Від будівлі Ulus İşhan до Атакуле: Анкара в стилі модернізму.

Вийшовши з метро "Улус", ви побачите низькі будівлі на південному сході площі та високу, багатогранну вежу – це комплекс "Ulus İşhanı". Фонд пенсійного забезпечення оголосив конкурс на будівництво як самого комплексу, так і благоустрою площі в період з 10 серпня 1952 року по 9 лютого 1953 року; переможцями стали Орхан Бозкурт, Орхан Болак і Газанфер Бекен. Будівництво розпочалося в 1955 році; низькі будівлі, що виходять на внутрішні двори, були відкриті в 1960 році, а висока вежа – в 1963 році. Комплекс складається з семи будівель, розташованих навколо двох внутрішніх дворів; алюмінієві вікна, великі скляні поверхні та чіткі, багатогранні форми роблять його одним з найраніших прикладів міжнародного модернізму в Туреччині. У "Культурному інвентарі" зазначено, що цей комплекс є аналогом готелю "Hilton" в Стамбулі, але в Анкарі. Саме цей проєкт, отриманий в результаті конкурсу, перетворив площу "Улус" на справжню площу.

Сьогодні у високій будівлі розміщено управління молоді та спорту, а в низьких будівлях – торгові павільйони. Зайдіть у внутрішні двори та прогуляйтеся, зверніть увагу на те, як будівлі відкриваються один до одного, і на ряд магазинів, що виходять на площу. Щоб повністю побачити вежу, перейдіть на іншу сторону тротуару. На іншому кінці бульвару, на місці, де за результатами конкурсу 1967 року проєкт був наданий Семрі та Орхану Дікелю, а в 1981 році був завершений торговий центр "100. Yıl Çarşısı", у 2020 році він був закритий, а в 2022-2023 роках – знесений. Один з трьох сучасних торгових центрів, що оточували площу "Улус", більше не існує; тому комплекс "Ulus İşhanı" є не просто будівлею, а свідченням епохи модернізму на площі. Приходьте рано вранці, коли магазини ще не відкриті, і внутрішні двори будуть тихими, що дозволить вам краще розгледіти форми будівель без натовпу людей. Будівля "Sümerbank" на північному сході площі, збудована в 1938 році, виконана в стилі попередньої епохи, з використанням кам'яної обробки; порівняйте два покоління архітектури одним поглядом.

Джерело: "Культурний інвентар"; Вікіпедія (Ulus İş Hanı, 100. Yıl Çarşısı, Sümerbank Genel Müdürlük Binası).

Щоб дістатися до будівлі, скористайтеся метро до станції Sıhhiye або прогуляйтеся бульваром. Турецьке історичне товариство розташоване в районі Hacettepe, за адресою Kızılay Caddesi, 1, відразу за бульваром. Проєкт будівлі був розроблений Тюргутом Кансевером та Ертуром Єнером і розпочався в 1951 році. Будівництво друкарні завершилося в 1955 році, проєкт головної будівлі був остаточно затверджений у 1961 році, а будівництво розпочалося в 1962 році та завершилося в 1966 році. Товариство переїхало до нової будівлі в 1967 році. У 1980 році будівля отримала премію Ага Хана в галузі архітектури. Жюрі назвало її позитивним кроком до архітектурного вираження, що поєднує сучасні будівельні технології з традиційними концепціями та принципами. Як розповідається в архівах премії, серцем будівлі є внутрішній двір, освітлений зверху, висотою в три поверхи, що нагадує внутрішню організацію османських медресе, а всі основні функції розташовані навколо цього двору. Алюмінієві вікна використовуються разом із дерев'яними решітками, що підкреслює публічний характер двору та закритий характер прилеглих кімнат завдяки контролю світла. Зовнішні стіни, збудовані з анкарського каменю, надають будівлі масивний вигляд.

На першому поверсі розташовані конференц-зал та книгосховища, а на верхніх поверхах – бібліотека, читальні зали та офіси. Бібліотека була заснована в 1931 році разом із товариством і є спеціалізованою бібліотекою в галузі турецької історії. Її відвідують викладачі, аспіранти та незалежні дослідники. Для студентів бакалаврату потрібен довідковий лист, а книги не видаються. Якщо ви не є дослідником, ви можете оглянути будівлю з вулиці Kızılay Caddesi та з громадського двору між друкарнею та головною будівлею. Зверніть увагу на ритм дерев'яних решіток та масивність каменю. Після реконструкції, яка включала в себе зміни, що не відповідали характеру будівлі, у 2014 році будівля була внесена до реєстру пам'яток культури. Будівля, спроєктована Кансевером, демонструє інший шлях модернізму, ніж скляні та алюмінієві конструкції, що зустрічаються на цьому маршруті: шлях, який поєднує нові технології з місцевими матеріалами та традицією внутрішніх двориків.

