Сіліхісар: місто Песінус та історичний центр.

Під час подорожі автомобільною дорогою між Анкарою та Ескішехір раптово в полі зору з'являються гострі, темні скелі; саме ці скелі дали назву містечку. Муніципалітет Сіріхісар повідомляє, що містечко розташоване біля підніжжя вулканічної скельної утворення, яке є продовженням гори Чаль, і отримало свою назву завдяки цим високим скелям, що здіймаються вгору. Ця подорож починається з відвідування стародавнього міста Песінус, розташованого на півдні містечка, а потім передбачає огляд самого Сіріхісара з його історичними будинками, годинниковою вежею та музеями. Це важливий транспортний вузол.

За інформацією муніципалітету, Сіріхісар є найбільшим за площею районом Ескішехіру. Він розташований приблизно за 100 кілометрів від Ескішехіру та за 135 кілометрів від Анкари, і знаходиться на автомобільній дорозі, що з'єднує Анкару, Ескішехір та Ізмір; тобто, він знаходиться в самому центрі переходу між Центральною Анатолією та Егейським регіоном. Більша частина району має рівнинний рельєф, а найважливішою річкою є Сакар'я. Зима тут холодна та сніжна, а літо – тепле та сухе. Історія цього місця сягає глибокої давнини. Муніципалітет повідомляє, що в місцевостях Хісарені та Балкаяси були виявлені розписні скельні зображення, які, за даними Управління археологічного музею Ескішехіру, свідчать про існування поселень у цьому регіоні з доісторичних часів, починаючи з неолітичної епохи. У візантійський період містечко називалося Палія, Спалія та Юстиніанополіс, а за часів імператора Юстиніана I його стіни були укріплені. У 1074 році Сіріхісар потрапив під владу Сельджуків; за часів Османської імперії він був районом, підпорядкованим Анкарі, але в 1915 році, в результаті адміністративної реформи, був приєднаний до Ескішехіру. Містечко було окуповане під час Війни за незалежність, але 20 вересня 1921 року було звільнено.

**Подорож до Песінуса**

Першою зупинкою подорожі є село Балхісар, розташоване за 13 кілометрів на південь від містечка. За інформацією Культурного порталу та обласного управління культури, Песінус був заснований на Старому царському шляху, і сьогодні на території стародавнього міста розташоване село. Англійська Вікіпедія зазначає, що місто розташоване в бічному відрозі річки Сакар'я, на висоті близько 950 метрів. До Балхісару з Сіріхісару можна швидко дістатися автомобілем; для повної подорожі потрібен транспортний засіб. Песінус Культурний портал повідомляє, що величний храм у місті був розпочатий після смерті імператора Августа і завершений за часів правління Тіберія. За даними англійської Вікіпедії, посилаючись на дослідження Університету Гент, це був храм, збудований у коринфському стилі, оточений колонами. Сьогодні від нього збереглися лише величезні фундаменти, і останні дослідження визначають його як споруду, присвячену культу імператора, а не богині Кібели. У 1834 році Шарль Тексьє, досліджуючи фундаменти, помилково вважав це храмом Кібели. На фотографії обкладинки добре видно масштаби цієї споруди. Перед храмом розташована площа у формі театру, де з обох боків розташовані сходи для глядачів, що ведуть до центральної сходи. Джерело зазначає, що тут, ймовірно, проводилися вистави. Площа перед театром, оточена колонами, вважається спортивним та освітнім комплексом, збудованим у елліністичний період, наприкінці 3-го століття до нашої ери. Управління провінції повідомляє, що в епоху еллінізму храм був відновлений, а також були збудовані будівля ради, стоа, канал, театр та дороги. Королівська дорога, що пролягала через місто, була надійною та короткою, тому її використовували в римську та візантійську епохи; залишки цієї дороги все ще можна побачити поблизу стародавнього міста. Історія розкопок досить тривала. Університет Гент у Бельгії розпочав розкопки у 1967 році, які проводилися з перервами до 2008 року; згідно з інформацією на Культурному порталі, розкопки з 2009 по 2013 роки проводив Університет Мельбурна в Австралії. Під час розкопок були виявлені не лише храм, але й майстерні, будинки, агора та будівля ради. У 1988 році, за підтримки управління провінції та завдяки внеску Археологічного музею Ескішехір, у селі було організовано музей під відкритим небом. Частина кам'яних артефактів виставлена в цьому саду, а невеликі фрагменти – в одноповерховій будівлі; інші знахідки зберігаються в музеї в Ескішехірі. Під час відвідування археологічного об'єкта, прогуляйтеся навколо фундаментів храму і обов'язково відвідайте музей під відкритим небом. Повернення до міста та оглядова вежа

