Керамічний посуд, виготовлений з глини річки Кізълърмак, традиційне гончарство міста Аванос.

Аванос, розташований на річці Кізълърмак, є найдовшою річкою Туреччини, і ділить місто з заходу на схід. Назва міста, а також ремесло, яким тут займаються, пов'язані з цією водою. Згідно з інформацією, наданою муніципалітетом Аваноса, багато істориків пов'язують назву "Аванос" з періодом Сельджуків і вважають, що вона походить від слова "евані", що означає "посуд, кухонне приладдя". У цій статті ми розповімо про те, звідки походить аваноська кераміка, як глина перетворюється на глину, а потім на посуд, і де та як ви можете побачити це ремесло в місті сьогодні. Ми не називатимемо конкретні майстерні, оскільки, прогулюючись вулицями міста, ви обов'язково натрапите на них. Це ремесло, яке передається з часів неоліту і до сьогодні.

Виготовлення кераміки в Аваносі – це традиція, що передається з покоління в покоління. Документ, виданий Турецьким відомством патентів і торгових марок, свідчить про те, що виготовлення кераміки в районі Невшехір існує з часів неоліту, і особливо поширене в районі Аваноса. Згідно з цим документом, у ранній бронзовій добі глина, ймовірно, добувалася з тих самих місць, що й сьогодні – з гір навколо Аваноса та з давнього русла річки Кізълърмак. Перші вироби формувалися вручну, за допомогою намотування та формування, а потім обпалювалися на відкритому вогні. Гончарний круг з'явився наприкінці ранньої бронзової доби, і виробництво перейшло на нього. Під час розкопок на кургані Топакли в районі Топакли, що належить місту Аванос, у двадцятьох чотирьох шарах, що охоплюють період від бронзової доби до візантійської епохи, були знайдені фрагменти кераміки. Муніципалітет повідомляє, що ці розкопки були проведені італійською командою в 1967 році. Отже, за гончарним кругом, який обертається в майстернях сьогодні, стоїть тисячолітня історія.

Не лише виготовлення, але й продаж кераміки також є важливою частиною історії міста. У документі зазначено, що вироби, виготовлені в Аваносі, пакувалися в мішки, завантажувалися на віслюків і транспортувалися на ринки навколишніх провінцій і районів. Цей спосіб продажу тривав деякий час в період Османської імперії та на початку Республіки. Відомо, що чоловіки з Аваноса вирушали великими караванами до Адани, щоб продавати кераміку, посуд і килими. Продажі зазвичай здійснювалися шляхом обміну, і покупець віддавав стільки ж булгура, рису, солі або сиру, скільки коштував виріб У Гедіку ґрунт червоний і блакитний, у Бурайирі переважно червоний, у Сіндерєсі – червоний і блакитний, а в Кізілєзі – червоний. Назва річки також пов'язана з цим кольором. У статті про Аванос на Вікіпедії зазначено, що через туфлисті та глинисті ґрунти в цьому районі колись панував колір, що відповідав назві річки, але після будівництва дамб ця особливість значною мірою зникла. Від ґрунту до глини:

Виробництво починається з доставки відповідного ґрунту до майстерні, яку місцеві називають "ішлик". Залежно від необхідної роботи, різні види ґрунту змішуються в різних пропорціях – цей процес називається "перемішуванням". Великі частинки подрібнюються молотком, а потім ґрунт просіюється. Місцеві жителі називають ручне перемішування "виготовленням глини", і до глини додається приблизно одна десята частина води. Подрібнену глину залишають на один день. Якщо цей етап пропустити, глина потріскається, оскільки вода та мінерали рівномірно розподіляються в глині лише під час відпочинку. Відпочившу глину вимішують вручну, і її потрібно сформувати в той же день, інакше вона почне твердіти. Гончарний круг, що приводиться в рух ногою:

Формування відбувається на гончарному крузі, який в Аваносі називають "чикрık". У статті про Аванос на Вікіпедії описується, як на цьому крузі, що приводиться в рух ногою, майстер вміло формує глину. На гончарний круг встановлюються форми, розмір яких залежить від розміру виробу. Існує три типи форм: форма для дна, плоска форма та форма "улак" без дна. Для виробів, які можна виготовити за один раз, достатньо форми для дна та плоскої форми. Для великих виробів, які виготовляються в два етапи, використовується також форма "улак". Поруч з майстром стоїть невеликий відро з водою, і майстер час від часу змочує глину шматком повсті, щоб вона не висихала. Якщо глину нещільно притиснути до центру, вона буде хитатися і не прийме правильну форму. Після того, як сформовано грубу форму, починається тонке оздоблення. Перед висиханням поверхню фарбують – цей процес називається "зброюванням". Коли виріб досягає твердості шкіри, його поверхню полірують – це називається "шліфуванням". Згідно з інформацією на Вікіпедії, вироби спочатку сушать на сонці, а потім в тіні. Всередина печі:

