Шлях води від Кемера до міста: історія водопроводу.

Розташуйтеся біля Боздаґанського мосту, де він проходить під проспектом Ататюрка, у районі Сарачхане; звідси найкраще можна оцінити його масштаб. Боздаґанський міст був побудований для перенесення води з одного схилу до іншого, через западину між пагорбами Фатіх і Бейазід. У "Ісламській енциклопедії Турецької диктатури" Семаві Ейіче зазначає, що міст зазвичай приписують імператору Валенсу (364-378) і що він був побудований у період з 368 по 378 рік; саме тому в західних мовах його називають "Водопроводом Валенса". Ейіче також додає, що подібна конструкція могла існувати ще за часів правління Адріана.

Цифри демонструють масштаб споруди. Згідно з "Ісламською енциклопедією", його довжина становить 971 метр, висота над землею – 28-29 метрів, а ширина коливається від 3,40 до 5,65 метра. Вікіпедія вказує сучасну довжину в 921 метр, зазначаючи, що фактично міст був приблизно на 50 метрів довший. Зверніть увагу: частина мосту складається з одного ряду арок, а значна частина – з двох рядів арок, що розташовані одна над одною; згідно з "Ісламською енциклопедією", подвійні арки розташовані між 18-ю та 73-ю опорами. Стіни, в яких чергуються кам'яні блоки та цегла, також зберігають сліди численних ремонтів, проведених протягом століть.

Після завоювання Константинополя міст продовжував функціонувати. Фатіх Султан Мехмет відремонтував його, а за часів правління II Байєзида та Сулеймана I до нього підключили води з Халкалі, а в 1556-1557 роках – води з Кіркчешме. II Мустафа відремонтував східну частину мосту в 1697-1698 роках. До 20-го століття міст забезпечував водою мечеть Сулейманіє та палац Топкапи. Проспект був прокладений таким чином, щоб проходив під арками мосту, згідно з планом міського планувальника Енрі Проста. Підійдіть до мосту з прилеглих зелених зон, щоб ближче розглянути розміри каменів; перетинайте проспект лише через пішохідні переходи.

Джерело: "Ісламська енциклопедія Турецької диктатури"; Вікіпедія.

Коли ви повертаєте з Divanyolu на вулицю Çemberlitaş, а потім на вулицю Piyer Loti, ви спускаєтеся в цю цистерну через сучасну вхідну споруду. На ній немає написів; її архітектурні особливості вказують на те, що вона була побудована за часів імператора II Феодосія (408-450 роки), хоча Вікіпедія вказує більш точний період – 428-443 роки. У західних мовах її називають "Цистерна Феодосія"; назва "Шерефіє" походить від назви району, в якому вона розташована, за часів Османської імперії.

Спускаючись сходами, ви побачите 32 колони, розташовані в рівних рядах. За даними Ісламської енциклопедії TDV, її розміри становлять 42,5 x 25 метрів; чотири ряди по вісім колон розділяють простір на п'ять секцій. Уважно розгляньте колони – всі вони виконані в коринфському стилі і датуються 5-м століттям. Цегляні склепіння з'єднані над колонами. Якщо ви вже бачили Йеребатан, то тут ви знайдете меншу та більш організовану версію тієї ж будівельної стилістики; завдяки тому, що всі колони видно з одного погляду, план також легко зрозуміти.

Над цистерною наприкінці 19-го або на початку 20-го століття було збудовано палац Аріф-паші, який згодом використовувався як будівля муніципалітету. Реставрація розпочалася у 2004 році, а сучасна вхідна споруда була спроектована та збудована в період з 2013 по 2018 рік. З 2018 року цистерна відкрита для відвідувачів як музей. Згідно з офіційним сайтом, це одна з найстаріших водних споруд Стамбула, яка має вік близько 1600 років. Сьогодні нею управляє компанія İBB Kültür A.Ş.; між колонами проводяться цифрові презентації та концерти. Під час презентацій світло, що падає на колони, полегшує розрізнення капітелів і склепінь, що робить цей момент ідеальним для фотографування. Актуальний розклад роботи та програма заходів можна знайти на офіційному сайті.

Джерело: Офіційний сайт цистерни Шерефіє; Ісламська енциклопедія TDV; Вікіпедія.

За кілька хвилин ходьби від району Шерефіє ви потрапите до цієї величної цистерни, розташованої на захід від Іподрому. За даними Ісламської енциклопедії (TDV), цистерну відому як "Цистерна з тисячею колон" згадує Філоксен, датовану епохою Костянтина, і представляє її як другу за розміром закриту цистерну в місті. За даними Вікіпедії, її будівництво приписують римському сенатору на ім'я Філоксен, і стверджується, що цистерна належала його палацу.

Незважаючи на назву, яка може здатися перебільшеною, всередині дійсно знаходиться велика кількість колон. За даними TDV, цистерна розміром 64 на 57 метрів підтримується 224 колонами, з яких, за інформацією з офіційного сайту цистерни, до наших днів збереглося 212. Те, що відрізняє ці колони від інших цистерн, – це те, що дві колони з'єднані між собою перемичкою. Зверніть увагу також на яму в центрі; вона сягає до основи колон і показує повну висоту двоярусної конструкції. Також зверніть увагу на грецькі літери на колонах – це позначки майстрів, які обробляли камінь.

