Від району Хамам-Öню до району Улуджанлар: Будинки, музеї та колишня в'язниця.

Одразу поруч із площі Улус розташована п'ятиповерхова будівля в неокласичному стилі, спроектована австрійським архітектором Клеменсом Хольцмейстером. У 1933-1934 роках тут розміщувався головний офіс банку "Emlak ve Eytam". У 1946 році, після злиття банку з іншою фінансовою установою, будівля перейшла до поштової служби (PTT), була реставрована і у жовтні 2013 року відкрилася як перший і єдиний в Туреччині музей поштових марок.

У музеї, що займає загальну площу 6500 квадратних метрів, на п'яти поверхах представлено 4404 оригінальні марки та близько 1500 марок з різних країн світу. На верхньому поверсі виставлені марки країн-членів Всесвітнього поштового союзу (189 країн).

Піднімаючись по поверхах, ви побачите експонати, що розповідають про історію пошти та зв'язку, про те, як виготовлялися та використовувалися марки. Далі представлені марки Османської імперії та періоду Республіки. Тематичні розділи присвячені культурній спадщині, Ататюрку, транспорту, спорту, природі та туризму. Якщо ви відвідуєте музей з дитиною, інтерактивні екрани та кінозал зроблять відвідування більш цікавим. На виході ви знайдете відділ, де продаються сувенірні марки, а також кафе.

Навіть якщо ви не цікавитеся марками, варто відвідати цю будівлю: це один з проектів Хольцмейстера в Анкарі, і в її інтер'єрі досі відчувається атмосфера колишнього банківського центру. Зверніть увагу на розміри сходів і холів, і ви зрозумієте, який образ колишньої столиці прагнув створити архітектор. Перед відвідуванням перевірте графік роботи та умови входу на офіційному сайті. У вихідні дні музей може бути закритий. Після відвідування музею ви можете пройти вулицею Анафарталар і прогулятися до старого міста. Район Хамамёню знаходиться неподалік, на південному сході від Улуса.

Джерело: Вікіпедія, Музей поштових марок PTT; Wikipedia, Stamp Museum; Культурний портал.

Увійдіть у район з проспекту Талатпаша, а потім знайдіть Вулицю Мистецтв; її адреса – вулиця Таниш, район Хаджеттепе. Двадцять два ангарські будинки, відреставровані муніципалітетом Альтиндаг, з 2010 року призначені для митців: верхні поверхи – це майстерні, а нижні – галереї. Тут виробляються та продаються вироби з живопису, ебру (техніка розпису по воді), каліграфії, кераміки, вітражів, кераміки, шкіри, повсті, срібла та ювелірних виробів. Ви можете зайти до відкритої майстерні, щоб подивитися, як працює майстер, але спочатку запитайте дозволу на фотографування.

Потім пройдіть до комплексу Кабакчі. Цей комплекс, відреставрований муніципалітетом, ввечері приймає зустрічі "Хамам-Енюті", де щовечора обговорюються різні теми – від літератури до музики, від історії до традиційного мистецтва, і запрошуються різні гості. Слідкуйте за оголошеннями муніципалітету, щоб дізнатися про програму; вдень ви можете побачити будівлю ззовні та з подвір'я. Комплекси Каміль Паша та Бейнамлізаде також є частиною цієї трансформації.

Добре знати історію цього району, перш ніж його відвідувати. У 1997 році було прийнято рішення про охорону, у 1999 році – план, а з 2006 року почалося благоустрій вулиць Інджі та Дутлу. З приблизно трьохсот будівель вісім є пам'ятками, що перебувають під охороною, а двадцять два – традиційні будинки; решта значною мірою була відновлена з використанням ангарського каменю, дерева та цегли. У 2007 році був зруйнований Старий ринок, і на його місці було створено сучасну площу. Деякі дослідники критикують це як "відтворення ностальгії", але відгуки відвідувачів описують це місце як "місце, що пахне історією". Послухайте обидва погляди і подивіться самі: який фасад старий, а який новий, колір каменю та знос деревини все розповідають.

Звідси кілька хвилин пішки до Музею нематеріальної культурної спадщини, а Таджеддін Дергахі знаходиться на краю району, у бік Хаджеттепе.

Джерела: Муніципалітет Альтиндаг, Вулиця Мистецтв Хамам-Енюті; Турецька туристична енциклопедія; Вікіпедія; Управління провінції Анкара; DergiPark (Tekin 2025; Poyraz та Gündoğan 2014).

Традиційний будинок Анкари, розташований на вулиці Ез, що виходить на проспект Талатпаша, є першим в Туреччині музеєм нематеріальної культурної спадщини. У 2013 році було створено Центр досліджень та практик турецької народної культури при Університеті Газі; фінансування було надано Агентством розвитку Анкари в рамках програми фінансової підтримки 2011 року, а муніципалітет Алтиндаг надав право користування будівлею безкоштовно. Тут немає вітрин, а є кімнати: майстерні ебру (мармурового малюнку) та липового фарбування, куточок для тіньового театру та лялькових вистав, кімната, де "мати казок" розповідає казки, весільна кімната, де розповідають про весільні традиції та співають колискові, кімната для оповідача, ігрова кімната, де грають у мангалу та "п'ять каменів". Театр Карагьоз, оповідачі, середньовічні вистави та сільські народні вистави також є частиною програми. Анкарські казки, пісні та вірші лунають у кожній кімнаті.

