Sakarya Müzesi

Музей Сакарії – це археологічний та етнографічний музей, розташований у центрі Адапазарі, у районі Семерджілер, навпроти станції. Він об'єднує під одним дахом археологічні знахідки, виявлені на території регіону, та етнографічні експонати, що розповідають про повсякденне життя місцевого населення. Разом із садом, музей займає площу близько 1290 квадратних метрів. Для тих, хто вперше відвідує місто, це ідеальне місце, щоб швидко ознайомитися з багатою історією Сакарії. Будівля, в якій розташований музей, була спочатку житловим будинком, збудованим на початку XX століття. Згідно з інформацією Міністерства, будинок, що складається з трьох поверхів, включаючи перший, був побудований у період з 1910 по 1915 рік полковником Баха Беєм, який тоді очолював військову частину. Пізніше будинок був придбаний Хасаном Джавітом Беєм. У червні 1922 року, під час візиту Мустафи Кемаля Ататюрка до Ізміта та Адапазарі, він зупинився в цьому будинку та зустрівся зі своєю матір'ю, Зюбейде Ханим, яка приїхала з Стамбула. Дата зустрічі в різних джерелах вказується по-різному: Міністерство повідомляє про 14 червня, а туристичний буклет муніципалітету – про 17 червня. Під час землетрусу 1967 року будівля зазнала значних пошкоджень. Згідно з інформацією Міністерства, у 1983 році будівля була визнана зразком цивільної архітектури, внесена до реєстру та націоналізована. Під час реставрації зовнішній вигляд був збережений у початковому вигляді, а внутрішня частина була повністю перебудована з використанням залізобетонних конструкцій. Сьогодні, дивлячись з вулиці, ви бачите двоповерховий будинок з рожевою фасадом, арковими вікнами та зовнішніми сходами з кованими перилами. Музейний відділ почав свою роботу як офіс у 1989 році, а того ж року переїхав до своєї поточної будівлі. Після завершення збору експонатів та організації виставок, музей був відкритий для відвідувачів 21 червня 1993 року. Після землетрусу 17 серпня 1999 року, вітрини та експонати були пошкоджені, і музей був закритий на деякий час. Після завершення ремонтних робіт, він був знову відкритий 28 червня 2003 року. Рекомендується починати відвідування музею з саду, оскільки він сам по собі є своєрідною відкритою виставкою. У саду представлені архітектурні фрагменти, надгробні камені, вівтарі та кам'яні плити, що датуються римським та візантійським періодами. Серед експонатів також є У цьому розділі представлені вогнепальна та холодна зброя, мідні вироби, печатки та гравюри, а також деякі речі, які використовував Мустафа Кемаль Ататюрк. На другому поверсі розташований конференц-зал на п'ятдесят місць. Завдяки невеликим розмірам музею, його можна оглянути менш ніж за годину, не поспішаючи. Найкращий спосіб – це оглядати експонати в хронологічному порядку, починаючи з кам'яних знарядь праці та переходячи до скляних та металевих виробів, а потім відвідати етнографічний розділ. На сайті міністерства зазначено, що вхід до музею безкоштовний, а по понеділках він не працює. Оскільки час роботи може змінюватися, перед відвідуванням рекомендується перевірити актуальну інформацію на офіційному сайті музею. Музей розташований у центрі міста, тому до нього легко дістатися громадським транспортом або пішки від центру. Музей "Культура землетрусів" знаходиться в тому ж районі, за кілька сот метрів, і відвідати обидва музеї за півдня буде цілком комфортно. Ті, хто хоче побачити важливість міста в період Візантії, можуть відвідати Юстиніанівський міст, розташований на південному заході, і дізнатися історію каменів у саду, доповнивши її величними арками мосту.