Harmantepe Kalesi

Фортеця Гармантепе, розташована на північ від міста Адапазари, на невеликому природному пагорбі в центрі рівнинної місцевості. Це оборонна споруда візантійського періоду. За даними джерел, вона була побудована в 12-13 століттях на західному березі річки Сакар'я як частина ланцюга форпостів і веж, призначених для захисту східної межі Візантії. У туристичному буклеті муніципалітету фортеця датується 12 століттям, а Управління культури та туризму провінції вказує можливі дати в межах двох століть. Згідно з інформацією Управління, фортеця є одним з найбільш збережених прикладів серед фортець у басейні нижньої Сакар'ї. 18 квітня 1992 року Рада з охорони культурних та природних об'єктів міста Бурса визнала фортецю об'єктом, що потребує охорони. Колись навколо фортеці була заболочена місцевість. Пізніше, завдяки каналам, прокладеним з обох боків, ця територія була перетворена на родючі сільськогосподарські угіддя. Сьогодні фортеця виглядає як кам'яне кільце, що самотньо стоїть серед оброблених полів. Її план має еліптичну форму, близьку до круглої, а стіни побудовані з місцевого каменю. Товщина стін досягає 2 метри, а висота варіюється від 8 до 10 метрів. Вздовж стін розташовані шість веж, розміром приблизно 5 на 5 метрів. Внутрішня частина веж заповнена щебнем і вапняним розчином, а для зміцнення конструкції всередину закладено дерев'яні бруски у вигляді решітки. З часом бруски зіпсувалися, і сьогодні на стінах видно ряд круглих отворів, що є однією з найцікавіших деталей конструкції. У верхній частині веж є отвори для огляду в різних напрямках. До фортеці ведуть п'ять круглих аркових вхідних отворів, що розташовані в різних напрямках; головні ворота знаходяться на півдні. Поруч з воротами все ще можна побачити отвори, в які заїжджали дерев'яні засуви для закриття воріт зсередини. Хоча частина аркових прорізів і деякі частини стін і веж зруйновані, значна частина споруди збереглася, і її план чітко простежується. У будівництві не використовувалася цегла, лише щебінь і вапняний розчин. Датування фортеці протягом тривалого часу було предметом дискусій. Деякі дослідники пов'язують її з канальним проектом 6 століття, який також призвів до будівництва мосту Юстиніана. Однак, знахідки, отримані під час розкопок фортеці, свідчать про те, що вона була частиною ланцюга фортець, розташованих на західному березі річки для захи Оскільки ситуація може змінюватися, перед відвідуванням варто уточнити актуальну інформацію в місцевому управлінні культури та туризму. Не заходьте на археологічну зону, а оглядайте фортецю ззовні. До фортеці можна дістатися по сільській дорозі, що відходить ліворуч від дороги, що веде з Кучук Сёгютлю до Акчакаміш. Останні приблизно 2 кілометри дороги мають ґрунтове покриття. Хоча управління зазначає, що до фортеці можна дістатися в будь-який сезон, культурний портал попереджає, що в дощову погоду проїзд може бути ускладнений. Фортеця розташована приблизно за 13 кілометрів від центру міста, і найзручніший спосіб дістатися туди – на власному транспорті. Оскільки місцевість рівна і відкрита, легко оцінити довжину стін, просто оглянувши їх з краю поля. Якщо у вас буде можливість оглянути фортецю ближче, зверніть увагу на отвори в стінах біля веж і на пази для засувів біля воріт, оскільки саме ці деталі найкраще демонструють принципи візантійської техніки будівництва стін. Оскільки навколишні території використовуються для сільського господарства, не заходьте на оброблені поля і не заїжджайте на тракторах або іншими транспортними засобами на оброблену землю. Рекомендується взяти з собою воду та взуття, стійке до бруду. Фортецю можна відвідати в один день з фортецею Сейіфлер, розташованою на півночі, вздовж течії річки. У джерелах підкреслюється, що обидві споруди є частинами однієї оборонної лінії. Фортеця Гармантепе, яка значною мірою зберегла свій вигляд, є найкращим прикладом візантійської прикордонної оборони в регіоні для тих, хто хоче побачити її на власні очі.