Один день у геопарку Kızılcahamam та Çamlıdere.

Причина, чому варто почати знайомство з цим місцем, проста: спочатку, читаючи інформаційні стенди, ви дізнаєтесь про те, чому тут є базальтові колони, окаменіле дерева та гарячі води, а потім зможете побачити все це на власні очі. Музей муніципалітету Кізълджахамам розташований у центрі району, у кварталі Акчай. Він складається з двох поверхів. На першому поверсі представлено десять експозицій, які розповідають про формування Анатолії, вулканізм, геологічну шкалу часу та про те, як дерево може перетворитися на камінь. Тут також можна побачити зразки окаменілих дерев віком 23 мільйони років. На другому поверсі представлено п'ятнадцять експозицій, які окремо розповідають про кожну з локацій геопарку: викопні ліси Пелічлік та Яхшіхан, озерні відкладення Гювем-Бешконак, діатомові водорості, базальтові колони. Тут є столи з мікроскопами, фільми та інтерактивні ігри. Якщо ви приїхали з дитиною, приділіть тут принаймні півгодини, адже на місцевості вам знадобиться більше терпіння.

Зверніть увагу на зразки стовбурів дерев, представлені у вітринах. Річні кільця та структура судин чітко видно на камені. У Пелічліку ви зможете побачити ту ж структуру на власні очі, але там вам буде менш зручно нахилятися та розглядати все зблизька. Інформація про три вулканічні етапи, згадані на стендах, буде постійно з'являтися протягом дня. Записуйте, якому етапу належить кожна локація, оскільки колір і текстура гірських порід на місцевості відповідають цій послідовності.

Інформацію про години роботи та вартість відвідування можна знайти на веб-сайті муніципалітету. Оскільки музей розташований у центрі району, до Сокусу можна дістатися за кілька хвилин. Вхід до національного парку знаходиться трохи вище за райцентром. Це також останнє місце, де можна зробити перерву на обід і заправити автомобіль у Кізълджахамамі, оскільки вибір варіантів зменшується по дорозі до Гювем.

Джерело: Веб-сторінка музею геопарку муніципалітету Кізълджахамам; Вікіпедія, геопарк Кізълджахамам-Чамлідере.

Національний парк Сокусу, розташований трохи вище міста Кізълджахамам, був заснований 19 лютого 1959 року і є другим національним парком у Туреччині. Його територія, що становить 1187 гектарів, піднімається від висоти 1030 метрів до майже 1780 метрів, а найвищі точки – гори Аргут і Толубелен. Парк розташований у зоні, де степи Центральної Анатолії переходять у ліси Північної Анатолії: тут ростуть ліси, в основному з сосен, а також з ялиць і модрини. Зафіксовано 428 видів рослин, 50 з яких є ендеміками; серед них – червона гірська лілія, що росте в Кізълджахамамі.

На цьому етапі геопарку є дві основні особливості. Перша – це скелі: парк повністю складається з вулканічних порід, таких як андезит, базальт, туф і агломерат. Друга – дерева: між селами Кузкапинар та Узункавак на площі близько тисячі квадратних метрів знаходяться закам'янілі фрагменти дерев, вік яких, за оцінками, становить від 10 до 15 мільйонів років. Перед тим, як вирушити до Пелічїк, ви можете побачити тут невелику "репетицію" викопного лісу.

Зверніть увагу і на небо. У парку зафіксовано близько 160 видів птахів; тут гніздиться колонія з 30-35 особин чорного грифу, який перебуває під загрозою зникнення. Вранці не важко помітити великий чорний силует, який кружляє над термальними джерелами; бінокль буде корисним. Загальна довжина пішохідних доріжок становить 16 кілометрів; є позначені маршрути та велосипедні доріжки. У відвідувацькому центрі можна отримати карту. Біля головного входу є столики для пікніка, мангали та місце для кемпінгу. 70% території парку є охоронною зоною, тому не сходьте з доріжок. Вхід платний; актуальну вартість та час роботи можна дізнатися на веб-сайті національного парку. Якщо ви виділите дві години, ви зможете пройти один маршрут і побачити закам'янілі дерева.

Джерело: Районна адміністрація Кізълджахамам, Національний парк Сокусу; Департамент сільського господарства та лісового господарства, 9-й регіон; Вікіпедія.

Виїхавши з Кізълджахамам і повернувши на дорогу, що веде до Гювем-Черкеш, проїдьте 18 кілометрів. За 2 кілометри до Гювем ви прибудете до Сейхамам. Це відоме місце з термальними водами, назване на честь геопарку. Температура води, що витікає з місця перетину двох розломів, що проходять у північно-південному та східно-західному напрямках, становить 44 градуси. Усі термальні джерела в цьому районі є спадщиною однієї вулканічної системи: лава застигла мільйони років тому, але тепло, що зберігається в глибині, все ще нагріває воду та виштовхує її через розломи. Те, що базальтові стовпи знаходяться на тому ж шляху, не випадковість – обидва є результатом одного і того ж розломного поясу.

Історія термальних вод Кізълджахамам сягає римської епохи; руїни римської лазні в центрі району є тому підтвердженням. Існує також легенда, згідно з якою ім'я району походить від реакції Тамерлана, який, після битви при Анкарі в 1402 році, помив тут своє тіло в гарячій воді. Те, що відрізняє Сейхамам, – це те, що вода збирається в природному басейні. Об'єкти були пошкоджені під час землетрусу в Черкеші в 1943 році, а потім були відновлені та знову відкриті.

