Один день у лісовому господарстві імені Ататюрка.

Станція починає свій шлях від відгалуження головної колії. Потяги лінії B1 метрополітену "Başkentray", що прямують до Сінджана та Каяша, прибувають до острівної платформи в районі Газі. Будівля з каменю, розташована за боковою платформою, – це станція Газі, відкрита 1 лютого 1926 року. Це перша станція на шляху до Ескішехіра після Центрального вокзалу в Анкарі, і до неї можна дістатися потягом за кілька хвилин. Її архітектор – Ахмет Бурханеттін Тамджі; будівля є одним з найвидатніших прикладів монументальної залізничної архітектури епохи Першого національного стилю. Зверніть увагу на фасад: гострі арки, кахлі з візерунками 16-го століття, різьблені дерев'яні карнизи. Як описує "Турецька туристична енциклопедія", традиційні османські візерунки кахлю поєднуються з новими елементами, що відображають вплив Заходу; в одній будівлі можна побачити архітектурну мову того часу. Кахлі були привезені з міста Кютахья.

Станція була побудована для обслуговування маєтку і протягом тривалого часу використовувалася як протокольна брама. Ататюрк зупинявся тут під час своїх поїздок по країні; першим офіційним гостем Турецької Республіки був афганський король Аманалла Хан, який також прибув сюди. У 1972 році станція була знову відкрита після модернізації електрифікованої приміської лінії; на початку 2000-х років будівлю було здано в оренду під ресторан. Станція була закрита 11 липня 2016 року для будівництва "Başkentray", а 12 квітня 2018 року її було знову відкрито.

Історична будівля закрита для відвідувачів; у неї неможливо зайти, її можна побачити з платформи та з вулиці Сілагтар. Двадцяти хвилин буде достатньо. Вийшовши звідси, йдіть у напрямку вулиці Чіфтлік, на південь; наступна зупинка знаходиться за кілька сот метрів. Повертаючись, ви також сідатимете на потяг на цій же станції. Актуальний розклад потягів "Başkentray" можна перевірити на сайті TCDD Taşımacılık.

Джерело: Вікіпедія; "Місто та залізниця"; "Турецька туристична енциклопедія".

За кілька сот метрів на південь від станції, на вулиці Чіфтлік, розташований промисловий комплекс ферми. Завод, заснований у 1934 році, у 1937 році був розширений за проєктами Ернста Арнольда Еглі, що включало додаткові будівлі, ресторан, житло для службовців і робітників, а також хамам (турецька лазня). Еглі, родом з Відня, був одним з найактивніших архітекторів, які брали участь у формуванні вигляду Анкари в період з 1927 по 1938 рік; серед його робіт – Музична школа, Факультет політичних наук та будівля Турецького авіаційного товариства. Він також спроєктував комплекс "Мармара Кьошку", школу "Десятиріччя", відкриту в 1934 році, та житлові будинки.

Найцікавішою будівлею на цій зупинці є хамам. Згідно зі статтею Лейли Алпагут, Еглі, замість копіювання душових приміщень, які були поширені в європейських фабриках того часу, вирішив зберегти традиційну структуру хамаму з чергуванням холодних, теплих і гарячих приміщень, реалізувавши це за допомогою залізобетону та куполів. Це невеликий, але чіткий приклад зусиль, спрямованих на поєднання сучасних матеріалів з місцевою архітектурною традицією в ранній період Турецької Республіки. У 1939 році завод був переданий компанії "Текель"; ресторан і житлові будинки були зруйновані в 2014 році, а будівля заводу, хамам і зареєстрований зерносховище збереглися. В 2013 році Палата архітекторів звернулася до комісії з проханням про збереження комплексу.

Сьогодні комплекс зданий в оренду компанії AOÇ, і хамам закритий для відвідування; не заходьте всередину, а оглядайте будівлі з вулиці. Тридцяти хвилин буде достатньо; з вулиці можна розгледіти куполи хамаму та об'єм зерносховища. Це маловідоме місце для фотографування. Звідси, йдіть на південь до будинку Ататюрка.

Джерела: DergiPark, Лейла Алпагут; Arkitera; Вікіпедія, Ернст Еглі; Sanattan Yansımalar, Саваш Сьонемз.

Найбільш відвідувана споруда на фермі – це точна копія будинку, в якому народився Ататюрк у Салоніках. За ініціативою Торгової палати Анкари, вона була побудована до сторіччя з дня його народження та відкрита для відвідування 10 листопада 1981 року; будівництвом займалися брати Чармикли. Будинок розташований на вулиці Алпарслан Тюркеш. Як копія будинку в Салоніках, він має три поверхи: на першому поверсі розташовані кам'яні сходи, комора та кімната для прислуги, на другому – вітальня, кухня, вітальня та гостьова кімната, а на третьому – зал, кімната Ататюрка та музейна кімната.

