Перейти до основного вмісту
Radar Türkiye
Знаходьте події в застосунку
Відкрити
Один день у Білечику: від Везірхана до Гарманкая.
Культурний4 Зупинка

Один день у Білечику: від Везірхана до Гарманкая.

Ще немає оцінок

Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

Цей маршрут об'єднує історію та природу Білечіка в чотирьох точках, які можна відвідати за один день. Подорож починається з Карван-сараю імені Мехмеда-паші, розташованого в селищі Везірхан, що належить до центру провінції. Це найкраще місце, щоб ознайомитися з дорожніми традиціями Білечіка, оскільки воно було важливим місцем відпочинку на шляху, що простягався від Бурси та Ізніка до Ескишехіра та глибин Анатолії. Карван-сарай був побудований у середині 17 століття, і, за даними джерел, датується періодом між 1655 і 1665 роками. Через відсутність точної інформації про його сучасне використання та можливість відвідування, цю точку слід розглядати лише зовні; перед відвідуванням рекомендується звернутися до місцевого управління та до фондів. Друга точка – це Белекома, тобто фортеця Білечіка та її околиці. Офіційні джерела свідчать, що місто в цей період називалося саме так, а поселення розвинулося навколо фортеці, розташованої на скелястому виступі між річками Хамсу та Табахане. Оскільки немає офіційної інформації про стан руїн та можливість їх відвідування, ця точка призначена для вивчення історичного та географічного значення міста. Ще однією історичною точкою, яка приверне вашу увагу під час перебування в місті, є годинникова вежа, розташована в центрі району. Третя точка – це Музей Ертугрула Газі в місті Сёгют. Ця дерев'яна будівля, зведена на початку 1900-х років, з 2001 року представляє експозицію, що охоплює етнографію кочових народів, килими, прапори та монети. Історичне значення Сёгюта згадується лише в короткому та нейтральному контексті; основна увага приділяється експонатам музею. Останньою точкою є Природний парк каньйону Харманкая. Цей вузький і глибокий каньйон, розташований між містами Єніпазар та Інхісар, пропонує пішохідні стежки та оглядові майданчики, що дозволяє завершити день на природі. Розміри каньйону (довжина, висота) та рік його заснування можуть варіюватися залежно від джерела, тому вказані значення є приблизними. Для занять, таких як каньонінг та скелелазіння, необхідно отримати підтвердження від відповідних органів та ознайомитися з актуальною інформацією. Маршрут передбачає поїздку, що починається з центру міста та розширюється до районів. Оскільки день охоплює два різні райони, рекомендується вирушити в дорогу якомога раніше. Час, необхідний для відвідування кожної точки, вказано приблизно і може змінюватися залежно від умов транспорту. Відстані між точками та час у дорозі не вказані, оскільки ця інформація не міститься в офіційних джере Джерела:

Bilecik Merkez, Bilecik
Культурний
4 Зупинка
~4 год 30 хв у місцях
Дорога ~59,6 км · 1 год 39 хв
Разом ~6 год 9 хв
6 листопада 2026 р.

Зупинки маршруту

1
Köprülü Mehmed Paşa Kervansarayı (Vezirhan)

Карван-сарай Köprülü Мехмед-паші (Везірхан).

