
Тур з Каледен до Домзутепе, включаючи відвідування міста Кахраманмараш.
Увійдіть, щоб вподобати й оцінити
Цей маршрут дозволяє ознайомитися з Кахраманмарашем у три різні часові періоди: фортеця, що стоїть на пагорбі в центрі міста та відновлювалася з часів пізньої Хетської імперії, мечеть, що відображає архітектуру періоду бейліку Дулкадіроглу, розташована на південь від фортеці, природний парк на околиці міста та курган, вік якого становить понад шість тисяч років, розташований на півдні рівнини. Маршрут слідує за географією. Ви починаєте свій день у центрі міста, а в середині дня ви потрапляєте на природу вздовж дороги до Газіантепу, а останню частину дня проводите біля археологічної зони біля Пазарчика. До перших двох пунктів можна дістатися пішки. Фортеця розташована в центрі міста, на північ від мечеті Улу. На офіційній сторінці вказано, що точна дата будівництва фортеці невідома, але з напису відомо, що вона була збудована за часів правління пізньохетського короля III Хальпурташа (810-783 роки до н.е.). У наступні епохи фортеця неодноразово відновлювалася, від римського періоду до часів Турецької Республіки. Мечеть Улу, згідно з вакф-актами, була збудована Сюлейманом Беєм у період з 1442 по 1454 рік, а в 1501 році була відновлена Алауддевле. Відвідування цих двох споруд поспіль дозволяє краще зрозуміти, чому місто виникло навколо фортеці та яким чином воно розвивалося в період бейліків. Третій пункт маршруту – природний парк Капічам. Парк був оголошений природним парком 26 вересня 2008 року і розташований вздовж дороги до Газіантепу, на південному сході від центру міста. Ботанічний сад площею п'ять гектарів містить 425 видів рослин, а три штучні ставки забезпечують середовище існування для птахів і комах. Після каменю та історії, цей пункт маршруту – місце для прогулянок і відпочинку. Останній пункт – курган Дозтепе. Курган розташований біля Еміроглу, поблизу Пазарчика, в рівнині Мараш, між горами Тавус і Аманос. Згідно з джерелами, поселення площею близько 20 гектарів датується періодом Халафської культури, приблизно з 6000-5500 років до н.е. Це археологічна зона; інформація про вхід та умови відвідування не розміщена на офіційних сторінках, тому перед поїздкою необхідно звернутися до місцевого управління культури та туризму та до муніципалітету Пазарчика. Для проходження всього маршруту необхідний транспортний засіб. Оскільки джерела не вказують відстані та час між пунктами, розрахуйте їх самостійно за допомогою карт. Режим роботи об'єктів та територій може змінюватися періо Джерела:
- Культурний портал, Фортеця Кахраманмараш, https://www.kulturportali.gov.tr/turkiye/kahramanmaras/gezilecekyer/kahramanmaras-kalesi
- Управління культури та туризму провінції Кахраманмараш, Фортеця Кахраманмараш, https://kahramanmaras.ktb.gov.tr/TR-152588/kahramanmaras-kalesi.html
- Адміністрація провінції Кахраманмараш, Історичні маєтки та релігійні цінності, https://www.kahramanmaras.gov.tr/tarihi-konaklar-ve-dini-degerler
- Управління культури та туризму провінції Кахраманмараш, Велика мечеть, https://kahramanmaras.ktb.gov.tr/TR-152463/ulu-cami.html
- Прес-служба Міністерства культури та туризму, Велика мечеть у Кахраманмараші знову відкрилася для відвідування, https://basin.ktb.gov.tr/TR-448838/kahramanmaras-ulu-camii-yeniden-ibadete-acildi.html
- Управління культури та туризму провінції Кахраманмараш, Природний парк Капічам, https://kahramanmaras.ktb.gov.tr/TR-277382/kapicam-tabiat-parki.html
- Освітні середовища поза школою (MEB), Природний парк Капічам, https://okuldisiogrenme.eba.gov.tr/mekan-detay/kapicam-tabiat-parki-5421
- Муніципалітет Пазарчик, Курган Дозтепе, https://www.pazarcik.bel.tr/kent-rehberi/tarihi-yerler/domuztepe-hoyugu
- Internet Archaeology, Healey та Campbell, Дозтепе, https://intarch.ac.uk/journal/issue26/20/2.html
Зупинки маршруту

Кале в Хараманмараші.
