Путівники з культури та мистецтва, рекомендації подій та історії про місто.
Людина, яка приїжджає до Чанаккале, часто пояснює назву міста, посилаючись на фортеці, розташовані в протоці. Однак, друга частина назви пов'язана з землею.
Сезон відкритого театру імені Харібіє Чеміля Топузлу завершується концертами в листопаді, а молодь віком від 18 до 24 років може безкоштовно відвідувати ці концерти за програмою "Твоє місце".
Виставка під кураторством Маркуса Графа, що представляє 38 творів 24 сучасних митців, досліджує поняття щастя та утопії. Її можна відвідати в галереї Taksim Sanat до 10 січня 2027 року.
Більшість книг з історії філософії починаються з одного й того ж місця: з Мілета, розташованого на узбережжі Егейського моря, поблизу міста Балат, яке сьогодні є частиною району Дідім провінції Айдин. Це було приблизно в 6 столітті до нашої ери.
Сьогодні, піднявшись на найвищий рівень театру в Мілеті та повернувшись обличчям на захід, людина не побачить моря на горизонті. Перед нею простягається рівнинна місцевість, вкрита бавовняними полями, зрошувальними каналами та болотистими ділянками.
У північно-східній частині провінції Кірклер, за кілька кроків від кордону з Болгарією, розташований ліс, в якому взимку ґрунт вкривається водою.
На ділянці старої дороги, що вела з Стамбула до Едірне, і яка проходила через провінцію Кірклер, розташовано три великі кам'яні мости, що знаходяться на відстані кількох кілометрів один від одного.
На півдні провінції Ялова, у вузькій долині, що простягається схилами лісистих гір Саманли, витікає гаряча вода з-під землі.
Багато людей знають Ялову завдяки її термальним джерелам, прибережному розташуванню та близькому розташуванню до Стамбула. Однак, назва цього міста також згадується в історії Османської імперії: тут, у середині XVIII століття, було засновано перший відомий державний цех з виробництва паперу.
Тепе Алішар, розташоване на південному сході міста Соргун, у рівнинній місцевості басейну річки Канак, сьогодні являє собою тиху пагорб. Навколо нього простягаються поля, а туристичної інфраструктури там немає.
Найкращий спосіб позначити Йозгат – це за столом. Цей регіон розташований у самому серці великого степу, відомого як Бозок, де зими тривалі та суворі, а літа короткі та сухі.
Сафранболу отримав свою назву від квітки шафрану. Ця квітка, зі своїми червоними пелюстками, протягом століть надавала стравам міста жовтий колір, а десертам – свій неповторний аромат.
Людина, яка вперше приїжджає до Сафранболу, спочатку сприймає будинки як картину. Білі фасади, розташовані на схилі, темні дерев'яні рами, черепичні карнизи та верхні поверхи, що виступають на вулицю, створюють єдиний мальовничий вид.
Серія концертів "Голоси, що лунають з глибин" у водосховищі Шерефіє продовжується 6-8 листопада трьома концертами барокової музики; сольні виступи скрипки та віолончелі прозвучать у унікальній акустиці водосховища, даруючи слухачам незабутні враження.
У місті Орду, розташованому на узбережжі, життя зосереджено значно вище, ніж узбережжя. Гори, що піднімаються одразу за прибережним містом, відкривають вид на широкі луки, рівнини, оточені лісами, і розкидані вздовж узбережжя ділянки, що знаходяться на висоті понад тисячу метрів.
У Орду, щоб зрозуміти географію міста, найкращий спосіб – це познайомитися з місцевою кухнею.
Коли ви вперше потрапляєте до середньовічних споруд у Коньї, часто перше, що привертає вашу увагу, – це не камінь, а колір.
Під'їжджаючи до Кон'ї потягом або автомобілем, з вікна відкривається пейзаж, який розповідає про життя цього міста. Перед вами простягається рівнинна, широка місцевість, поля, що жовтіють після збирання врожаю, і стада овець, що пасуться між ними.
Людина, яка знає Трабзон лише по прибережній дорозі, насправді бачила лише половину цього міста.
У Трабзоні стіл для трапези розташований між морем і горами. З одного боку – хамса, яку ловлять біля берега взимку, з іншого – вершкове масло та сир, виготовлені з молока тварин, які пасуться на альпійських луках, а посередині – кукурудза, яка росте на схилах.
Щороку на початку літа, в районі Сарайїчі, що знаходиться на північ від Едірне, лунають звуки барабанів і зурни, а борці, вкриті олією, виходять на трав'яне поле.
Перше питання, яке часто задають туристам, що приїжджають до Едірне: де можна скуштувати місцеву смакоту? Це питання цілком обґрунтоване, оскільки брошура Міністерства культури та туризму про Едірне також визначає "чіґер" (смажена печінка) як одну з найвідоміших місцевих страв.
Коли ви заходите на подвір'я Taşhan в Ерзурумі, ви бачите безліч чорних, блискучих каменів, виставлених у вітринах. Назва цього каменю варіюється в залежності від регіону: десь його називають "Oltu taşı", десь "Erzurum taşı", а дехто називає його чорним бурштином.
Людина, яка приїжджає до Ерзуруму взимку, спочатку відчуває холод, а потім згадує про щедрий стіл.