~1 год тут
Vezirhan, Bilecik Merkez

Везірхан – це селище, що належить до центрального району провінції Білечик, і є першою зупинкою на цьому маршруті. Історична будівля, що носить назву цього селища, – це караван-сарай імені Мехмеда-паші Кюпрюлю. Точної інформації про його сучасне використання та можливість відвідування всередині немає; перед відвідуванням рекомендується уточнити інформацію в управлінні культури та туризму провінції Білечик та у відповідних вакфах. Тому ми зосередилися на спостереженні за будівлею ззовні та навколишньою територією. За даними Ісламської енциклопедії (TDV), ця будівля була збудована в середині 17 століття і являла собою комплекс споруд. За свідченнями, цей комплекс був побудований великим візирем Мехмедом-пашею Кюпрюлю, а управління провінції зазначає, що будівля зареєстрована як вакфна власність імені Мехмеда-паші Кюпрюлю. Різні джерела вказують різні роки будівництва, і, згідно з ними, йдеться про період між 1655 та 1665 роками. Через відсутність написів, що вказують на рік будівництва, ця невизначеність зберігається. Комплекс включав в себе караван-сарай, хамам (лазню) та мечеть; хамам не зберігся до наших днів, а мечеть згадується як частина цього комплексу. Після завершення будівництва комплексу, цей район став відомий під назвою Везірхан. Караван-сарай розташований приблизно паралельно головній дорозі, що пролягає з заходу на схід, і це розташування чітко вказує на його функціональне призначення – обслуговування дорожнього руху. Його розміри приблизно 101,5 x 27,2 метри; згідно з даними управління провінції, будівля займає площу 3008 квадратних метрів. Планування будівлі – прямокутне, симетричне і складається з трьох секцій; середня секція дещо відрізняється від бічних. На довгій фасаді, що виходить на дорогу, розташовані колони, рівномірно розподілені по всій поверхні, що надає будівлі вигляд фортеці; тому рекомендується спочатку пройти вздовж фасаду, звертаючи увагу на ритм колон. У центрі фасаду, між двома колонами, розташований трипрохідний портал з цегляних аркових прорізів, що веде до центральної секції. Згідно з TDV, нижня частина стін і передня частина центральної секції виконані в шаховому порядку з одного ряду кам'яних блоків і трьох рядів цегли; інші стіни виконані з необробленого каменю. Фотографувати, як виглядають ряди каменю та цегли при денному світлі, найкраще в другій половині дня. У внутрішньому приміщенні, згідно з описами, у стінах були встановлені каміни, над ними – невеликі віконця. Бічні галере Джерело: Управління культури та туризму провінції Біледжік, Ісламська енциклопедія Турецької Діяр-і Ендер (TDV), Управління сільського господарства та лісового господарства провінції Біледжік.

Карван-сарай Кьопрюлю Мехмед-паша розташований у Везірхані, поблизу міста Білечик, і датується серединою 17 століття. Везірхан є муніципалітетом, що підпорядковується центральному району Білечіка. У "Ісламській енциклопедії" (TDV) цей комплекс описується як частина караван-сараю, збудованого в середині 17 століття. Згідно з тією ж статтею, комплекс, збудований великим візирем Кьопрюлю Мехмед-паша в 1660 році, включав мечеть, караван-сарай і хамам (лазню). Хамам не зберігся до наших днів. У статті також зазначено, що після будівництва комплексу цей район став відомий як Везірхан. Дати будівництва в різних джерелах дещо різняться. На сторінках Департаменту культури та туризму провінції Білечик та провінційної адміністрації Білечіка зазначено, що на будівлі немає написів, що вказують на дату будівництва. Ці сторінки згадують 17 століття та роки між 1655 і 1665, тоді як TDV вказує на 1660 рік. Тому, найбільш обґрунтованим є твердження, що будівництво караван-сараю відбулося в середині 17 століття, ймовірно, в період між 1655 і 1665 роками. На сторінці Департаменту культури зазначено, що будівля зареєстрована як благодійний фонд Кьопрюлю Мехмед-паша. У тих же джерелах караван-сарай також називають Везір Ханом або Ханом-и Джедід. Згідно з інформацією Департаменту культури, караван-сарай має прямокутний план розмірами приблизно 101,5 метра на 27,2 метра. Він розташований на площі 3008 квадратних метрів і збудований з каменю та цегли, скріплених розчином. Згідно з TDV, караван-сарай розташований паралельно головній дорозі, що пролягає приблизно з заходу на схід. План симетричний і складається з трьох секцій. Середня секція трохи менша за розміром, ніж бічні, і призначена для входу. У TDV зазначено, що нижня частина стін середньої секції та частина фасаду виконані з чергування одного ряду обробленого каменю та трьох рядів цегли, тоді як інші стіни виконані з необробленого каменю. Довгий фасад, що виходить на дорогу, має виразний вигляд завдяки колонним опорам, розташованим на рівних відстанях. У центрі фасаду розташовані три арки з цегли, що ведуть до середньої секції. До бічних секцій з середньої секції ведуть низькі кам'яні арки. Караван-сарай закритий з боків, підтримується колонами і, за словами Департаменту культури, має вигляд фортеці. Цей суворий зовнішній вигляд має сенс для жи Будівля простояла до початку століття, а потім була зруйнована, і хана було покинуто. У джерелах наводяться різні роки руйнування даху, тому тут просто вказується початок 20-го століття. У збережених частинах стін зафіксовано сліди дерев'яних консолей, які підтримували дах. Будівля була включена до програми відновлення занедбаних та зруйнованих об'єктів, ініційованої Головним управлінням вакуфів. Згідно зі сторінками місцевого управління та провінційної адміністрації, реставрація розпочалася у 2007 році та тривала три роки. На тих же сторінках зазначено, що планується використання будівлі для нових цілей. Однак, у TDV (невідоме скорочення) зазначається, що будівля нещодавно була відремонтована для іншого використання, і тому вона значною мірою втратила свою автентичність. Оскільки поточне використання будівлі не підтверджено офіційними джерелами, інформація про вхід, час відвідування або послуги не надається. Перед відвідуванням необхідно отримати актуальну інформацію в місцевому управлінні культури та туризму та в регіональному управлінні вакуфів. Мечеть, що є частиною комплексу, також розташована на тій же ділянці разом з ханом. Найкращий вид відкривається з протилежної сторони довгої фасадної частини. Спочатку зверніть увагу на ритм колонок і три арки в центральній частині. Потім уважно розгляньте чергування рядів каменю та цегли. Оскільки довжина фасаду становить близько 100 метрів, для зйомки будівлі в одному кадрі потрібно трохи віддалитися. Коли світло падає збоку, тіні від колонок додають фасаду глибини. Під час прогулянки навколо будівлі звертайте увагу на дорожній рух. Розташування хана також має значення. Управління сільського господарства та лісового господарства зазначає, що він був важливим місцем для відпочинку та зупинки на шляху з Бурси та Ізніка до Ескішехіру та вглиб Анатолії. Везірхан, будучи пунктом на цьому шляху, є частиною тієї ж традиції. Під час поїздки з центру міста Білечік можна одночасно відвідати інші історичні місця, такі як Белекома та годинникова вежа.
2
Belekoma (Bilecik Kalesi)