Виділіть годину: або купайтеся у воді, або просто проїдьте через село, щоб побачити місце, звідки витікає вода, і побачити пару. Якщо ви плануєте купатися, дізнайтеся про поточний стан і графік роботи в місцевій адміністрації, візьміть з собою рушник і шльопанці, і не перебувайте у термальній воді занадто довго. Якщо у вас є час, проїдьте ще кілька кілометрів тією ж дорогою: після проїзду Гювем, біля селища Фіндикли, з обох боків дороги видно базальтові стовпи Бешконак – це 20-25 мільйонні потоки лави, які, застигаючи, розкололися на шестигранні призми; місцеві жителі називають їх "Мильні скелі", бо вони нагадують мило, що вийшло з форми. Це не обов'язкова зупинка, а лише короткий огляд дорогою: не загороджуйте дорогу, не беріть жодних каменів або скам'янілостей, а потім повертайтеся до Кізълджахамам.

Джерело: Муніципалітет Кізълджахамам, історичний термальний комплекс Сейхамам; Районна адміністрація Кізълджахамам, геопаркові об'єкти, термальні комплекси та геологічний об'єкт базальтових стовпів Бешконак.

Після обіду поверніться до Къзълджахамам і прямуйте в напрямку Чамлідере. У районі, що знаходиться за 11 кілометрів на південний захід від центру району, між селами Пелічлік і Яхшіхан, на площі три гектари розташований об'єкт, що має найвищий ступінь охорони. Це найвідоміший геологічний об'єкт цього парку: на поверхні видно уламки коренів, стовбурів і гілок, що перетворилися на камінь. За даними геологів, цей ліс існував у ранньому міоцені, тобто від 23 до 15 мільйонів років тому. Це був змішаний ліс, де домінували сосни та дуби, а за деякими даними, також ялівець. Процес окаменіння почався у водному середовищі з високим вмістом кремнію: частинки кремнію осідали на клітинних стінках дерев і в судинах, а подальші виверження вулканів покривали все попелом, зберігаючи це протягом мільйонів років. Сьогоднішні кільця та структура судин – це не саме дерево, а кремній і опал, які його замінили.

Окаменілі фрагменти зосереджені в зоні шириною 250-300 метрів. Фахівці Геологічної палати та Геологічної служби Туреччини зазначають, що при проведенні наукових розкопок можна виявити цілі дерева з коренями та стовбурами, і що ця територія заслуговує на статус музею під відкритим небом. Для цієї території розроблено проєкт ландшафтного дизайну та туристичної інфраструктури. Однак, перед відвідуванням, рекомендується уточнити умови в'їзду та необхідність супроводу гіда в адміністрації району Чамлідере, оскільки в зоні охорони вільний доступ може бути обмежений. Будь ласка, не переміщуйте жодні фрагменти та не наступайте на них.

Згадайте зразок стовбура, який ви бачили в музеї: тут, у набагато більшому масштабі, ви бачите ту ж структуру на глинистому схилі. У центрі Чамлідере з тих самих геологічних об'єктів виготовляють прикраси та сувеніри з агату. Після відвідування викопного лісу, поверніться до Чамлідере, відстань до Чамкору – 15 кілометрів.

Джерела: Адміністрація району Чамлідере; Атабей та Сарач, Геологічна палата; Гюрген та Чічек 2009, DergiPark; Вікіпедія, Пелічлік.

Завершіть день у природному парку Чамкору, розташованому на старій трасі Анкара-Болу. Відстань до Чамлідере – 15 км, до Кізілчамам – 38 км, до Анкари – 110 км, до Ґереде – 50 км. Природний парк, оголошений 9 квітня 2008 року, займає площу близько 220 гектарів і є 23-м природним парком у країні. Стара автомобільна дорога ділить територію на дві частини: з одного боку – ліс з соснами та ялинами різного віку, з іншого – відкриті ділянки лісу та водосховище Чамкору. Рослинність характерна для перехідної зони між степом і північним лісом: тут ростуть різні види сосен і дубів, осики, липи, ялини та кущі п'ятипалого.

Рекомендована діяльність – піші прогулянки. Територія навколо водосховища та лісові стежки рівні та недовгі, що робить їх ідеальними для відпочинку після дня, проведеного в дорозі та на схилах. У водосховищі є форель; вранці та ввечері можна спостерігати, як риби випливають на поверхню. На території парку розташована станція розведення оленів, де тварин вирощують для подальшого випуску в дику природу; огорожу можна побачити здалеку, але не підходьте до неї. Також на території зустрічаються вовки, лисиці, шакали та дикі свині, тому ввечері не заходьте глибоко в ліс.

Інфраструктура: центр екологічної освіти, кафе, волейбольний майданчик, туалети та пункт контролю входу. Дозволено кемпінг; на території також розташований табір для скаутів та молоді, що належить Міністерству освіти. Вхід платний, актуальну інформацію про вартість можна знайти на сторінці регіонального управління. Вечорами влітку буває прохолодно, тому візьміть з собою додатний одяг. Під час повернення можна або проїхати старим шляхом до Кізілчамам, а потім виїхати на трасу D750, або ж під'їхати до автостради з боку Ґереде; в обох випадках вирушайте в дорогу в світлий час доби.

Джерело: Регіональне управління №9 Міністерства сільського господарства та лісового господарства, природний парк Чамкору; Вікіпедія.