Від замку Галата до будинку Бекір Агалар, Кахраманказан та Чубук.

Каралар – це село, розташоване приблизно за вісім кілометрів від центру міста Кахраманказан. Населення села невелике, лише кілька сотень людей. Археологічна пам'ятка розташована на півночі села, навколо скельної утворення, яке називають Асаркая. Найкраще залишити автомобіль у безпечному місці в селі та пішки підійти до скелі, оскільки на території археологічної пам'ятки немає парковки. Тут немає вхідних воріт, каси для продажу квитків або інформаційних табличок; вам доведеться орієнтуватися самостійно. Спочатку зверніть увагу на саме скельне утворення. На сайті муніципалітету Кахраманказан зазначено, що на цьому утворенні є висічені людиною ніші, а навколо нього простягалися стіни. У тому ж джерелі йдеться про те, що вважається, що в класичну епоху це утворення використовувалося як військовий форпост, а в римський період навколо нього виникло поселення, де було знайдено багато уламків кераміки. Пошукайте сходи, висічені в скелі; ці сходи, які видно на фотографіях у спільному онлайн-репозиторії, є слідами старого шляху, що вів до руїн вище. Не наступайте на сходи та руїни стін, просто оглядайте їх збоку. У 1933 році цей скельний масив привернув увагу науковців завдяки Ремзі Огузу Аріку. У "Ісламській енциклопедії Турецької історичної спілки" зазначено, що Арік, який був призначений археологом у Міністерство освіти в Анкарі, під час розкопок у Караларі виявив місто галатів і представив світу напис, що належить Деіотаросу. Джерело, яке збирає стародавні написи, повідомляє, що надгробний напис, знайдений у Караларі, належить Деіотаросу Філопатору, синові галатського тетрарха Деіотароса, і датується періодом між 43 і 40 роками до нашої ери. Тому Каралар пов'язаний з Блюціумом, фортецею, де, за словами Страбона, жив Деіотарос. Однак це твердження не є остаточним; такі дослідження, як стаття Стівена Мітчелла, опублікована в "Anatolian Studies" у 1974 році, продовжують обговорювати розташування галатських фортець. Маючи це на увазі, розгляньте це як гіпотезу, дивлячись на скелю зверху. Зверніть увагу також на пагорби навколо скелі. На англійській версії Вікіпедії зазначено, що на півночі села можна побачити руїни храму та кургани. У спільному онлайн-репозиторії є фотографія галатського кургану, розташованого тут. У деяких з цих курганів ви побачите ями, залишені браконьєрами. Доцент кафедри археології Університету Анкари, Чігдем Генчлер Гурай, розповідає, Ширина плато сама по собі пояснює, чому тут було розташовано військовий гарнізон. Найкраще світло для фотографій – у перші години після сходу сонця; ближче до полудня скеля освітлюється різким, інтенсивним світлом. На території майже немає тіні, тому влітку обов'язково потрібно носити капелюх і пити воду. На вершині може бути сильний вітер, тому тримайтеся ближче до землі і не підходьте до краю скелі. Щоб оглянути плато, сходи та найближчий курган, потрібно близько години п'ятнадцять. Потім поверніться до села і вирушайте до районного центру, розташованого за вісім кілометрів, де знаходиться музей Сатикадын.
Джерела: Муніципалітет Кахраманказан, Історія Кахраманказана; DHA, Греко-римські та візантійські поселення в Анкарі; Ісламська енциклопедія TDV, Ремзі Огуз Арік; Атал, Епітафія Діотару Філопатора.