Після того, як цистерна перестала використовуватися за призначенням, її почали використовувати для інших цілей. За даними TDV, в османський період над нею будували житлові будинки, а ткачі використовували прохолоду всередині як майстерню до кінця 19 століття; гравюра, створена Томасом Алломом у 19 столітті, зображує робітників, які працюють серед колон. За даними Вікіпедії, після реставрації цистерна була відкрита для відвідування, з виставковими залами та місцями для відпочинку. Якщо ви відвідаєте Шерефіє, порівняйте ці два місця: одне – з одноярусними колонами, невелике та охайне, а інше – з багатоярусними колонами, велике та глибоке. Актуальну інформацію про відвідування можна знайти на офіційному сайті цистерни.

Джерела: Ісламська енциклопедія (TDV); офіційний сайт цистерни "Цистерна з тисячею колон"; Вікіпедія.

Відправляючись від площі Бінірдірек до Іподрому і прямуючи до північного кінця площі, ви побачите цей фонтан, увінчаний куполом, який підтримується вісьмома колонами. Він був побудований на згадку про візит німецького імператора Вільгельма II до султана Абдулхаміда II восени 1898 року. Його елементи були виготовлені в Німеччині, доставлені до Стамбула, а потім зібрані тут. Будівництво розпочалося у 1899 році, і планувалося, що відкриття відбудеться 1 вересня 1900 року, у 25-ту річницю вступу Абдулхаміда II на трон, але фонтан було відкрито 27 січня 1901 року, у день народження Вільгельма II.

У проекті брали участь архітектор Шпітта, радник імператора, а в реалізації – архітектор Шьоле; також внесок зробили архітектори Карліцік і Йозеф Антоні. Будівля виконана в неовізантійському стилі. Спочатку огляньте восьмигранний корпус, розташований на піднесеному постаменті, а потім зайдіть під купол і підніміть голову; внутрішня поверхня оздоблена мозаїками на золотому тлі. Зверніть увагу на вісім медальйонів, де чергуються зображення двох правителів: тугрі Абдулхаміда II та монограму, що складається з літери "W" і цифри "II", що символізує Вільгельма II.

Цей фонтан, побудований значно пізніше за інші споруди на цьому маршруті, варто розглядати не лише як водну споруду, але й як документ епохи дипломатії. Традиція османських площ з фонтанами тут перетворилася на подарунок дружби та була переосмислена в неовізантійському стилі європейської майстерні. Порівняйте його з фонтаном III Ахмеда, який ви побачите через кілька хвилин; один відображає смаки османського двору, а інший – погляд іноземного правителя на це місто. Звідси також видно обеліски Іподрому. Звідси можна пройти повз Айя-Софії та дійти до воріт Топкапи.

Джерело: Вікіпедія.

Останньою зупинкою маршруту є великий фонтан, розташований на площі між зовнішніми воротами палацу Топкапи (Бабі-Хюмайун) та собором Святої Софії. Згідно з Ісламською енциклопедією TDV, він був побудований у 1141 році (1728-1729 роках) за часів правління султана III Ахмеда. Вікіпедія називає його найдавнішим і найвражаючим зразком нового типу фонтанів, що з'явилися в епоху тюльпанів.

Його план квадратний, з чотирма фасадами. У центрі кожного фасаду розташований фонтан, а в чотирьох кутах – ніші у формі півкола з трьома вікнами, звідки подавали воду та солодкі напої. Зверніть увагу на вікна ніш: співробітники, що знаходилися всередині, подавали воду та напої через ці вікна. Дах покритий свинцем, а широкі карнизи закривають дерев'яну конструкцію. У центрі розташований восьмигранний купол, над нішами – чотири маленькі куполи, а на вершині кожного з них – позолочені бронзові прапори.

Декоративні елементи відображають суміш стилів, що характеризує період, коли західне мистецтво починало проникати в турецьке. Зверніть увагу на різьблені квіти на мармурі, рельєфи, покриті золотом, та керамічну плитку, що використовується в деяких місцях. На фасадах розташовано вірш із чотирнадцяти рядків, написаний каліграфією талікі. Згідно з TDV, останній рядок, що звернений до собору Святої Софії, був написаний особисто султаном III Ахмедом і виконаний каліграфією "джелі сулюс". Згідно з Вікіпедією, у часи Османської імперії цей фонтан був місцем зустрічей та зборів.

Ви простежили шлях води від водопроводу до фонтану на площі. Огляньте фонтан, порівняйте чотири фасади та чотири ніші, а потім можете пройти через ворота, що знаходяться позаду, до зовнішнього двору палацу Топкапи, або прогулятися до парку Гюльхане. Перевірте актуальний графік відвідування палацу на його офіційному сайті.

Джерело: Ісламська енциклопедія TDV; Вікіпедія.