Перейти до основного вмісту
Radar Türkiye
Знаходьте події в застосунку
Відкрити
Від берегів Кебана до гір Мунзур.
Розкладки4 Зупинка

Від берегів Кебана до гір Мунзур.

Ще немає оцінок

Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

Цей маршрут проходить від півдня до півночі провінції Тунджелі, слідуючи за течією води. Згідно з інформацією з веб-сайту місцевої адміністрації, територія провінції піднімається від півдня на північ і від заходу на схід; на півдні розташоване водосховище Кебан, а на півночі та північному заході – гори Мундзур, які визначають природні межі провінції. Маршрут з'єднує ці дві точки. Перша зупинка – фортеця в Пертеку та вид на озеро. Згідно з Культурним порталом, фортеця Пертек, розташована на пагорбі біля річки Мурат, була побудована, але через затоплення водосховищем Кебан зараз знаходиться на острові. Точна дата будівництва фортеці невідома, відомо лише, що вона була відновлена в період Османської імперії. Оскільки інформація про те, як дістатися до острова та відвідати фортецю, відсутня, ця зупинка передбачає огляд з берега та уточнення інформації в місцевій адміністрації. Місцева адміністрація зазначає, що в період Сельджуків та Османської імперії Пертек був важливим культурним та мистецьким центром, де розташовувався комплекс споруд, що включав фортецю, караван-сарай, гаммам, медресе та кухню. Друга зупинка – Музей Тунджелі, розташований у центрі провінції. Будівля, спочатку побудована як казарма, а потім використовувана як житловий комплекс в період ранньої Республіки, була реставрована та перетворена на музей. Ми рекомендуємо відвідати музей перед тим, як вирушити в парк та гори, щоб ознайомитися з археологією, етнографією та природою цього регіону. Відвідування музею займе близько двох годин, що дозволить відпочити незалежно від погодних умов. Третя зупинка – Національний парк "Долина Мундзур". Згідно з інформацією місцевої адміністрації, парк починається за 8 кілометрів від центру міста і простягається вздовж долини до гір Мундзур. Важливо спостерігати за деревами, струмками та схилами в долині, а також вивчати види рослин і тварин. Остання зупинка – гори Мундзур. Цей опис охоплює лише частину гір, що знаходиться в межах провінції Тунджелі. Найвища точка провінції – вершина Акбаба, висотою 3463 метри. Гори є джерелом річок Мундзур, Пюлюмюр та Тахар, які в кінцевому підсумку впадають у водосховище Кебан, де розташована перша зупинка маршруту. Таким чином, маршрут утворює коло. Найбільше задоволення від цього маршруту – це спостереження за поступовим збільшенням висоти, зміною клімату та напрямком руху води. Маршрут поєднує історичні об'єкти (фортеця та музей), природні пам'ятки (парк та гори).
Практичні поради: Відстані між зупинками та час у дорозі не Джерела:

Pertek, Tunceli
Розкладки
4 Зупинка
~8 год 30 хв у місцях
Дорога ~92 км · 2 год 33 хв
Разом ~11 год 3 хв
6 листопада 2026 р.

Зупинки маршруту

1
Pertek Kalesi

Фортеця Пертек.