Белекома (фортеця Білечік).

~1 год тут

Белекома – це фортеця та її околиці, які вважаються історичним ядром міста Білечік. Ця локація – це, скоріше, місце для вивчення історії та географії, а не просто руїни. Інформація про стан руїн, шляхи доступу та умови відвідування не надається в офіційних джерелах, тому перед відвідуванням рекомендується звернутися до місцевої адміністрації. Назва "Пішохідна стежка вздовж струмка Хамсу" згадується лише в одній карті, і немає інформації про її довжину та тривалість. Згідно з інформацією, наданою Управлінням сільського господарства та лісового господарства провінції Білечік, у візантійський період місто називалося Белекома. Воно було розташоване на скелястому виступі між долинами, утвореними струмками Хамсу та Табахане, на схід від сучасного міста Білечік. У тому ж джерелі зазначено, що в візантійський період Білечік був невеликим містом. Після розпаду Римської імперії в 395 році регіон Битінія, а також Білечік, залишилися в межах Східної Римської імперії. Згідно з тим же джерелом, місто, що оточувало фортецю, кілька разів переходило з рук візантійців до арабів (Омейядів та Аббасидів). У період правління халіфа Аббасидів Харуна ар-Рашида, у 797 році, було зазначено про завоювання цього регіону. Найдавніші відомі назви міста – Агріліон та Агріллум. У джерелі також зазначено, що перше поселення датується часом, що передує 3000 року до нашої ери, і що в ті часи з Білечіка видобували олово для виготовлення бронзи. Інформація про стародавній період для Білечіка обмежена, і життя міста описується в загальному контексті історії регіону Битінія. Згідно з османськими джерелами, Османа Бей захопив фортецю Белекома на початку 13 століття. Згідно з джерелом, місто з часом розвинулося до свого сучасного розташування. У тому ж документі зазначено, що невідповідність місцевості для проживання сповільнила розвиток міста. Тому, наближаючись до фортеці, варто звернути увагу на підвищення та схил між двома долинами, щоб краще зрозуміти те, що описується. Якщо є можливість дістатися до локації, сфотографуйте фортецю та долину під широким кутом; вранці та вдень світло краще виявляє текстуру скельних порід. Оскільки стан ґрунту невідомий, одягніть зручне взуття з міцною підошвою та візьміть з собою воду. Дотримуйтесь попереджувальних знаків на території, не піднімайтеся на руїни та не забирайте камені чи інші предмети. Якщо доступ до локації неможливий, проведіть цей час, прогулюючись центром

