Західна частина міста Бурса: від музеїв до курортів Чекирге.

Розпочніть свою екскурсію в саду комплексу, з боку вулиці II. Мурада, і спочатку прямуйте до мавзолею II. Мурада, розташованого на південному заході від мечеті. Згідно з Ісламською енциклопедією, мавзолей був збудований у 1451 році; Більше того, адміністрація округу Бурса називає II. Мурада останнім османським султаном, похованим у Бурсі. Перш ніж дістатися до входу, підніміть голову, оскільки різьблені дерев'яні елементи над входом, як зазначено в енциклопедії, є витвором високої майстерності. Всередині розташовані два квадратні приміщення, зовнішнє з розмірами 13,45 метра, внутрішнє – 6,90 метра, а між ними знаходиться прохід шириною 3,25 метра. Купол центральної частини спирається на чотири колони та чотири опори, які були перенесені з інших споруд. Центр цього купола навмисно залишений відкритим, оскільки султан у заповіті висловив бажання, щоб сонце, місяць і дощ безпосередньо потрапляли на його могилу. Тіло було поховано без саркофага, безпосередньо в землю, і адміністрація округу Бурса розглядає це як ознаку правителя, який не любив надмірну пишність. У сусідньому приміщенні поховані інші члени династії, зокрема Шахзаде Алаеддін; джерела надають дещо різні списки імен похованих тут. Вийшовши з мавзолею, розгляньте сад як родинне дерево, оскільки ці споруди, збудовані в період з 1449 по 1573 рік, розповідають історію однієї династії, що тривала понад століття. Найдавніша з них – мавзолей Хума Хатун, датований 1449 роком, і ця шестигранна споруда, що належить матері султана Мехмеда Завойовника, згідно з енциклопедією, є досить скромною. Мавзолей, який сьогодні відомий як мавзолей Джема Султана, насправді був збудований у 1479 році для великого сина Мехмеда Завойовника, Шахзаде Мустафи, який помер у 1474 році. Джем Султан помер у 1495 році в Італії, і його тіло було перевезено до Бурси в 1499 році та поховано в цьому мавзолеї. Заглянувши крізь мармурову решітку перед входом, ви побачите стіни, вкриті шестигранною плиткою смарагдового та кобальтового кольорів до висоти вікон, позолочені рамки та дерев'яні двері, прикрашені технікою кундекарі. Пошукайте ту ж техніку кундекарі на дверях квадратного мавзолею Ґюльшах Хатун, дружини Мехмеда Завойовника. Дізнайтеся у працівника, які мавзолеї відчинені в цей день, дотримуйтесь тиші всередині будівель і не торкайтеся плитки. Вийшовши з саду, перейдіть до будинку навпроти; згідно з інформацією з порталу "Культура", ця будівля 17-го століття є одним з найстаріших будинків, що збереглися в Бурсі. Вважається, що на місці цього будинку раніше знаходилася резиденція султана Мурада II, і за легендою, це місце є місцем народження султана Мехмеда Завойовника; водночас, управління Бурси припускає, що будинок був побудований у 17-му столітті як резиденція паші. Будинок був націоналізований у 1946 році, відкритий як музей у 1958 році, закритий для відвідування у 1992 році, а знову відкритий у 2005 році. У головній кімнаті на верхньому поверсі зверніть увагу на дерев'яну шафу, прикрашену різьбленими квітами, дерев'яну стелю з геометричним візерунком і шестигранний люк у стелі. Якщо ви хочете побачити ще один приклад цивільної архітектури в районі Мурадіє, прогуляйтеся вулицею Узуньйол, розташованою на південь від вулиці Капліджа. Цей будинок був побудований у 1836 році як державна гостьова резиденція, в якийсь час використовувався як російське консульство, а в 1988 році був придбаний і відреставрований художником Хюсню Зюбером. Ця будівля, яка протягом багатьох років була відома як "Живий музей", згідно зі статтею, опублікованою в DergiPark, після реставрації, яка розпочалася в 2015 році, у 2021 році була відкрита як молодіжний центр. Тому, замість того, щоб планувати відвідування всередині, зверніть увагу на дерев'яний фасад і атмосферу вулиці. Потім, щоб дістатися до парку Культурпарк, спустіться схилом у північному напрямку, у бік вулиці Чекірдже.
Джерела: TDV İslam Ansiklopedisi; Bursa Alan Başkanlığı; Kültür Portalı; Bursa Büyükşehir Belediyesi; DergiPark; Vikipedi.