Джерела: Aga Khan Award for Architecture; Kültür Envanteri; AYK (Бібліотека Турецького історичного товариства); GZT; ttk.gov.tr.

Прибувши на площу Къзълай, ви побачите скляну будівлю Емек Ішхани, розташовану на східній стороні бульвару Ататюрка за адресою 117. З 2015 року її офіційна назва – "Бізнес-центр Кахрамлар". Проєкт розроблений Енвером Токаєм та Ільханом Тайманом, а статичні розрахунки виконав Юсуф Бердан. Будівля була зведена як прибуткове майно для пенсійного фонду. За даними Вікіпедії, будівництво тривало з 1959 по 1965 рік, а проєкт був ініційований у 1958 році в рамках проєкту "Архітектори, які залишили слід в Анкарі". Будівля має 24 поверхи та висоту 76 метрів. На момент завершення будівництва вона була найвищою будівлею в місті та вважається першим хмарочосом у Туреччині, а також першим прикладом використання скляної фасадної системи. Її натхненням стали будівля Lever House у Нью-Йорку та будівля Секретаріату Організації Об'єднаних Націй – тобто, це висока, прямокутна вежа, що стоїть на невеликому фундаменті. Ви можете повністю побачити фундамент і вузьку фасад будівлі, що виходить на бульвар, з парку Гювенпарк.

Будівля була приватизована та продана 8 березня 2006 року, а її назва була змінена в 2015 році. Оскільки це приватна власність, у будівлю неможливо зайти, і її фасад можна спостерігати з тротуару. Це одна з п'ятдесяти великих споруд, які були згадані в списку, складеному Інженерною палатою. Інші проєкти Енвера Токая в Анкарі є продовженням цього стилю: додаткова будівля факультету політичних наук, збудована в 1955 році, та головний офіс Державного управління водних ресурсів, збудований у 1958 році спільно з Бехрузом Чінічі та Тееманом Доруком. План Янсена для району Къзълай у 1930-х роках передбачав низькі, з садами будівлі, але будівля Емек Ішхани стала першою високою будівлею на площі, задавши масштаб для всіх наступних високих комплексів. Зверніть увагу, наскільки витончена та пропорційна вежа, незважаючи на трафік та вивіски, які заповнюють площу. Найкращий ракурс – це широкий кадр, на якому чітко видно дерева парку Гювенпарк.

Джерела: "Архітектори, які залишили слід в Анкарі"; Вікіпедія (Бізнес-центр Кахрамлар); Wikipedia (Kahraman Business Center).

Прогулявшись бульваром у південному напрямку, у бік Міністерств, ви побачите Великий готель Анкари. Це високий комплекс, розташований прямо навпроти будівлі парламенту, з багатогранною структурою, що виходить на бульвар. Готель був спроектований швейцарцем Марком Жозефом Саугеєм та Юкселем Оканом за інвестицій Пенсійного фонду у 1960 році, а будівництво тривало з 1960 по 1966 рік. Проєктна робота виконувалася компанією S.E.H.E.G., а будівництвом займалася компанія Emek İnşaat. У готелі 22 поверхи та три підвали, висота – 67,66 метра, 194 номери. З моменту відкриття у 1966 році до 1986 року він був єдиним п'ятизірковим готелем в Анкарі. Вікіпедія характеризує його як один з найважливіших зразків турецької архітектури 1960-х років та один з найвідоміших прикладів органічного модернізму в країні. Оригінальний вигляд фасаду визначали алюмінієві сонцезахисні елементи; завдяки перевернутій балочній системі, під карнизом утворився чистий та бездоганний вигляд.

У 2005 році готель був приватизований і пройшов масштабну реконструкцію. Професійні організації висловлювали заперечення щодо зміни внутрішнього оздоблення та заміни сонцезахисних елементів на систему фасаду з синього металу. Будівля була знову відкрита у 2009 році і сьогодні використовується як готель; оскільки це об'єкт готельно-ресторанного бізнесу, він добре видно ззовні. Дивлячись з тротуару, уявіть собі фотографії 1960-х років: фасад, який ви бачите, – це відреставрований варіант, але зламана геометрія об'єму та його взаємодія з землею – це риси, характерні для проєкту Саугея та Окана. З іншого боку бульвару, на тротуарі, є єдине місце, де можна одночасно побачити фасад будівлі парламенту, виконаний з травертину, та скляно-металевий фасад готелю. Цей куток, де поруч розташовані будівля, проєкт якої був відзначений на конкурсі у 1938 році, та будівля, спроєктована у 1960 році, демонструє, як далеко архітектура в Анкарі просунулася за два десятиліття.