Белекома – це назва поселення, яке використовувалося в період Східної Римської імперії для позначення території, що зараз є провінцією Біледжик, а також назва її фортеці. У джерелах ця назва також зустрічається у формах "Белокоме" або "Бело Коме". На сторінках, присвячених історії міста на вебсайті "Культурний портал" та в матеріалах, опублікованих Управлінням сільського господарства та лісового господарства провінції Біледжик, зазначено, що в період Візантійської імперії місто мало саме цю назву. Згідно з цими матеріалами, поселення виникло навколо фортеці, розташованої на скелястому виступі між долинами річок Хамсу та Табахане, на схід від сучасного Біледжика. Коротко кажучи, Белекома – це не фортеця на рівнині, а поселення, розташоване на виступі між двома долинами річок. Згідно з інформацією, наданою управлінням провінції, після розділу Римської імперії у 395 році регіон Битінія, а також Біледжик, опинилися в межах Східної Римської імперії. У тих же матеріалах зазначено, що в період Візантійської імперії Біледжик був невеликим містом, а фортеця Белекома була збудована саме в цей час. Рік побудови фортеці та її замовник не вказані в офіційних документах, тому ця інформація також не надається. На вебсайті "Культурний портал" серед важливих поселень Візантійської імперії згадуються Белекома, Малагіна та Месонесос. Згідно з цим джерелом, місто Белекома, оточене фортецею, неодноразово переходило з рук візантийців до арабів (Омевідів та Аббасидів) протягом історії. Управління провінції повідомляє, що у 797 році, за часів правління Харуна ар-Рашида, регіон, що включає Біледжик та Сёгют, перейшов під контроль Аббасидів. На вебсайті "Культурний портал" також зазначено, що Біледжик був важливим прикордонним пунктом для Візантії і був місцем протистоянь між візантийцями та сельджуками протягом 11-13 століть. Згідно з інформацією, що базується на османських джерелах, на початку 1299 року Осман Бей захопив фортецю Белекома. Походження назви міста є окремою темою для обговорення. На вебсайті "Культурний портал" наведено висловлювання професора Більге Умара з його книги "Битінія". Згідно з цим дослідником, оригінальна форма назви "Агріліон" означає "вузьке місце на вершині". Той самий дослідник стверджує, що назва поселення, яке стало предком Біледжика, в пізній період Візантійської імперії була "Бело Коме", і що ця назва зга Управління сільського господарства та лісового господарства зазначає, що перші поселення на цій території датуються часом, що передує 3000 року до нашої ери, і відомо, що в ті часи тут видобували олово для виготовлення бронзи. Культурний портал повідомляє, що Більєчик знаходився в межах володінь Хеттів і Фригів, а згодом – у межах королівства Віфінія. Белекома є частиною цієї давньої історії. Управління сільського господарства та лісового господарства зазначає, що в часи Римської та Візантійської імперій центр міста був невеликим поселенням. Згідно з тією ж інформацією, після захоплення турками місто набуло значення. У період Османської імперії Більєчик поступово розвивався, але, як зазначає управління, розвиток був не надто швидким, оскільки територія, на якій було засноване місто, не була придатна для проживання. Тим не менш, місто зберігало своє значення як важливе місце для відпочинку та зупинки на шляху з Бурси та Ізніка до Ескішехіра та вглиб Анатолії. Поселення, що виникло навколо фортеці, згодом розрослося в бік сучасного центру міста. Тому, Белекому слід розглядати не як ядро сучасного міста, а як старе ядро, розташоване на схід від міста. У центрі міста можна побачити будівлі пізнішого періоду, такі як годинникова вежа в Більєчику, збудована в 1907 році. Перед відвідуванням варто звернути увагу на деякі моменти. На офіційних сторінках немає інформації про сучасний вигляд руїн, шляхи доступу та умови відвідування. Згідно з картографічними даними, навколо території пролягає пішохідна доріжка, але для отримання інформації про доступ та умови відвідування необхідно звернутися до муніципалітету Більєчику або управління культури та туризму Більєчику. Оскільки місцевість розташована на схилі скелястої долини, рекомендується одягати зручне взуття та перевіряти прогноз погоди. Щоб краще зрозуміти форму скелі та долини, розгляньте виступ між двома струмками з різних точок. Для фотографування найкраще підходять ранкові та вечірні години, коли сонце падає під кутом, що робить поверхню скелі та долину більш виразними. Під час огляду території будьте обережні, щоб не наступати на руїни, і стежте за чистотою навколишнього середовища.
3
Söğüt Ertuğrul Gazi Müzesi

