
Від берегів Кебана до гір Мунзур.
Увійдіть, щоб вподобати й оцінити
Цей маршрут проходить від півдня до півночі провінції Тунджелі, слідуючи за течією води. Згідно з інформацією з веб-сайту місцевої адміністрації, територія провінції піднімається від півдня на північ і від заходу на схід; на півдні розташоване водосховище Кебан, а на півночі та північному заході – гори Мундзур, які визначають природні межі провінції. Маршрут з'єднує ці дві точки. Перша зупинка – фортеця в Пертеку та вид на озеро. Згідно з Культурним порталом, фортеця Пертек, розташована на пагорбі біля річки Мурат, була побудована, але через затоплення водосховищем Кебан зараз знаходиться на острові. Точна дата будівництва фортеці невідома, відомо лише, що вона була відновлена в період Османської імперії. Оскільки інформація про те, як дістатися до острова та відвідати фортецю, відсутня, ця зупинка передбачає огляд з берега та уточнення інформації в місцевій адміністрації. Місцева адміністрація зазначає, що в період Сельджуків та Османської імперії Пертек був важливим культурним та мистецьким центром, де розташовувався комплекс споруд, що включав фортецю, караван-сарай, гаммам, медресе та кухню. Друга зупинка – Музей Тунджелі, розташований у центрі провінції. Будівля, спочатку побудована як казарма, а потім використовувана як житловий комплекс в період ранньої Республіки, була реставрована та перетворена на музей. Ми рекомендуємо відвідати музей перед тим, як вирушити в парк та гори, щоб ознайомитися з археологією, етнографією та природою цього регіону. Відвідування музею займе близько двох годин, що дозволить відпочити незалежно від погодних умов. Третя зупинка – Національний парк "Долина Мундзур". Згідно з інформацією місцевої адміністрації, парк починається за 8 кілометрів від центру міста і простягається вздовж долини до гір Мундзур. Важливо спостерігати за деревами, струмками та схилами в долині, а також вивчати види рослин і тварин. Остання зупинка – гори Мундзур. Цей опис охоплює лише частину гір, що знаходиться в межах провінції Тунджелі. Найвища точка провінції – вершина Акбаба, висотою 3463 метри. Гори є джерелом річок Мундзур, Пюлюмюр та Тахар, які в кінцевому підсумку впадають у водосховище Кебан, де розташована перша зупинка маршруту. Таким чином, маршрут утворює коло. Найбільше задоволення від цього маршруту – це спостереження за поступовим збільшенням висоти, зміною клімату та напрямком руху води. Маршрут поєднує історичні об'єкти (фортеця та музей), природні пам'ятки (парк та гори).
Практичні поради: Відстані між зупинками та час у дорозі не Джерела:
- Культурний портал, Фортеця Пертек, https://www.kulturportali.gov.tr/turkiye/tunceli/gezilecekyer/pertek-kalesi
- Управління культури та туризму провінції Тунджелі, Пертек, https://tunceli.ktb.gov.tr/TR-57258/pertek.html
- Культурний портал, Музей Тунджелі, https://www.kulturportali.gov.tr/turkiye/tunceli/gezilecekyer/tunceli-muzesi
- KVMGM, Управління музеїв Тунджелі, https://kvmgm.ktb.gov.tr/TR-281504/tunceli-muze-mudurlugu.html
- Управління культури та туризму провінції Тунджелі, Національний парк "Долина Мунзур", https://tunceli.ktb.gov.tr/TR-57342/munzur-vadisi-milli-parki.html
- Управління культури та туризму провінції Тунджелі, Географія, https://tunceli.ktb.gov.tr/TR-57260/cografya.html
- Управління культури та туризму провінції Тунджелі, Озера, https://tunceli.ktb.gov.tr/TR-57341/goller.html
Зупинки маршруту

Фортеця Пертек.