~1 год 30 хв тут
Pertek merkez

Маршрут починається в Пертеку, на березі водосховища Кебан, в провінції Тунджелі. Ця зупинка призначена не для прогулянок всередині фортеці, а для того, щоб побачити фортецю та уточнити умови відвідування. За інформацією з "Культурного порталу", фортеця розташована на пагорбі біля річки Мурат і через утворення водосховища зараз знаходиться на острові. Тому не варто припускати, що до фортеці можна дійти пішки. Інформація про спосіб дістатися до острова та умови відвідування не вказана на офіційних сторінках. Перед поїздкою рекомендується зв'язатися з управлінням культури та туризму провінції Тунджелі, щоб отримати актуальну інформацію. Під час розмови уточніть, чи є місця, звідки можна побачити фортецю з берега, чи можливо висадитися на острів, і чи існують певні правила, що залежать від сезону. Після отримання підтвердження, переїдьте до центру району Пертек. Управління вказує, що район знаходиться за 52 кілометри від центру провінції. Оскільки схід і південь району повністю оточені водосховищем Кебан, Пертек виглядає як півострів. Розуміння цього ландшафту є ключем до розуміння фортеці, оскільки її сучасний вигляд на острові є результатом утворення водосховища. Стоячи на березі, спочатку зверніть увагу на загальну лінію води, а потім на силует пагорба. У джерелах фортеця описується як споруда, що складається з двох концентричних стін. Також згадується, що між стінами знаходяться руїни, але їх видимість залежить від вашого місця розташування. У цьому випадку можуть бути корисні бінокль або функція збільшення на телефоні. На південній стіні фортеці між витесаними каменями розташовані червоні цеглини та сині керамічні плитки. Якщо у вас буде можливість розглянути фортецю зблизька, зверніть увагу на ці деталі. Точна дата побудови фортеці невідома; у джерелах згадується лише про реставрацію в період Османської імперії. Якщо ви побачите конкретний рік на табличці або в описі, уточніть його походження. Управління культури та туризму вказує, що більшість історичних пам'яток у районі несуть сліди перебування Менґючлі та Османської імперії. На тій же сторінці згадується також фортеця Сахман, і ви можете звернутися до управління, щоб дізнатися про можливість її відвідування. Існує також легенда, пов'язана з назвою району. Згідно з інформацією управління культури та туризму, птах, встановлений на фортеці як символ достатку, називався "Пірте", а з часом назва перетворилася на "Пертек". Управління також підкреслює, що навесні блакитні та зелені відтінки води особливо прикрашають район. Для фотографій найкраще обирати ранковий або вечірній

Фортеця Пертек розташована на пагорбі біля річки Мурат, на півдні провінції Тунчелі. Сьогодні фортеця стоїть на острові, оскільки навколо пагорба розташовані води водосховища Кебан. Це є найбільш помітною особливістю, яка відрізняє фортецю від інших історичних споруд у регіоні. На сторінці "Культурного порталу" Міністерства культури зазначено, що фортеця була відновлена за часів Османської імперії. Той самий ресурс також зазначає, що точна дата її побудови невідома. Тому, замість того, щоб пов'язувати фортецю з одним конкретним століттям, правильніше розглядати її як споруду, яка використовувалася та відновлювалася протягом певного періоду часу. Фортеця складається з двох концентричних стін. Між цими стінами знаходяться залишки будівель, що свідчить про наявність забудови всередині фортеці. На південній стороні фортеці можна помітити цікаве поєднання матеріалів. Червона, тверда цегла вставлена між витесаними каменями, а між ними розміщені блакитні керамічні плитки. Для відвідувачів, які люблять фотографувати, ця гра кольорів є чудовою деталлю, яку можна знайти на кам'яній поверхні. Щоб зрозуміти фортецю, потрібно також розглянути район, де вона розташована. Пертек розташований на півдні центру провінції Тунчелі, а східна та південна межі району повністю оточені водосховищем Кебан. Управління культури та туризму провінції Тунчелі представляє цей район як місце, що нагадує півострів. Згідно з тією ж сторінкою, площа району становить 947 квадратних кілометрів, а висота над рівнем моря – 1050 метрів. Управління зазначає, що за часів Сельджуків та Османської імперії Пертек став живим культурним та мистецьким центром. Район, що має фортецю, хамам, мечеть, медресе та кухню, також був освітнім центром. Пертек є районом з найбільшою кількістю історичних пам'яток у провінції після Чемишджезека. Ці пам'ятки переважно відображають спадщину Менгучлі та Османської імперії. Серед основних пам'яток, окрім фортеці, згадуються мечеть Челебі Аги, мечеть Сахман, мечеть Байсюнгур та фортеця Сахман. На сторінці управління також наведено місцеву легенду про походження назви району. Згідно з цією легендою, пташиній статуї, встановленій біля фортеці, дали назву "Пірте", яка з часом перетворилася на "Пертек". Цю інформацію слід розглядати не як точну історичну дату, а як місцеву легенду про походження назви району. Плануючи відвідування, найважливішим є питання транспорту. На сторінці "Як дістатися" на "Культурному порталі" згадується лише центр Пертека, але немає Тому, щоб побачити розташування фортеці на березі озера, варто планувати поїздку навесні. Річка Хозат (Сінджеч), що протікає через район, тече на південь і впадає у водосховище. У рибальстві в озері особливою популярністю користуються короп, короп-відзеркальщик і судак, які продаються в провінціях Тунчелі та Елазиг. Якщо ви хочете помилуватися фортецею з берега, виберіть час, коли сонячне світло м'яке. Водна поверхня розширює видимість і показує, наскільки виразно фортеця височіє над островом, разом зі стінами на вершині. Щоб зробити подорож більш насиченою, поєднайте її з відвідуванням інших історичних споруд у районі, що дозволить вам побачити сліди епох Менґючлю та Османської імперії в один день. Перед поїздкою обов'язково перевірте погодні умови та стан доріг.
2
Tunceli Müzesi

