detail/2118-kirsehir-kaman-kalehoyuk-archaeological-museum/2118/4
- Тунчбілек Дінчер, Г. З. (2024), Представлення турецько-японської співпраці, Археологічний музей Каман-Калехейюк, Науковий журнал Університету Хаджі Бекташ Велі, Невшехір, https://doi.org/10.30783/nevsosbilen.1522065
Коментарі
Напишіть перший коментар
