У районі Аладжы в провінції Сакар'я розташовані фортеці, дельти річок і лучні ліси.

Розпочніть свою подорож з фортеці Гармантепе, розташованої на рівнині на північ від Адапазарі. Згідно з інформацією на порталі "Культурний портал", до фортеці можна дістатися по сільській дорозі, що відходить ліворуч від дороги, що веде з села Кючюк Сёгютлю до села Акчакаміш. Відділ культури та туризму повідомляє, що останні два кілометри дороги мають ґрунтове покриття, але проїзд можливий у будь-яку пору року; однак, у дощову погоду проїзд може бути ускладнений. Залиште автомобіль на широкій ділянці сільської дороги, не заважаючи проїзду сільськогосподарської техніки. Спочатку зупиніться та огляньте місце, де розташована фортеця. Фортеця невелика, розташована на природному пагорбі, а навколо – рівнинна місцевість. "Культурний портал" розповідає, що колись ця місцевість була заболочена, але згодом, завдяки каналам, прокладеним з обох боків, вона перетворилася на родючі поля. Уявіть собі, що рівнина, яку ви бачите зараз, колись була болотом; лише тоді ви зрозумієте, наскільки помітною була фортеця в тому середовищі. У статті Вікіпедії зазначено, що фортеця розташована у вразливому місці на великій рівнині, і вважається, що навколо неї був рів, але його сліди нечіткі. Перед відвідуванням ознайомтеся з актуальною інформацією. Згідно зі сторінкою відділу культури та туризму, станом на 2023 рік у фортеці тривають роботи з очищення та розкопок, і вона закрита для відвідування. Тому не намагайтеся потрапити всередину; якщо є огорожа, стрічка або попереджувальні знаки, не переступайте їх, і не ходіть по території розкопок. Стіни фортеці добре видно здалеку, навіть з рівнини, тому сплануйте свою екскурсію як огляд ззовні. Під час огляду території навколо стін, ознайомтеся з планом. Згідно з джерелами, фортеця має майже еліптичний, округлий план; тому ви легко помітите плавну лінію стін навіть здалеку. Товщина стін становить 2 метри, а висота – від 8 до 10 метрів. Рахуйте шість веж, які мають приблизно квадратну форму (5 на 5 метрів), і звертайте увагу на відстань між ними. У вежах зверніть увагу на два елементи. Перше – круглі отвори: відділ культури та туризму пояснює, що всередину веж були встановлені дерев'яні бруски у вигляді решітки для зміцнення, і коли ці бруски зіпсувалися, на їх місці утворилися отвори. Друге – решітки у верхній частині веж, які дивляться в різні сторони. У фортеці є п'ять арочних проходів різної форми та розміру, головні ворота розташовані на півдні. Поруч з Поки ви їдете, поверніть з ґрунтової дороги на асфальтовану і рухайтеся на північний схід у напрямку до Сефлер; відстань між двома містами по прямій становить приблизно 10 кілометрів. Джерело: Управління культури та туризму провінції Сакар'я; Культурний портал; Туристичний буклет муніципалітету Сакар'я на 2025 рік; Вікіпедія.

