
Один день у Кютах'ї: від Чініде до Айзаної.
Увійдіть, щоб вподобати й оцінити
Цей маршрут дозволяє ознайомитися з трьома різними аспектами міста Кютах'я за один день: дерев'яна цивільна архітектура, кам'яні та керамічні пам'ятки епохи Герміян, та велике стародавнє місто римської епохи. Ранок починається з відвідування Музею дому Кошута в центрі міста. Цей дерев'яний будинок, побудований у 18 столітті, демонструє внутрішній устрій житла того часу, з кімнатами, шафами та лавками. Історія будинку, названого на честь угорського революціонера, сягає 1850-1851 років, а листи та одяг, представлені в музеї, детально розповідають про цей період. Далі ми відвідуємо розташований неподалік Музей кераміки. Комплекс, збудований у 1411 році другим правителем Герміян, Якубом II, а саме його частина, що використовувалася для роздачі їжі, сьогодні є музеєм, де представлені вироби з кераміки з Кютах'ї та Ізніка, починаючи з 14 століття. Кам'яна написна плита біля входу та копія угоди "Fincancılar", датованої 1766 роком, свідчать про те, що кераміка – це не лише прикраса, а й організоване ремесло. Третя зупинка – фортеця Кютах'я, відома як "Хісар". Ця споруда, що складається з трьох частин: верхньої, внутрішньої та нижньої фортець, була заснована в період Візантії, а згодом до неї були додані елементи, характерні для епох Сельджуків, Герміян та Османської імперії. Записи Євлії Челебі про 72 вежі та будівля, зведена Герміаноглу Сулейманом Шахом у 1377-1378 роках, допоможуть вам побачити історію міста з висоти. Одним із спільних елементів маршруту є те, що комплекс у Музеї кераміки та будівля "Kale-i Bala" у фортеці належать до однієї епохи – епохи Герміян. Після обіду ми вирушаємо до стародавнього міста Аізаной, розташованого в районі Чавдархісар. Ця подорож здійснюється автомобілем; використовуйте актуальну карту або зверніться до місцевої адміністрації для отримання інформації про час у дорозі та відстань. У Аізаной, на високому плато, розташований храм Зевса, поруч знаходяться театр та стадіон, колонадна вулиця, кругла будівля "macellum" біля річки та мости через річку Пенкалас. Відвідування цього місця займе щонайменше дві години. У 2012 році об'єкт був включений до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, і день завершується ознайомленням з наймасштабнішим спадщиною міста. Логіка маршруту проста: найбли Міністерство культури та туризму, археологічна зона Айзаной, https://muze.gov.tr/muze-detay?SectionId=AIZ01&DistId=MRK
- Управління культури та туризму провінції Кютах'я, Музей фаянсу, https://kutahya.ktb.gov.tr/TR-69423/cini-muzesi.html
- Управління культури та туризму провінції Кютах'я, стародавнє місто Айзаной, https://kutahya.ktb.gov.tr/TR-69426/aizanoi-antik-kenti-oren-yeri.html
- Головне управління культурної спадщини та музеїв, Управління музеїв Кютах'ї, https://kvmgm.ktb.gov.tr/TR-44119/kutahya-muze-mudurlugu.html
- Адміністрація провінції Кютах'я, фортеця Кютах'я – серце міста, https://www.kutahya.gov.tr/sehrin-kalbi-kutahya-kalesi-hisar
- Культурний портал, фортеця Кютах'я, https://www.kulturportali.gov.tr/turkiye/kutahya/gezilecekyer/kutahya-kales
Зупинки маршруту

Музей "Будинок Кошута" (угорський будинок).
