Путівники з культури та мистецтва, рекомендації подій та історії про місто.
Річка Акарчай не досягає моря. Вона бере свій початок у високогірних районах на заході провінції Афйонкарахісар, протікає через центр міста, повертає на схід, перетинає велику рівнину і завершує свій шлях у озері Ебер, розташованому між містами Болвадін і Чай.
Усі, хто відвідує Афйонкарахісар, перш за все згадують про цей регіон через його унікальний смак.
Людина, яка знає Адану лише за її кебабами, спекою та широкими вулицями, відкриває для себе зовсім інше місто, коли піднімається на кілька кроків від західного кінця Taşköprü.
Подорожній, який їде з Адани на північ, у напрямку Позанты, в певний момент бачить, як гори Таурус піднімаються, утворюючи стіну.
В Адані їжа – це не просто прийом їжі, а звичка, яка визначає ритм дня.
Прогулюючись долинами Каппадокії, ви обов'язково помітите маленькі отвори, розташовані рядами на схилах, а також червоні та білі смуги, намальовані навколо деяких із них. Це не вікна будинків, а двері для голубів.
Кизылирмак, найдовша річка Туреччини, ділить місто Аванос з заходу на схід, розділяючи його навпіл. Назва міста, а також ремесла, якими тут займаються, пов'язані з берегами цієї річки.
Кожен, хто вперше відвідує Каппадокію, задає одне й те саме питання: як утворилися ці кам'яні "гриби" – тонкі стовпчики з темною "шапочкою" на вершині? Відповідь криється не в одній події, а в двох різних історіях, що розгорталися протягом мільйонів років.
Річка Сакар'я та провінція Сакар'я мають однакову назву не випадково. Річка бере свій початок поблизу району Чіфтелері в провінції Ескішехір, протікає великою дугою в Центральній Анатолії, повертає на північ і досягає Чорного моря.
Для того, хто приїжджає до Сакарії з Стамбула, першим, що часто зустрічається, є щедра трапеза. Цей регіон розташований у місці, де рівнини, родючі землі, що живляться наносами річки Сакарії, лісисті пагорби та узбережжя Чорного моря зливаються воєдино.
Стоячи перед вітриною в Ескишехірі, ви спостерігаєте за викарбуваним на білому камені зображенням збору винограду, і насправді ви бачите матеріал, який не зустрічається в жодному іншому місці у світі такої високої якості.
Ескішехір – одне з небагатьох міст у Туреччині, куди можна дістатися поїздом, а потім дослідити пішки.
Анкара – це справжня зимова столиця. Згідно з даними, зібраними Генеральним управлінням метеорології з 1927 року, середня температура в місті в січні трохи перевищує нуль градусів, а середня мінімальна температура – нижче нуля.
Одним із факторів, які перетворили Анкару на столицю, стала залізниця. Наприкінці 1892 року, коли залізниця, що прийшла з Стамбула, досягла міста, Анкара була анітолійським містечком, де процвітали торгівля вовною та зерном.
Анкара розташована на висоті в середньому 938 метрів над рівнем моря, і це місто, яке розмістилося не на рівнинній місцевості, а між пагорбами та схилами. Тому найкращий спосіб відчути атмосферу міста – піднятися на пагорб і подивитися вниз.
Людина, яка живе в Анкарі, щодня проходить повз кілька курганів, але часто навіть не знає про це.
Ми звикли розглядати Анкару як місто, яке має вихід до моря або великої річки, але насправді воно було засноване на рівнині, де сходяться водні шляхи.
Анкара, розташована в самому серці степової місцевості, є столицею, і значна частина її зелених зон та водні ресурси були створені пізніше, завдяки плануванню та наполегливій праці.
Більшість жителів Ізміра знають район Борнова як східний кінець міської лінії метро, а також як місце, де багато студентів і де розташований шлях до лікарні.
Історія Ізміра часто розповідається через призму таких міст, як Смірн, Ефес і Пергамон. Цей текст зосереджується на періоді, що передував цим великим містам, і на їхньому оточенні.
Коли згадують Урлу, у багатьох людей одразу виникають асоціації з набережною, виноградниками та Клазоменаями. Однак, у внутрішніх районах цього району, серед оливкових гаїв і соснових схилів, знаходяться два села, які самостійно створили свою унікальну культуру.
Для піших прогулянок на природі в Ізміру не потрібно їхати далеко.
Багато людей знають Ізмір завдяки газонам вздовж набережної та блакитним водам затоки. Однак, місця, де мешканці міста відпочивають у вихідні, часто розташовані трохи далі від узбережжя, у районах, де люди насправді живуть.
Автошлях, що йде з Стамбула на захід, до Едірне та на Балкани, протягом століть стикався з однією і тією ж проблемою.