Найбільше відвідувачів – це групи учнів початкових класів; у будні ранки ви можете зустріти екскурсійні групи. Це не є недоліком, оскільки музей сам по собі є частиною розповіді, а запитання дітей – найкращий спосіб дізнатися більше. Для дорослих найкращий час для відвідування – після обіду. Тут ви можете навчитися грати в мангалу, подивитися на ебру, послухати слова колискової – все це не займе багато часу, але стане чудовою перервою після прогулянки вуличками Хамам-Еню.

Зателефонуйте в музей, щоб дізнатися про дні та години роботи; умови відвідування можуть змінюватися. Музей невеликий, сорок п'ять хвилин буде достатньо. Вийшовши, йдіть вздовж проспекту Талатпаша і поверніть на вулицю Тачли; там знаходиться мечеть Таджеддін-Султан та її медресе.

Джерело: Культурний портал; Агентство розвитку Анкари; Вікіпедія.

На околиці кампусу Хаджеттепе, на вулиці Тачли, розташований комплекс, що складається з мечеті, мавзолею, кладовища та двоповерхового дерев'яного будинку: комплекс Таджеддін-дерга. У середині сімнадцятого століття його заснував шейх Челеві, Таджеддінзаде Мустафа Ефенді, який, як вважається, був близьким до святого Махмуда Худаї. Спочатку будівлі були зроблені з глини та дерева; після руйнування султан II Абдулхамид виділив шістдесят тисяч куруш з державної казни, і в період з 1892 по 1901 рік мечеть, мінарет і мавзолей були відбудовані. Напис на будівлі датується 1319 роком (1901). Мечеть з стін з обробленого каменю та прямокутною формою, а також мавзолей, збудований з червоного андентиту, досі відкриті для відвідування; комплекс був реставрований у 1988 та 2008 роках.

Найцікавіше відбувається в гостьовій кімнаті. Депутат від Бурдура, Мехмет Акıф Ерсой, проживав у цій кімнаті, відведеній йому в комплексі, з травня 1920 року по травень 1921 року; саме в цих кімнатах він написав шосту книгу "Сафахат" та текст "Істікляль Марші" (Гімн незалежності). У 1949 році міська рада перетворила будинок на музей, але протягом тривалого часу він залишався без належного догляду; у 1982 році він був відреставрований, а у 1984 році відкритий для відвідування. Кімнати прості, з невеликою кількістю меблів; головне – це сам простір.

За кілька кроків від комплексу, за адресою вулиця Сарікаді, 47, знаходиться Літературний музей-бібліотека імені Мехмета Акıфа Ерсоя. Він був відкритий 12 березня 2011 року, у 90-ту річницю прийняття гімну; це перший літературний музей-бібліотека в Туреччині. У двоповерховій будівлі, що нагадує старий будинок в Анкарі, представлено близько семи тисяч книг, близько ста періодичних видань, кишеньковий годинник, окуляри, розарій та інші особисті речі поета; на верхньому поверсі розташована міська бібліотека Анкари та конференц-зал з дахом у стилі Анкари. Є відкриті полиці, де можна посидіти та почитати. У понеділок музей закритий; для інформації про вихідні дні відвідайте веб-сайт.

Відвідуйте мечеть у не час молитви, знімайте взуття, одягайте одяг, який закриває плечі та коліна, і будьте тихими. Мавзолей і кладовище є частиною мечет

Будівля з кам'яними стінами за адресою вулиця Улукалар, 63, була відкрита як в'язниця у 1925 році і протягом вісімдесяти років служила центральною в'язницею Анкари. У 2006 році, коли ув'язнених перевели до нової в'язниці в Сінджані, вона була закрита. У 2009 році будівлю передали муніципалітету Алтиндаг, а в червні 2011 року вона була відкрита як музей і культурний центр, зберігаючи вісімдесятирічну історію. Відтоді її відвідало понад мільйон людей.

Експозиція зосереджена навколо комор. Комори номер 9 і 10, які ув'язнені називали "Гілтон", відтворені з двадцятьма двома восковими фігурами. У коморах номер 5 і 6 представлені біографії журналістів, письменників, поетів і політиків, які тут перебували, а також особисті речі, зібрані від їхніх родин, і фотографії, зроблені у в'язниці. Також можна відвідати лазню, бібліотеку та конференц-зал. Найважча частина музею – це гауптвахта на подвір'ї, де було страчено дев'ятнадцять людей. Будьте мовчазними в цьому місці, робіть фотографії обережно, і пам'ятайте, що це місце може бути непридатним для маленьких дітей.

Музей не обговорює жодних питань, а лише показує: розмір камер, ліжка, написи на стінах, листи. Він розповідає про те, як люди жили тут, а не про те, хто був правий чи неправий. Просто подивіться навколо. Коли ви виходите на подвір'я, зупиніться на хвилину: одразу за стінами в'язниці вирує звичайне життя міста, і цей контраст – це половина того, що хоче сказати музей.

Перевірте дні та години роботи на сайті муніципалітету. Після відвідування музею ви можете спуститися вниз по вулиці Улукалар до району Чебечі; станції метро Ankaray "Куртлуш" і "Дікімеві" знаходяться в цьому напрямку. Якщо ви втомилися, ви можете повернутися тим самим шляхом до району Хамам-Еню і сісти на автобус по вулиці Талатпаша бульвару.

Джерело: Муніципалітет Алтиндаг; Культурний портал; Вікіпедія; Wikipedia, Ulucanlar Prison Museum.