Монументи, присвячені проголошенню республіки, від компанії Krippel для міста Ханак.

Розпочніть свою прогулянку від Монументу Перемоги на площі Улус; це був перший великий монумент, збудований в Анкарі за часів Республіки. Міжнародний конкурс на його створення був оголошений у 1925 році, і перемогу здобув віденський скульптор Генріх Кріппель. Кошти на будівництво були зібрані завдяки пожертвам від населення, а монумент був урочисто відкритий 24 листопада 1927 року, коли голова Великої національної асамблеї Казим Бей перерізав стрічку. На той час Кріппель був відомим у Туреччині; у 1926 році він створив статуї Ататюрка в Стамбулі (на мисі Сарайбурну) та в Кон'ї, а згодом працював у Самсуні та Аф'йоні.

Композиція складається з чотирьох бронзових фігур. У центрі – Ататюрк верхи на коні, якого звали Сакар'я; з обох боків від постаменту – два турецькі солдати: один закликає до бою, інший спостерігає за фронтом; позаду – турецька жінка, яка несе на спині снаряд, що символізує працю тих, хто залишається в тилу. Бронзові деталі були відлиті у Відні, а постамент зроблений з андентиту та мармуру.

Приділіть особливу увагу постаменту. На передній стороні – чотири сонячні мотиви та напис, датований 1919 роком; на задній стороні – повале́не дерево та молоде дерево, що проростає, що символізує перехід від старого порядку до нового. На правій стороні зображені сцени Битви при Сакар'ї та Полководчого штабу, а на лівій – парад переможців та жінки, які транспортують боєприпаси. До будівництва Аніткабіру (Мавзолею Ататюрка) це місце було центром державних церемоній; у 2002 році воно було відреставровано.

Монумент розташований на східній стороні бульвару; конкурс на його створення був оголошений з метою розміщення його навпроти першої будівлі парламенту. Площа завжди переповнена транспортом і пішоходами, тому найкраще прийти рано вранці, щоб детально розглянути рельєфи. До нього можна дістатися за дві хвилини від станції метро M1 Ulus.

Джерело: Вікіпедія (Монумент Перемоги, Анкара); Інвентар культурної спадщини; Муніципалітет Великої Анкари.

Проходя від району Улус у напрямку до Опери, підніміться на пагорб Намазгах. На цьому пагорбі, де в роки Війни за незалежність відбувалися п'ятничні молитви, вас чекає кінна статуя Ататюрка. Це перший пам'ятник Ататюрку в Анкарі, встановлений у період заснування Турецької Республіки. Італійський скульптор П'єтро Каноніка виграв конкурс, оголошений Міністерством освіти; статуя була виготовлена в Італії, а рельєфи, що прикрашають постамент, були створені у Венеції. Статую було встановлено на постаменті 29 жовтня 1927 року, а урочисте відкриття відбулося 4 листопада 1927 року за участю прем'єр-міністра Ісмета Паші, спікера парламенту Казима Паші та мера Асафа Бея; стрічку перерізав Ісмет Паша.

Фігура зображена у маршальському мундирі та з накидкою. Загальна висота пам'ятника становить близько восьми метрів. Рельєфи на постаменті зображують сцени з Війни за незалежність; за даними джерел, серед них також зображення нової столиці, що виростає з руїн, та поля битв. У тому ж році Каноніка завершив ще один пам'ятник в Анкарі, який ви побачите трохи далі, на площі Зафери; через рік він також створить Пам'ятник Республіки на площі Таксим.

Будівля, що знаходиться за пам'ятником, спроектована Аріфом Хікметом Коюноглу; вона була завершена влітку 1927 року, а офіційне відкриття музею відбулося 18 липня 1930 року. З 21 листопада 1938 року до 10 листопада 1953 року тіло Ататюрка знаходилося в тимчасовій гробниці, облаштованій у внутрішньому дворі цієї будівлі; таким чином, від цього місця починається шлях до Аніткабіра, місця вічного спочинку Ататюрка.

Статуя домінує над пагорбом і бульваром; вранці сонце світить з передньої сторони, а вдень рельєфи краще видно. Для отримання інформації про години роботи та вхід до музею, відвідайте офіційний веб-сайт; пам'ятник завжди видно з саду.

Джерело: Вікіпедія (Кінна статуя Ататюрка; Анкерський етнографічний музей); Турецька туристична енциклопедія.