До замку Сейіфлер можна дістатися з півночі від міста Ферізлі, від в'їзду в село Сейіфлер. За інформацією порталу "Культурний портал", замок розташований біля в'їзду в село, за 30 кілометрів від центру міста. Не варто очікувати тут туристичного центру або інформаційних табличок; руїни замку знаходяться біля села, серед дерев і ліан. Залиште автомобіль біля дороги, не заважаючи іншим, і підійдіть до руїн пішки. Спочатку огляньте місцевість, оскільки саме звідси відкривається розуміння значення цього замку. Замок розташований на півострові, де річка Сакарія зближується з річкою Чарк Сую і зливається. За даними Вікіпедії, ця стратегічна місцевість в давні часи називалася Месонесіон, тобто "Середній острів". Річка Чарк Сую, згідно з брошурою муніципалітету, є струмком довжижиною близько 45 кілометрів, який відводить надлишки води з озера Сапанча і впадає в річку Сакарія поблизу села Сейіфлер. Таким чином, з одного боку у вас озеро, а з іншого – річка; замок контролює вузьку смугу землі між цими двома водними об'єктами. За інформацією "Культурного порталу", замок, ймовірно, був побудований для забезпечення безпеки мостів через річки Чарк Сую і Сакарія, а також для контролю над дорогою, що вела від Чорного моря до Адапазарі. Це невеликий замок, приблизно 80 на 80 метрів. Точна дата його побудови невідома; у Вікіпедії зазначено, що вважається, що він був побудований у 12-13 століттях, а в брошурі підкреслюється, що точна дата невідома. Зараз шукайте те, що залишилося. "Культурний портал" повідомляє, що дві напівкруглих вежі на західній і північній сторонах замку все ще стоять. У брошурі додається, що ці дві вежі розташовані приблизно на відстані 10 метрів одна від одної, а між ними збереглася частина стіни. У Вікіпедії описується, що руїни знаходяться біля струмка, а на прилеглій території, яка використовується як поле, великі стіни майже повністю зруйновані, залишилися лише їхні основи. Не заходьте на поля; оглядайте залишки стін з дороги та з боку струмка. Зверніть увагу на структуру стіни. Згідно з джерелами, стіни були побудовані з використанням техніки, коли зовнішня сторона була облицьована кам'яною кладкою, а внутрішня заповнена щебнем. Ви можете побачити ці два шари поруч на зруйнованому кутку; те, що ви бачите зовні на Гармантепе, ви можете побачити всередині тут. У Вікіпедії також зазначено, що стиль обох замків однаковий. Дізнайтеся про історичне значення цього замку. Згідно з інформацією, замки С Виїжджаючи, продовжуйте рухом на північ у напрямку Карасу; річковий естуарій у районі Єнімах'є знаходиться приблизно за 22 кілометри по прямій. Джерело: Культурний портал; Туристичний буклет муніципалітету Сакарья, 2025 рік; Вікіпедія.

У Карасу, коли ви потрапляєте в район Єнімахле, ви дуже близько підходите до місця, де річка впадає в море. Відділ культури та туризму повідомляє, що приблизно кілометр дороги, що веде від входу в район до Чорного моря, був вимощений бруківкою і перетворений на пішохідну зону. Залиште машину біля входу в район і пройдіться цією дорогою пішки; спостерігати за останнім кілометром річки – це основна мета цієї зупинки. Перш ніж почати прогулянку, подумайте про те, звідки бере початок річка. Згідно з інформацією відділу, річка Сакар'я бере свій початок в Ескішехірі, протікає 824 кілометри і впадає в Чорне море, перетинаючи кордон району Єнімахле. У енциклопедії "Кюре" річка описується як третя за довжиною річка в Туреччині після річок Кізилирмак і Тигр, а також як найбільша річка в північно-західній Анатолії. У тому ж джерелі зазначено, що назва річки походить від грецького бога річок Сангарія. Згідно з "Кюре", річка досягає моря, приймаючи води річки Мудурну Чаї, що протікає на півночі рівнини Адапазари, а також річки Чарк Чаї, яку ви бачили раніше в районі Сейіфлер. Під час прогулянки звертайте увагу на поверхню річки. Відділ також називає це місце місцем, де зустрічаються прісна та солона вода. Ви побачите рибальські човни, пришвартовані біля берега, а також старі платани, що ростуть по обидва боки пішохідної зони. Згідно з оголошенням муніципалітету, на площі 6380 квадратних метрів було облаштовано зону для прогулянок і відпочинку, велосипедну доріжку, місця для сидіння, навіси та місця для риболовлі; в брошурі муніципалітету зазначено, що цей проект був завершений у вересні 2025 року. Це чудове місце, щоб присісти на лавку і спостерігати за течією річки. Коли ви досягнете кінця дороги і побачите море, зверніть увагу на форму дельти. Згідно зі статтею про дельту річки Сакар'я на сайті Wikipedia, ця дельта не утворює такого вираженого виступу в море, як дельти річок Кізилирмак і Єшилїрмак. Це пояснюється тим, що море тут раптово стає глибшим, а течії сильні, що перешкоджає утворенню виступу, тому дельта розвивається переважно у напрямку схід-захід, паралельно узбережжю. Якщо подивитися на узбережжя, можна побачити рівну берегову лінію. Піщані дюни, що знаходяться на узбережжі, також є частиною цієї історії. У статті зазначено, що дельтові дюни, що мають вигляд невели Місцева влада називає це місце одним із найкращих місць у місті, звідки можна спостерігати захід сонця. Після останньої зупинки маршруту ви можете повернутися сюди, щоб насолодитися вечірнім світлом. Проведіть тут годину, а потім вирушайте на захід, вздовж узбережжя, до лісу Ачалар. Джерело: Управління культури та туризму провінції Сакар'я; Муніципалітет Сакар'я; Енциклопедія Кюре; Вікіпедія.