Музей Саті Кадын – це двоповерховий сільський будинок, який було відреставровано муніципалітетом Кахраманказан і перетворено на музей у 2014 році. Перед музеєм розташований бюст Саті Кадын та меморіальний фонтан, на панелях якого розповідається про її життя. Перед тим, як увійти, прочитайте інформацію на цих панелях: там розповідається про її роботу, зустріч з Ататюрком, депутатство та останні роки життя. Це дасть вам уявлення про те, що ви побачите всередині. Ось основні моменти її історії. Згідно з Вікіпедією, Саті Кадын народилася в 1890 році в селі Казан, її справжнє ім'я було Хатіце, і вона стала відомою як Саті Аґа після перемоги в боротьбі з місцевим впливовим поміщиком за спадок її батька. У роки Війни за незалежність вона працювала, забезпечуючи армію припасами, а після мовної реформи вона навчилася читати та писати в Народних школах. У 1933 році, коли жінкам було надано право бути обраними, вона була обрана старостою села Казан. Після того, як у 1934 році жінкам було надано право обирати та бути обраними, вона стала однією з вісімнадцяти жінок, які увійшли до парламенту. Муніципалітет Кахраманказан називає її першою сільською жінкою-депутатом; вона була депутатом від Анкари в період з 1935 по 1939 рік і працювала в Сільськогосподарському комітеті парламенту. Деталі її зустрічі з Ататюрком різняться в різних джерелах. Згідно з Вікіпедією, Ататюрк, перебуваючи в 1934 році в Кізілчахамам, зустрів її, коли проїжджав через район Халкавун. З іншого боку, її онука, в інтерв'ю Anadolu Ajansı, розповіла, що Ататюрк того ж року, прямуючи до Стамбула, завітав до цього району, і в той момент, коли селяни вагалися, Саті Кадын вийшла вперед і запропонувала йому аян (кисломолочний напій). Згідно з сімейними переказами, коли її запитали про вік, вона назвала себе 1919 року народження і сказала, що не була живою на початку Національної боротьби. У реєстрах парламенту її ім'я вказано як Хаті Черипан; за словами її онуки, це ім'я їй дав Ататюрк. Запитайте про ці історії у співробітника музею; муніципалітет зазначає, що співробітники надають відвідувачам інформацію. У музеї експонуються речі, які використовувала Саті Кадын, її одяг та предмети того часу. Зверніть особливу увагу на фотографії та картини на стінах, оскільки вони найкраще ілюструють шлях від сільського будинку до парламентської трибуни. Згідно з репортажем Anadolu Ajansı, її сім'я також зберігає шаровари та Перед тим, як вирушити, обов'язково уточніть дні та години роботи музею в муніципалітеті Кахраманказан. У районі також є парк, що носить її ім'я, де розташований окремий меморіал; якщо у вас буде час, ви можете завітати туди. Для огляду будинку, саду та фонтану достатньо сорок п'ять хвилин. Звідси можна вирушити до Куртбогази, щоб там зробити перерву на обід, або до дамби, розташованої вздовж дороги до Стамбула. Джерела: Муніципалітет Кахраманказан, Музейний дім Саті Кадын; Anadolu Ajansı, Пам'ять про Саті Кадын; Вікіпедія, Музей Хаті Чирпан та Саті Кадын.