Музей імені Ертугрула Газі в місті Сёгют.

~1 год тут
Kayhan Mahallesi, Söğüt ilçe merkezi, Ertuğrul Gazi Caddesi çevresi, Söğüt / Bilecik

Сьогут є третьою зупинкою маршруту, а музей розташований у центрі району Сьогут. Для отримання актуальної інформації про години роботи та вартість входу, відвідайте веб-сайт muze.gov.tr. Згідно з інформацією з Культурного порталу, будівля, точна дата побудови якої невідома, була збудована на початку 20-го століття мером Мешішем Агою як будинок для зберігання бинтів. Будівля привертає увагу своєю дерев'яною обробкою, тому спочатку огляньте фасад. На передньому фасаді розташовані два круглі аркові двері, розташовані поруч. На бічних стінах є вертикальні прямокутні вікна, а над ними – трикутні фронтони. Дерев'яний дах покритий черепицею в турецькому стилі. Будівля була відреставрована в старовинному турецькому стилі та відкрита як музей у 2001 році. Під час фотографування фасаду зверніть увагу на арку дверей і карниз даху. У музеї представлені етнографічні експонати та предмети, що належать народам йорюк, які проживали в районі Сьогут та його околицях. В експозиції є стяг. Також представлені зразки старого одягу. Уважно розгляньте ручні килими та доріжки; можна помітити різницю в кольорі, текстурі та частоті плетіння. Зброя представлена в окремій групі. Інструменти для вимірювання та зважування цікаві, оскільки демонструють засоби, що використовувалися в повсякденній торгівлі. У виставці також представлені пешкіри (рушники) та гаманці. В археологічній колекції є монети епох Риму, Візантії та Османської імперії, а також глиняні вироби епохи Риму. Монети дозволяють порівняти сліди різних епох в одному регіоні. Оскільки організація експозиції може змінюватися з часом, рекомендується оглянути зали по черзі та уважно прочитати підписи. Згідно з інформацією від провінційного управління сільського господарства та лісового господарства, в османських хроніках зазначено, що племена Каї оселилися в районі Сьогут та його околицях у 1230-х роках. Цей короткий історичний контекст нагадує про місце цього району в історії; проте, основною темою музею є представлені експонати. Музей має розміри звичайного будинку, тому для більшості відвідувачів достатньо однієї години. Залишок часу можна присвятити невеликій прогулянці по центру району. Для наступної зупинки вирушайте автомобілем у напрямку Харманкая, між містами Єніпазар та Інхісар.

Джерело: Культурний портал, Музей Ертугрула Газі в Сьогуті.

