Від озера Пойразлар до Бешкюпрю: музеї та мости в Адапазарі.

Розпочніть свою прогулянку біля озера Пойразлар зранку, коли сонце ще не надто яскраве. За інформацією порталу "Kültür Portalı", озеро розташоване на північ від міста Адапазар, поблизу села Пойразлар, і знаходиться за вісім кілометрів від центру міста. Згідно з Вікіпедією, до озера можна дістатися з десятого кілометра старої дороги Сакар'я-Карасу, а також з п'ятого кілометра нової дороги Карасу, після роз'їзду Гюнешлер. Оскільки це природний парк, за вхід стягується плата. Актуальну інформацію можна отримати в Головному управлінні охорони природи та національних парків. Спочатку спустіться до берега та огляньте озеро в цілому, оскільки головна цінність цього місця – розуміння того, як воно утворилося. Вікіпедія описує озеро як аллювіальну затоку, утворену зміною русла річки Сакар'я, і зазначає, що річка знаходиться лише за 350 метрів від озера. Під час повеней вода з річки потрапляє в озеро через протоку, а в звичайний час річка живить озеро підземними водами. На останній зупинці дня ви побачите міст, під яким більше не тече вода, оскільки річка змінила своє русло; це перша ознака того самого процесу. Управління культури та туризму зазначає, що площа озера становить 67 гектарів, довжина берегової лінії – 2400 метрів, а глибина – від трьох до восьми метрів. Ці розміри дозволяють легко оглянути озеро під час ранкової прогулянки. Прогулюючись уздовж берега, рухайтеся в напрямку південної частини озера. Згідно з інформацією з Вікіпедії, південна частина озера мілка і вкрита очеретом, де розташований невеликий ліс, що є місцем проживання та розмноження водоплавних птахів. Управління повідомляє, що в озері було зафіксовано 154 види птахів, з яких 65 є місцевими, 47 – літні перелітні, а 36 – зимові перелітні. Тому бінокль або об'єктив із можливістю збільшення можуть бути корисними на цій зупинці. Англійська версія Вікіпедії також зазначає, що на початку травня можна спостерігати велику кількість видів метеликів. Зверніть увагу на ліс, що оточує озеро; згідно з інформацією з управління, там ростуть природні дубові та грабові ліси, а також посадки сосен та ясенів. Те саме джерело повідомляє, що в цій місцевості мешкають такі види, як лисиці, білки, їжаки, чорні черепахи та плямисті саламандри; якщо ви будете тихо ходити стежками, ви можете знайти їхні сліди. Ця територія була оголошена зоною природної цінності першого ступеня в 1993 році, а західний берег озера в 2011 році став природним парком. Пам'ята

Коли ви прибудете до центру міста, спочатку відвідайте Музей землетрусів і культури. Енциклопедія KÜRE зазначає, що музей розташований у районі Cumhuriyet в Адапазарі, на вулиці Каваклар. З іншого боку, туристичний буклет муніципалітету вказує, що будівля розташована на території колишнього військового будинку. Перш ніж увійти в музей, зупиніться на кілька кроків і огляньте будівлю зовні. Згідно з Вікіпедією, будівля спроектована у вигляді обвалу, з руйнівними стінами та похилими колонами. KÜRE також повідомляє, що похилі колони, зламані балки та руйнівні стіни навмисно використані в екстер'єрі, щоб створити для відвідувачів відчуття реальності. Таким чином, розповідь музею починається не всередині, а з самої будівлі. Музеєм керує муніципалітет Адапазарі. Будівництво розпочалося у 2000 році, а музей був відкритий для відвідувачів у 2004 році. У брошурі зазначено, що метою музею є підтримка обізнаності суспільства про землетруси та вшанування пам'яті тих, хто загинув під час землетрусу 17 серпня 1999 року. Це місце пам'яті, тому будь ласка, тримайте голос тихим всередині та оглядайте експозицію без поспіху. Спочатку відвідайте фотовиставку. Згідно з KÜRE, у виставкових залах представлені фотографії з архіву Anadolu Ajansı, які документують наслідки землетрусу 1999 року. Вікіпедія також повідомляє, що в музеї є фотографії, що відображають події до та після землетрусів 1967 та 1999 років. Порівняння цих двох історичних подій дозволяє зрозуміти, що місто двічі зазнало наслідків землетрусів на одній і тій же лінії розлома. Потім перейдіть до розділу, присвяченого технікам будівництва та будівельним матеріалам, використаним у будівлях, зруйнованих землетрусом. Цей розділ перетворює виставку з місця пам'яті на інформаційний центр. Найбільш обговорюваним розділом музею є симуляція землетрусу. KÜRE та новини Anadolu Ajansı повідомляють, що платформа відтворює приблизно 45-секундний період землетрусу магнітудою 7,4, який стався 17 серпня 1999 року о 03:02. Відвідування симуляції є за бажанням, і для відвідувачів із проблемами серця або рівноваги, а також для маленьких дітей, може бути краще пропустити цей розділ. У музеї також є зона зі скляними кристалами, на яких написані імена людей, які загинули під час стихійних лих. Затримайтеся тут на деякий час і, перш ніж робити фотографії, проявіть повагу до інших відвідувачів. KÜRE зазначає