Зупинка "Етнографія" – спускайтеся вниз, і ви побачите бронзовий сонячний диск, розташований у центрі перехрестя. Це єдина пам'ятка в цьому районі, де немає зображення Ататюрка, і один із найвідоміших символів Анкари. Ця скульптура, створена скульптором Нусретом Суманом, була встановлена у 1978 році, того ж року помер і сам Суман. Суман народився в Салоніках, навчався скульптурі в Парижі, викладав у Вищій школі образотворчих мистецтв. Деякі рельєфи на величній гробниці Ататюрка також були створені його руками, тому цей об'єкт і роботи для гробниці мають спільного автора.

Пам'ятник є копією, але сама копія – це історія. Оригінал – це ритуальний предмет епохи Хеттів, знайдений під час розкопок в Алачагьоюк; оригінали зберігаються в Музеї цивілізацій Анатолії. У 1973 році мер Ведат Далокай зробив сонячний диск символом міста, а компанія "Анадолу Сігура" подарувала пам'ятник жителям Анкари у 1977 році. З 1977 по 1995 рік диск використовувався як логотип муніципалітету, потім його критикували, і його було змінено, але бронзова копія залишилася на перехресті. Висота пам'ятника – близько чотирьох метрів; він був відновлений у 2001 році та знову у 2022 році завдяки співпраці між муніципалітетом та компанією "Анадолу Сігура". Сьогодні диск залишається важливою частиною візуальної ідентичності міста; ви можете побачити його на гербі Університету Анкари, на сувенірах та в інших місцях. Якщо ви хочете побачити оригінал, відвідайте Музей цивілізацій Анатолії.

Для тих, хто вміє помічати деталі, тут багато цікавого. Фігури оленів, зображені на диску, взяті з знахідок, зроблених в Алачагьоюк; їх можна розгледіти не зблизька, а з іншого боку перехрестя, дивлячись вгору, до неба. Пам'ятник розташований не на пішохідній зоні, а посеред дороги; щоб підійти до нього, використовуйте підземні переходи і не виходьте на проїжджу частину. Він знаходиться безпосередньо над станцією метро "M1 Sıhhiye".

Джерело: Вікіпедія (Пам'ятник сонячного диску Хеттів, турецька та англійська версії); сторінка художника на сайті Музею живопису та скульптури Анкари; "Нова Анкара".

Відправляйтеся на південь бульваром від району Сіххіє. Перед військовим будинком, на площі Зафер, вас зустріне монумент з зображенням Ататюрка. Це другий пам'ятник, створений П'єтро Канонікою в Анкарі, і четвертий монумент, присвячений епосі Республіки. Він був урочисто відкритий 4 листопада 1927 року за участю прем'єр-міністра Ісмета Іненю, в той же день, коли було встановлено кінну статую в Етнографічному музеї. Площа також отримала свою назву в цей день; після встановлення монументу навколо нього було облаштовано зелену зону, і вона стала новим місцем зустрічей у районі Єнішехір.

Фігура зображена у маршальському мундирі, з обома руками, що тримають рукоятки меча, обличчям повернутим на південь, до площі Кізілай і району Чанкая; старий город залишається позаду. Бронзова скульптура висотою 1,75 метра, а мармурова платформа – 2 метри; загальна висота – 3,75 метра. Платформа має форму прямокутного паралелепіпеда, розташована на чотирьох сходах; з боків витесані лаврові вінки та факели, а зверху немає написів. Хорошою можливістю для порівняння є можливість побачити обидва монументи, створені Канонікою в Анкарі в один день: один – у русі, на коні, а інший – у статичній позі, у вигляді командувача.

Колись навколо площі розташовувалися будівлі, такі як Державна рада та військовий будинок; у 1960-х роках було додано нову адміністративну будівлю. Після розширення бульвару та забудови навколишніх територій у 1980-х роках площа перестала бути площею; сьогодні навколо монументу знаходиться лише вузька зелена зона. Через те, що площа занадто мала для офіційних церемоній, під час свят туди встановлюють лише вінки. У 2022 році монумент було відреставровано за підтримки компанії Anadolu Sigorta.

Якщо дивитися з протилежного тротуару, за монументом видно будівлю військового будинку; найкраще фотографувати статую вранці спереду, а вдень – збоку. До станції метро Кізілай – кілька хвилин пішки; наступна зупинка, Гювенпарк, також знаходиться в пішій доступності.

Джерело: Вікіпедія (Монумент маршала Ататюрка; Площа Зафер); Районний муніципалітет Чанкая.