Музей Тунджелі.

~2 год тут
Moğultay Mahallesi, Av. Ali Demir Caddesi No:5/1, Merkez/Tunceli

Друга зупинка – Музей Тунджелі, розташований у центрі міста. Це найменш залежна від погодних умов локація маршруту. Музей знаходиться в районі Моґултай, на вулиці Алі Демір. Згідно з офіційною інформацією, він відкритий для відвідування з 24 грудня 2020 року. Перед відвідуванням перевірте години роботи та вартість вхідних квитків на сайті muze.gov.tr або на сторінці управління музею Тунджелі. Перед входом уважно огляньте будівлю зовні. Будівля має квадратний план і виконана в німецькому архітектурному стилі. Північний фасад має три поверхи, а інші фасади – два. Будівництво розпочалося в 1935 році, а завершилося в 1937 році. Це будівля епохи ранньої Республіки, що має історичну цінність. За даними порталу "Культура", будівля була першою великою спорудою, збудованою в центрі міста. Спочатку будівля використовувалася як військовий казак, потім була переобладнана під житлові приміщення для державних службовців. У 2015 році вона була передана Міністерству культури для перетворення на музей, і після реставрації стала музеєм. Маючи це на увазі, уважно огляньте внутрішні приміщення та двір, оскільки музей є реконструйованим казармом. Двір має площу 1800 квадратних метрів і призначений для проведення концертів, театральних вистав та інших заходів. Дізнайтеся, чи проводяться заходи в день вашого візиту, на сайті музею. Всередині музею шість залів, де експозиція розповідає про історію регіону від доісторичних часів до наших днів, використовуючи текстові матеріали, зображення, діорами та інтерактивні елементи. Колекція складається з таких розділів: археологія та монети, етнографія, традиційне сільське господарство та флора-фауна, культура вірувань, кам'яні вироби та експонати епохи ранньої Республіки. Почніть з розділу "Археологія та монети", оскільки це дозволить вам легше зрозуміти хронологію подій. Монети дуже маленькі, тому рухайтеся повільно біля вітрин і уважно читайте описи. У розділі "Етнографія" зверніть увагу на предмети побуту, що відображають життя регіону, а також на тексти, що пояснюють їх використання. Зал, присвячений сільському господарству та флорі-фауні, стане підготовкою до наступної зупинки. Оскільки назва залу відображає різноманітність рослинного і тваринного світу регіону, тут можна знайти назви видів, які будуть згадані на наступній зупинці. Зал "Культура вірувань" – це окремий розділ колекції; для ознайомлення з інформацією про нього достатньо прочитати тексти, представлені в музеї. У залі "Кам'яні вироби" зверніть увагу на розміри, об

