52 hertz

"Не з гуркотом, а зі стогоном настає кінець" — Т.С. Еліот.

Чотири жінки, які провели дитинство, пережили втрати та познали кохання, живуть на острові поблизу Стамбула. Дізнавшись, що острів зникне через кілька годин, вони вирішують попрощатися з ним, влаштувавши останню гру. Ця остання гра перенесе їх у місця, що назавжди закарбувалися в їхній пам'яті.
Коли люди відчувають, що наближаються до кінця свого життя, вони починають замислюватися про способи, якими справляються з життєвими труднощами, про свої стосунки з іншими людьми, про те, яке місце вони займають у світі, і про суперечності між прагненням бути поміченими та бажанням залишитися непомітними.
Отже, чи буде цього розслідування достатньо, щоб зупинити зникнення острова?
Гра отримала свою назву від кита, який, як вважається, не сприймається іншими китами через те, що він видає звуки на частоті 52 герц, і тому його називають "найсамотнім китом у світі". Гра розповідає історію, в якій завжди неможливо бути почутим.
"52 герц" – це вистава, створена колективом Hangardz, який підтримує вірменські культурно-мистецькі традиції в Стамбулі. Вистава, створена за допомогою техніки "devised theatre", базується на автобіографічних історіях акторок колективу. У ній розкривається спільна мова, побудована на темах пам'яті, невидимості та солідарності, і представлена на сцені.