Долини Каппадокії: від Учхісара до Пашабаг.

Почніть свою прогулянку біля ратуші Учхісару і підніміться старими вузькими вуличками до фортеці. Стара частина села складається з кам'яних будинків, розташованих біля підніжжя великої скелі, тоді як нова забудова знаходиться ближче до дороги, що веде з Невшехіру до Гереме. Під час підйому ви помітите, що скеля насправді не є однією вершиною. Згідно з інформацією, наданою муніципалітетом Учхісару, фортеця складається з двох великих конусів, які місцеві жителі називають "Фортецею Ага" та "Фортецею Чавуша". Сьогодні до вершини фортеці веде стежка; згідно з інформацією з турецької Вікіпедії, внутрішні шляхи, які раніше використовувалися, були закриті з міркувань безпеки. У англійській Вікіпедії також зазначено, що проходи та кімнати всередині скелі сьогодні в основному закриті або непрохідні. Тому плануйте підйом вершини лише по відкритій стежці, а не намагайтеся заблукати всередині. Під час підйому зверніть увагу на вікна та двері, вирізані в скелі; згідно з інформацією муніципалітету, всередині фортеці є склади продовольства, цистерни для збору дощової води та тунелі, які були вириті для витримки тривалих облог. Частина кам'яних споруд датується візантійським періодом і є частиною цього поселення. Існують дві версії походження назви. Муніципалітет пояснює назву, пов'язуючи її з прикордонною функцією, тобто з роллю прикордонного бейліку, в епохи Сельджуків та Караманоглу. Згідно з місцевою версією, що міститься у Вікіпедії, цей регіон контролювався трьома фортецями: найвіддаленішою – Учхісар, середньою – Ортахісар, а центром управління був Ургуп, який називався Башісар. Різні джерела вказують різні цифри щодо висоти фортеці, але всі погоджуються з тим, що це найвища точка регіону. Не поспішайте на вершині, огляньте околиці в усі боки. Прямо під вами простягається долина Гюверчлик, якою ви незабаром пройдетеся, а далі видно "каміни" Гереме. Зверніть увагу на Аванос і гору Ерджієс на горизонті; бюлетень MTA вказує висоту цього стратовулкану в 3916 метрів. Ерджієс є одним із джерел туфу, який сформував цей ландшафт, тобто гора на горизонті та скеля під вашими ногами є частинами однієї історії. Учхісар розташований біля Національного парку Гереме та регіону Каппадокії, що є об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1985 року. Для фотографій найкраще підходять ранкові та вечірні години

Від входу до Учісар, прямуйте до підніжжя фортеці. Згідно з інформацією муніципалітету Учісар, біля входу росте дерево, на гілки якого прикріплено сотні блакитних намистин – "назар бонджук" (амулети від ока). Це одне з найпопулярніших місць для фотографування в долині. У цьому місці, стоя спиною до фортеці, погляньте на долину: ви побачите її глибину, що тягнеться до Гереме, і скульптурні форми "камінів фей" в одному кадрі. Стежка звивається вздовж дна долини і тягнеться приблизно чотири кілометри до Гереме. Муніципалітет класифікує цю прогулянку як "середньої складності", а її тривалість оцінюється в півтори-дві години. Оскільки Учісар розташований вище за Гереме, більшість шляху йде вниз, що робить його більш комфортним. Під час прогулянки зверніть увагу на невеликі, рівномірно розташовані ніші на схилах; долина отримала свою назву від цих голуб'ятень, висічених у скелях і "камінах фей". Згідно з інформацією муніципалітету, ці ніші висічені на значній висоті, у важкодоступних місцях, щоб хижаки, такі як лисиці та тхори, не могли до них дістатися. Зверніть увагу на червоні смуги та візерунки біля входів до багатьох голуб'ятень. Ці прикраси виконані за допомогою фарб на основі вапна або барвників, отриманих з місцевих рослин, і, як вважається, допомагають голубам розпізнавати свої гнізда здалеку. Основна функція цих голуб'ятень була пов'язана з сільським господарством. Голубиний послід містить велику кількість азоту та фосфору, і, за даними муніципалітету, цей добриво було важливим для виноградників регіону. За даними Вікіпедії, використання цього добрива було поширеним у регіоні до 1970-х років. Джерела вказують на те, що традиція розведення голубів сягає IX століття. Сади та виноградники, що збереглися на схилах сьогодні, є свідченням цієї давньої зв'язку. На дні долини ви побачите дерева сливи, абрикоси, вишні та яблуні, а навесні – дикі квіти. Цю зелень живить струмок Васіл, який протікає через долину і може висихати в залежності від сезону. Стежка проходить через короткі тунелі, висічені в скелях, старі житлові зони та покинуті печерні будинки. Муніципалітет Гереме також повідомляє про водоспад, що знаходиться у долині на висоті близько п'ятнадцяти метрів; наявність води залежить від сезону. Ґрунт може бути запиленим, слизьким і нерівним, тому будьте обережні, особливо під час спуску. Намагайтеся уникати най

Офіційна назва Долини Любові – Баглідере. Згідно з інформацією, наданою муніципалітетом Гереме, це одна з найвідоміших і найпопулярніших долин у регіоні. Похід починається в Оренчік, розташованому вздовж дороги Гереме-Учхісар. Муніципалітет зазначає, що долина починається в цій точці і закінчується вздовж дороги Гереме-Аванос, її довжина становить 4900 метрів. На тому ж сайті маршрут описується як приблизно п'ять кілометрів. Тому будьте готові до приблизно п'ятикілометрової прогулянки, а також виділіть близько двох з половиною годин, включаючи зупинки для фотографування.