Фортеця розташована в центрі міста, на вершині пагорба, що піднімається на північ від мечеті Улу. Згідно з інформацією з порталу "Культурний портал", південний схил пагорба крутий і високий, а північний – більш пологий. Тому найкраще оглядати фортецю, підходячи до неї з півночі, поступово піднімаючись вгору. Для зручності прогулянки по нерівній місцевості рекомендується взути зручне взуття. Підійшовши до входу, спочатку огляньте загальний вигляд фортеці. Стіни мають прямокутну форму і, згідно з джерелами, їх товщина становить в середньому 1,70 метра. У зовнішніх стінах бастіонів використовувався оброблений камінь, а у внутрішніх – необроблений. Щоб порівняти ці матеріали, достатньо уважно оглянути стіну. Різниця між гладкими швами обробленого каменю та нерівною текстурою необробленого каменю стає помітною вже за кілька кроків. Точна дата будівництва фортеці невідома. Згідно з інформацією з місцевої адміністрації, під час розкопок у фортеці та навколо неї було знайдено багато артефактів, що належать до пізнього хеттського періоду. З напису на статуї, відомої як "Маррашський лев", також відомо, що фортеця була збудована пізнім хеттським царем III Хальпурташем (810-783 роки до н.е.). "Маррашський лев" сьогодні є музейним експонатом, тому його не слід шукати у фортеці, а лише пам'ятати про нього як про символ минулого міста. У джерелах зазначено, що в 17 столітті подорожник Евлія Челебі згадував, що лев знаходився біля воріт фортеці. У наступні століття фортеця зазнавала різних реконструкцій та добудов за часів Ассирійської, Медійської, Перської, Каппадокійського царства, Римської, Візантійської, Сельджуцької, Османської та Республіканської епох. Оглядаючи стіни, пам'ятайте про цей багатошаровий історичний контекст. Піднявшись на вершину пагорба, поверніться в бік рівнини; згідно з інформацією з місцевої адміністрації, завдяки своєму розташуванню фортеця повністю домінує над рівниною та навколишньою місцевістю. Огляд міста з такої висоти – це справжня цінність відвідування. Для фотографування найкраще обирати ранкові або вечірні години, коли світло більш м'яке. У 2017 році було розпочато масштабну реставрацію фортеці, а в 2020 році завершено роботи з благоустрою та озеленення території. Фортеця була відкрита для відвідування 5 червня 2020 року. Актуальну інформацію про години роботи та умови відвідування можна знайти на веб-сайті місцевого управління культури та туризму. Ад

Велика мечеть Караманмараша.
Спустившись з Кале, ви потрапите на міську площу, де розташована мечеть Улу. Згідно з інформацією з місцевої адміністрації, будівля знаходиться на південь від фортеці, на міській площі. Адреса місцевого управління культури та туризму – проспект Ататюрка, район Куртлуш. Це місце – справжня перлина архітектури та історії міста. Спочатку зупиніться біля внутрішнього двору або перед будівлею, щоб оцінити її загальний вигляд. Згідно з інформацією з місцевої адміністрації, вивчаючи історичні документи, мечеть була збудована султаном Сулейманом, правителем бейлику Дулкадіроглу, у період з 1442 по 1454 рік. Ті ж джерела свідчать, що його син, Алауддін, відновив мечеть у 1501 році. У прес-релізі міністерства йдеться про те, що Алауддін Бозкурт розширив будівлю в 1500-х роках. Через ці розбіжності в джерелах, правильніше згадувати обидва періоди, а не намагатися прив'язати будівлю до однієї конкретної дати. Мечеть належить до групи мечетей з дерев'яними стелями. Її зовнішні розміри: 22 x 40,90 метрів (двір), 5,30 x 40,90 метрів (місце для молитов) та одна мінарет. Фасад, що сягає 40,90 метрів, надає будівлі горизонтальний і плаский вигляд. У стінах фасаду використовувалися дерев'яні балки, грубо оброблені камені та щебінь. Підійдіть до стіни та зверніть увагу на те, як дерев'яні балки розташовані між рядами каменів. Згідно з інформацією з місцевої адміністрації, у будівлі помітні впливи мамлюцького та сельджуцького стилів. Місцеве управління культури та туризму описує мечеть як приклад архітектури періоду бейликів та ранньої сельджуцької архітектури Анатолії. Мінарет, орнаментовані двері та мукарси (декоративні ніші) є елементами, які надають будівлі унікальності. Мукарси – це набір поступово вирізаних елементів, розташованих у нішах дверей. Подивіться на орнаментовані двері, а потім підніміть голову, щоб розглянути мукарси. Місцеве управління культури та туризму звертає увагу на орнаменти на мінареті, в ніші для молитви (міхраб) та на кафедрі (мінбер). Мечеть Улу – це будівля, яка була свідком важливих подій в історії міста. Реставраційні роботи, проведені Головним управлінням вакуфів, завершені, і мечеть знову відкрита для відвідувачів у 2026 році. Мечеть є місцем поклоніння, тому, перш ніж увійти, зніміть взуття. Оберіть скромний одяг, який за

Природний парк Капджам.