Музей імені Ертугрула Газі в районі Сёгют провінції Біледжік – це невеликий етнографічний музей, розташований у районі Каян. Хоча він носить ім'я Ертугрула Газі, будівля була зведена на початку 20 століття і не є одночасною з епохою, яку він представляє. Управління культури та туризму провінції Біледжік зазначає, що точна дата будівництва невідома. За даними джерел, будівлю було зведено на початку 20 століття мером того часу, Мешішем Агою. Спочатку будівля використовувалася як пункт надання первинної медичної допомоги. Згідно зі сторінкою адміністрації району Сёгют, цей пункт надавав послуги пацієнтам, які потребували амбулаторного лікування. Таким чином, музейну будівлю можна розглядати як об'єкт охорони здоров'я, що залишився від цивільної забудови району на початку 20 століття. Будівля привертає увагу своєю дерев'яною обробкою, яку можна побачити ще до входу в музей. На передньому фасаді розташовані два круглі аркові входи. На бічних стінах є вертикальні прямокутні вікна, а над кожним вікном – трикутний фронтон. Дах – це дерев'яний скатний дах, покритий черепицею в турецькому стилі. На сторінці адміністрації району також зазначено, що внутрішні стелі прикрашені дерев'яними візерунками. Будівля була реставрована відповідно до стилю старовинних турецьких будинків і відкрита для відвідувачів як музей у 2001 році. Основна тема музею – етнографічні експонати та предмети, що належать народам йорк, які проживають у Сёгюті та його околицях. У виставці представлені повсякденні та ритуальні предмети, такі як стяги, старий одяг та аксесуари. Ручні килими та доріжки дають можливість ближче познайомитися з йоркським текстильним мистецтвом. Зброя – ще одна група експонатів. Інструменти для вимірювання та зважування дають конкретні уявлення про те, як здійснювалися покупки в ті часи. Пешкіри (рушники) та гаманці – це невеликі, але інформативні предмети, що розповідають про повсякденне життя. Окрім етнографічної колекції, у музеї також є археологічні артефакти, зокрема монети епох Риму, Візантії та Османської імперії, а також глиняні вироби епохи Риму. Таким чином, у невеликій будівлі можна побачити як предмети, пов'язані з життям йорків, так і сліди більш ранніх періодів історії регіону. Для відвідування рекомендується дотримуватися наступної послідовності: спочатку оглянути одяг та текстильні вироби, потім – зброю та вимірювальні прилади, а наприкінці – монети та глиняні вироби. Приділіть трохи часу, Для тих, хто бажає зробити фотографії, дерев'яна фасадна частина та трикутні фронтони найкраще виглядають у ті години, коли сонячне світло м'яке. Під час фотографування в приміщенні, будь ласка, дотримуйтесь вказівок співробітників. Управління культури та туризму провінції Біледжик та культурний портал представляють цей музей серед музеїв усієї провінції. Для відвідувачів, які цікавляться етнографією юруків, цей музей є чудовим місцем для ознайомлення з місцевою культурою району. Перед тим, як переходити до інших місць у Сьогюті, варто трохи посидіти тут, оглянути експозицію та зробити нотатки, що зробить вашу подорож по району більш змістовною.
4
Harmankaya Kanyonu Tabiat Parkı

Природний парк "Хариманкая Каньон".

~1 год 30 хв тут
Karahasanlar, Yenipazar / Bilecik

Природний парк Харманкая каньйон є останньою та найбільш природною точкою маршруту. Каньйон розташований між районами Єніпазар та Інхісар. Згідно з порталом "Kültür Portalı", він був оголошений природним парком у 2012 році, хоча в інших джерелах вказано 2013 рік. Адресою, яку зазвичай вказують, є село Карахаслар, що належить до району Єніпазар. Спортсмени, які планують пройти каньйон, починають свій шлях від входу в районі Єніпазар, а вихід знаходиться в районі Хамкоє. Мета цього маршруту – не проходження каньйоном, а споглядання природи з пішохідних та оглядових майданчиків парку. Довжина маршруту становить приблизно 2,5 кілометри, а висота в деяких місцях досягає 700 метрів, але ці показники можуть відрізнятися в різних джерелах. Тому, будь ласка, сприймайте ці цифри як приблизні. Глибокі ущелини та високі стіни, утворені ними, є характерною рисою каньйону. У парку є пішохідні доріжки, оглядові майданчики та місця для пікніків. Спочатку відвідайте оглядові майданчики, щоб побачити скелясті стіни зверху. На території парку поширені такі дерева, як чорна сосна, червона сосна, ялівець та дуб. Каньйон є місцем проживання диких свиней, ведмедів, вовків, лисиць, шакалів, кроликів, а також деяких дрібних ссавців, хижих та співочих птахів. Не підходьте до тварин, не годуйте їх і рухайтеся тихо. Різновиди риб, що живуть у річці, також є важливою частиною фауни каньйону. Зазначається, що водоспади на території досягають висоти 20 метрів. У цьому парку можна займатися спостереженням за птахами, каньонінгом та скелелазінням. Інформація про вартість входу та час роботи не вказана, тому, будь ласка, перевірте актуальну інформацію в офіційних джерелах. Зазначається, що ті, хто хоче розбити табір, зазвичай відвідують Хамкоє, розташоване біля виходу з каньйону. Фотографуючи у вузькій ущелині, використовуйте ширококутний об'єктив, щоб відобразити висоту стін. Вигляд території може змінюватися в залежності від пори року. Найкращий час для спостереження за птахами – перші години після сходу сонця. Будь ласка, забирайте сміття з собою, не завдавайте шкоди рослинам та скелям. Маршрут завершується тут, біля дороги, що веде до "хану" у Везірхані, і разом з цим природним проходом демонструє два обличчя провінції Біледжик. Залиште достатньо часу для повернення до настання темряви.

