Перейти до основного вмісту
Radar Türkiye
Знаходьте події в застосунку
Відкрити
Radar Türkiye

Ліс у воді: Ігнада, довголісий ліс.

У північно-східній частині провінції Кірклер, за кілька кроків від кордону з Болгарією, розташований ліс, в якому взимку ґрунт вкривається водою.

Radar TürkiyeRadar Türkiye25 Ekim 2026
Ще немає оцінок

Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

Ліс у воді: Ігнада, довголісий ліс.

На північному сході провінції Кірклер, за кілька кроків від кордону з Болгарією, розташований ліс, який взимку повністю покривається водою. Ця екосистема, відома місцевою назвою "лонгоз", а в науковій термінології – "ліс на водно-болотних угіддях", простягається по обидва боки від Інеади і з 2007 року є національним парком. Адміністрація провінції Кірклер підкреслює, що ліси цього типу дуже рідкісні у світі. У цій статті розповідається про те, як утворюється ломгоз, з яких дерев він складається, яке місце займають озера та піщані дюни в цій місцевості, які птахи та інші тварини тут живуть, про історію його охорони та про те, як можна відвідати цю місцевість. Що означає "ломгоз"?

Адміністрація провінції Кірклер визначає ломгоз як лісову місцевість, яка взимку та навесні, коли спостерігається велика кількість опадів, повністю покривається водою. На сторінці адміністрації, присвяченій екологічному туризму, ці ліси описуються як дерева, чиї коріння знаходяться в землі, а стовбури – у воді, а гілки тягнуться до неба. Коротше кажучи, це середовище, де озеро та ліс існують в одному місці, чергуючись залежно від сезону. Згідно з розділом про туризм у щорічнику провінції Кірклер, ці ліси на водно-болотних угіддях взимку та навесні повністю покриваються водою, а влітку та восени вода частково відходить, але рівень ґрунтових вод залишається високим. Ґрунт багатий органічними речовинами та має кислу реакцію. Ліани, що обвивають дерева, надають лісу вигляд, що нагадує тропічні ліси. Вода, що живить цей ліс.

Джерелом води для цього лісу є гори Істранджа, також відомі як Зірдали. У тому ж розділі щорічника зазначено, що ломгоз утворюється в результаті накопичення алювіальних відкладень, які річки з гір приносять до Чорного моря, і в результаті сезонного затоплення цієї території. На сторінці адміністрації, присвяченій екологічному туризму, перелічуються річки, які несуть воду до ломгозу: річки Бьогютлен, Паспала, Шагін, Ефенді, Чавушкюпрю, Мадра, Буланик та Явуз, а також підземні води. Згідно з щорічником, територія, яку займають гори Істранджа на території Туреччини, становить 197 тисяч гектарів, а найвища точка – гора Махя, висотою 1031 метр. Широколистяні ліси на схилах гір, що виходять до Чорного моря, починаються біля узбережжя і піднімаються до висоти 1000 метрів. ломго На території національного парку розташовано п'ять озер, кожне з яких відіграє унікальну роль в екосистемі. За даними англійської Вікіпедії, площі озер становлять: Еріклі – 43 гектари, Мерт – 266 гектарів, Хамам – 19 гектарів, Педіна – 10 гектарів, Сака – 5 гектарів. Згідно зі статистичним довідником, озера Хамам і Педіна розташовані всередині лісів, тоді як озера Еріклі, Мерт і Сака є лагунами, які в певні періоди року з'єднуються з морем. Озеро Еріклі в посушливі літні місяці відокремлюється від моря, а озеро Мерт утворилося в місці, де річка Чавушдере впадає в море. Цей процес відкриття та закриття з'єднання між лагунами має велике значення для риб, які мігрують між морем і прісною водою для розмноження, харчування або захисту. На сайті національного парку також зазначено, що територія парку складається з двох частин: південної, де розташовані озера Сака, Деніз, Хамам, Педіна та Мерт, а також прилеглі болота, та північної, де знаходиться озеро Еріклі та навколишні заплавні ліси.