Маршрут починається в Пертеку, на березі водосховища Кебан, в провінції Тунджелі. Ця зупинка призначена не для прогулянок всередині фортеці, а для того, щоб побачити фортецю та уточнити умови відвідування. За інформацією з "Культурного порталу", фортеця розташована на пагорбі біля річки Мурат і через утворення водосховища зараз знаходиться на острові. Тому не варто припускати, що до фортеці можна дійти пішки. Інформація про спосіб дістатися до острова та умови відвідування не вказана на офіційних сторінках. Перед поїздкою рекомендується зв'язатися з управлінням культури та туризму провінції Тунджелі, щоб отримати актуальну інформацію. Під час розмови уточніть, чи є місця, звідки можна побачити фортецю з берега, чи можливо висадитися на острів, і чи існують певні правила, що залежать від сезону. Після отримання підтвердження, переїдьте до центру району Пертек. Управління вказує, що район знаходиться за 52 кілометри від центру провінції. Оскільки схід і південь району повністю оточені водосховищем Кебан, Пертек виглядає як півострів. Розуміння цього ландшафту є ключем до розуміння фортеці, оскільки її сучасний вигляд на острові є результатом утворення водосховища. Стоячи на березі, спочатку зверніть увагу на загальну лінію води, а потім на силует пагорба. У джерелах фортеця описується як споруда, що складається з двох концентричних стін. Також згадується, що між стінами знаходяться руїни, але їх видимість залежить від вашого місця розташування. У цьому випадку можуть бути корисні бінокль або функція збільшення на телефоні. На південній стіні фортеці між витесаними каменями розташовані червоні цеглини та сині керамічні плитки. Якщо у вас буде можливість розглянути фортецю зблизька, зверніть увагу на ці деталі. Точна дата побудови фортеці невідома; у джерелах згадується лише про реставрацію в період Османської імперії. Якщо ви побачите конкретний рік на табличці або в описі, уточніть його походження. Управління культури та туризму вказує, що більшість історичних пам'яток у районі несуть сліди перебування Менґючлі та Османської імперії. На тій же сторінці згадується також фортеця Сахман, і ви можете звернутися до управління, щоб дізнатися про можливість її відвідування. Існує також легенда, пов'язана з назвою району. Згідно з інформацією управління культури та туризму, птах, встановлений на фортеці як символ достатку, називався "Пірте", а з часом назва перетворилася на "Пертек". Управління також підкреслює, що навесні блакитні та зелені відтінки води особливо прикрашають район. Для фотографій найкраще обирати ранковий або вечірній

Музей Тунджелі.
Друга зупинка – Музей Тунджелі, розташований у центрі міста. Це найменш залежна від погодних умов локація маршруту. Музей знаходиться в районі Моґултай, на вулиці Алі Демір. Згідно з офіційною інформацією, він відкритий для відвідування з 24 грудня 2020 року. Перед відвідуванням перевірте години роботи та вартість вхідних квитків на сайті muze.gov.tr або на сторінці управління музею Тунджелі. Перед входом уважно огляньте будівлю зовні. Будівля має квадратний план і виконана в німецькому архітектурному стилі. Північний фасад має три поверхи, а інші фасади – два. Будівництво розпочалося в 1935 році, а завершилося в 1937 році. Це будівля епохи ранньої Республіки, що має історичну цінність. За даними порталу "Культура", будівля була першою великою спорудою, збудованою в центрі міста. Спочатку будівля використовувалася як військовий казак, потім була переобладнана під житлові приміщення для державних службовців. У 2015 році вона була передана Міністерству культури для перетворення на музей, і після реставрації стала музеєм. Маючи це на увазі, уважно огляньте внутрішні приміщення та двір, оскільки музей є реконструйованим казармом. Двір має площу 1800 квадратних метрів і призначений для проведення концертів, театральних вистав та інших заходів. Дізнайтеся, чи проводяться заходи в день вашого візиту, на сайті музею. Всередині музею шість залів, де експозиція розповідає про історію регіону від доісторичних часів до наших днів, використовуючи текстові матеріали, зображення, діорами та інтерактивні елементи. Колекція складається з таких розділів: археологія та монети, етнографія, традиційне сільське господарство та флора-фауна, культура вірувань, кам'яні вироби та експонати епохи ранньої Республіки. Почніть з розділу "Археологія та монети", оскільки це дозволить вам легше зрозуміти хронологію подій. Монети дуже маленькі, тому рухайтеся повільно біля вітрин і уважно читайте описи. У розділі "Етнографія" зверніть увагу на предмети побуту, що відображають життя регіону, а також на тексти, що пояснюють їх використання. Зал, присвячений сільському господарству та флорі-фауні, стане підготовкою до наступної зупинки. Оскільки назва залу відображає різноманітність рослинного і тваринного світу регіону, тут можна знайти назви видів, які будуть згадані на наступній зупинці. Зал "Культура вірувань" – це окремий розділ колекції; для ознайомлення з інформацією про нього достатньо прочитати тексти, представлені в музеї. У залі "Кам'яні вироби" зверніть увагу на розміри, об

Національний парк "Долина Мунзур".
