Перейти до основного вмісту
Radar Türkiye
Знаходьте події в застосунку
Відкрити

Розкопки в Алішарі та перша хронологія анатолійської археології.

Тепе Алішар, розташоване на південному сході міста Соргун, у рівнинній місцевості басейну річки Канак, сьогодні являє собою тиху пагорб. Навколо нього простягаються поля, а туристичної інфраструктури там немає.

Radar TürkiyeRadar Türkiye25 Ekim 20269
Ще немає оцінок

Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

Розкопки в Алішарі та перша хронологія анатолійської археології.

На південному сході міста Соргун, на рівнині басейну річки Канак, височіє пагорб Алішар, який сьогодні являє собою тиху вершину. Навколо нього простягаються поля, а інфраструктури для відвідувачів немає. Однак, цей пагорб був обраний на початку XX століття для пошуку відповіді на одне з найважливіших питань анатолійської археології: яка культура була першою в центральній Анатолії? Цей текст розповідає не про сам Алішар, а про історію розкопок, проведених там. Він розповідає про те, чому розкопки почалися саме на цьому пагорбі, як вони проводилися, як з кераміки було створено календар, і як сучасні розкопки в цій же місцевості продовжують цю спадщину. Наприкінці також є пропозиції щодо того, де можна продовжити дослідження. План Інституту вивчення Анатолії

Інститут вивчення Сходу при Чиказькому університеті планував досліджувати цивілізацію хеттів у три етапи: розвідка, поверхневі дослідження та розкопки. Згідно з інформацією на веб-сайті ISAC (Інституту вивчення Сходу), проєкт розвідки, під керівництвом Ганса Геннінга фон дер Остена, охоплював велику територію на схід від Анкари. Під час цих експедицій фон дер Остен зафіксував на своїх картах майже три сотні нових поселень, про існування багатьох з яких науковому світу було невідомо. Згідно зі статтею Yozgatpedia, підготовленою Університетом Бозок в Йозгаті, керівником розкопок був Джеймс Х. Бреастед. Чому саме Алішар серед стількох пагорбів? Відповідь чітко вказана у звіті інституту. Для визначення культурної хронології хетських регіонів, особливо на основі кераміки, був потрібен пагорб, який ніколи не досліджувався і чиї шари не були порушені. Великий пагорб, розташований на південному сході Анкари, був достатньо великим, щоб бути важливим, і водночас достатньо віддаленим від Боґазкей. Пагорб знаходився поблизу села Алішар, і розкопки отримали назву від назви села. Отже, причиною вибору Алішара була не легенда про скарби, а методологічне питання. Розкопки 1927-1932 років

Розкопки розпочалися у 1927 році під керівництвом фон дер Остена, влітку 1928 року фон дер Остеном та Еріхом Ф. Шмідтом, а потім роботи повністю перейшли під відповідальність Шмідта. Згідно з Yozgatpedia, розкопки почалися в червні 1927 року з десятьма робітниками, а в наступні сезони кількість робітників сягала ста вісімдесяти, і роботи тривали до 1932 року. Пагорб займає площу приблизно вісімнадцять гектарів, і команда працювала тут Джерело також зазначає, що розкопки, хоча й не відповідали систематичному підходу того часу, стали важливим етапом в археології Анатолії. Ці два твердження не суперечать один одному: Алішар є і зразком методології, і початком нового етапу. Керамічний "календар".

