Перейти до основного вмісту
Radar Türkiye
Знаходьте події в застосунку
Відкрити

Найдавніші сліди Ізміра: від Хеттів до Іонії.

Історія Ізміра часто розповідається через призму таких міст, як Смірн, Ефес і Пергамон. Цей текст зосереджується на періоді, що передував цим великим містам, і на їхньому оточенні.

Radar TürkiyeRadar Türkiye15 Ekim 20266
Ще немає оцінок

Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

Найдавніші сліди Ізміра: від Хеттів до Іонії.

Історія Ізміра часто розповідається через призму таких міст, як Смірн, Ефес і Пергам. Цей текст зосереджується на періоді, що передував цим відомим містам. Під долиною Борнова розташоване село, якому понад вісім тисяч років, ще одне село, яке існувало протягом тисячі років на краю долини в районі Кемальпаша, цар бронзової доби, вирізаний у скелі в проході Карабель, стіни Айол на пагорбі, що виходить до річки Гедіз, і невелике іонічне місто, розташоване на півострові в районі Уркmez. Все це знаходиться в межах сучасної провінції Ізмір, все це можна побачити за один день, і жодне з цих місць не переповнене туристами. Розповідь подана приблизно в хронологічному порядку. Йешілова – перше село Ізміра.

Історія починається в Борнові, на декількох метрах під сучасним рівнем долини. Курган Йешілова був випадково виявлений у 2003 році; вчитель мистецтва, який помітив археологічні фрагменти в землі, вивезеній для облаштування парку в районі Буджа, передав їх до Археологічного музею Ізміра. Після дослідження походження землі було встановлено місцезнаходження кургану. Розкопки відсунули відому історію Ізміра на вісім тисяч п'ятисот років назад. Перше поселення, що тут проживало, незважаючи на повені та пожежі, залишалося на цьому місці протягом щонайменше тисячу років, відновлюючи своє село вісім разів. У верхньому шарі неолітичного періоду були побудовані прямокутні будинки з кам'яними фундаментами, що виходили на внутрішній двір. Під час розкопок були знайдені фрагменти кераміки з відбитками пальців жінок і дітей, майстерня з виготовлення сокир, ваги для ткацьких верстатів та інструменти, що використовувалися в обробці шкіри. Залишки молюсків та інших морепродуктів свідчать про те, що узбережжя в той час було набагато ближче, ніж зараз, і що перші жителі Ізміра харчувалися морепродуктами. Поселення було покинуте приблизно в 5700 році до нашої ери після пожежі та подальшої сильної повені. Сьогодні на кургані знаходиться інформаційний центр муніципалітету Борнова. Керівник розкопок, Зафер Дерін, зазначає, що центр щорічно приймає понад двадцять тисяч відвідувачів, і що відвідувачів зустрічають археологи. Освітні програми, розроблені для дітей, є однією з найвідоміших особливостей центру. Під час триваючих розкопок поблизу, на Яссітепе, були знайдені унікальні керамічні вироби віком п'ять тисяч років; археологічна команда описує це місце як місце, де почалося формування міста Ізмір. Улуджак – село, в У цій місцевості фермери вирощують однорядний ячмінь і шестирядну пшеницю, розводять овець, кіз і свиней, а також полюють на оленів. Печатки, гирі та ваги, знайдені майже в кожному домі під час розкопок у 2022 році, змусили команду археологів визначити Улуджак як один із найдавніших центрів ткацтва в Егейському регіоні. Під час іншого сезону розкопок було виявлено п'ять глиняних фігурок, розташованих поруч одна з одною, висотою від трьох до десяти сантиметрів. Це місце є об'єктом розкопок, і регулярні відвідування неможливі. За межами сезону розкопок можна лише подивитися на місцевість з дороги, але щоб побачити знахідки, потрібно відвідати музеї в Ізмірі та слідкувати за оголошеннями команди археологів. Карабіль – підпис правителя епохи бронзи.