Між озерами та болотами, з одного боку, та морем, з іншого, простягається піщана коса довжиною приблизно 10 кілометрів. За даними української Вікіпедії, ця коса в деяких місцях досягає ширини 50-60 метрів, а поселення Ігнеада ділить її на дві частини. На косі ростуть рослини, характерні для південно-західного узбережжя Чорного моря, які охороняються міжнародними угодами. Згідно зі статистичним довідником, рослинність узбережжя, передньої коси та стабільної коси перебуває у відмінному стані. Коса виконує роль бар'єру, що відокремлює прісноводну екосистему від солоного моря; тому, проїзд до узбережжя на транспорті або руйнування коси негативно впливає на всю систему.

На території парку проходить міграційний шлях.

Результати польових досліджень, проведених Мустафою Кая в період з жовтня 2011 року по вересень 2014 року в заплавних лісах і прилеглих територіях Ігнеади, показали, що під час 27 днів спостережень було виявлено 227 видів птахів, що належать до 52 родин. З них 75 видів є місцевими, 78 – осінні мігранти, 54 – зимові мігранти, а у 122 видів було зафіксовано розмноження на території парку. Кая підкреслює, що територія парку є важливою точкою зупинки для птахів, що мігрують з півночі на південь і навпаки, а озера та прилеглі У цьому розділі зазначено, що в прісних водах мешкають кефаль, форель і срібна риба, а в морі взимку – хамса та камбала, а влітку – сардина, пиж і морський йорш. Довгий шлях до природоохоронного статусу.

Сучасний національний парк не був створений одразу. Згідно зі статтею, територія включена до списку важливих орнітологічних зон; значна частина була оголошена заповідником дикої природи площею 5399 гектарів у 1978 році, південна частина площею 1345 гектарів – природоохоронною зоною у 1988 році, а у 1990 та 1991 роках вся територія була оголошена зоною особливого природоохоронного значення у два етапи. Ці ділянки з різними статусами були об'єднані у національний парк площею 3155 гектарів у 2007 році. Управління провінції Къркларелі зазначає, що рішення було опубліковано в офіційному виданні 13 листопада 2007 року, і що ця територія є 39-м національним парком країни. Кая підкреслює, що це – вразлива екосистема, а основними факторами тиску є розширення забудови в лісі та на узбережжі, а також сміття та транспортні засоби, що потрапляють на піщані дюни. Серед запропонованих рішень – заборона або суворий контроль полювання у заболочених угіддях, контроль за сільським господарством на землях, що знаходяться в лісі, а також обмеження доступу транспортних засобів до піщаних дюн між озерами Мерт та Буланик. У турецькій Вікіпедії також зазначено, що назва міста походить від імені Іне Бея, який приєднав цей регіон до турецьких земель, і з часом вона трансформувалася в Інеада. Згідно зі статистичним довідником, на території провінції, окрім цього національного парку, також знаходиться одна природоохоронна зона, один природний парк, 16 зон особливого природного значення, 28 пам'ятних дерев і 25 печер, що мають історичну цінність. У довіднику також перелічено заболочені угіддя, що оточують озера Еріклі та Мерт, як окремі зони, класифіковані як зони суворого природоохоронного значення, зони природного заповідника та зони контрольованого використання. Прогулянка заболоченими угіддями.

Згідно з інформацією, наданою управлінням, Інеада розташована на відстані 27 кілометрів від Деміркоя, 97 кілометрів від центру провінції Къркларелі та 237 кілометрів від Стамбула. Першою зупинкою вашої подорожі має бути Центр управління національним парком та інформаційний центр для відвідувачів, розташований біля в'їзду в місто. Згідно зі статистичним довідником, тут Джерела:

Коментарі

0/1000

Напишіть перший коментар