Від Ортахісара до Соблесоса: фортеця Ургюп, "феєрії" (камінні утворення) та кам'яне село.

Розташуйтеся в Ортахісарі, біля підніжжя скельної фортеці, що височіє в центрі міста. За даними "Культурного порталу", фортеця розташована приблизно за кілометр від дороги, що з'єднує Ургюп і Невшехір, і її можна побачити з головної дороги. Тому, перш ніж заїхати в місто, зупиніться в безпечному місці біля дороги, щоб помилуватися фортецею здалеку – вона виглядає як єдина кам'яна брила, що височіє серед будинків. Місцеві жителі називають цю скелю "Сірікая". Англійська Вікіпедія також зазначає, що назва міста в період Візантійської імперії була "Потамія". Висота фортеці в різних джерелах вказується по-різному: "Культурний портал" називає цифру понад 50 метрів, "Всесвітня енциклопедія" та "Шлях культури Каппадокії" – близько 86 метрів, а англійська Вікіпедія – 90 метрів. Незалежно від того, яку цифру ви візьмете, це природна скеля, що складається з туфу, а всередині знаходяться кімнати, сходи та тунелі, витесані людиною. Точна дата початку будівництва фортеці невідома. Місцеві джерела пов'язують перші витесані елементи з епохи Хеттів, а "Всесвітня енциклопедія" підкреслює, що точна дата невідома, і в регіоні знаходять сліди римської та візантійської епох. Згідно з місцевим переказом, який цитує "Інвентар культури", фортеця, разом із фортецями Учхісар та Башхісар, перейшла під владу Османської імперії в 1470 році, під час походу Ішака-паші проти династії Караманоглу. Підніміться пішки вгору по схилу, що веде до фортеці, оскільки, як розповідає Вікіпедія, в Ортахісарі будинки розташовані сходами, що піднімаються до фортеці, і цю особливість найкраще побачити, піднімаючись пішки. Зверніть увагу на зовнішні сходи старих кам'яних будинків. Вікіпедія англійською мовою описує, що більшість верхніх поверхів цих будинків побудовані з блоків туфу без розчину, а до верхнього поверху ведуть зовнішні сходи, виготовлені з плит туфу. Також вказано, що новіші будівлі побудовані з акуратно оброблених блоків того ж каменю, а зовнішні стіни покриті білою вапною. Прибувши до входу у фортецю, перевірте умови відвідування та актуальну інформацію в оголошеннях муніципалітету Ортахісар. Відновлення можливості відвідування фортеці – результат тривалої реставраційної роботи. Згідно з презентацією проєкту, опублікованою на сайті World Architecture Community, фор Спускаючись з фортеці, зверніть увагу на двері, розташовані на схилах, що виходять у долини, оскільки деякі з них є відомими скельними сховищами міста Ортехісар. Згідно з Вікіпедією, майже всі схили долин мають такі сховища, де зберігаються картопля та яблука, що вирощуються в регіоні, а також апельсини та лимони, що привозяться з Середземноморського регіону. У англійській версії Вікіпедії зазначено, що температура в цих туфових печерах становить приблизно 10 градусів влітку та взимку, і що продукти можуть зберігатися тут до дев'яти місяців. Згідно з Вікіпедією, місто відоме як "сховище Каппадокії" завдяки цим сховищам, і в 2026 році воно приєдналося до Міжнародної спілки "Cittaslow", ставши першим спокійним містом у регіоні. Також у джерелі зазначено, що деякі з цих сховищ сьогодні використовуються як місця для проживання та харчування; не заходьте до діючих сховищ без дозволу, просто подивіться на них ззовні. Зробіть фотографію фортеці з нижніх вулиць міста, акцентуючи увагу на дахах будинків; колір туфу виглядає теплішим у ранкове та вечірнє світло. Звідси поверніться на дорогу, що веде до Невшехір-Ürgüp, і, поїхавши на схід у напрямку в'їзду до Ürgüp, ви швидко дістанетеся до наступної зупинки – "Три Красуні".
Джерела: Культурний портал, фортеця Ортехісар; "Küre Ansiklopedi", фортеця Ортехісар; World Architecture Community, проєкт збереження фортеці Ортехісар; Вікіпедія, Ортехісар.