Джерело: GZT Mimari; Вікіпедія (Великий готель Анкари, III. TBMM Binası).

Перейдіть на станції "Anadolu" (Anıtkabir) від станції "Kızılay" на лінії Ankaray. Відтуди підніміться пішки вгору до Аніткабіру. Цей маршрут починається біля Аніткабіру: у міжнародному конкурсі, який відбувся у 1941-1942 роках, було представлено 49 проєктів з різних країн. Проєкт, розроблений Еміном Оната та Орханом Ардою, був обраний, і після внесення деяких змін, 9 жовтня 1944 року було закладено перший камінь. Будівництво завершилося в жовтні 1953 року, а відкриття відбулося 10 листопада 1953 року. Це монументальний зразок другого національного архітектурного стилю: будівля, збудована з каменю, симетрична та стримана, що відсилає до історичних шарів Анатолії – часів Хеттів, Сельджуків та Османської імперії. По обидва боки 262-метрової Алеї Левів розташовано 24 леви, що символізують різні племена Огузів; десять веж оточують церемонійну площу; у Залі Слави знаходиться символічна саркофаг, а в восьмикутній гробниці під ним – тіло Ататюрка. З 750 тисяч квадратних метрів площі, 630 тисяч квадратних метрів припадає на Парк Миру.

Якщо ви прочитаєте про інші зупинки маршруту, ви побачите, як швидко змінювалася архітектурна мода в середині 1950-х років: коли Аніткабір був завершений у 1953 році, завершився конкурс на будівництво комплексу "Ulus İşhanı", а вже через два роки почалося будівництво з використанням алюмінію та скла. Лише кілька років розділяють монументальний камінь і фасадне скління. Повільно прогуляйтеся Алеєю Левів, зверніть увагу на шви кам'яної кладки, пропорції веж і облицювання церемонійної площі, оскільки на цьому маршруті головне – сам монумент і кам'яні роботи. Піднявшись на церемонійну площу, оберніться і подивіться на місто; розташування Аніткабіру на вершині пагорба також є частиною проєкту. Час роботи відрізняється в залежності від сезону; перевірте інформацію на сайті anitkabir.tsk.tr. Обов'язково виділіть час для відвідування музею.

Джерело: anitkabir.tsk.tr; Вікіпедія (Аніткабір).

Вирушайте по лініях громадського транспорту EGO, що прямують від Kizilay у напрямку Çankaya, і вийдіть на проспект Çankaya. Вежа розташована на перехері вулиць Cinnah та Çankaya, поруч з Ботанічним парком. Вежа Atakule, спроектована Рагіпом Булучем, була побудована в 1986-1989 роках і відкрита 13 жовтня 1989 року, у 66-ту річницю заснування Анкари столицею. Її назва походить від слів "Ata" (батько) та "kule" (вежа). Вежа висотою 125 метрів була розташована над першим торговим центром в Анкарі та другим у Туреччині. На вершині вежі знаходилася обертова платформа та оглядовий майданчик, а дизайн освітлення розробила Нергіз Аріфоглу. Незабаром вона стала частиною міського пейзажу; наприкінці 1980-х років Анкара створила свій "поштовий" образ саме завдяки цій вежі. Цей маршрут завершується біля самої вежі, оскільки Atakule є важливим елементом епохи модернізації, що тривала з 1950-х до 1990-х років: епохи, коли бетон перетворювався на висоту, а можливість спостерігати за містом з висоти ставала звичною.

Торговий центр був зруйнований і перебудований після 2014 року, а сама вежа була збережена. Новий комплекс був відкритий 29 жовтня 2018 року, і він отримав терасу, що веде до Ботанічного парку, та площу біля входу. Для цього маршруту вас, ймовірно, зацікавить сама вежа та оглядовий майданчик: ви піднімаєтеся на двох скляних ліфтах, а з майданчика відкривається панорамний вид на Анкару та бульвар, яким ви проходили протягом дня. Рекомендується піднятися приблизно за півгодини до заходу сонця, щоб побачити як денний, так і нічний вигляд міста. Інформацію про години роботи оглядового майданчика та умови відвідування можна знайти на сайті atakule.com.tr. Розглядаючи вежу, також варто подумати про питання, яке Arkitera поставила у 2014 році, коли почалися роботи з демонтажу: як нова будівля буде "спілкуватися" зі старою вежею? Відповідь ви бачите сьогодні, прогулюючись тротуаром.

Джерела: Arkitera; A Tasarım; atakule.com.tr; Вікіпедія (Atakule).