Музей Тунджелі розташований у центрі міста, у районі Моґултай, у будівлі колишнього казарму, що знаходиться на вулиці Аві. Алі Демір. Ця будівля, яку сьогодні відвідують як музей, є спорудою ранньої епохи Турецької Республіки, збудованою в роки заснування міста. Згідно з реєстраційними даними, фундамент будівлі було закладено у 1935 році, а будівництво завершено у 1937 році. За інформацією порталу "Kültür Portalı", будівля була першою великою спорудою, збудованою в місті. Хоча джерела не дають єдиної інформації щодо архітектора, відомо, що будівля виконана в німецькому архітектурному стилі. Планування будівлі квадратне; північний фасад має три поверхи, а східний, західний і південний – два поверхи. Згідно з інформацією Міністерства культури та туризму, площа будівлі становить близько 5500 квадратних метрів. Портал "Kültür Portalı" вказує на площу закритих приміщень у 5800 квадратних метрів; обидва показники слід розглядати як приблизні. Внутрішній двір будівлі має площу 1800 квадратних метрів. Двір спроектовано таким чином, щоб його можна було використовувати для проведення концертів, театральних вистав та інших заходів. До 1949 року будівля використовувалася як військова казарма. У тому ж році вона була передана від Міністерства національної оборони до Міністерства фінансів, після невеликого ремонту її перетворили на житлові приміщення для державних службовців. Використання житлових приміщень тривало до 1990-х років. До лютого 2015 року, коли розпочалися роботи з перетворення будівлі на музей, у ній проживало близько 65 сімей. Районний комітет з охорони культурної спадщини та природних ресурсів міста Ерзурум у 2005 році зареєстрував будівлю як адміністративну споруду II групи. У 2015 році будівля була передана Генеральному управлінню культурних цінностей та музеїв для використання як музей. У період з 2015 по 2020 рік було проведено реставрацію, в результаті якої казарма була перетворена на музей. Управління музею Тунджелі було засновано у 2019 році, а роботи з оформлення експозиції були завершені у 2019 та 2020 роках. Музей було відкрито для відвідувачів 24 грудня 2020 року. Експозиція складається з шести залів, які розповідають про історію людства від доісторичних часів до наших днів. Інформація представлена у вигляді текстів, зображень, діорам та інтерактивних елементів. Перша секція колекції присвячена археології та нумізматиці. Друга секція – етнографія; тут зібрані предмети, що відображають повсякденне життя минулого. У третьому залі представлені традиційні Коли ви виходите у двір, ви можете побачити різницю між плануванням та поверхами зсередини. Приділіть достатньо часу, щоб оглянути зали по черзі; лише так можна спокійно оглянути всі шість секцій. Зал, присвячений флорі та фауні, є чудовою підготовкою перед відвідуванням природи в районі Мунзур. Згідно з інформацією від управління національного парку, музей розташований за 8 кілометрів від центру міста, тому його легко запланувати перед поїздкою на природу. Оскільки музей знаходиться в центрі міста, до нього можна дістатися громадським транспортом або пішки. У навігаторі вкажіть адресу: проспект Алі Демір. Щоб сфотографувати фасад, приходьте вдень, коли є достатньо світла, і намагайтеся зняти весь фасад в одному кадрі.
3
Munzur Vadisi Milli Parkı

Національний парк "Долина Мунзур".

