Topkapı Sarayı – “Посміхаючись Іфтар”

Оповідач:
“В палаці Топкапи говорили, що вночі Рамадану накривали таємний стіл. До цього столу могли підійти лише ті, хто не мав гордості в серці.”

Оповідач:
“Одного разу учень кухаря Хасан почув про цю казку і зацікавився. ‘Я теж хочу побачити цей стіл’ - сказав він.”

Оповідач:
“Коли Хасан блукав по двору палацу, він побачив, як один бідняк мерзне, і зняв свою накидку та віддав її. Потім він розламав останній шматок хліба і віддав його пташці.”

Оповідач:
“В ту мить темний куток саду засвітився. Всередині був величезний стіл… але їжі було лише тарілка фініків, трохи супу та хліба.”

Хасан (здивовано):
“Це і є таємний стіл?”

Мудрий голос (глибоко):
“Так, сину. Адже стіл збагачується не їжею… а намірами.”

Оповідач:
“Відтоді Хасан зрозумів, що доброта росте не з палацу, а з серця.”