Ви відправляєтесь з Ортахісару в напрямку дороги, що веде до Невшехіру-Ürgüp, і коли наближаєтесь до Ürgüp, "Три Красуні" зустрічають вас на узбіччі дороги. Згідно з повідомленням CNN Türk, цей комплекс дивовижних скельних утворень розташований вздовж дороги Невшехір-Ürgüp і складається з двох великих і однієї маленької "каппадокійської" скелі. Згідно з повідомленням Haber7, посилаючись на Anadolu Ajansı, місцеві жителі називають ці три утворення "батько, мати та дитина", а їхня близькість робить їх одним із символів регіону. Припаркуйте свій автомобіль на спеціально облаштованій стоянці та спочатку вирушайте до оглядового майданчика; CNN Türk повідомляє, що відвідувачі спостерігають за "Трьома Красунями" з цього місця. Звідси ви бачите, як ці скельні утворення разом із долиною, що знаходиться позаду, утворюють єдиний пейзаж. Тепер зверніть увагу на темні "коронки" на вершинах цих утворень, оскільки головна тема цього місця – геологія. На сторінці, присвяченій "каппадокійським" скелям, на сайті губернатора Невшехіру, пояснюється, що в результаті вулканічної активності в регіон були доставлені шари туфу, які з часом руйнувалися під впливом дощу та вітру, утворюючи скелі різної висоти. На тій же сторінці зазначено, що у верхній частині деяких утворень зберігаються більш стійкі гірські породи, що пояснює, чому коронки та скельні "головки" є такими помітними. У "Трьох Красунях" ви можете побачити цей механізм у дії: тверда "коронка" захищає м'яке утворення, що знаходиться під нею, від дощу, як парасолька. Зверніть увагу на лінію, де "коронка" спирається на утворення; саме там найбільш помітні відмінності в кольорі та текстурі різних порід. Губернатор підкреслює, що руйнування цих утворень триває, і що "каппадокійські" скелі є чутливим об'єктом, який потребує захисту від змін клімату та людської діяльності. Свідчення цієї вразливості можна побачити на власні очі. У повідомленні CNN Türk йдеться про те, що деякі відвідувачі вирізали імена на скелях, малювали сердечка або писали фарбою, що завдає шкоди цим утворенням, які формувалися протягом тисячоліть. Не торкайтеся до скель, не залазьте на них і не виходьте за межі облаштованих доріжок. Існує також народна легенда, пов'язана з назвою цих скель. Згідно з розповіддю, яку передає Bengütürk, дочка короля закохується в простого пастуха, вони тікають з палацу, і через роки у них народжується дитина. Розповідь Вам не потрібно довго затримуватися на цій зупинці, але й не поспішайте, оскільки наступні дві зупинки приведуть вас від природних скельних утворень до поселень, збудованих людиною. Зійте на зупинці "Üç Güzeller" і прямуйте до центру міста Ürgüp, а звідти – на південь, у напрямку міста Mustafapaşa, яке, за даними Культурного порталу, розташоване приблизно в п'яти кілометрах на південь від Ürgüp.
Джерело: Управління провінції Невшехір, "Перібачалари" (камінні утворення), CNN Türk, Haber7 (Анадолу Аджанси), Bengütürk.

