День в Афйонкарахісарі: від гори Каракая до Коджатепе.

Розташований у західній частині міста, біля шосе Ізмір, новий музейний комплекс є чудовою відправною точкою. Відділ культури та туризму вказує адресу музею як Тюргют Озал бульвар, район Дортюол; до нього можна дістатися автомобілем або громадським транспортом з центру міста. Музей не працює по понеділках, тому перед відвідуванням перевірте графік роботи на офіційному сайті. Історія цього закладу сягає корінням у будівлю, в якій він розташований. У перші роки Турецької Республіки, товариство "Asar-ı Atika Muhipleri" збирало артефакти, які в 1931 році були розміщені в офіційному музейному складі, а в 1933 році було створено музейну дирекцію. Колекція спочатку експонувалася в будівлі Taş Medrese до 1970 року, а потім була перенесена до іншої будівлі, де знаходилася до 2023 року, коли її було перенесено до сучасного комплексу. Експозиція, розташована на п'яти поверхах, представляє хронологічний порядок, тому найкраще починати огляд знизу і підніматися вгору. На перших поверхах зверніть увагу на керамічні вироби неолітичної та бронзової доби. Одним з експонатів, який виділяється на сайті "Kültür Portalı", є червона чаша ранньої бронзової доби, прикрашена рельєфом у вигляді голови, яка вважається рідкісним ритуальним предметом. Артефакти ранньої бронзової та хеттської доби, знайдені під час розкопок, проведених британським археологом Вініфред Ламб у Кусура Хьоюк, поблизу Сандıklı, також є частиною цієї колекції. На наступних поверхах можна ознайомитися з періодами хеттів, фригійців, лідійців і персів; тут ви познайомитеся з першими власниками фортеці, яких побачите пізніше. Найбільш цікавою частиною музею є дерев'яна похоронна кімната з Татарли тумулусу, розташованого в Дінар. Частина балок, прикрашених фігурами, розфарбованими в яскраві кольори, була вивезена за кордон під час незаконних розкопок у 1969 році, а в 2004 році була повернута в Туреччину та реставрована. Ця кімната, яка поєднує в собі елементи фригійської та перської культури, була об'єднана в 2023 році і тепер експонується в окремій залі нового комплексу. На римському поверсі пошукайте групу скульптур, знайдених у 1964 році під час будівництва дороги в селі Чавдарли, в районі Ковалык. Ця група складається з 71 експонату, датованих кінцем II століття нашої ери, і, за даними сайту "Kültür Portalı", є унікальним екземпляром у світі. Також варто оглянути саркофаг, Джерело: Культурний портал, Музей Афйонкарахісару.

До фортеці можна дістатися пішки, від центру міста, проходячи між старими будинками Аф'йонкарахісару. Міська рада зазначає, що шлях невеликий і позначений вказівними знаками. Перед початком підйому зупиніться біля підніжжя скелі та подивіться вгору. Згідно з порталом "Культура", це природний скельний масив вулканічного походження, висотою 226 метрів, а назва міста походить від його темного кольору. За даними Ісламської енциклопедії, місто було засноване біля підніжжя цієї крутого схилу, на висоті близько 1010 метрів. Сходи були відремонтовані, але вони довгі та круті; не поспішайте, робіть перепочинки на ділянках з рівною поверхнею. Влітку не починайте підйом у найспекотніші години дня та візьміть з собою воду. Під час підйому подумайте, скільки різних назв має ця скеля. У часи правління хеттського імператора II Муршіля, приблизно в 1350 році до нашої ери, це місце було укріпленим пунктом під назвою Хапанува, тобто "Висока гора". У римський та візантійський періоди скеля була оточена стінами, набувши вигляду фортеці, і, згідно з Вікіпедією, її називали Акроенос. Діставшись до вершини, обійдіть рівну ділянку та пошукайте цистерни. Джерела повідомляють, що на вершині знаходяться чотири великі цистерни, а також знайдено культурні сліди епохи фригійців. Ці сліди фригійців стануть чудовою відправною точкою для тих, хто планує наступного дня відвідати скельні пам'ятники в Іхсаніє. Стіни фортеці були відновлені в 1235 році султаном Сельджуків Аладдіном Кейкубатом, майстром-будівельником Мімаром Бедреддіном Гевхерташем; до фортеці було прибудовано невелику мечеть та палац. Згідно з описом Евлія Челебі, руїни цієї сельджуцької мечеті існували всередині фортеці і в його час. У 1573 році за наказом султана Османської імперії II Селіма, Махмут-бей відновив бастіони, цистерни та вежі. У період Османської імперії фортеця залишалася важливим місцем, де зберігалися скарби та майно народу, а також використовувалася як в'язниця; після епохи Танзіматів вона втратила своє значення. Зараз пройдіть до краю та помилуйтеся краєвидом міста з усіх боків, адже справжня цінність фортеці – це саме цей вид. Згідно з даними TDV, до середини 12-го століття поселення знаходилося всередині фортеці, а в 13-му столітті воно розширилося за межі фортеці та на південно

