
На березі озера Ван, від міста Ахлат до гори Супхан.
Увійдіть, щоб вподобати й оцінити
Західна та північна околиці озера Ван – це унікальний маршрут, який дозволяє ознайомитися з вулканічною географією Туреччини за один день. Цей маршрут з'єднує три райони, проходячи через гори та озера, і розповідає одну й ту ж історію, але в різних масштабах. Початкова точка – озеро Немут, розташоване на вершині гори Немут, між районами Татван, Ахлат та Гюроймак. За словами "Культурного порталу", ця територія є кальдерою, що містить п'ять озер (два з них великі), центри виверження лави, гарячі джерела та печери. Зупинка тут на світанку допомагає краще зрозуміти вулканічні гори, які ви побачите далі по маршруту.
Друга зупинка – Ахлат. Мечеть Іскендер-паша, розташована всередині прибережної фортеці, збудованої в османський період, – це спокійне місце, яке дозволяє відчути перехід від прохолодних висот гір до прибережної зони озера. Коричневий андєзит, з якого збудована споруда, може бути сприйнятий як продовження вулканічного ландшафту, створеного людською рукою. Мечеть відкрита для відвідування, тому важливо дотримуватися правил пристойності.
Третя зупинка – Адільджеваз. Озеро Айгир, розташоване в кратері гори Супхан, є озером вулканічного походження і є найспокійнішою точкою маршруту.
Остання зупинка – гора Супхан. Ця згаслий вулкан, що піднімається на північ від озера Ван, також описується як джерело води та родючості для навколишньої землі та поселень. Маршрут не передбачає підйому на гору; достатньо спостерігати за нею здалеку та з навколишніх доріг. Тим, хто бажає піднятися, слід проконсультуватися з відповідними органами щодо погодних умов, тривалості та безпеки.
Офіційні дані, на яких базується маршрут, підтверджують цю інформацію. "Культурний портал" повідомляє, що кальдера Немут у 2003 році була визнана природним заповідником, а у 2013 році – водно-болотним угіддям міжнародної важливості (Ramsar). Районна адміністрація Адільджеваз представляє гору Супхан як третю за висотою гору в Туреччині (4058 метрів) і зазначає, що струмок, що живить озеро Айгир, бере свій початок у цій горі. Таким чином, маршрут простягається від охоронюваної кальдери до кам'яної споруди на березі озера, а потім до озера біля підніжжя гори.
Пересування між точками маршруту здійснюється автомобілем. Час, відведений на кожну зупинку, є розумним для відвідування, а не орієнтовним часом у дорозі. Рекомендується взяти з собою воду, вітрозахисний од Джерела:
- Культурний портал, Озеро Немрут (кратерне озеро): https://www.kulturportali.gov.tr/turkiye/bitlis/gezilecekyer/nemrut-krater-golu-
- Культурний портал, Мечеть Іскендер-паші: https://www.kulturportali.gov.tr/turkiye/bitlis/gezilecekyer/skender-pasa-camii--ahlat
- Районна адміністрація Адільджеваз, Озеро Айгир: https://www.adilcevaz.gov.tr/aygir-golu
- Районна адміністрація Адільджеваз, Гора Супхан: https://www.adilcevaz.gov.tr/suphan-dagi-ve-sutey-yaylasi
- Районна адміністрація Татван, Озеро Немрут (кратерне озеро): https://www.tatvan.gov.tr/nemrut-krater-golu
Зупинки маршруту
Кraterне озеро Немрут.
~1 год тутПерша зупинка маршруту – озеро Немрут, кратерне озеро, звідки відкривається найкращий вид на навколишні гори та долину. За даними порталу "Культура", гора Немрут розташована між районами Татван, Ахлат та Гюроймак провінції Битліс. Гора є сплячим активним вулканом, і відомо, що останнє виверження лави відбулося в 15 столітті. Впадина на вершині є кальдерою, утвореною в результаті вулканічних вивержень. У цій кальдері розташовано п'ять озер, два з яких великі. У цьому районі також знаходяться численні центри виверження лави, лавові конуси, конуси розбризкування, гарячі джерела та шість печер. Озеро Немрут вважається найбільшим кратерним озером у Туреччині. Початок маршруту тут дозволяє ознайомитися з вулканічними горами та озерами, які ви побачите протягом дня.