Дорога, що веде з Кемальпаші до Торбалі, проходить через Карабель, перевал між західним кінцем гірського масиву Боздаг та схилами, що тягнуться на схід. На схилі, що виходить на південь, у ніші розміром приблизно 2,5 на 1,5 метра, вирізано зображення чоловічої фігури, яка тримає в одній руці спис, а в іншій – лук. Лувійський ієрогліфічний напис, розташований між головою та списам, протягом тривалого часу неможливо було прочитати. У 1998 році хітитський дослідник Девід Хокінс прочитав напис, ідентифікувавши його як ім'я Тарксанави, правителя країни Міра, а також згадку про його батька Аланталлі та діда. Міра була державою, залежною від Хіттів, а рельєф датується кінцем 13-го століття до нашої ери. Ще одна відома особливість цього пам'ятника – згадка про нього у Геродота. Історик згадував про дві фігури, вирізані на скелях вздовж дороги в Іонії, які тримали спис і лук, і пов'язав їх з єгипетським фараоном Сесострісом; протягом тривалого часу обговорювалося, чи може одна з цих фігур бути зображена на Караболі. Приблизно за сто метрів на північ від рельєфу знаходився другий, подібний рельєф, а також два інші написи; вони були знищені під час дорожніх робіт у період з 1977 по 1982 рік. Рельєф, що зберігся, можна побачити з місця, куди веде сходи з дороги. Найкраще відвідувати вранці, коли світло більш м'яке; виберіть час, коли тінь падає збоку, щоб розрізнити лінії фігури на зношеному поверхні. Не торкайтеся до скелі, не піднімайтеся в нішу. Поруч є зона відпочинку, де можна зробити коротку перерву Ось переклад турецького тексту українською мовою:

Ці місця розташовані на різних височинах. На західній височині знаходяться палаци, храм і мегарон, а на східній – фортеця. На рівнині між ними – сільськогосподарські тераси. Оскільки не знайдено жодних слідів, що датуються часом після 3-го століття до нашої ери, вважається, що місто було покинуте в той період. Цей об'єкт вважається рідкісним прикладом того, як було засноване місто в Анатолії під владою персів. До Менемен можна дістатися потягом, але для того, щоб дістатися до Бурунчук і піднятися на вершину, потрібен транспорт. Це археологічна пам'ятка, що залишилася після розкопок; не очікуйте натужних доріжок і вказівок, одягайте зручне взуття. З вершини відкривається вид на рівнину Гедіз, який одразу пояснює, чому місто було засноване саме тут. Лебедос – це іонійське місто, яке також називають покинутим селом.

Останньою точкою маршруту є півострів Кісик, розташований на півдні, біля узбережжя міста Сеферіхасар, в районі Уркмец. Лебедос був одним із дванадцяти міст, що входили до Іонійського союзу. Згідно з античними переказами, місто було засноване одним із синів афінського царя Кодроса, хоча джерела розходяться щодо імені цього сина. Півострів має довжину 175 метрів, це низький і скелястий мис, який з'єднаний з материком вузькою смугою шириною близько 200 метрів. Лебедос не мав хорошого порту і великої прибережної зони, тому перебував у тіні своїх могутніх сусідів, таких як Колофон і Тео, але був відомий своїми джерелами мінеральної води. Подальша історія міста була сповнена злетів і падінь. У 292 році до нашої ери Лісімах переніс населення в місто Ефес, але місто продовжувало існувати і деякий час називалося Птолемаїс. Римський поет Горацій описував його як безлюдне, маленьке містечко. У римський період, коли труппа акторів, вигнана з Тео, оселилася тут, Лебедос знову ожив. У 2004 році на півострові було знайдено невеликий шматочок обсидіану, що наводить на думку про те, що поселення могло існувати набагато раніше, можливо, ще в неолітичну епоху. На території Лебедоса ще не проводилися розкопки. Збереглися залишки стін, що оточують півострів; під час поверхневих досліджень, проведених у період з 2017 по 2019 рік, були знайдені фрагменти чорної кераміки, що походять з Аттики. Для відвідування достатньо пройти пішки від узбережжя до піво Джерела:

Коментарі

0/1000

Напишіть перший коментар