Капічам – це природний парк, розташований на дорозі, що з'єднує міста Кахраманмараш і Газіантеп, у південно-східній частині міста. Ця територія була офіційно оголошена природним парком 26 вересня 2008 року. На веб-сторінці Міністерства освіти зазначено, що до парку можна дістатися громадським транспортом, зокрема, автобусом №40, який відправляється від центру міста. Рекомендується перевірити актуальну інформацію про маршрут і розклад руху. Оскільки парк розташований вздовж дороги, до нього також легко дістатися на автомобілі. Найбільш привабливою частиною парку є ботанічний сад. Ботанічний сад займає площу 5 гектарів і, згідно з інформацією, наданою місцевим управлінням та веб-сторінкою Міністерства освіти, тут росте 425 рідкісних, ендемічних трав'янистих і деревних рослин. Ендемічні рослини – це ті, які ростуть природно лише в певній місцевості. У саду є три штучні ставки. Згідно з інформацією на веб-сторінці Міністерства освіти, ці ставки створюють унікальну екосистему, приваблюючи різноманітні види комах, а також деякі види птахів. Найкращий спосіб спостерігати за дикою природою – це повільно прогулятися вздовж берегів ставків і тихо почекати. На тій же сторінці зазначено, що ця територія підходить для спостереження за дикою природою та фотографування. Під час прогулянки звертайте увагу на різноманітність рослин, розрізняючи трав'янисті та деревні види. У джерелах парк описується як місце, де можна знайти багато можливостей для фотографування природи, зокрема, алеї з дерев та різноманітні кольори в залежності від сезону. Тому плануйте свій візит, враховуючи сезон. Окрім ботанічного саду та штучних ставків, у природному парку є зона відпочинку та станція розведення курей. У парку також є окрема зона для розваг, де основна увага приділяється пішим прогулянкам. На зонах для пікніків є спеціально відведені місця для розведення вогню та приготування барбекю. Не розводьте вогонь за межами цих зон і будьте обережні, щоб запобігти лісовим пожежам. У парку мешкає багато тварин, тому не годуйте їх і не турбуйте їхнє життя. Не залишайте сміття. На веб-сторінці зазначено, що офіційного графіка відвідування немає, і зазвичай парк відкритий у світлий час доби. Деякі об'єкти в парку можуть бути закриті в певні періоди року, тому рекомендується заздалегідь отримати інформацію в відповідних службах. Цей маршрут є чудовою можливістю відпочити від міської метушні, від кам'яних будівель та історичних пам'яток, і насолодитися пішими прогулянками та відпочинком на природі. Не забудьте взяти з собою воду,

Курган Домюзтепе.
Теле Домузтепе розташований у рівнині Мараш, поблизу села Еміроглу, в районі Пазарчик. Муніципалітет Пазарчик показує цей курган між селами Келібішлер та Емілер. Це археологічна зона, а не музей або облаштована туристична зона. Оскільки інформація про умови відвідування не опублікована, перед поїздкою рекомендується зв'язатися з місцевим управлінням культури та туризму та з муніципалітетом Пазарчик. Археологічна зона є охоронюваним об'єктом; вхід без дозволу заборонений, а збір знахідок з поверхні також. Згідно зі статтею в журналі "Internet Archaeology", курган розташований у рівнині Мараш, між містами Газіантеп і Кахраманмараш, у районі гір Тавр і Аманос. У статті також зазначено, що площа поселення становить приблизно 20 гектарів. Курган був виявлений у 1994 році. У період з 1995 по 2006 рік спільна команда з Університету Манчестера та UCLA, під керівництвом Стюарта Кемпбелла та Елізабет Картер, проводила розкопки. З 2008 року роботи продовжуються Університетом Манчестера та Британським музеєм. Датування поселення – приблизно 6000-5500 років до нашої ери. Муніципалітет Пазарчик вказує той самий період і пов'язує місце з пізнім неолітом і кальцолітом, тобто з культурою Халаф. Халаф – це культурна зона, що поширювалася на північну частину Плодючого Півмісяця. Згідно зі статтею, в цей період спостерігався активний обмін матеріалами та ідеями між поселеннями. Під час розкопок було виявлено складні архітектурні елементи та багату матеріальну культуру. Серед знахідок – велика кількість розписаної кераміки, фігурки тварин і людей. Також були знайдені штампи з рельєфними візерунками та відбитки штампів. У списку знахідок також є ретельно оброблені кам'яні миски, пристрої для помелу, кістяні інструменти та вироби з кремінню та обсидіану. Обсидіан – це темне, скляне природне скло вулканічного походження. На кургані було знайдено понад 10 000 обсидіанових знахідок, які становлять близько 18-20% від загальної кількості кам'яних виробів. Геохімічний аналіз невеликої кількості зразків показав, що обсидіан надходить з багатьох різних місць. Це свідчить про те, що поселення мало широку мережу контактів. Курган – це штучний пагорб, утворений в результаті тривалого проживання людей на одному місці; таким чином, ви можете розглядати подібні ділянки в рівнині. Для збереження території, спостерігайте за нею лише з дозволених місць і ро
Коментарі
Завантаження...