~3 год тут

Третя зупинка – Національний парк "Долина Мунзур". Згідно з інформацією від місцевого управління, парк починається за 8 кілометрів від центру міста Тунчелі та простягається вздовж долини до гір Мунзур. У 1971 році ця територія площею 42 000 гектарів була оголошена національним парком. На такій великій території варто звернути увагу не на одну конкретну точку, а на загальний вигляд долини. Управління зазначає, що найкращий час для відвідування парку – з червня по вересень, оскільки в цьому регіоні переважає континентальний клімат. У інші місяці обов'язково перевіряйте стан доріг та погодні умови. Щодо умов в'їзду, правил та видів діяльності, які потребують дозволу, звертайтеся до відповідних органів. Долина простягається на території, розділеній долинами річок Мерджан та Мунзур. Прогулюючись вздовж річки, зверніть увагу на контраст між голими схилами та зеленою смугою на дні долини. Згідно з джерелом, схили гір повністю позбавлені рослинності. На вершинах та схилах, де немає скель, ростуть дубові ліси. На дні долини та вздовж річки ростуть різноманітні види дерев, такі як вільха, береза, клен, ліщина, горіх, осика та верба. Рідкісне дерево – вільха – утворює ліси по обидва боки річки Мунзур, приблизно за 1,5 кілометра від джерел біля міста Оваджык. У флорі парку зафіксовано 1518 видів рослин, 43 з яких притаманні горам Мунзур, а 227 – ендемічні для Туреччини. Серед прикладів, наведених місцевим управлінням, є дзвіночок, абрикос з Ерджінкана, трава "Bindebirdelik" та "Munzur Düğün Çiçeği". Не зривайте рослини та не сходьте з пішохідних доріжок. Серед диких тварин у цьому регіоні поширені два види гірських козлів – козёл з вигнутими рогами та "bezuvar", а також фазан. Зустріч з цими тваринами – рідкість; краще спостерігати за ними здалеку, використовуючи бінокль. Зверніть увагу на небо, оскільки тут зустрічаються такі види птахів, як орел, гриф, яструб, сокіл та рідкісний вид – скельний орел. У парку також мешкають такі ссавці, як вовк, лисиця, ведмідь, рись та видра. Не підходьте до тварин і не залишайте їм їжу. У річках Мунзур та Мерджан мешкають рідкісні види форелі, ендемічні для цього регіону. Згідно з інформацією місцевого управління, популяція форелі поширюється на площу 80 кілометрів вздовж річок, почина

Національний парк Мунзур розташований у долині Мунзур, що простягається між містами Тунчелі та Оваджик. У 1971 році на площі 42 000 гектарів у долині було створено національний парк. Управління культури та туризму провінції Тунчелі представляє цей парк як один з найбільших національних парків Туреччини. Парк починається за вісім кілометрів від центру міста Тунчелі і простягається вздовж долини до гір Мунзур. На півночі гори Мунзур досягають висоти до 3300 метрів. Ці гори розділені долинами Мерджан та Мунзур. Створення національного парку було зумовлено багатими природними ресурсами, зокрема численними джерелами та струмками. Ендемічні види рослин і тварини, що зустрічаються лише в цьому регіоні, також стали підставою для цього рішення. Згідно з інформацією на сайті управління, у флорі парку зафіксовано 1518 видів рослин. 43 види з них є ендеміками гір Мунзур, а 227 видів – ендеміками всієї Туреччини. Серед рослин, які не зустрічаються більше ніде, окрім гір Мунзур, можна назвати дзвіночок, вишню з Ерзінджана, "тисяча на одну", мунзурську весільну квітку та гірський чай. У парку домінує дуб. На схилах і вершинах, де немає скельних утворень, розташовані дубові ліси. На дні долини та вздовж річок росте різноманітна рослинність, що складається з таких видів, як чорноліс, білоліс, червоноліс, ліщина, вільха, виноград, гледичія, горіх, лісовий горіх, тополя та верба. Приблизно за півтора кілометри вниз за течією від джерел Мунзур, по обидва боки річки Мунзур, росте гледичієвий ліс, який є характерним деревом цього регіону. Гледичія – рідкісне дерево в Туреччини, і тут воно росте біля води, утворюючи гарні стовбури. Натомість, круті схили гір повністю позбавлені рослинності. Фауна парку також відіграє важливу роль у формуванні його унікальності. Серед гірських козлів можна зустріти два види: козла з вигнутими рогами та "безувар". З хижих птахів тут мешкає пустельна куропатка. Серед рідкісних видів риб, що мешкають у річках Мунзур та Мерджан, – місцеві види лосося. У парку також зустрічаються вовки, лисиці, борсуки, ведмеді, рисі, вихорі, білки, кролики, дикі свині та гірські кози. Бурий ведмідь мешкає в печерах і скельних укриттях і є одним з найбільших ссавців цього регіону. Серед птахів Лосось, що поширюється на площу 80 кілометрів, починаючи з джерел, є важливим природним ресурсом як для економіки провінції Тунчелі, так і для країни в цілому, – за даними управління. Оскільки в регіоні переважає континентальний клімат, найкращий час для відвідування парку – з червня по вересень. Управління зазначає, що природні умови в парку підходять для денних активностей, таких як кемпінг, пікніки, спортивна рибалка та піші прогулянки. Також тут є потенціал для водних та природних видів спорту, таких як рафтинг та альпінізм. Якщо ви плануєте кемпінг, рибалку або водні види спорту, дізнайтеся про діючі правила та необхідні дозволи в управлінні культури та туризму провінції. Під час руху від центру міста в напрямку Оваджік, долина супроводжує вас протягом усього шляху. До джерел Мунзур з центру Оваджік можна дістатися асфальтованою дорогою, дотримуючись вказівників. Якщо ви хочете спостерігати за дикою природою, вибирайте ранні години і візьміть із собою бінокль. Долина також є чудовим місцем для фотографів, завдяки унікальному світлу та кольору води, що змінюються в залежності від сезону. Якщо ви плануєте піші прогулянки в горах, обов'язково перевірте прогноз погоди, оскільки клімат у високогір'ї може бути суворим.
4
Munzur Dağları