Музей Перемоги розташований у центрі міста, навпроти парку "Анітпарк", на вулиці "Міллі Бірлік", поруч із будівлею адміністрації. Перед тим, як увійти в будівлю, зверніть увагу на її фасад з тротуару, оскільки сама будівля є історичним документом. Будівлю було збудовано в 1913-1914 роках мером Есбаззаде Хусейном Тевфіком Ефенді як будівлю міської адміністрації, разом із будівлею адміністрації. За даними джерел, будівництвом займалися вірменські майстри. Двоповерхова цегляна будівля має три входи з боків: східний, західний та південний. Зверніть увагу, що вікна нижнього поверху мають низьку форму, а вікна верхнього поверху – у формі арки. Краї вікон і кути виконані з витонченого каменю, що надає фасаду стриманий, але урочистий вигляд. Після звільнення міста від окупації 27 серпня 1922 року, ця будівля використовувалася як штаб Західного фронту. Тут працювали головнокомандувач Мустафа Кемаль Паша, командувач Західного фронту Ісмет Паша, начальник Генерального штабу Февзі Паша та керівник оперативного відділу Західного фронту Тевфік Біяклиоглу. У цих кімнатах розроблялися плани Великої битви за головнокомандування. У 1935 році, коли було збудовано нову будівлю міської адміністрації, ця будівля була звільнена і протягом багатьох років використовувалася для різних цілей. У 1985 році вона була передана до управління історичного національного парку "Головнокомандувач" і перетворена на Музей Перемоги. Всередині спочатку приділіть час перегляду фотографій, топографічних карт та стендів. У вітринах також представлені предмети побуту, що використовувалися під час війни, такі як зброя, колючі дроти та консервні банки; саме ці звичайні предмети найкраще розповідають про життя на фронті. Портал культури вказує на 213 експонатів у музеї. Серед них є срібні ножиці, виготовлені спеціально для відкриття Меморіалу Перемоги; пошукайте їх. Кімнати, де жили командувачі, були відреставровані та відкриті для відвідування у 1995 році; зупиніться біля порогів і зверніть увагу на планування кімнат. Планування поверхів різняться: Портал культури вказує на вісім кімнат на верхньому поверсі, а Управління культури та туризму провінції – на дев'ять кімнат; ви можете порахувати їх самостійно під час огляду. Після виходу з музею перейдіть через дорогу до парку "Анітпарк". Меморіал Перемоги, створений австрійським скульптором Кріппелем, був відкритий у 1936 році і зображує турецьку перемогу за допомогою двох люд

Коджатепе, розташований приблизно за 22 кілометри від центру міста Афйонкарахісар, на території муніципалітету Бююккаледжік. Відділ культури та туризму провінції описує його як пагорб, до якого можна дістатися, проїхавши приблизно 8 кілометрів від міста. Дорога асфальтована, але, за словами провінційної адміністрації, взимку вона може бути закрита через сильні снігопади; якщо ви плануєте відвідати його взимку, заздалегідь дізнайтеся про стан дороги. Після того, як ви припаркуєте автомобіль, не поспішайте бігти до меморіалу, спочатку огляньтеся навколо. Цей пагорб, висота якого становить 1874 метри, згідно з описом провінційної адміністрації, домінує над рівнинами Афйонкарахісар та Сінанпаша. Найкращий спосіб зрозуміти, чому командування обрало саме це місце – це насолодитися цими краєвидами. 25 серпня 1922 року Мустафа Кемаль Паша та його товариші прибули до Коджатепе, а Великий наступ розпочався звідси рано вранці 26 серпня. Перший етап наступу координувався з цього місця, з тимчасового штабу та траншеї, які збереглися до сьогодні. 27 серпня 1922 року, близько полудня, головнокомандувач покинув Коджатепе, і того ж дня місто було звільнено від окупації. Підійдіть до траншеї та подивіться на місцевість перед вами; звідси ви відчуєте масштаб фронту. Потім пройдіть до меморіалу, встановленого в 1953 році. Цей меморіал, збудований з обробленого каменю, має мармурову табличку з рельєфними зображеннями; підійдіть ближче і розгляньте деталі. Найбільш помітною спорудою на пагорбі сьогодні є меморіал Ататюрка, відкритий у 1993 році в рамках благоустрою, проведеного Міністерством культури. Статуя, вилита з бронзи, важить близько 4 тонни, а разом із постаментом досягає висоти 7,5 метрів. Пройдіться навколо меморіалу; ви побачите, що напрямок, в якому дивиться статуя, і напрямок, в якому дивиться траншея, відкриваються на ту саму рівнину. Муніципалітет нагадує, що через чотири дні, 30 серпня, у Дюмлюпınar було досягнуто остаточної перемоги. Коджатепе є центром ділянки Коджатепе в історичному національному парку "Головнокомандувач", заснованого 31 серпня 1981 року; інша велика частина парку розташована в районі Дюмлюпınar. Щороку перша церемонія Тижня перемоги, що проходить з 26 по 30 серпня, відбувається тут 26 серпня. Провінційна адміністрація зазначає, що, незважа