Jaz

Одним із найважливіших сучасних письменників, який пише французькою мовою, є Коффі Квахуле.
Хоча текст написаний у формі гри, насправді це музична партитура. Мова тексту – це джаз.
Kwahulé, чия музика базується на естетиці, – це радше відчуття, вібрація, ритм, ніж просто історія.
Паузи, вибухи, повторення, імпровізації – це його драматургія.
Це метод, який не розповідає глядачеві історію, а занурює його в звукове середовище.

У форматі концерту-театральної вистави "Jaz" досліджуються теми травми, мовчання та опору.
На сцені розгортається історія, сповнена болю та розпаду, передана у стилі драматичного реалізму.
Ні, зв'язок встановлюється через музику. Мова злочину та мова жертви переплітаються, текст є...
Схоже на спіраль, яка з кожним повторенням заглиблюється все більше і більше. Це більше, ніж просто розповідь.
У джазі, де важливі імпровізація, мелодія, тембр і ритм, кожен музикант є окремим інструментом.
Фірдес Учлертопрак на сцені не створює образ персонажа, а, скоріше, створює певний вібраційний стан.
Він переносить на сцену відголоски травми, ті відчуття, які ніхто, крім нас, не може почути.
Однак, коли ми закриваємо очі, це нагадує нам наше власне ім'я, яке ми можемо почути.