Останній етап – обпалювання. Сьогодні використовуються також газові та електричні печі, але в Аваносі традиційно використовуються печі, які обігріваються твердим паливом, таким як дерево, тріски та со У статті, опублікованій Серап Юнал та Ердемом Айбаром в журналі факультету образотворчих мистецтв Університету Анкари у 2022 році, детально описується ця конструкція, яка в регіоні називається "чорною піччю". Піч має форму прямокутного паралелепіпеда, і в її конструкції використовується "кизир" (вид глини). Нижню частину, де горить вогонь, називають "пеклом", а на вершині розташована секція під назвою "земляна гора", з якої можна спостерігати за процесом. Перед розпалюванням піч пропарюється і нагрівається за допомогою тирси. Вогонь, підсилений тирсою, горить у печі від чотирьох до восьми годин. Виділення іскор, які називають "чінгі", свідчать про завершення процесу випалювання. Після цього піч остуджується, і вироби поступово виймаються. Чорна кераміка, обпалювання.

У тій самій статті Аванос представляється як центр, де досі використовується рідкісний метод обпалювання, який сьогодні зустрічається в анатолійській кераміці. У цьому методі, який називають "обпалюванням у диму" або "димним обпалюванням", вироби з глини розміщуються в металевій бочці, між ними кладуть вугілля, тирсу та дерево, а отвір бочки закривають каменем. Бочку разом з іншими виробами поміщають у чорну піч. У цій середовищі з низьким вмістом кисню вироби випалюються, набуваючи чорного кольору зсередини та зовні. Під час спостереження за процесом дослідниками, температура досягала від 850 до 900 градусів, і на всій поверхні виробів було досягнуто вираженого чорного кольору. У кераміці, випаленій таким чином, не використовується глазур. Природний блиск поверхні досягається шляхом полірування. У статті цей метод вважається одним з культурних надбань Аваноса, що знаходяться під загрозою зникнення, і водночас підкреслюється, що майстри досі успішно його застосовують. Нові печі, нові пошуки.

Традиції не застигли. У звіті, опублікованому в відкритому архіві Університету Хаджі Бекташ Велі в Невшехірі в 2021 році, йдеться про те, що чорні печі досі використовуються в традиційних майстернях керамічної промисловості в місті. Згідно з тим самим дослідженням, під час проведення керамічних симпозіумів і семінарів в Аваносі були побудовані печі на соді, печі на солі, а також японські печі Noborigama та Anagama, і за підтримки багатьох організацій було створено музей керамічних печей. Деякі майстри почали експериментувати з альтернативними методами випалювання, будуючи у своїх майстернях високоякісні дерев'яні печі. Де в Аваносі можна побачити вироби з кераміки?

Приїхавши до міста, спочатку спускайтеся до річки. Згідно з інформацією муніципалітету, дві частини міста з'єднані чотирма мостами, два з яких розташовані на об'їздній дорозі. Будівництво кам'яного мосту розпочалося в 1898 році, а мост було відкрито в 1900 році. Його довжина – 151 метр. Дерев'яний підвісний міст, призначений лише для пішоходів, був побудований у 1973 році, його довжина – 180 метрів, і він злегка коливається над річкою. Якщо подивитися на місто з мосту, ви побачите старі будинки, що притулилися до схилу, і двері майстерень. У англійській Вікіпедії зазначено, що стародавній Аванос був висічений у невеликих підземних приміщеннях, які сьогодні в основному використовуються для виробництва кераміки. У багатьох майстернях можна спостерігати за майстрами, які працюють за гончарним кругом. Щоб побачити, як виріб піднімається на гончарному крузі, достатньо постояти кілька хвилин.

Практичні поради:

• Найкраще спостерігати за процесом виготовлення кераміки вранці, коли майстри працюють за гончарним кругом; дні випалювання різняться в різних майстернях.
• Умови роботи на експериментальних гончарних кругах і курсах відрізняються в різних майстернях; уточніть інформацію на місці.
• До місцевих виробів належать посуд, глечики для води, керамічні вироби для зберігання продуктів взимку та куби.
• У червоних, неглазурованих виробах колір походить від гематиту в глині; чорні та блискучі вироби могли бути випалені за допомогою спеціального методу.
• При покупці товару шукайте напис "Аваноський керамічний виріб" та знак географічного походження.
• Аванос можна відвідати разом з підземним містом Езконак та караван-сараєм Саріхан.

Джерела:

• Турецьке відомство патентів і торгових марок, сертифікат географічного походження "Аваноський керамічний виріб" (№ 293), https://ci.turkpatent.gov.tr/Files/GeographicalSigns/293.pdf
• Серап Юнал, Ердем Айбар, "Метод випалювання в аваноській кераміці: кераміка з ефектом обвуглювання" (DergiPark, 2022), https://dergipark.org.tr/en/pub/augsfd/article/1114863
• Муніципалітет Аваноса, "Історія", https://www.avanos.bel.tr/avanos/tarihce-1
• Відкритий архів Університету Хаджі Бекташ Велі в Невшехірі,