Зі спусканням у долину пейзаж змінюється: схили, заповнені голуб'ятнями, характерні для Долини Гуверджілік, поступаються місцем скелям, що набули унікальних форм. Долину прославляють високі, тонкі "каміни" (перибака), що піднімаються від землі до неба. Муніципалітет Гереме повідомляє, що висота деяких скель досягає п'ятдесяти метрів. Уважно розглядаючи ці утворення, зверніть увагу на різницю між основою та вершиною. Джерела, що описують Національний парк Гереме, пояснюють, що м'який туф, що утворює основу, покритий більш твердим шаром скелі, і саме цей захисний шар сповільнює руйнування нижньої частини. Різні кольори на скелях зумовлені різними мінеральними шарами.

Щодо назви долини, англійська Вікіпедія наводить два пояснення: стародавню народну легенду про кохання між дітьми двох ворогуючих родин, а також більш сучасну інтерпретацію, що базується на формі деяких скель. Ознайомтеся з легендою, але під час прогулянки зосередьтеся на скелях.

Муніципалітет Гереме також вважає рослинність у долині цікавою для спостереження. У цьому регіоні річна кількість опадів невелика, і, згідно з англійською Вікіпедією, рослинність обмежена, за винятком берегів річок; тому зелена смуга на дні долини привертає увагу. Маршрут проходить через виноградники та фруктові сади, і в деяких місцях стежка звужується. Муніципалітет також зазначає, що долина є одним з найпопулярніших місць у Каппадокії для спостереження за сходом і заходом сонця. У ясні ранкові години повітряні кулі пролітають над долиною, створюючи захоплюючі краєвиди.

Для фотографій найкраще знімати високі "каміни" з низької точки, щоб підкреслити їхню висоту на тлі неба. Оскільки це досить тривала прогулянка, візьміть з собою достатньо води та перекус, а також знайдіть затінене місце на скелі, щоб відпочити посеред долини. Не піднімайтеся

Пашабаг розташований праворуч від дороги Ґереме-Аванос, приблизно за кілометр від дороги, як зазначено в путівнику музеїв Міністерства культури та туризму. Ця територія є частиною археологічного комплексу Зельве-Пашабаг, тому для відвідування потрібно придбати квиток. Карта "Museum Pass Cappadocia", що належить Міністерству, також включає в себе цей об'єкт, а також інші музеї та археологічні пам'ятки регіону. Актуальні умови входу та ціни можна перевірити на офіційному сайті. Після входу, дотримуйтесь пішохідної стежки, щоб потрапити між "камінь-грибами". На сайті Міністерства зазначено, що раніше ця місцевість називалася "Долина Священиків", і в деяких "камінь-грибах" були висічені каплиці та місця для сидіння. Сьогодні вас вразить саме скеля. Пашабаг – одне з місць, де найбільше можна побачити "камінь-гриби" з двома та трьома "головками", які є символом Каппадокії. Ви помітите, що деякі з них мають кілька "горобин", а інші – кілька "горобин" на одній основі. Щоб зрозуміти їхню структуру, зверніть увагу на межу між "горобиною" та "стеблом". "Горобина" – це тверда, стійка до ерозії порода, а "стебло" – м'який туф. "Горобина" захищає "стебло" від дощу та повеней. Коли "горобина" падає, "стебло" стає незахищеним і швидко руйнується. Тому на території можна побачити "камінь-гриби" без "горобини", з загостреними вершинами. Адміністрація провінції Невшехір підкреслює, що "камінь-гриби" утворилися в результаті природної ерозії, в основному під впливом дощу та вітру, і цей процес триває і сьогодні. Таким чином, те, що ви бачите, – це не застигла мить, а поступовий процес змін. З цієї причини адміністрація називає "камінь-гриби" чутливим об'єктом спадщини, який потребує захисту від змін клімату та людської діяльності. Не торкайтеся до "стебел" і не сходьте зі стежок, не піднімайтеся на схили. Для фотографій відійдіть трохи вглиб території і спробуйте зняти кілька "горобин" в одному кадрі. За інформацією газети "Vatan", регіональне управління Каппадокії встановило систему освітлення, яка не завдає шкоди природі, і після заходу сонця "камінь-гриби" набувають іншого вигляду. Дізнайтеся про можливість відвідування ввечері та про час роботи на офіційних джерелах. Одразу поруч з Пашабагом розташований археологічний комплекс Зельве, що складається з трьох долин. Населення покинуло це місце в 1952 році через ризик обвалів. Якщо у вас буде час, ви