Третя точка маршруту – це не музей, а місце для відпочинку. Згідно з інформацією від адміністрації району Кахраманказан, гребля Куртбогази розташована вздовж дороги, що веде до Стамбула, приблизно в п'яти кілометрах від центру району. Після ранкової прогулянки на сонці та перебування в музеї, ми виділяємо час, щоб посидіти, поїсти та набратися сил для другої половини дня. Ми не заглиблюємося в історію будівництва греблі або її роль у системі водопостачання Анкари; тут головне – знайти зручне місце біля берега. Адміністрація повідомляє, що навколо озера є столики для пікніків, ресторани та спеціальні місця для відпочинку. З іншого боку, компанія ASKİ застерігає, що басейни греблі, які забезпечують водою Анкару, є зоною особливого захисту, і що купання, пікніки та розведення вогню в цих зонах є небезпечними та забороненими. Отже, підсумуємо: обідайте в одному з закладів біля берега або у спеціально обладнаних місцях, не влаштовуйте пікніки просто так на березі та не розводьте вогонь ніде. У вихідні дні ці місця швидко заповнюються, тому краще приїхати в будній день. Не забудьте забрати сміття з собою; компанія ASKİ нагадує, що будь-яке сміття, залишене в річках і на березі, погіршує якість води. Купання категорично заборонено; представники компанії ASKİ пояснюють, що ці зони не придатні для плавання через наявність глинистих і мулистих відкладень на дні греблі. На сайті адміністрації згадується риболовля, і вказується, що в озері водяться коропи, соми та срібні риби. Якщо ви хочете займатися риболовлею, заздалегідь ознайомтеся з чинними правилами рибальства. Найкращий спосіб розім'яти ноги після обіду – це коротка прогулянка вздовж берега. Під час прогулянки зверніть увагу на ландшафт. Згідно з інформацією муніципалітету, район Кахраманказан розташований на рівнині Акынчі, а на півночі можна побачити південні відростки гір Кьороглу, які розділяють Центраноанатолійський регіон і Західний Кавказ. Зверніть увагу на підвищення на північному горизонті; це ті самі гори, про які згадує муніципалітет. Греблю живиться річками Бахтіль, Кіник, Пазар та Узунөз. Одним із сіл, де вранці команда Гурая знайшла керамічні фрагменти, є село Кіник. Таким чином, під час обідньої перерви ви знаходитесь біля карти ранніх археологічних досліджень. Сільське господарство цього регіону також пов'язане з цією зупинкою. Згідно з інформацією муніципалітету, в районі вирощують пшеницю Джерело: Районна адміністрація Кахраманказан, гребля Куртбогазы; муніципалітет Кахраманказан, історія Кахраманказану; Управління водопостачання та каналізації (ASKİ) попереджає, що вхід на дамби є небезпечним і заборонений.

Музей міста Чубук розташований у центрі району, у будівлі Бекір Агалар, яка належала одній із заможних родин того часу. Рада міста відреставрувала будівлю в 2013 році, а в 2015 році відкрила її як виставковий зал під час Міжнародного фестивалю соління та культури Чубука. У 2017 році Міністерство культури та туризму зареєструвало будівлю як міський музей. Вікіпедія зазначає, що у музею немає парковки, тому рекомендується припаркувати автомобіль на сусідній вулиці та дійти пішки. Перед входом у музей варто зупинитися в саду. Згідно з описом фотографій у розділі "Загальні знання", у саду експонуються археологічні знахідки. У історичній довідці, опублікованій муніципалітетом Чубука, зазначено, що після хеттів район пережив періоди правління фригійців, галатів, персів, римлян і візантійців; шар галатської культури, який ви бачили вранці в Каралар, також присутній тут. Запитайте у співробітника, звідки взялися камені в саду. Потім зверніть увагу на фасад будівлі з балконами та знайдіть місце з вулиці, звідки можна бачити всю будівлю; для фотографій найкраще підходить світло, що падає збоку вдень. Ще одна важлива деталь, яка підкреслює значення будівлі, – це 1933 рік. Згідно з "Культурним порталом", саме в цьому будинку зупинився Ататюрк, коли відвідав район у тому році. Історія, яку ви почули вранці в музеї Сатикад, відбулася рік тому; музеї двох районів зберігають спогади про два різні візити тієї епохи. Згадайте про це під час розмови зі співробітником, місцеві історії багаті на такі деталі. Усередині, у центрі відвідування, знаходиться панорама битви при Анкарі 1402 року. Щоб уявити собі цю битву, знайте, що, згідно з Вікіпедією, вона відбулася 20 або 28 липня 1402 року на рівнині Чубук між Османською імперією та імперією Тимура. Османський султан I Баязид потрапив у полон, і держава вступила в період без правителя, який тривав одинадцять років. Стоячи перед панорамою, уявіть, що османська армія була розташована на південь від села Мелікшах, а Тимур розташував свій табір на рівнині біля річки Чубук. Місце битви також є предметом дискусій; деякі дослідники пропонують село Джулук у районі Хаймана, але загальноприйнята думка – це рівнина Чубук. У історичній довідці, опублікованій муніципалітетом Чубука, зазначено, що багато районів отримали свої назви від цієї битви. Окчулар отримав свою назву, оскільки там розташовувався штаб лучників військ Баязи Якщо ви приїдете в четвер, за інформацією місцевої адміністрації, у районі буде організовано ярмарок місцевих продуктів разом із традиційним ринком. Там можна знайти такі продукти, як базалма (вид хліба), вершкове масло, сир, вишні та айва. У центрі також знаходиться зареєстрована історична будівля – мечеть з дерев'яною мінаретою, відома як "Мечеть з дерев'яною мінаретою". Щоб оглянути її архітектуру зовні, достатньо короткої прогулянки. Потім вирушайте на північний захід, приблизно за 28 кілометрів, до озера Карагьоль. Джерела: Культурний портал, Музей міста Чубук; Муніципалітет Чубук, Історичні місця та історія; Вікіпедія, Битва під Анкарою та Музей міста Чубук.

