"Будинок у Сафранболу: Життя, балкон і виноградник."
Людина, яка вперше приїжджає до Сафранболу, спочатку сприймає будинки як картину. Білі фасади, розташовані на схилі, темні дерев'яні рами, черепичні карнизи та верхні поверхи, що виступають на вулицю, створюють єдиний мальовничий вид.
Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

Коли людина вперше приїжджає до Сафранболу, вона бачить будинки, як на картині. Білі фасади, темні дерев'яні рами, черепичні карнизи та верхні поверхи, що виходять на вулицю, створюють єдиний пейзаж. Проте, кожен будинок – це своєрідний літопис, що розповідає про життя, яке формувалося протягом століть. За даними туристичної консультації Сафранболу, у центрі міста знаходиться близько 2000 традиційних будинків, збудованих у 18-19 століттях та на початку 20-го століття, з яких близько 800 перебувають під юридичним захистом. Цей текст розповідає про те, на що звертати увагу, стоячи перед одним з цих будинків, як рухатися всередині та що шукати в музеї.
**Щоб зрозуміти будинок у Сафранболу, потрібно спочатку звернути увагу на його розташування.** Історично місто поділяється на два райони. "Місто" – це зимова резиденція, розташована в двох низьких долинах, де знаходяться фортеця, ринок та такі райони, як Акчасу, Гюмюш, Мусалла, Калеалти та Табахане. Тут будинки розташовані близько один до одного, а вулиці вузькі. "Баглар" – це літня резиденція, розташована на кілька сотень метрів вище, у місці, де є доступ до повітряних потоків і де є більше простору. За словами представників туристичної консультації, майже у кожної сім'ї були як зимова, так і літня оселі, і коли наступала тепла погода, сім'ї переїжджали до своїх літніх будинків у Баглар, але виробництво та торгівля на ринку продовжувалися протягом літа. Однією з найважливіших рис міста є повага до сусідів. Управління культури та туризму провінції Карабук зазначає, що жоден будинок не заважає огляду іншого, і що всі будинки орієнтовані на більш центрально розташовані громадські будівлі та історичні пам'ятки. Фасади будинків, що знаходяться близько, мають закриті вікна, а фасади, що знаходяться далі, – відкриті. Ви можете самостійно переконатися в цьому, подивившись вниз з вершини фортеці або з пагорба Хıdırлык. Майже з кожного вікна відкривається вид. Сама вулиця також є елементом архітектури. Дороги, що ведуть до площі, внутрішні двори історичних пам'яток та самі площі вимощені каменем. Згідно з джерелами, це зменшує вологість, робить покриття стійким до повеней і дозволяє кореням дерев отримувати воду. На стінах будинків, розташованих на кутах, можна побачити скоси та, іноді, підпірні стіни, які називаються "айбакаджі". Це невеликі, але продумані рішення, які дозволяють будинку адаптуватися до вигину вулиці.
**Кам' У деяких вікнах і дверях досі збереглися дерев'яні решітки, які називаються "мушабаки". Зверніть увагу також на виступи. Виступи, які виходять на вулицю, слугують не лише для декорації. Як пояснює Баязіт, через те, що ділянки не мають прямих кутів, кімнати мають виступи, що дозволяє їм набувати більш квадратну або прямокутну форму, а також забезпечує огляд у різних напрямках. Якщо кімнати не мають виступів, то виступами стають еркери. Таким чином, виступ – це компроміс між кривою ділянкою та рівною кімнатою. Від порога до життя.
У будинки входять через великі двостулкові двері. Приміщення на першому поверсі, куди відкриваються двері, називається "хаят", а якщо підлога викладена каменем, то це "ташлик". У цих приміщеннях є решітки, виготовлені з різьблених вертикальних дощок, які називаються "глісте" і забезпечують доступ світла та повітря. За даними Департаменту культури та туризму провінції Карабюк, у цьому приміщенні розміщують зимові дрова, а "глісте" влітку забезпечує вентиляцію, а взимку – теплоізоляцію. З "хаяту" через двері переходять до хліва. На першому поверсі також є великі печі, комори та підвали. Коротше кажучи, перший поверх – це господарська частина будинку. Тут зберігають корм для тварин, дрова, продукти та проводять важкі кухонні роботи. У музеї зверніть увагу на кам'яну підлогу, місце, де була піч, і смугасте світло, яке залишає "глісте". Саме там найкраще зрозуміти, наскільки велика частина життя проходить у цьому напіввідкритому, напівзакритому приміщенні. Софа, еркер і кімната.
