Afyonkarahisar Kalesi

Афйонкарахісарська фортеця розташована на вершині чорної скелі, яка дала назву місту, і звідки б ви не дивилися, вона визначає горизонт. Ця вершина, утворена вулканічною породою, піднімається над навколишньою рівниною приблизно на 226 метрів. Культурний портал описує фортецю як природну скелю, що височіє серед старих будинків Афйонкарахісара. Темний колір скелі та фортеця, розташована на ній, є походженням назви "Карахісар". Історія фортеці сягає епохи Хеттів. Згідно з інформацією Управління культури та туризму провінції, приблизно в 1350 році до нашої ери, під час походу хеттського царя II Муршілі проти Арзави, ця скеля використовувалася як укріплене місце і називалася "Хапанува", що, за деякими джерелами, означає "висока вершина". У той час, як на вершині знаходять культурні сліди фригійців, які жили в Анатолії між 1200 і 700 роками до нашої ери, інші джерела згадують тут кам'яні культові місця та чотири великі цистерни. У римський та візантійський періоди на скелі були зведені стіни, і вершина набула вигляду, який ми бачимо сьогодні. У візантійську епоху це місце називалося "Акроінон". У "Ісламській енциклопедії" (TDV) зазначено, що вважається, що фортеця Акроінон, згадана у візантійських джерелах, знаходилася саме на цій скелі. Згідно з англійською версією Вікіпедії, у 740 році поблизу фортеці відбулася велика битва між візантійською армією та військами Омеядів. За народними переказами, Сейїд Баттал Газі, чиє ім'я згадується в легендах, загинув у цій битві. З напису на розташованому неподалік мосту Алтъозь, відомо, що місто потрапило під владу турків на початку 13-го століття. У період Сельджуків фортеця набула значення як місце, де зберігалися державні скарби. У часи правління султана I Алаеддіна Кейкубада, архітектор Бедреддін Гевхерташ відремонтував стіни у 1235 році. У той же період усередині фортеці була побудована невелика мечеть і палац. У "Ісламській енциклопедії" (TDV) згадується, що фортеці також називали "Хісар-і Девлет", оскільки там зберігалися скарби. Ім'я сельджуцького візиря Сахіп Ати Фахреддіна Алі стало причиною того, що місто почали називати "Карахісар-і Сахіп". У османський період у 1573 році за наказом султана II Селіма були Влітку в полудень на вершині скелі немає тіні, тому краще відвідувати її рано вранці або пізно ввечері, коли прохолодніше і краще освітлення. Під час підйому, проходячи між руїнами стін, зверніть увагу на витесані в скелі цистерни та фундаменти стародавніх будівель. З вершини відкривається вид на місто, що розкинулося в долині, з куполами та мінаретами, а також на віддалені пагорби, що тягнуться до Фригійського плато. На вершині може бути сильний вітер, тому, якщо ви йдете з дітьми, тримайтеся подалі від країв без огорож. Щоб дізнатися про умови відвідування та можливі періоди проведення ремонтних робіт, зверніться до місцевого управління культури та туризму або до муніципалітету. Після спуску, прогулянка старими вуличками біля підніжжя фортеці – найкращий спосіб відчути зв'язок між фортецею та містом. Музей перемоги та меморіальний парк знаходяться неподалік і до них можна дійти пішки.