Перейти до основного вмісту
Radar Türkiye
Знаходьте події в застосунку
Відкрити
Radar Türkiye

Історія залізниці в Анкарі.

Одним із факторів, які перетворили Анкару на столицю, стала залізниця. Наприкінці 1892 року, коли залізниця, що прийшла з Стамбула, досягла міста, Анкара була анітолійським містечком, де процвітали торгівля вовною та зерном.

Radar TürkiyeRadar Türkiye15 Ekim 2026
Ще немає оцінок

Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

Історія залізниці в Анкарі.

Анкара стала столицею завдяки, серед іншого, залізниці. Наприкінці 1892 року, коли залізниця досягла Анкари, це було невелике анатолійське місто, що займалося торгівлею вовни та зерна. Через тридцять років, будівля цієї ж залізничної станції стала штабом під час війни, а через сорок п'ять років поруч з нею було зведено одну з найвидатніших споруд республіки. Сьогодні приміські поїзди, швидкісні поїзди та "Східний експрес" використовують ті самі колії цієї станції. Цей текст розповідає історію залізниці в Анкарі і пропонує вам простежити її сліди, подорожуючи одним поїздом.

Будівництво залізниці в Анатолії розпочалося за часів султана Абдулхаміда II на азійському березі Стамбула. Перший відрізок, що простягався від Хайдарпаші до Пендіку, був відкритий у 1872 році, а ділянка, що вела до Ізміту, – у 1873 році. Прокладання лінії до Анкари було відкладено через брак коштів. Зрештою, концесію отримав Deutsche Bank, і 4 жовтня 1888 року було засновано компанію "Османська залізниця Анатолії" (Chemins de Fer Ottomans d'Anatolie). Будівництво в напрямку Анкари розпочалося в травні 1889 року, а лінія була відкрита для міста 31 грудня 1892 року. Протягом деякого часу Анкара була кінцевою станцією цієї лінії. Вовна та шерсть, що експортувалися з міста, тепер транспортувалися до Стамбула саме цим шляхом. Під час війни потяги компанії використовувалися для доставки матеріалів на фронт; згідно з англійською Вікіпедією, у 1914-1918 роках пасажирські поїзди не курсували на станції Анкара.

**Будівля управління, станція, що стала штабом**

Перша станція Анкари – це невелика двоповерхова кам'яна будівля, яка зараз знаходиться всередині станції. Ця будівля, зведена в 1892 році під час будівництва залізниці, називалася "Будинком управління". Після підписання перемир'я в Мондросі, тут розмістилося командування британського контингенту, що прибув до міста. З початком національно-визвольної боротьби, будівля стала резиденцією та штабом Мустафи Кемаля. Існують розбіжності щодо точної дати: за інформацією "Культурного порталу", будівля була передана йому з 27 грудня 1919 року, а за даними Вікіпедії, спочатку використовувався "Зіраат Мектебі" (сільськогосподарська школа), а з 1920 року – ця будівля. 21 жовтня 1921 року в цій будівлі відбулася церемонія підписання Анкарської угоди з Францією. 24 грудня 196 Ось переклад турецького тексту українською мовою:

Будівля ззовні: будівля, кути якої з каменю, а карнизи з дерева, прикрашена лише вікнами з арочними прорізами. Цей скромний фасад у 2004 році увійшов до серії поштових марок, присвячених будинкам Ататюрка. Поруч з музеєм стоїть білий вагон. Цей спеціальний транспортний засіб, виготовлений у Німеччині, використовувався Ататюрком під час його поїздок по країні в період з 1935 по 1938 рік, а також 19-20 листопада 1938 року для перевезення його тіла з Ізміту до Анкари. Націлення залізниці на державу та нові станції.