Гори Мунзур.

~2 год тут

Остання точка маршруту – гори Мунзур. Ці гори простягаються між провінціями Тунджелі та Ерзінджан, але цей текст охоплює лише частину, що знаходиться в межах Тунджелі. Ця точка – не підйом, а місце, звідки можна подивитися на гори з долини та відчути їх велич. У документі провінційної адміністрації зазначено, що гори Мунзур, що є продовженням Східного Таврусу, займають північно-західну, північну та північно-східну частини провінції. 70% території провінції – це гори, 25% – плато, а 5% – рівнини. Найвища точка провінції – гора Акбаба, висотою 3463 метри, розташована на сході гір Мунзур. Високі частини гір утворюють природний кордон на півночі та північному заході провінції. Під час подорожі ви відчуєте, як висота поступово збільшується з півдня на північ, і коли ви дістанетеся до цієї точки, відійшовши від берега озера біля міста Пертек. Зверніть увагу, що гори слугують своєрідним водозбірником. Річки Карасу та Мурат збирають води провінції. Річка Мунзу, що протікає в межах провінції, а також річки Пюлюмюр та Тахар впадають на півдні в озеро Кебан. Таким чином, перша точка маршруту – озеро, а ця остання – два кінці однієї й тієї ж історії води. Зверніть погляд на високі вершини та прочитайте в їхньому суворому, скелястому вигляді. Згідно з інформацією провінційної адміністрації, у цьому регіоні переважає континентальний клімат, тому найкращий час для відвідування – з червня по вересень. Оскільки погода в горах може швидко змінюватися, перед поїздкою обов'язково перевіряйте поточну ситуацію. У горах є озера. У розділі про озера зазначено, що в горах Мунзур, а також у прилеглих горах Мерджан, Авча та Карасакал, є невеликі льодовикові та кратерні озера, утворені заповненням льодовикових цинків та кратерів. Найбільш важливі з туристичної точки зору – озера Карагьоль, Кочгьолю, Шер-гьолю, Ділінчік-гьолю, Чимлі-гьолю, Мерджан-гьол та Катир-гьол. У розділі про національний парк зазначено, що кратерні озера розташовані на висоті від 2000 до 3000 метрів. Інформація про те, як дістатися до цих озер, час пішої прогулянки та рівень складності, відсутня. Якщо ви хочете відвідати ці озера, зверніться до провінційної адміністрації та місцевим органам влади. Для фотографій зверніть увагу на лінію гір, що видно з долини, і виберіть час, коли сонце падає під кутом. У програмі з картами точка, позначена для гір, показу