Останньою та найдовшою точкою нашого маршруту є ліс Ачарлар. Згідно з Вікіпедією, цей ліс розташований між районами Карасу та Кайнарджа, за 6 кілометрів на захід від річки Сакар'я, і в його околицях знаходяться такі села, як Денізкьой, Карамуеззінлер, Учолук, Ташлигечіт та Джамітепе. Управління культури та туризму зазначає, що дорога до лісу асфальтована, і що його можна відвідувати в будь-який сезон. Територією лісу управляє муніципалітет Сакар'я, і вхід платний; для отримання інформації про ціни та час роботи слід звертатися до актуальних оголошень муніципалітету. Перед відвідуванням важливо знати, що таке ліс, що затоплюється. Ліс, що затоплюється, – це ліс, який періодично затоплюється водою в залежності від сезону. Згідно з інформацією управління, площа лісу становить 1562 гектари, і він є об'єктом природного заповідника першого ступеня. Вікіпедія описує цей ліс як найбільший ліс, що затоплюється, в Туреччині, що складається з однієї суцільної ділянки, і вказує його довжину 7,5 кілометрів, а ширину – від 250 до 1250 метрів; брошура муніципалітету використовує ту ж формулювання. На платформі "Відвідайте Туреччину" цей ліс називають другим за величиною лісом, що затоплюється, в країні після лісу Ігнеада. Різниця в цих визначеннях може бути пов'язана з критерієм "суцільності".

Вийдіть на пішохідну доріжку. Управління повідомляє, що є пішохідна доріжка загальною довжиною півтора кілометра, по якій відвідувачі можуть зручно гуляти, а також оглядові майданчики. Пройдіть пішохідною доріжкою не поспішаючи і зупиняйтеся на кожному майданчику на кілька хвилин; саме тому ми виділяємо на цей пункт дві години. З оглядових майданчиків ви побачите, як стовбури дерев безпосередньо виходять з води – це те, що відрізняє цей ліс від звичайного лісу. Спробуйте розпізнати дерева. Управління зазначає, що територію навколо лісу повністю оточують дубові ліси, і що ці дерева іноді проникають у заболочені ділянки лісу. Вікіпедія додає, що в лісі, крім дуба, також поширені такі види, як клен, береза та чорноклен. А на поверхні води зверніть увагу на кувшинки; інформаційний портал повідомляє, що в лісі росте близько 2300 видів рослин, серед яких водяна фіалка, водяна лілія та кувшинки різних кольорів. Вікіпедія зазначає, що водяна фіалка росте лише в Ачар в Туреччині. Заповідник Лонгозу описується як типове прибережне лагунове озеро: річки, що впадають у море, заблоковані піщаними відслоненнями, а западина за цими піщаними бар'єрами наповнена водою. Висота піщаних бар'єрів, що відокремлюють Лонгозу від моря, становить від 20 до 25 метрів. Ви зараз знаходитесь з внутрішньої сторони піщаної смуги, яку ви бачили біля гирла річки. Інформаційний портал повідомляє, що в Лонгозу проводяться екскурсії на човнах і велосипедах, а Вікіпедія зазначає, що використання моторних човнів під час періоду гніздування птахів може завдати шкоди водоплавним птахам. Тому, якщо ви хочете вийти на воду, обирайте варіанти з веслами або безшумні засоби. Нанесіть репелент від комарів, не відхиляйтеся від пішохідної стежки та забирайте сміття з собою. Якщо у вас залишиться час після двох годин, і сонце ще не зайшло, ви можете повернутися до гирла річки в районі Єнімаххалле і завершити день там. Джерела: Управління культури та туризму провінції Сакар'я; Інформаційний портал; "Подорож до Туреччини"; Туристичний буклет муніципалітету Сакар'я (2025); Вікіпедія.