Ми починаємо з зупинки, де можна побачити інтер'єр цивільної архітектури міста Кютах'я. Ця будівля, відома серед місцевих жителів як "Угорський дім", є будинком 18-го століття. Міністерство культури та туризму відреставрувало цей будинок, і музей був відкритий для відвідувачів 19 вересня 1982 року. Спочатку приділіть кілька хвилин, щоб розглянути фасад, що виходить у сад, і зверніть увагу на пропорції дерев'яної конструкції. Будинок має два поверхи і сім кімнат. Перший поверх облаштовано як приймальня. На цьому поверсі розташовані кухня, їдальня, сімейна кімната, кімната пам'яті, кабінет і велика зала. Під час огляду кімнат намагайтеся зрозуміти призначення кожної з них. У кімнатах є вбудовані шафи, комоди, камін, різьблений посуд для солодких напоїв, полиці та лавки. Розглядаючи, як шафи та комоди розміщені в кімнаті, ви зможете найкраще зрозуміти внутрішню логіку традиційного будинку в Кютах'ї. Такі елементи, як різьблений посуд для солодких напоїв і камін, є чудовими деталями для фотографій; уточніть у співробітників музею щодо можливості фотографування. Назва будинку походить від Лайоша Кошута, який зупинявся тут зі своєю родиною в 1850-1851 роках. Кошут і його супутники були відправлені до Кютах'ї 16 лютого 1850 року; йдеться про групу біженців, що налічувала близько 150 осіб. У кабінеті можна побачити зразки турецьких листів, написаних Кошутом власноруч, а також один вірш. Згідно з офіційним описом музею, в той же період було підготовлено турецький підручник граматики. Окрім особистих речей, тут виставлені угорські костюми 19-го століття. Етнографічні експонати знайомлять з побутовими предметами звичайного будинку в Кютах'ї. Розглядаючи ці дві групи предметів разом, ви зможете уявити собі інтер'єр гостьового будинку. Одним з аспектів відвідування є міжміські зв'язки: цей візит вважається початком партнерських відносин між містом Кютах'я та містом Печ в Угорщині. Музей не працює по понеділках; для отримання інформації про час роботи та умови відвідування, відвідайте сторінку muze.gov.tr. Якщо ви прийдете рано вранці, ви зможете спокійно та без поспіху оглянути кімнати. Сорок п'ять хвилин достатньо, щоб оглянути кімнати та затриматися в кабінеті. Після відвідування зробіть коротку перерву в саду та підготуйтеся до наступної зупинки. Музей кераміки знаходиться непода

Музей кераміки міста Кютах'я.
Музей кераміки розташований у частині комплексу Герміян, що знаходиться поруч з мечеттю Улу. Комплекс був збудований останнім беем Герміян, Якубом Челебі II, у 1411 році. Він включав у себе їдальню, медресе, мечеть, бібліотеку та хамам. Частина, яка сьогодні є музеєм, – це їдальня та мавзолей. Міністерство відреставрувало будівлю, і музей був відкритий для відвідувачів у 1999 році. Спочатку зверніть увагу на кам'яну написну плиту біля входу. Напис складається з 39 рядків і написаний турецькою мовою арабською графікою. На ньому вказано місця, на які було зроблено пожертвування, доходи фонду, зарплати працівників та правила поводження з гостями медресе. Оскільки медресе було зруйновано в 1960-х роках, цей напис є основним документом, який дозволяє дізнатися про історію комплексу. Увійшовши всередину, ви потрапите до центрального приміщення з куполом і фонтаном. З центрального приміщення відкриваються три арки та дві кімнати. Масивний мармуровий фонтан, який місцеві називають "Небесним фонтаном", знаходиться в центрі цього приміщення. Стійте під куполом і спостерігайте за симетрією приміщення та розташуванням арок. Експонати розташовані в хронологічному порядку і включають зразки, виготовлені в Кутах'ї та Ізніку з 14-го століття до наших днів. Тут можна побачити архітектурні елементи з кераміки, написні плити, вази, тарілки, панно та побутові предмети, виготовлені з кераміки. Переміщаючись у встановленому порядку, вам буде легше помітити, як змінювалися візерунки та кольори з часом. У мавзолеї знаходиться керамічний саркофаг Якуба II; розгляньте його лише як архітектурний елемент і уважно вивчіть різьблення з каменю та керамічну обшивку. Офіційна інформація музею представляє цей саркофаг як найдавніший приклад кераміки в архітектурній споруді в Кутах'ї. У музеї також виставлена копія "Угоди про чашки", датованої 1766 роком; оригінал зберігається в Національній бібліотеці в Анкарі. Цей документ фіксує угоду, укладену того року між губернатором і майстрами та власниками 24 керамічних та чашкових майстерень у Кутах'ї. Перелік зарплат та кількість майстерень є важливим джерелом, що демонструє організацію ремесла в той час. На склі вітрин може бути відблиск; зміна кута зйомки може допомогти зробити кращі фотографії. Музей не працює по понеділках; для отримання інформації про час роботи та умови відвідування, відвідайте сайт muze.gov.tr. Одно

Кютах'яський замок (Хісар).