Якщо приїхати рано вранці, світло буде м'яким, і тіні від стін кальдери будуть тягнутися по воді. Дивлячись на озеро з краю кратера, спочатку зверніть увагу на лінію навколишніх схилів, а потім на колір води. За даними джерела, гарячі води та термальні джерела навколо озера є останніми проявами вулканічної активності. Вода в озері живиться снігом і джерельною водою, вона холодна і солодка. Наявність рослин, характерних для різних регіонів, свідчить про те, що в цьому районі унікальний мікроклімат. Під час прогулянки схилами зверніть увагу на зміни рослинності, і, роблячи фотографії, не наступайте на рослини. Ця територія відкрита для відвідування, і тут можна займатися різними видами діяльності, такими як кінні прогулянки, велоспорт, фотосафарі, спостереження за метеликами, орієнтування, трекінг і спостереження за дикою природою. Оскільки на цьому маршруті ви плануєте провести лише одну годину, зробіть прогулянку короткою і зосередьтеся на місці з найкращим оглядом.
Особливо зверніть увагу на попередження, розміщені на офіційній сторінці. Заборонено заходити в озеро через ризик утоплення. Такі ж попередження стосуються заборони на сміття на території, а також на розведення вогню та барбекю через ризик лісових пожеж. Очікується, що ви будете дотримуватися всіх попереджувальних знаків, розташованих на території, і уникати будь-якої поведінки, яка може завдати шкоди дикій природі. У високогірних районах погодні умови та стан доріг можуть швидко змінюватися, тому перед виїздом отримайте актуальну інформацію від відповідних органів. Перш ніж робити панорамні фотографії на телефон, зупиніться біля краю, подивіться кілька хвилин, щоб краще оцінити краєвид. Спробуйте розрізнити великі та малі озера всереди

Мечеть Іскендер-паші.
Друга зупинка – мечеть Іскендер-паші, розташована всередині фортеці Сахіл, збудованої в османський період. Після прохолодних висот Немрута, спуск сюди змінює атмосферу маршруту, переміщуючи його з гір до берега озера. За даними порталу "Культурні пам'ятки", будівля розташована на схилі, тому зверніть увагу на ухил місцевості біля входу. Мечеть описується як перша мечеть, збудована в Ахлаті в османський період. Згідно з написом, вона була збудована у 1564-1565 роках Ванським бейлербеєм Іскендером-пашою, який відіграв важливу роль у розвитку цього регіону. Оскільки в джерелах згадуються різні дати, найбезпечніше стверджувати, що будівля належить до шістнадцятого століття. Мечеть, разом із гаманом (лазнією), є частиною комплексу. Спочатку прогуляйтеся навколо, щоб зрозуміти, як будівля розташована на місцевості.
Назва "фортеця Сахіл" нагадує про розташування будівлі біля озера, але на цьому маршруті фортеця не є окремою туристичною пам'яткою. Зовнішні стіни виконані з простого коричневого андезиту, зверніть увагу на те, як колір змінюється під сонячним світлом. Вікна мають готичні арки, і збоку їхній вигляд більш виразний. Купол зовні розташований на восьмигранній основі, щоб побачити цей перехід, трохи відійдіть від будівлі. Всередині, гарем має квадратний план, а один купол, підтримуваний тромпами в кутах, накриває його. Ця проста організація вважається важливим прикладом класичної схеми мечеті з одним куполом у сільській місцевості. Портал "Культурні пам'ятки" також називає цю будівлю першою османською мечетою, збудованою в цьому регіоні.
Сьогодні мечеть відчинена для відвідування, тому будьте тихими під час богослужінь і в години пік. Зніміть взуття біля входу, одягніть одяг, який закриває плечі та коліна, і під час фотографування намагайтеся не включати в кадр людей, які моляться. Щоб отримати актуальну інформацію про години роботи та правила відвідування, зверніться до місцевих органів влади в Ахлаті. Залишіться біля будівлі на деякий час і подивіться, як світло від озера змінює вигляд кам'яної поверхні. Ахлатський камінь можна розглядати як результат людської діяльності, що продовжує вулканічні ландшафти, які ви бачили на Немруті. Встановлення цього зв'язку дозволяє вам побачити взаємозв'язок між природою та архітектурою на цьому маршруті. Заплануйте зупинку на цій станції, щоб попити води та перекусити, оскільки наступні дві станції знаходяться в природних зонах

Озеро Айгыр.
Третя зупинка – озеро Айгир, розташоване в районі Адільджеваз. Цей пункт маршруту варто розглядати як місце для спокійного відпочинку. Згідно з інформацією, наданою адміністрацією району Адільджеваз, озеро знаходиться за 8 кілометрів від центру району та за 130 кілометрів від обласного центру. Озеро розташоване в котловині на південному схилі гори Супхан. Оскільки воно знаходиться біля підніжжя гори, з берега часто відкривається вид на її силует. Оскільки існує кілька озер з однаковою назвою, обов'язково вказуйте "озеро Айгир, район Адільджеваз", щоб уникнути плутанини. Глибина озера становить 65 метрів, а площа – 3,7 квадратних кілометрів. Кажуть, що озеро має вулканічне походження: воно утворилося в результаті виверження вулкана, а котловина наповнилася водою від опадів та місцевих джерел. Навколо озера знаходяться вулканічні скелі, зверніть увагу на їхню текстуру під час прогулянки берегом.