Найважливішим надбанням Алішара є систематизація. Археологи пронумерували шари на горі, починаючи з найстаріших, і описали кожен шар за допомогою знайденої в ньому кераміки. Згідно з інформацією з Yozgatpedia, найнижніші шари належать пізньому неоліту та ранньому бронзовому віку, наступні шари – відповідно, хеттському, залізному, фригійському та перському, елліністичному та римському періодам, а верхні – середньовічному та османському періодам. У статті англійської Вікіпедії зазначено, що археологи використовували різні назви шарів для головної гори та тераси, тому що подальші дослідники інтерпретували цю систему по-різному. Одним з найважливіших елементів цієї системи є група розписаної кераміки, відома як Алішар III. Згідно з Yozgatpedia, ця група, яка відображає перехід від кінця раннього бронзового віку до середини бронзового віку, разом із виявленням проміжної кераміки, що передувала їй, заповнила хронологічну прогалину, про яку раніше не було відомо, і допомогла зміцнити основи анатолійської хронології. Другий важливий елемент – це кераміка Алішар IV. Ця група, що характеризується геометричними орнаментами та розписними фігурами, є однією з типових керамічних виробів Центральної Анатолії, починаючи з першого тисячоліття нашої ери, і сьогодні її можна знайти в багатьох поселеннях регіону. Коли археологи знаходять подібні предмети на горі, вони все ще згадують ім'я Алішар. Таким чином, назва села перетворилася на назву епохи. Глиняні таблички та суперечливі назви.

Розкопки дали не лише кераміку. В Алішарі були знайдені клинописні таблички, що належать до епохи ассирійських торгових колоній; Yozgatpedia повідомляє про близько семидесяти, а англійська Вікіпедія – про п'ятдесят три таблички, включаючи копії, тобто кількість варіюється залежно від джерела. Згідно з англійською Вікіпедією, таблички відображають типовий ассирійський торговий пост того часу, і в одній з них згадується торговець, ім'я якого також зустрічається в табличках з Кюльтепе. У деяких з них згадується ім'я Анітта, що свідчить про існування могутнього місцевого правителя в дохеттський період. Назва гори також є предметом дискусій через ці документи. Деякі дослідники намагаються ототожнити Алішар з Кушша Поверхневі дослідження в районі курганів Алішар, Чадир та Орте виявили менші поселення, що свідчить про існування складної суспільної структури в долині Канак з часів кальколиту, і ці кургани були центрами регіону. За даними Yozgatpedia, у цей період роботи в Алішарі були обмежені топографічними вимірюваннями та аерофотозйомкою, а не повноцінними розкопками. У 1994 році проект перемістив основний акцент на курган Чадир, розташований неподалік від Алішара. Причиною цього стало будівництво дамби. Вода новоствореного водосховища Гєлінгюллю загрожувала кургану; роботи розпочалися як рятувальні розкопки, але, на щастя, вода так і не досягла схилів кургану. Команда, що працювала на кургані Чадир, діяла інакше, ніж в Алішарі. Вони створили сітку розміром 1000 на 1000 метрів на кургані та навколо нього, проводячи розкопки у квадратах, зазвичай розміром 10 на 10 метрів. Перед тим, як заглиблюватися в кожен шар, вони ретельно документували його, роблячи креслення та фотографії. Ґрунт аналізувався шляхом просіювання у певних пропорціях, залежно від важливості знахідок. Команда також зазначила, що частина знахідок, що зберігалася на складі в будинку для археологів, була передана до музею Йозгат. Згідно з інформацією на сторінці кургану Чадир, на цьому місці розташоване поселення, яке існувало протягом приблизно шести тисяч років, починаючи з середнього кальколиту і закінчуючи візантійським періодом. На цій же рівнині виникають нові питання.

Шлях, відкритий в Алішарі, продовжується сьогодні на інших курганах Йозгата. На горі Керкенес, згідно зі сторінкою проекту, що реалізується Близькосхідним технічним університетом, досліджується місто епохи заліза, засноване наприкінці VII століття до нашої ери, яке було захищене семикілометровою кам'яною стіною; проект стверджує, що це місто, ймовірно, було античною Птерією. Трохи північніше, на кургані Ушаклі, згідно з веб-сайтом археологічної команди, з 2008 року працює італійська археологічна місія; там були виявлені громадські будівлі епохи Хеттів та фрагменти глиняних табличок з клинописним текстом. Усі ці розкопки, в певному сенсі, уточнюють, коригують та деталізують "календар" кераміки, встановлений в Алішарі. Де сьогодні можна простежити цей слід?

Курган Алішар розташований на відкритій місцевості, на північ від села Алішар; на вершині немає відвідувального центру, пішохідних доріжок або інформаційних стендів. Ку Джерела:

Коментарі

0/1000

Напишіть перший коментар