З площі Зафер виїжджайте в напрямку Кізілай; на кінці бульвару, біля парку Гювен, розташований найбільший монумент цього маршруту. Меморіал Гювен, також відомий як Меморіал Безпеки або Меморіал Поліції, – це споруда, яка дала назву першому парку в республіці, парку Гювен. Парк був відкритий у 1930 році в рамках міського плану, розробленого Германном Янсеном; проект монумента та площі належить австрійському архітектору Клеменсу Хольцмейстеру.

Історія створення скульптури – це історія незавершеної роботи. Віденський скульптор Антон Ганак створив скульптури для фасаду, а потім помер на початку 1934 року; його роботу продовжив Йозеф Торак, який завершив оформлення задньої частини. У джерелах є розбіжності щодо дат відкриття: фасад був відкритий восени 1934 року, а задня частина – у 1935-1936 роках. Рельєфи на постаменті були витесані в Туреччині, спільно студентами Ганака та турецькими майстрами.

Те, що ви бачите, – це бронзові фігури на фасаді, висотою шість метрів; постамент має довжину 37 метрів, з центральним блоком висотою вісім метрів і крилами з обох боків. На рельєфах зображені поліція та жандармерія поруч з народом, а на задній частині – селяни, що обробляють землю, та різні верстви суспільства. Меморіал присвячений органам безпеки та жандармерії; напис на постаменті – це слова Ататюрка: "Турок, пишайся, працюй, довіряй". Від цього також походить назва меморіалу.

У 2013 році меморіал зазнав пошкоджень від написів, а в 2016 році – від осколків і куль. Міська влада провела реставрацію. Обидві сторони меморіалу оформлені; обійдіть його як з боку площі, так і з боку парку, оскільки лише ззаду можна побачити половину рельєфів. Під парком розташовані станції метро Кізілай та Ankaray; лавки в парку – це найкраще місце для відпочинку на цьому маршруті.

Джерело: Вікіпедія (Меморіал Безпеки; Парк Гювен; Security Monument); Yeni Ankara.

Завершіть маршрут в Аніткабірі; тут розташовані скульптури та рельєфи, які представляють собою зразок турецької скульптури 1950-х років. Архітектурний конкурс на проект був виграний Еміном Онатом та Орханом Ардою в 1941-1942 роках, перший камінь був закладений 9 жовтня 1944 року, а відкриття та перенесення останків відбулися 10 листопада 1953 року. Конкурс на скульптури та рельєфи відбувся 26 січня 1952 року, і журі під головуванням Рудольфа Беллінга оцінювало роботи лише турецьких митців.

Почніть з "Шляху Левів". Дорога має довжину 262,20 метра та ширину 12,80 метра, з дванадцятьма левами з кожного боку, загалом двадцять чотири. Їх виліпив Хусейн Анка Озкан у хеттському стилі, натхненний "Левом з Мараша", що знаходиться в Стамбульському археологічному музеї. Двадцять чотири леви символізують двадцять чотири племені Огузів. Дві групи скульптур на початку дороги також належать йому: перед "Вежею Незалежності" – три жінки з колосками, а перед "Вежею Свободи" – три чоловіки, що представляють військових, інтелігенцію та селян; обидві композиції зображують скорботу.

Площа для церемоній має розміри 129 на 84,25 метра і вміщує п'ятнадцять тисяч осіб; на підлозі розташовано 373 килимові композиції, виготовлені з кольорового травертину. На рельєф "Битва при Сакар'ї", розташований праворуч від сходів, що ведуть до почесної зали, працював Ільхан Коман, а на рельєф "Головна битва", розташований ліворуч, – Зютю Мурідоглу. Мурідоглу також створив рельєфи для веж "Незалежності", "Мехметчік" та "Свободи"; вежі "Революції", "Миру", "Захисту Прав" та "Національного Пакту" були створені Нусретом Суманом, відомим також як скульптор сонячного годинника в Сіххіє. Рельєфи трибуни та прапора належать Кенану Йонтунчу.

Почесна зала має висоту 17 метрів і облицьована мармуром; там знаходиться символічна саркофаг, а під ним – справжня кімната з останками. Відвідувачі проходять контроль безпеки; перевірте час відвідування та умови входу на офіційному сайті. Для кращого огляду рельєфів пройдіть "Шлях Левів" вранці або ввечері, коли сонце знаходиться низько.

Джерело: Офіційний сайт Аніткабіру (anitkabir.tsk.tr); Вікіпедія (Аніткабір; Список скульптур в