Джерелом води для озера є опади та струмок Шорлар, що сходить з вершини гори Супхан. Вода, що надходить з гори, відіграє важливу роль у житті озера та навколишніх населених пунктів. У деякі місяці вода з озера використовується для зрошення сільськогосподарських угідь та для забезпечення водопостачання населеного пункту Айдинлар. Це чудовий приклад того, як вулканічна гора може забезпечити навколишню місцевість водою та родючими ґрунтами. Перед тим, як розпочати прогулянку, зупиніться в місці, звідки можна побачити озеро в цілому. Найкращі фотографії виходять, коли на вершині гори є сніг, і відображення засніженої Супхан у воді озера створює вражаючий образ. Для найкращого освітлення вибирайте ранок або пізній день. На сайті адміністрації району зазначено, що поблизу озера є місця для кемпінгу та можливості для піших прогулянок. Також повідомляється про проведення робіт з озеленення, тому будь ласка, не завдавайте шкоди молодим рослинам та облаштованим зонам.
Уздовж берега ґрунт може бути слизьким, особливо після дощу, тому будьте обережні. Цей путівник не дає жодних гарантій щодо безпеки під час купання в озері; будь ласка, дотримуйтесь попереджень місцевих органів влади щодо стану озера. Умови обслуговування та транспортна доступність можуть змінюватися, тому для отримання актуальної інформації звертайтеся до адміністрації району Адільджеваз. Будь ласка, забирайте сміття з собою та уникайте шуму, оскільки спокійна атмосфера є однією з головних цінностей цього місця. На сайті адміністрації зазначено, що околиці озера пропонують безліч можливостей для фотографування. Спробуйте зняти як близький план – лінію води, що торка

Гора Супхан.
Останньою точкою маршруту є гора Супхан, і її мета – не підйом, а знайомство з горою та спостереження за нею здалеку. Гора розташована на території району Адільджеваз. Вона знаходиться на півночі озера Ван, між містами Адільджеваз, Ерджіш та Патнос. Зверніть увагу, що в Патносі є район під назвою "Супхан", тому, коли ви шукаєте дорогу, вказуйте "Адільджеваз". Згідно з інформацією на сайті адміністрації району, гора має висоту 4058 метрів і є третьою за висотою горою в Туреччині. Серед вулканічних гір вона займає друге місце за висотою. Супхан – це згаслий вулкан, і точно невідомо, коли він востаннє був активним. Дослідження показують, що останнє виверження могло відбутися близько 8000 року до нашої ери.
Найвищою точкою є вершина Сандик Тепе. На вершині знаходиться лавовий курган діаметром близько 1000 метрів, що залишився від періодів активності, а також численні невеликі льодовикові озера. Вершина гори вкрита льодовиком, і звідти відкривається чудовий вид. На цій точці підйом неможливий, оскільки альпінізм вимагає спеціальних навичок, обладнання та актуальної інформації про погоду та маршрути. Джерела вказують, що підйом на гору зазвичай здійснюється зі східного боку, і часто починається з села Айдинлар. Однак, час, тривалість та умови безпеки слід узгоджувати лише з відповідними органами та досвідченими гідами. Цей гід не рекомендує конкретний час або графік для підйому. Для тих, хто не підготовлений до підйому, найкращий спосіб – це спостерігати за горою з берега озера Айгир та з навколишніх доріг.
Кілька разів протягом дня звертайте погляд на вершину, оскільки зміна освітлення змінює відтінки поверхні. На сайті адміністрації району зазначено, що вулканічне походження гори робить навколишні землі родючими. У деяких місцях, де висота не надто велика, знаходяться вулканічні плато, які використовуються в сільському господарстві. На горі є багато джерел води, які забезпечують водопостачання навколишніх населених пунктів. Вода з гори досягає таких районів, як Адільджеваз та Ахлат, а також живить озеро Айгир. Таким чином, протягом усього маршруту ви зможете побачити ланцюжок, що складається з вулкана, води, озера та землі. На сайті також зазначено, що на горі можна займатися альпінізмом, пішими прогулянками, кемпінгом та парапланеризмом, але для всіх цих видів діяльності необхідно дізнаватися про актуальні умови та отримувати необхідні дозволи. З вершини гори відкривається вид на озеро Ван, і ви можете уявити собі цей пейзаж, перебуваючи на нижчій висоті. Під час повернення
Коментарі
Завантаження...