На верхні поверхи ведуть дерев'яні сходи. За даними туристичної консультаційної служби, другий поверх більш стриманий, ніж інші, і тут є кухня, яка за потреби може використовуватися як спальня. Повсякденне життя відбувається на середньому поверсі, оскільки взимку його легше обігріти. Третій поверх – це найдосконаліша частина будинку, з вищими стелями. У центрі планування знаходиться софа. Як розповідає Баязіт, жителі Сафранболу називають софу "чардак". Софа може бути розташована зовні, всередині або посередині. У будинках з центральною софою кімнати розташовані по обидва боки від неї. Приміщення, що знаходяться між кімнатами і є продовженням софи, називаються еркерами. Кількість еркерів може варіюватися від однієї до чотирьох. Вільні еркери часто піднімаються на один-два сходи, іноді відокремлюються від софи колонами, а перед вікном встановлюється лавка. Баязіт пише, що еркер – це місце, де жінки сидя Одруженому синові не купують окремий будинок, а наречена переїжджає до вже існуючої родини, і кожна сім'я займає власну кімнату, де задовольняє всі свої потреби. Найбільш шанованим місцем у будинку є "башода" (головна кімната). Баязіт розповідає, що стеля цієї кімнати, а також диван, що в ній знаходиться, були ретельно прикрашені, а в деяких будинках стіни "башоди" були оздоблені малюнками та візерунками. Не забудьте підняти голову і подивитися на стелю в музеї. Розкішні дерев'яні стелі тихо розповідають про смак і достаток власника будинку. Піч, мангал і лампа.
У цих будинках опалення забезпечувалося за допомогою печі. Вугілля, що горіло в печі, переносили в мангал, а звідти – в кімнати. Туристичний інформаційний центр зазначає, що утримувати тепло в дерев'яному будинку було складно, тому головним було не нагрівати простір, а зігрівати людей. Згідно з інформацією, наданою Управлінням культури та туризму провінції Карабюк, піч з'явилася в цьому регіоні лише наприкінці 19-го століття та на початку 20-го. Для освітлення використовувалися керосинові лампи, а потім – більш розкішні. Поширення електрики відбулося разом із заснуванням у 1937 році металургійних заводів. Кімнати з басейнами.
Найбільш вражаючим місцем у будинку в Сафранболу є кімната з басейном. Доцент А. Есра Бөлүкбаші Ертюрк з Університету Карабюк у своїй статті в журналі "Ердем" розповідає, що місто отримувало воду з джерел Булак і Хізар, а також з річок, і що надлишок води дозволяв створювати різноманітні водні споруди. У деяких будинках басейн розташовувався у окремій кімнаті біля входу, в інших – в центрі дивану на першому поверсі, і кімнати виходили на цей басейн. У прикладах, наведених у статті, басейни оточені лавками з трьох сторін. У деяких з них вода тече з жолоба у формі змії. Ертюрк звертає увагу на кілька функцій басейну. Вода дає прохолоду приміщенню, допомагає зберігати продукти, а також може служити резервуаром для гасіння пожежі. Звук води також ускладнює прослуховування розмов ззовні. У деяких садах в районі Баглари кімната з басейном була побудована як окремий невеликий павільйон з видом на краєвид. У центрі – басейн, навколо – лавки, біля входу – місце для приготування кави та шафа. Ці будівлі, які місцеві називають "багларський павільйон Це будинок, побудований, як вважається, на початку століття, який належав Хаджі Мехмет Ефенді, командиру казарм Сафранболу. Назва будинку походить від звання "каїм-макам", яке було присвоєно командиру, що відповідало званню підполковника. У 1979 році Міністерство культури націоналізувало будинок і відреставрувало його. У 1981 році будинок був відкритий як навчальний центр, а сьогодні використовується як музейний будинок. Під час відвідування, дотримуйтесь наступної послідовності: спочатку огляньте фасад і виступи будинку з вулиці, потім знайдіть усередині систему опалення та піч, підніміться сходами на ґанок, сядьте на лавку в одному з еркерів і подивіться на краєвид з вікна, і, нарешті, зверніть увагу на стелю в головній кімнаті. Оскільки дні та години відвідування можуть змінюватися, перед відвідуванням перевірте актуальну інформацію на сайті муніципалітету Сафранболу. Більшість будинків є приватною власністю і в них проживають люди. Будьте шанобливі до приватності, роблячи фотографії, особливо звертайте увагу на вікна та внутрішні дворики. Згідно з даними Головного управління охорони культурної спадщини та музеїв, Сафранболу був включений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під номером 614 у 1994 році. Причиною включення до списку є не окремі будинки, а міська структура, яку вони утворюють разом. Коли ви навчитеся "читати" будинок, ви почнете краще розуміти решту міста.
Джерела:
- Safranbolu Turizm Danışma Bürosu, Safranbolu Evleri, https://safranboluturizmdanismaburosu.ktb.gov.tr/TR-156229/safranbolu-evleri.html
- Karabük İl Kültür ve Turizm Müdürlüğü, Mimari, Isınma, Aydınlanma, https://karabuk.ktb.gov.tr/TR-63743/mimari-isinma-aydinlanma.html
- Karabük İl Kültür ve Turizm Müdürlüğü, Safranbolu'da Turizm, https://karabuk.ktb.gov.tr/TR-63747/safranbolu39da-turizm.html
- Nigan Bayazıt, Safranbolu Evlerinin Plan Tipolojisi ve Kullanıcı İhtiyaçları Hiyerarşisi, Tasarım Kuram 17, 2014, https://dergipark.org.tr/en/download/article-file/208072
- A. Esra Bölükbaşı Ertürk, Safranbolu'da Su Mimarisi, Erdem 56, 2010, https://erdem.gov.tr/tam-metin-pdf/217/tur
- Safranbolu Belediyesi, Kaymakamlar Müze Evi, https://www.safranbolu.bel.tr/safran
Коментарі
Напишіть перший коментар