Повернувшись з Балліхісару до Сіріхісару, першим пунктом програми має стати оглядова вежа, символ міста. Управління провінції повідомляє, що вежа була збудована в 1899 році тодішнім губернатором Махмутом Беєм і розташована на високому кам'яному утворенні, щоб її було видно з будь-якої точки міста. Вежа, збудована з обробленого каменю, має годинники на всіх Згідно з інформацією, наданою муніципалітетом, двоповерховий будинок, розташований у великому саду, має підвал, що займає половину поверху; стіни підвалу та першого поверху зроблені з необробленого каменю, а верхні поверхи – з цегли та глини, між дерев'яними конструкціями. У будинок, до якого ведуть двосторонні сходи, облицьовані мармуром, привезеним з вулиці, всередині є внутрішній дворик, а в кутах розташовані кімнати, лавки, шафи та двері з різьбленням. Маленькі квадрати на стелях з різьбленням та стилізовані мотиви колеса – чудовий приклад деревообробки того часу. Будинок також відомий тим, що 24 березня 1922 року тут відбулася перша зустріч Кабінету Міністрів за межами Анкари. У містечку розташована Велика мечеть, історична будівля з дерев'яними колонами, яка у 2023 році була включена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Музей килимів та культурний центр.

Щоб ознайомитися з традиціями ткацтва в Сіріхісарі, відвідайте Музей килимів. Муніципалітет повідомляє, що колишня будівля адміністрації була перетворена на перший в Туреччині практичний музей килимів, який був завершений у вересні 2019 року та відкритий для відвідувачів у 2020 році. У музеї, що займає площу близько 600 квадратних метрів і має два поверхи, є два виставкових залу та 42 виставкові площі; колекція була зібрана в результаті більш ніж річної польової роботи в Сіріхісарі та інших регіонах Ескішехіра. На дерев'яній обшивці фасаду музею зображені мотиви, взяті з килимів Сіріхісарі. Найголовніше, тут ви можете побачити, як жінки виготовляють килими на ткацьких верстатах, які називаються "истар", і як нове покоління навчається цьому ремеслу. Муніципалітет також виділяє п'ятигорбовий килим та сережки з перлами як важливі елементи місцевих ремесел. Культурний центр імені Насреддіна Ходжи також був відреставрований та відкритий у 2020 році. У цьому будинку, що відображає традиційну архітектуру, в тематичних розділах розповідається про місцеві традиції, повсякденне життя, ремесла, традиційний одяг та кулінарну культуру регіону. Згідно з інформацією муніципалітету, у будинку також розповідається про життя та анекдоти Насреддіна Ходжи, майстра гумору, який народився в районі Хорту в Сіріхісарі в 1208 році. Анекдоти Ходжи, засновані на толерантності та здоровому глузді, є одним з найулюбленіших елементів анаталійської народної культури, і в містечку щороку на Приблизно за 40 кілометрів на південь від міста розташований заповідник птахів Балъкдамі, який являє собою водно-болотну місцевість площею близько 30 тисяч гектарів, що складається з невеликих ставків і широких очеретяних заростей. Управління культури та туризму провінції визначає його як одне з найважливіших місць зупинки для перелітних птахів.

Практичні поради:

Актуальний графік роботи історичного комплексу Песінус, музеїв та маєтків у місті можна дізнатися на веб-сайтах управління культури та туризму провінції Ескішехір та муніципалітету Сіріхісар. У селі Балліхісар історичний комплекс розташований серед житлових будинків, тому будьте обережні, проходячи повз будинки. До вежі годинника веде крутий і кам'янистий шлях, тому одягніть зручне взуття. Найкращий час для відвідування – весна та осінь. Влітку вдень в історичному комплексі мало тіні. Якщо ви хочете придбати килим або сережки в місті, будьте уважними покупцями, які цінують ручну працю.

Джерела:

• Культурний портал, Античний місто Песінус: https://www.kulturportali.gov.tr/turkiye/eskisehir/gezilecekyer/pessinus-antik-kenti
• Управління культури та туризму провінції Ескішехір, Античний місто Песінус (Балліхісар): https://eskisehir.ktb.gov.tr/TR-336891/pessinus-ballihisar-antik-kenti-sivrihisar.html
• Управління культури та туризму провінції Ескішехір, Вежа годинника: https://eskisehir.ktb.gov.tr/TR-336910/saat-kulesi-sivrihisar.html
• Управління культури та туризму провінції Ескішехір, Скульптурний меморіал "Боґюртлен Балкаяси Фригійський": https://eskisehir.ktb.gov.tr/TR-336936/bogurtlen-balkayasi-frig-kaya-aniti-sivrihisar.html
• Управління культури та туризму провінції Ескішехір, Заповідник птахів Балъкдамі: https://eskisehir.ktb.gov.tr/TR-347129/balikdami-kus-cenneti-sivrihisar.html
• Муніципалітет Сіріхісар, Наша історія: https://sivrihisar.bel.tr/sivrihisar/tarihcemiz/
• Муніципалітет Сіріхісар, Вежа годинника та оглядовий майданчик: https://sivrihisar.bel.tr/sivrihisar/gezi-rehberi/saat-kulesi-seyir-terasi/
• Муніципалітет Сіріхісар, Маєток Заїм Ага