Після виходу з Мурадіє, зайдіть у парк "Кюльтюрпарк", розташований на проспекті Чекірдже. Згідно з сайтом "Кюльтюр Портал", парк був відкритий у 1955 році тодішнім мером Решатом Оялом і є першим великим парком у Бурсі. Парк, що займає площу близько 393 тисячі квадратних метрів, з 1999 року офіційно називається "Культурний парк імені Решата Ояла". Основна мета цієї зупинки – Археологічний музей Бурси, який знаходиться всередині парку, тому спочатку відвідайте музей, а прогулянку парком залиште на потім. Музей був заснований у 1904 році як філія Імператорського музею, і на сторінці "Музейної картки" він представлений як третій найстаріший музей у Туреччині. У 1930 році колекція була перенесена до Зеленої медресе, а в 1972 році – до сучасної будівлі, спроектованої архітектором Ертемом Юцелем. Згідно з сайтом "Кюльтюр Портал", у музеї зберігається близько 25 тисяч експонатів, з яких близько 2 тисяч виставлені. Експозиція поділена на чотири розділи, і, відвідуючи їх послідовно, ви зможете ознайомитися з історією регіону Бурса від початку і до кінця. У першому залі представлені експонати від міоцену до періоду фригійців; тут можна побачити рештки слонів, знайдених у палеонтологічній зоні Пашалар, що знаходиться на території муніципалітету Мустафакемальпаша, а також жіночий скелет, знайдений на кургані Актопраклик. У залі кам'яних виробів особливу увагу привертають бронзова статуя Аполлона та бюст Афіни, що датуються римським періодом. У другому залі хронологічно представлені монети, скляні вироби, ліхтарі, металеві предмети, печатки та ювелірні вироби від архаїчного періоду до візантійського. Серед найцінніших експонатів музею – гелленістичний золотий діадем, прикрашений оливковими зернами, знайдений у районі Гемлік, і бронзова статуя, що зображує дитину з собакою, знайдена під час розкопок у районі Муданья. Останній розділ присвячений експонатам, знайденим під час рятувальних розкопок у кургані Уч Пінар у 1988 році. Тут представлені три надгробні плити періоду перської імперії та відновлені фрагменти бойової колісниці, що датуються 6-м століттям до нашої ери. Сайт "Кюльтюр Портал" також зазначає, що греко-перська надгробна плита, знайдена в селі Шукран'є, що належить до муніципалітету Караджабей, є одним із т Якщо ви продовжите рух, вийдіть на вулицю Чекірдже, поверніть на захід, у напрямку Чекірдже; Музей Карагьоз розташований на цій же вулиці, приблизно за 1,5 кілометри. Якщо вам здається, що дорога занадто довга, ви можете проїхати кілька зупинок на автобусі або маршрутці, які курсують цією вулицею. Джерело: Культурний портал; Музейна картка; Вікіпедія.

На вулиці Чекірдже, прямуючи на захід, зверніть увагу на невеликий парк праворуч, тобто з північної сторони вулиці, оскільки там розташований меморіал Карагьоза та Хаджівата. Перед відвідуванням музею, подивіться на меморіал. Згідно з Культурним порталом, сучасна керамічна композиція базується на роботі скульпторки Гюнюль Акынч, завершеній у 1982 році за замовленням муніципалітету. На сторінці музею вказано, що у 1950 році ця територія була перетворена на символічну сцену, а за нею розташовані три умовні надгробки. За легендою, Карагьоз і Хаджіват, які працювали над будівництвом мечеті за часів Орхана Газі, були страчені за те, що своїми дотепними розмовами відволікали робітників від роботи. Та сама легенда розповідає, що пізніше, коли султан розкаявся, шейх Кюштері створив зображення обох і представляв їх на сцені. Метін Анд, автор статті про Карагьоз у Турецькій енциклопедії Ісламу, підкреслює, що ці легенди не мають жодних документальних підтверджень. Тому, сприймайте меморіал не як могилу, а як місце вшанування, присвячене тіньовому театру. Музей розташований прямо навпроти меморіалу, на іншому боці вулиці. Будівля – це стара електропідстанція, яка використовувалася протягом тридцяти років, а після 3-го Міжнародного фестивалю Карагьоз у Бурсі в листопаді 1995 року, муніципалітет перетворив її на культурний центр. Будівля була відкрита у червні 1997 року під назвою "Будинок Карагьоза", а у 2007 році стала музеєм. Загальна площа двоповерхової