Третя зупинка – Національний парк "Долина Мунзур". Згідно з інформацією від місцевого управління, парк починається за 8 кілометрів від центру міста Тунчелі та простягається вздовж долини до гір Мунзур. У 1971 році ця територія площею 42 000 гектарів була оголошена національним парком. На такій великій території варто звернути увагу не на одну конкретну точку, а на загальний вигляд долини. Управління зазначає, що найкращий час для відвідування парку – з червня по вересень, оскільки в цьому регіоні переважає континентальний клімат. У інші місяці обов'язково перевіряйте стан доріг та погодні умови. Щодо умов в'їзду, правил та видів діяльності, які потребують дозволу, звертайтеся до відповідних органів. Долина простягається на території, розділеній долинами річок Мерджан та Мунзур. Прогулюючись вздовж річки, зверніть увагу на контраст між голими схилами та зеленою смугою на дні долини. Згідно з джерелом, схили гір повністю позбавлені рослинності. На вершинах та схилах, де немає скель, ростуть дубові ліси. На дні долини та вздовж річки ростуть різноманітні види дерев, такі як вільха, береза, клен, ліщина, горіх, осика та верба. Рідкісне дерево – вільха – утворює ліси по обидва боки річки Мунзур, приблизно за 1,5 кілометра від джерел біля міста Оваджык. У флорі парку зафіксовано 1518 видів рослин, 43 з яких притаманні горам Мунзур, а 227 – ендемічні для Туреччини. Серед прикладів, наведених місцевим управлінням, є дзвіночок, абрикос з Ерджінкана, трава "Bindebirdelik" та "Munzur Düğün Çiçeği". Не зривайте рослини та не сходьте з пішохідних доріжок. Серед диких тварин у цьому регіоні поширені два види гірських козлів – козёл з вигнутими рогами та "bezuvar", а також фазан. Зустріч з цими тваринами – рідкість; краще спостерігати за ними здалеку, використовуючи бінокль. Зверніть увагу на небо, оскільки тут зустрічаються такі види птахів, як орел, гриф, яструб, сокіл та рідкісний вид – скельний орел. У парку також мешкають такі ссавці, як вовк, лисиця, ведмідь, рись та видра. Не підходьте до тварин і не залишайте їм їжу. У річках Мунзур та Мерджан мешкають рідкісні види форелі, ендемічні для цього регіону. Згідно з інформацією місцевого управління, популяція форелі поширюється на площу 80 кілометрів вздовж річок, почина

Гори Мунзур.
Остання точка маршруту – гори Мунзур. Ці гори простягаються між провінціями Тунджелі та Ерзінджан, але цей текст охоплює лише частину, що знаходиться в межах Тунджелі. Ця точка – не підйом, а місце, звідки можна подивитися на гори з долини та відчути їх велич. У документі провінційної адміністрації зазначено, що гори Мунзур, що є продовженням Східного Таврусу, займають північно-західну, північну та північно-східну частини провінції. 70% території провінції – це гори, 25% – плато, а 5% – рівнини. Найвища точка провінції – гора Акбаба, висотою 3463 метри, розташована на сході гір Мунзур. Високі частини гір утворюють природний кордон на півночі та північному заході провінції. Під час подорожі ви відчуєте, як висота поступово збільшується з півдня на північ, і коли ви дістанетеся до цієї точки, відійшовши від берега озера біля міста Пертек. Зверніть увагу, що гори слугують своєрідним водозбірником. Річки Карасу та Мурат збирають води провінції. Річка Мунзу, що протікає в межах провінції, а також річки Пюлюмюр та Тахар впадають на півдні в озеро Кебан. Таким чином, перша точка маршруту – озеро, а ця остання – два кінці однієї й тієї ж історії води. Зверніть погляд на високі вершини та прочитайте в їхньому суворому, скелястому вигляді. Згідно з інформацією провінційної адміністрації, у цьому регіоні переважає континентальний клімат, тому найкращий час для відвідування – з червня по вересень. Оскільки погода в горах може швидко змінюватися, перед поїздкою обов'язково перевіряйте поточну ситуацію. У горах є озера. У розділі про озера зазначено, що в горах Мунзур, а також у прилеглих горах Мерджан, Авча та Карасакал, є невеликі льодовикові та кратерні озера, утворені заповненням льодовикових цинків та кратерів. Найбільш важливі з туристичної точки зору – озера Карагьоль, Кочгьолю, Шер-гьолю, Ділінчік-гьолю, Чимлі-гьолю, Мерджан-гьол та Катир-гьол. У розділі про національний парк зазначено, що кратерні озера розташовані на висоті від 2000 до 3000 метрів. Інформація про те, як дістатися до цих озер, час пішої прогулянки та рівень складності, відсутня. Якщо ви хочете відвідати ці озера, зверніться до провінційної адміністрації та місцевим органам влади. Для фотографій зверніть увагу на лінію гір, що видно з долини, і виберіть час, коли сонце падає під кутом. У програмі з картами точка, позначена для гір, показу
Коментарі
Завантаження...