Фортеця в Кутах'ї, відома серед місцевих жителів як "Хісар", розташована на схилі пагорба, що височіє над містом. Стіни, що формують фортецю, були зведені в період Візантії; хоча джерела вказують на різні часові рамки, найбільш точним є період Візантійської імперії. У наступні століття сельджуки, герміяноглу та османи проводили реставраційні та додаткові роботи, продовжуючи існування споруди. Фортеця складається з трьох частин: верхньої, внутрішньої та нижньої. Через необхідність підйому по схилу, рекомендується зручне взуття. Перше, на що варто звернути увагу, це бастіони. Вони розташовані на певній відстані один від одного, а на стнах можна побачити чергування необробленого каменю, обробленого каменю та цегли. Евлія Челебі описує фортецю як таку, що має 72 бастіони; це його запис, і немає необхідності намагатися їх перерахувати. Згідно з описом Евлії, у верхній частині фортеці було три брами. Брама, що виходила на схід, складалася з трьох залізних воріт, а по обидва боки від неї знаходилися фігури білих мармурових левів. Перевірте на місці, наскільки збереглися елементи, описані в цьому описі. Внутрішня частина фортеці описується як внутрішній простір, що примикає до західного кута верхньої частини. Під бастіонами, що виходять на захід, знаходяться ущелини; будьте обережні, наближаючись до країв. У верхній частині фортеці розташована мечеть Kale-i Bala, також відома як Orta Hisar Mescidi. Згідно з написом на кам'яних воротах, споруда була зведена Герміяноглу Сулейманом Шахом у 1377-1378 роках. З архітектурної точки зору, зверніть увагу на стіни з необробленого каменю, оброблені кам'яні кути та два ряди дерев'яних балок, вбудованих між ними, що утворюють основу мінарету. У нижній частині фортеці розташована невелика мечеть, що має шестикутний план, і, судячи з усього, вона повністю побудована з цегли. Під нею знаходиться кам'яна система водопостачання, яка, ймовірно, була створена для забезпечення водою під час облоги. Згідно з Евлією, нижня частина фортеці була побудована для забезпечення водою і відноситься до епохи Фатіха Сулеймана. У фортеці є два фонтани та дві мечеті. У фортеці також знаходиться зона відпочинку, побудована в період Турецької Республіки, яка може використовуватися для відпочинку та огляду міста. З фортеці відкривається вид на Кутах'ю; місцева влада описує цей вид як зелений вдень і освітлений ввечері. Найкращий час для відвідування, щоб насолодитися

Античний город Айзаной (археологічна пам'ятка).
Айзанойі – це археологічний комплекс, розташований у районі Чавдархісар, і є найдовшою точкою маршруту. Місто розташоване у Внутрішньому Егейському плато, на висоті приблизно 1085 метрів над рівнем моря. Історичні дані свідчать, що місто існувало ще з 3000 року до нашої ери. Воно потрапило під римську владу в 133 році до нашої ери і досягло свого розквіту приблизно в період з 50 по 250 рік нашої ери.
Спочатку відвідайте храм Зевса, розташований на височині. Храм має рідкісну конструкцію з двома приміщеннями та колонадами. Оригінальна конструкція сягала 9,30 метра у висоту і підтримувалася масивними колонами. На фасаді зображено Зевса, а на задній стіні – рельєф Кібели; розгляньте їх як архітектурні та декоративні елементи.
У середні віки територія храму була перетворена на фортецю, а в 13-му столітті чавдарські татари використовували її як базу, звідси і походить назва Чавдархісар. У архітектурних блоках зафіксовано зображення верхової їзди, стрільби з лука та гри на музичних інструментах.
Після храму перейдіть до театру та стадіону, розташованих поруч. За даними місцевого управління, театр вміщував 15 000, а стадіон – 13 500 глядачів. Два римські терми, розташовані на території комплексу, відомі своїми мозаїками, і є важливим джерелом інформації про повсякденне життя міста.
Прогуляйтеся колонадною вулицею, огляньте дві агори (площі), гімназію та ворота, щоб зрозуміти планування міста. Цікавим фактом є те, що навіть у період розквіту в місті не було системи стін, що є важливою деталлю для розуміння структури поселення.
Macellum, кругла споруда біля річки, датується другою половиною 2-го століття. Тут продавали м'ясо, птицю, хлібобулочні вироби, зерно, оливкову олію, рідкісні овочі та фрукти, а також свіжу та копчену щуку, особливо з соусом "гарум".
З п'яти мостів, що існували через річку Пенкалас (Kocaçay), два збереглися до наших днів; якщо є можливість, відвідайте хоча б один з них. Стародавні дамби та водопроводи свідчать про систему землеробства та захисту від повеней у місті.
Айзанойі – це місто, яке отримало статус Neokoros, що давало певні привілеї, такі як пріоритет у інвестиціях та звільнення від податків. У ранній візантійський період воно було центром єпархії, але втратило своє значення після 7-го століття. Місто
Коментарі
Завантаження...