будівлі становить 1008 квадратних метрів, і в ній розташовані дві галереї, зал для вистав, майстерня та спеціалізована бібліотека. У першій галереї ви можете побачити історію театру Карагьоз та інструменти, що використовуються за сценою. Уважно розглядаючи зображення, ви також можете дізнатися про техніку їх виготовлення: згідно з енциклопедією, зображення вирізаються з шкіри верблюда, обробляються для прозорості та фарбуються натуральними барвниками. Зверніть увагу на маленькі отвори на фігурах, оскільки актор використовує палички, вставлені в ці отвори, для їхнього управління. Згідно з енциклопедією, горизонтальна палиця рухає фігуру в одному напрямку, а вертикальна дозволяє повертати її вліво та вправо. У другій галереї представлені традиційні зображення, а в основі колекції – роботи майстрів, таких як Таджеддін Дікер та Орхан Курт, а також фігури з колекції Метіна Анд. У галереях також експонуються Оскільки графік роботи музею та розклад виставок можуть змінюватися, будь ласка, перевіряйте актуальні оголошення муніципалітету Бурси. Вийшовши з музею, пройдіть ще кілька сот метрів на захід по проспекту Чекірдже, і ви побачите "Стару купальню Чекірдже", де вас чекають. Джерело: Ісламська енциклопедія TDV; Культурний портал; Вікіпедія.

Останньою зупинкою маршруту є старий баня в районі Чекірдже. Управління спадщини міста Бурса також називає цю споруду "Армутлу". Оскільки будівля досі використовується як баня, найкращий спосіб оглянути її інтер'єр – це прийняти ванну. Якщо ви просто хочете подивитися, уточніть у адміністрації, чи це можливо. Згідно з інформацією Управління спадщини, баню було збудовано за часів правління султана Мурада I як подвійну баню, але точної дати будівництва немає. Різні джерела вказують на період між 1371 і 1385 роками. Згідно зі статтею Хасана Йилмазяшара, опублікованою на DergiPark, османські хроніки та архівні документи пов'язують будівництво з епохою правління Мурада I. Деякі джерела стверджують, що баня була збудована на місці візантійської бані. Дослідники обговорюють, чи є будівля насправді візантійською спорудою, чи творінням турецьких архітекторів і майстрів, і Йилмазяшар детально розглядає ці різні точки зору. Згідно з інформацією, поширеною на Wikipedia, майстри султана Мурада I зберегли план будівлі, датованої V або VI століттям, відновили стіни та додали купол. Увійшовши всередину, ви спочатку потрапляєте до зони переодягання, яка була додана за часів правління султана Баязида II. Згідно з Discover Islamic Art, ця зона була побудована в 1511 році, і Wikipedia зазначає, що збережено напис з цією датою. Зона переодягання складається з двох куполів і двох півкуполів, в центрі знаходиться фонтан, а велика кількість вікон забезпечує достатньо світла. Те саме джерело також зазначає, що під зоною переодягання знаходиться підвал, який, можливо, був призначений для утримання тварин. Найбільш відомою частиною будівлі є простір під куполом, який підтримується вісьмома колонами. Discover Islamic Art розміщує цей колонний навіс у зоні парної, тоді як текст Управління спадщини описує круглу аркову куполоподібну конструкцію, що з'єднує вісім колон, як частину прохолодної зони. Уважно огляньте колони, оскільки джерела стверджують, що вони були взяті з візантійської епохи. У парній знаходиться кругла басейн діаметром сім метрів. Вода спочатку надходить у невеликий резервуар, а потім поступово стікає в басейн через жолоб у формі голови лева, розташований навпроти входу. Півкруглими нішами в кутах замінюють приватні кімнати, які зазвичай розташовувалися в кутах класичних османських бань. Йилмазяшар зазначає, що попередні приклади такої організації ніш можна Будь ласка, тримайте голос приглушеним, рухайтеся обережно і не фотографуйте інших людей, які приймають душ. Декоративні елементи та мармурові бордюри навколо басейну – це історичні речі, не спирайтеся на них і не ставте на них речі. Після закінчення дня ви можете повернутися до центру міста на автобусах і маршрутних таксі, які курсують по вулиці Чекирге. Джерело: Bursa Alan Başkanlığı; DergiPark; Discover Islamic Art; Вікіпедія.