Природний парк Харманкая знаходиться між районами Єніпазар та Інхісар провінції Білечік і є охоронною природною зоною. Оскільки каньйон розташований між цими двома районами, деякі джерела підкреслюють Єніпазар, а інші – Інхісар. Згідно з інформацією на порталі "Культура", ця територія була оголошена природним парком у 2012 році, тоді як провінційна адміністрація вказує 2013 рік. Площа парку, за різними джерелами, становить від 260 до 400 гектарів. Враховуючи розбіжності в даних, варто сприймати ці цифри як приблизні. Довжина каньйону, за даними різних джерел, становить від 2,5 до 3 кілометрів. Висота стін каньйону, що утворюється крутими та глибокими ущелинами, коливається від 300 до 700 метрів. На порталі "Культура" підкреслюється, що завдяки глибоким ущелинам і високим стінам, каньйон має високу природну та рекреаційну цінність. Провінційна адміністрація зазначає, що вхід до каньйону має ширину близько 5 метрів. Цей вузький отвір робить підйом стін більш вражаючим. Усередині каньйону знаходяться два великі водоспади висотою близько 20-25 метрів, а також десятки менших водоспадів. Висота малих водоспадів становить від 1,5 до 2 метри. Точка входу знаходиться приблизно за 7 кілометрів від центру району Єніпазар у напрямку села Карахасанлар. Прохід через каньйон – це маршрут довжиною близько 3 кілометри між входом і селом Гарманкой. Згідно з даними провінційної адміністрації, висота входу становить близько 520 метрів, а висота в районі виходу – близько 400 метрів. Парк пропонує пішохідні стежки, оглядові майданчики та місця для пікніків. Згідно з інформацією на порталі "Культура", у цьому районі можна займатися спостереженням за птахами, каньонінгом та скелелазінням. Каньонінг та скелелазіння – це види діяльності, що потребують спеціального обладнання та досвіду, а також наявності інструктора. Тому, якщо ви плануєте займатися цими видами діяльності, необхідно отримати інформацію про правила безпеки та необхідні дозволи у відповідних органах. Для відвідувачів, які віддають перевагу пішим прогулянкам, пішохідні стежки та оглядові майданчики всередині парку є більш зручним варіантом. На території парку поширені дерева, такі як чорна сосна, червона сосна, ялівець та дуб. Каньйон є місцем проживання багатьох ссавців, таких як дикі свині, ведмеді, вовки, лисиці, шакали та кролики. Хижі та співо Замість того, щоб шукати інформацію, яка може змінюватися, наприклад, вартість входу та час роботи, перевірте оголошення на сайті управління губернатора провінції Білечик та департаменту культури та туризму. У доступних джерелах немає інформації про те, як дістатися до цього місця громадським транспортом. Тому вам потрібно буде дістатися туди власним транспортом або, попередньо уточнивши, скориставшись місцевими транспортними засобами, від центру району Єніпазар у напрямку Карахаслар. Оскільки дорога від центру провінції Білечик буде досить довгою, сплануйте свій день відповідно.

Коментарі

0/1000

Завантаження...

Карта маршруту

Інформація про маршрут
МістоBilecik Merkez, Bilecik
ТипКультурний
Зупинка4
Дата6 листопада 2026 р.
Radar TürkiyeАвторRadar TürkiyeПочати маршрут