Коли ви прибудете до музею в Сакар'ї, зверніть увагу на будівлю та її розташування. Згідно з веб-сайтом музеїв, музей розташований у районі Семерджілер, на вулиці Міллі Егеменлік, навпроти залізничної станції, що робить його зручним місцем для тих, хто приїжджає потягом Adaray. Музеєм керує Міністерство культури та туризму; вхід безкоштовний, а музей не працює по понеділках. Актуальну інформацію про години роботи можна знайти на веб-сайті музеїв. Будівля музею ніби є продовженням історії, яку ви побачили в Музеї культури, присвяченому землетрусам. Згідно з інформацією, наданою міністерством, цей будинок був побудований у період з 1910 по 1915 рік полковником Баха Беєм, який на той час був начальником військового відділення. Під час землетрусу 1967 року будинок зазнав значних пошкоджень, після чого був визнаний пам'яткою цивільної архітектури. Міністерство націоналізувало будівлю та відновило її внутрішню частину, використовуючи залізобетон, при цьому зовнішній вигляд був збережений у автентичному вигляді. Музей був відкритий 21 червня 1993 року. Після землетрусу 1999 року, коли були пошкоджені експонати, музей був закритий, а 28 червня 2003 року знову відкрився для відвідувачів. Таким чином, два землетруси, про які ви дізналися раніше, також залишили свій слід в історії цієї будівлі. Ще одна важлива особливість цього будинку: за даними джерел, у червні 1922 року тут зупинявся Мустафа Кемаль Ататюрк, і він зустрівся зі своєю матір'ю, Зюбейде Ханим, саме в цьому будинку. Почніть свою екскурсію з саду, оскільки він є своєрідною відкритою виставкою. Згідно з інформацією, наданою Управлінням культури та туризму провінції, тут представлені архітектурні фрагменти, надгробки, вівтарі, кам'яні плити з написами, остотек (глиняний посуд), глиняна ємність для зберігання продуктів та колони. Зупиніться біля кам'яних плит з написами; ви бачите фрагменти світу, сучасника східноримського мосту, який ви побачите пізніше. Потім увійдіть всередину та підніміться на перший поверх, де знаходиться виставкова зала. Міністерство повідомляє, що площа зали становить близько 85 квадратних метрів, тому у вас буде достатньо часу, щоб уважно розглянути експонати. У археологічних вітринах представлені плоскі кам'яні сокири, глиняний посуд, флакони для запаху та сліз, а також вироби з металу та скла. У брошурі муніципалітету зазначено, що також експонуються монети грецького, елліністичного, римського та

Останньою точкою нашого маршруту є міст Юстиніана, який місцеві жителі називають "П'ять мостів". У брошурі муніципалітету зазначено, що міст зараз знаходиться на території району Сердіван. Культурний портал вказує на відстань до центру міста – вісім кілометрів, а Вікіпедія – близько п'яти кілометрів. Коли ви прибудете туди, спочатку зверніть увагу на те, над чим насправді розташований міст. Згідно з інформацією Управління культури та туризму, міст перетинає струмок Чарк-дере, який збирає води озера Сапанча і скидає їх у річку Сакарія (раніше відомий як струмок Мелас). Згідно з Вікіпедією, коли міст був побудований, він перетинав річку Сакарія, але з часом русло річки змістилося приблизно на три кілометри на схід. Таким чином, історія зміни русла річки, яка почалася біля озера Пойразлар, завершується тут: під величезним мостом зараз тече невелика річечка. Міст був побудований за часів правління імператора Юстиніана I, але джерела різняться щодо дати та розмірів. Управління та культурний портал вказують на роки будівництва 558-560 роки нашої ери, довжину 365 метрів, ширину 9,85 метра та загалом 12 арк. Вікіпедія, посилаючись на сучасні джерела, стверджує, що будівництво розпочалося восени 559 року і завершилося в 562 році, а загальна довжина мосту, разом із опорами на кінцях, становить 429 метрів. Маючи це на увазі, спробуйте оцінити довжину мосту візуально; незалежно від того, яку цифру ви отримаєте, ви бачите одну з найвеличніших споруд, що збереглися з тієї епохи в Анатолії. Згідно з Вікіпедією, міст був стратегічною точкою на шляху, що з'єднував Константинополь з східними провінціями імперії, і, як розповідає Прокопій, він був побудований замість човна, який часто руйнувався під впливом течії. Вікіпедія також зазначає, що міст повністю виготовлений з вапняку; якщо ви підійдете ближче до опор між арками, ви зможете побачити майстерність обробки блоків. Уважно огляньте опори між арками. Вікіпедія стверджує, що опори з боку течії мають загострену форму, а з іншого боку – заокруглену, і ця особливість відрізняє міст від більшості відомих римських мостів. Потім пройдіть до східного кінця і пошукайте споруду з навою. Управління зазначає, що на східному кінці мосту збереглися залишки споруди з навою та склепіння, а на західному кінці – сліди триумфальної арки; згідно з Вікіпедією, західна три Маршрут тут завершується, і для повернення до центру міста вам знову знадобляться транспортні засоби або міський громадський транспорт. Джерело: Управління культури та туризму провінції Сакар'я, Історичний міст Юстиніана; Культурний портал, міст Юстиніана; Вікіпедія, міст Юстиніана.