Кімната Ататюрка – це невеликий простір розміром 3,86 на 2,82 метра, де відтворено атмосферу того часу: бронзова статуя (90 см заввишки) на дерев'яному постаменті, що імітує мармур, стільці, мангал ручної роботи з Салонік, газова лампа та мереживні штори. У музейній кімнаті у чотирьох вітринах представлені офіційні костюми, капелюхи, пальта, годинник, запонки, тростина та чашки – особисті речі. Кімнати невеликі, тому будьте готові до очікування у дні найбільшого напливу відвідувачів; у будні дні вранці тут зазвичай спокійніше.

Вхід безкоштовний; на офіційному сайті ферми вказані дні відвідування, тому перевірте інформацію перед візитом. Для тих, хто не може відвідати Салоніки, ця копія – найпростіший спосіб зрозуміти масштаб будинку та планування кімнат; після огляду всіх трьох поверхів ви зможете побачити, як виглядав будинок у Салоніках наприкінці 19 століття. Достатньо сорок п'ять хвилин. Вийшовши звідти, йдіть на схід вздовж вулиці Сілагтар до Державного кладовища; Чорноморський басейн знаходиться в цій місцевості.

Джерело: офіційний сайт AOÇ, Будинок Ататюрка; Вікіпедія, Ататюрк Орман Чіфтлігі.

Ферма була заснована в 1925 році після осушення болота, і для збору надлишків води було вирито два великі басейни: один у формі Мраморного моря, а інший – у формі Чорного моря. Згідно з джерелами, басейни, завершені в 1931 році, використовувалися для зрошення полів, а також слугували місцем для купання та проведення змагань на човнах для мешканців столиці, яка не має виходу до моря. Згідно з архівними записами організації SALT, у 1930-х роках у басейнах можна було плавати та кататися на човнах. Біля басейну Мраморного моря розташовувався палац Мрамор, спроектований Еглі для Ататюрка наприкінці 1920-х років. Палац був зруйнований у 2016 році і більше не існує.

Басейн Чорного моря розташований на території Державного кладовища. Кладовище, відкрите 30 серпня 1988 року, займає площу 536 000 квадратних метрів, з яких 356 000 квадратних метрів – зелені насадження. Під час будівництва кладовища басейн був реставрований і сьогодні використовується як зона відпочинку. Купання в ньому заборонено. Територією керує Міністерство національної оборони, і вона відкрита для відвідувачів. На території знаходиться невеликий музей, де експонуються речі та документи, що належали президентам і командувачам Війни за незалежність. На території кладовища також є восьмигранна споруда, що захищає відвідувачів від негоди, і меморіальна стіна з іменами похованих. Інформацію про умови відвідування та графік роботи можна знайти на сайті Міністерства.

Це тихе місце, тому просіть не розмовляти голосно і не влаштовувати пікніки біля басейну. Сорок п'ять хвилин буде достатньо, щоб оглянути басейн і музей. Після відвідування кладовища поверніться до центру ферми, до парку та магазину, розташованих поруч з адміністративною будівлею на вулиці Йені Чіфтлік. Ви знаходитесь в тому ж районі.

Джерела: Вікіпедія, Державне кладовище; Haber Ankara; SALT Research; Інвентар культурної спадщини, Палац Мрамор.

Центр ферми розташований у районі Емнієт Махалле, поблизу адміністративної будівлі на вулиці Йені Чіфтлік. Парк Газі Орман Чіфтлігі займає площу 6 гектарів; адміністрація ферми реконструювала його у 2011 році. У парку є зони відпочинку під деревами, дитячий майданчик, басейн та розарій, що складається з 500 троянд. У листі, який він написав, Ататюрк висловив бажання, щоб ферма надавала людям місця для здорового відпочинку; цей парк є втіленням цієї ідеї і є чудовим місцем для обідньої перерви.

Одразу поруч з парком знаходиться фабричний магазин. Сьогодні ферма є державним підприємством, що належить Міністерству сільського господарства та лісового господарства; на ній працює молочний завод, який виробляє пастеризоване молоко, кашар та білий сир, йогурт, айран, кефір, вершкове масло та морозиво, а також інший завод, який виробляє фруктові соки та мед. Згідно з інформацією, опублікованою в журналі міністерства, на обох заводах виробляється 87 видів продукції, а сироварня та виробництво морозива були модернізовані у 2021 році. Найкращий спосіб зрозуміти, навіщо була заснована ферма, – це купити молоко, сир та морозиво в магазині та поїсти в парку; згідно з інформацією в журналі, ферма дотримується принципу виробництва натуральної продукції, і з 2021 року експортує продукцію до Німеччини, Бельгії та Нідерландів.

Виділіть годину. Влітку тут багато тіні від дерев, але все одно візьміть з собою воду. Площа лісистої місцевості зросла з 4500 гектарів у 2000 році до майже 23000 гектарів сьогодні; це можна побачити на дорогах, що оточують парк. Маршрут тут закінчується; поверніться пішки до станції Газі та сядьте на потяг Başkentray, заздалегідь перевірте час відправлення останнього рейсу. Якщо у вас є час, ви можете відвідати Музей та виставковий зал, розташований на проспекті Анкара.

Джерела: Офіційний веб-сайт AOÇ, парк та молочний завод Газі Орман Чіфтлігі; журнал "Türk Tarım"; офіційний веб-сайт AOÇ, розділ "Історія".