Мунзурські гори є гірським хребтом, що простягається з заходу на схід, є частиною Східного Тавру. Хребет проходить між провінціями Тунджелі та Ерзінджан; цей текст описує лише частину, що знаходиться в межах Тунджелі. Згідно з інформацією, наданою губернаторством Тунджелі, гори простягаються на 130 кілометрів, утворюючи важкопрохідні райони на північному заході, півночі та північному сході провінції. Основа, на якій розташовані гори, має ширину від 25 до 30 кілометрів. Висота вершин зазвичай перевищує 3000 метрів. Згідно зі сторінкою про географію, розміщеною на сайті управління культури та туризму провінції, найвища точка провінції – це вершина Акбаба, розташована на сході Мунзурських гір, з висотою 3463 метри. 70% території провінції складають гори, і Мунзурський хребет утворює північну межу цієї гірської місцевості. Високі частини гір утворюють природний кордон на півночі та північному заході провінції. Згідно з інформацією, наданою губернаторством, через те, що ці гори є важкопрохідними, Тунджелі не може бути повноцінно пов'язана з родючими рівнинами, що простягаються від рівнини Ігдир до рівнини Ерзінджан. Хребет круто спускається до рівнини Оваджик, і ця частина відома як гори Мерджан. Висота рівнини Оваджик становить 1400 метрів, після чого починаються дуже круті схили, що досягають висоти від 2800 до 3000 метрів. З цих схилів спускаються до долин, що розташовані вище. Високі хребти, що розділяють ці долини, влітку слугують пасовищами для місцевого населення. Гори майже повністю позбавлені рослинності, за винятком окремих ділянок з дубом і ялівцем на південних схилах. Ділянки, розташовані вище 2700 метрів, постійно вкриті снігом. Взимку важкопрохідні та круті перевали стають непрохідними. Найважливіші з них – перевали Мерджан і Кемах, висота яких досягає 3000 метрів. Управління провінції зазначає, що в цьому регіоні спостерігається суворий континентальний клімат, і найкращий час для відвідування національного парку – з червня по вересень. Тому будь-які плани, пов'язані з відвідуванням гір, повинні враховувати сезон. У верхніх частинах гір Мунзур і Багюрпаша, оточених високими хребтами, розташовані плато. Найвідоміші з них – плато Мерк, розташоване на горах Мерджан, і плато Кепір, розташоване в середній частині гір Мунзур. Ці плато взимку дуже холодні Згідно з інформацією, наданою провінційною адміністрацією, долини в цій провінції дуже вузькі та круті, і на їхніх днах не утворюються рівнини. Долини є природними шляхами, що з'єднують різні райони провінції та сусідні провінції, особливо у високогірних та важкодоступних місцевостях. Долини річок Мунзур, Мерджан, Пюлюмюр, Пері та Тахар вважаються одними з найважливіших у провінції. Річки Мунзур, Пюлюмюр та Тахар впадають на півдні у водосховище Кебан. Національний парк "Долина Мунзур" – це охоронювана територія в цих горах; згідно з інформацією провінційного управління, у 1971 році площею 42 000 гектарів було оголошено національним парком. Згідно з тим же джерелом, 43 види рослин, зафіксовані у флорі парку, є ендеміками гір Мунзур. Хоча схили гір часто безлісі, долини та схили, вкриті дубовими лісами, мають зовсім інший вигляд. Згідно з інформацією провінційного управління, у цьому регіоні зустрічаються два види гірських козлів – козёл з вигнутими рогами та безувар, а також фазан ура. Якщо ви подивитеся на схили з рівнини Оваджык, ви побачите, наскільки вони круто спускаються. На цій сторінці не надається інформація про маршрути для скелелазіння, вершини та час, необхідний для підйому; якщо ви плануєте пішохідний маршрут, отримайте інформацію в провінційному управлінні культури та туризму та в компетентних органах. Оскільки стан гірських доріг залежить від пори року, перед поїздкою обов'язково дізнайтеся про стан доріг у місцевих органах влади.

Коментарі

0/1000

Завантаження...

Карта маршруту

Інформація про маршрут
МістоPertek, Tunceli
ТипРозкладки
Зупинка4
Дата6 листопада 2026 р.
Radar TürkiyeАвторRadar TürkiyeПочати маршрут