Останньою зупинкою дня стане озеро Карагьоль, розташоване між містами Чубук та Къзълджахамам, біля підніжжя гір Кавак та Йилдрим. За даними Міністерства сільського господарства та лісового господарства, цей природний парк знаходиться за 28 кілометрів від Чубука та за 68 кілометрів від Анкари. Дорога від Чубука веде на північний захід, і озеро розташоване на висоті 1630 метрів над рівнем моря. Через таку висоту, ввечері тут значно прохолодніше, ніж у долинах, тому перед тим, як вийти з машини, одягніться тепліше. Цю зупинку ми присвячуємо не стільки самому озеру, скільки лісу, що його оточує. За даними Вікіпедії, озеро Карагьоль знаходиться на північно-західній межі флористичного регіону Іран-Туран, і деякі види, що поширені в більш північних регіонах Європи та Сибіру, також зустрічаються тут. Прогулюючись вздовж берега, зверніть увагу на осики, чорні берези та кавказькі липи. Кілька видів кленів, горіхи та сливи також входять до складу густого лісу, що оточує озеро. На схилах переважають сосни та ялини. Адміністрація Чубука пов'язує цей різноманітний склад лісу з перехідним кліматом між континентальним кліматом Внутрішньої Анатолії та вологим кліматом Чорноморського регіону, і зазначає, що навіть серед дубів і сосен можна зустріти горіхові дерева. Різниця між сухою степовою рівниною, яку ви бачили в районі Куртбогази, і цим лісом – один з найяскравіших контрастів маршруту. Уважно огляньте листя дерев, а якщо це осіння пора, зверніть увагу на колір кленів. Муніципалітет Чубука повідомляє, що в лісах біля озера є джерела, а вода, що витікає з-під скель, дуже холодна. Згідно з інформацією муніципалітету, в лісових зонах також можна зустріти диких тварин, тому рекомендується тихо ходити і не годувати їх. Історія, яку ви чули в музеї, також пов'язана з цим місцем. Муніципалітет Чубука розповідає, що в 1402 році армії Йолдирима Байєзида зупинилися тут і заповнювали свої запаси води; озеро Карагьоль знаходиться на території села Кışlacık, яке, як кажуть, отримало свою назву від зимового табору цієї армії. Муніципалітет також повідомляє, що раніше на березі озера був готель, де національні команди проводили тренувальні збори, але згодом готель був покинутий і зруйнувався. Пам'ятайте цю історію, прогулюючись берегом. У природному парку можна організовувати пікніки, здійснювати піші прогулянки, займатися альпінізмом, спостерігати за фло Регіональне управління, Природний парк "Чубук Карагель"; Районна адміністрація Чубука, Карагель; Муніципалітет Чубука, Туристичні місця; Вікіпедія, Карагель (Чубук).