У перші роки існування Турецької Республіки управління залізницями поступово переходило до держави. 3 березня 1924 року було засновано першу національну залізничну компанію країни – Anadolu-Bağdat Demiryolları. У 1927 році лінії були націоналізовані, а в 1929 році Державне залізничне управління (Devlet Demiryolları Umum Müdürlüğü), яке стало попередником сучасної TCDD, перейняло управління. У цей період навколо Анкари було збудовано нові станції. Станція Каяш, розташована на лінії Анкара-Карс, що веде на схід, була відкрита 20 листопада 1925 року. На заході, на території лісового господарства Ататюрка, станція Газі, спроектована Бурханеттіном Тамчі в стилі Першої національної архітектури, була відкрита 1 лютого 1926 року. Історична будівля станції Газі досі стоїть; прилеглий пристрій для посадки пасажирів закритий, а потяги відправляються з сусіднього острівного пристрою. У той же період позаду станції були побудовані депо для обслуговування та ремонту потягів. Ці депо, побудовані в 1926-1927 роках, використовувалися до 1995 року. Дві з трьох будівель згодом зазнали значних пошкоджень; будівлю, що залишилася, було відреставровано за проєктом архітекторів Семри та Озджана Уйгура і у 2010 році відкрито як мистецький центр під назвою CerModern. Відвідування виставки в залізничному депо з високими стелями – це найпростіший спосіб побачити промислову спадщину Анкари сьогодні. Станція 1937 року – ворота столиці.

Для столиці першої станції було недостатньо. Будівництво нової станції, спроєктованої архітектором Шекіпом Акаланом, розпочалося в листопаді 1934 року, фундамент було закладено 3 листопада 1935 року, а будівля була відкрита 30 жовтня 1937 року. Акалан спроєктував станцію не лише як станцію, Ці потяги протягом сорока чотирьох років з'єднували західні райони міста з центром. Лінія була закрита 11 липня 2016 року для реконструкції та знову відкрита 12 квітня 2018 року під назвою Başkentray. Сьогодні на лінії протяжністю 37,472 кілометри розташовано 24 станції; під час реконструкції кількість станцій зменшилася з 28 до 24. Потяги проходять через райони Сінджан, Етімєгют, Єнімахле, Алтиндаг, Чанкая та Мамак. На станціях Анкара Гарı та Куртлуш можна пересісти на Ankaray, а на станціях Анкара Гарı та Єнішехір – на метро. Епоха швидкісних поїздів

Перший швидкісний поїзд у Туреччині почав курсувати 13 березня 2009 року між Анкарою та Ескішехіром. Потім, 23 серпня 2011 року, було відкрито лінію до Кон'ї, а 25 липня 2014 року – лінію до Стамбула. Для збільшення пасажиропотоку поруч зі старою станцією було побудовано Анкарський вокзал швидкісних поїздів, який був відкритий 29 жовтня 2016 року. Нова будівля розташована над трьома платформами, кожна з яких має довжину 400 метрів, і з'єднана зі старою станцією пішохідним мостом. Ділянка швидкісних поїздів на станції Каяш також була відкрита 26 квітня 2023 року. Таким чином, місто, яке в 1892 році було кінцевою зупинкою, сьогодні стало центром мережі швидкісних залізниць країни. Де знаходяться локомотиви

Протягом багатьох років на території вокзалу, з боку проспекту Челал Баяр, знаходився відкритий музей паровозів. Цей музей, відкритий у 1991 році, був перенесений 5 грудня 2013 року на територію комплексу Behiç Bey, що належала TCDD, через будівництво вокзалу швидкісних поїздів; частина експонатів сьогодні знаходиться у відкритій експозиції Музею науки та технологій ODTÜ. Якщо ви хочете побачити локомотиви, рекомендуємо отримати актуальну інформацію про відвідування в відповідних установах. На заході міста, в Полатлі, одна з станцій повністю перетворена на музей. Станція Малікей, яка під час Сакаріїнської битви використовувалася як логістичний центр, медичний пункт і склад боєприпасів, 1 червня 2008 року була відкрита як Музей залізничної станції Малікей. У музеї експонуються німецький локомотив 1897 року випуску та вагон 1909 року випуску, які використовувалися під час цієї війни. Один день з Başkentray

Подорож цим маршрутом можлива. Почніть зранку з західної частини, зі станції Га Джерела:

Коментарі

0/1000

Напишіть перший коментар