Коли ви прибудете до Мустафапаші, залиште автомобіль біля в'їзду в село, оскільки це місце найкраще досліджувати пішки. За даними Культурного порталу, село розташоване за п'ять кілометрів на південь від Ургюпа, а в давнину воно називалося Сінасос. Згідно з Вікіпедією, село розташоване біля підніжжя п'яти пагорбів, тому вулиці постійно йдуть вгору та вниз, і на кожному повороті відкривається новий краєвид. Перед тим, як почати прогулянку, згадайте історію цього місця, оскільки більшість розкішних кам'яних будинків, які ви бачите сьогодні, були побудовані лише протягом одного століття. Вікіпедія розповідає, що в 19 столітті Сінасос був одним з найбагатших поселень Каппадокії, а мешканці, які розбагатіли на торгівлі за межами міста, збудували у своєму рідному місті великі маєтки та громадські будівлі. Згідно з тим же джерелом, у цей період місто називали "Перлиною Сходу". На сторінці, присвяченій Сінасосу на сайті Університету Каппадокії, також зазначено, що 19 століття та початок 20 століття були періодом найбільшого процвітання міста, коли ті, хто розбагатів на торгівлі в Стамбулі, поверталися і будували розкішні будинки. Згідно з Вікіпедією, у 1924 році, в результаті обміну населенням, з села було виселено грецьке населення, а натомість сюди переселили сім'ї з села Джервені, що знаходиться в сучасній Греції. За даними енциклопедії Küre, назву село отримало від Сейїда Мустафи Паші, який наказав збудувати фонтани для вирішення проблеми нестачі води, а офіційно ця назва була закріплена у 1966 році, коли було створено муніципалітет. Почніть прогулянку від центру села і спочатку знайдіть головний вхід до медресе імені Мехмета Шакира Паші. Згідно з Вікіпедією, медресе було засноване в 1899 році. На сторінці Університету Каппадокії зазначено, що головний вхід до цього медресе був спроектований у стилі, рідкісному для османського періоду, і є шедевром місцевих каменярів, з його багатоступеневими арками, колонами та рослинними та геометричними рельєфами. Зверніть увагу, що навіть напис над входом є частиною декоративного оформлення. Потім розійдіться по вулицях і уважно огляньте головні входи до маєтків. Згідно з тим же джерелом, у більшості входів дерев'яні стулки, часто з двома стулками, а в кам'яних частинах найчастіше зустрічаються круглі та арочні арки, і кожен вхід має унікальну композицію. У деяких входах ви Під час прогулянки зверніть увагу на міст Марашоглу; за даними Вікіпедії, цей кам'яний міст є однією з найстаріших споруд у селі, і сьогодні він з'єднує два райони. Згідно з Вікіпедією, у селі є 12 фонтанів, найстаріший з яких, фонтан Газі Сокак, був побудований наприкінці 16 століття. Дата будівництва двох фонтанів, названих на честь Сейїда Мустафи Паші, згадується в тому ж джерелі як 1804 рік; зверніть увагу на написи на них, коли проходитимете повз. У долинах навколо села також є кам'яні споруди, але цей маршрут зосереджується на кам'яній цивільній архітектурі Мустафапаші. Незадовго до обміну населенням, влітку 1924 року, всі будівлі та повсякденне життя села були задокументовані професійним фотографом, а ці фотографії були надруковані в альбомі в Афінах. Згідно з Вікіпедією, цей альбом був перевиданий у Туреччини в 2007 році; завдяки цьому можна порівняти фасади будівель, які ви бачите на вулицях, з їхнім виглядом сто років тому. У 1981 році село було оголошено туристичним центром, а в 2021 році воно увійшло до списку найкращих туристичних сіл за версією Всесвітньої туристичної організації, про що також згадується на порталі "Kültür Portalı". Згідно з інформацією на порталі "Kültür Portalı", Каппадокійський університет, розташований у Мустафапаші, співпрацював з місцевими жителями у проектах реставрації та благоустрою села. Якщо у вас буде час, зробіть невелику відгалуження до озера Дамса, розташованого неподалік від села; на порталі "Kültür Portalı" воно представлено як зона відпочинку, вкрита сосновими деревами. З Мустафапаші рухайтеся на південь у напрямку села Шахінефенді, оскільки кінцева точка маршруту, Собесос, знаходиться на території цього села.
Джерела: "Kültür Portalı", село Мустафапаша; Каппадокійський університет, "Ворота Сінасос"; "Küre Ansiklopedi", село Мустафапаша; Вікіпедія, Мустафапаша.

Останньою зупинкою маршруту є місто Собесос, яке, згідно з Культурним порталом, розташоване на території села Шахіненді, приблизно за 25 кілометрів від міста Ургюп. Місто знаходиться на півдні долини Дамса, серед навколишніх низьких пагорбів. Згідно з Вікіпедією, після виявлення деяких залишків у цьому районі було зрозуміло, що тут існувало стародавнє місто, і в 2002 році Музейне управління провінції Невшехір розпочало розкопки. За даними енциклопедії Küre, розкопки проводилися в 2002–2005 та 2010–2011 роках; згідно з повідомленням видання Yeni Birlik, роботи тривають під керівництвом археолога з кафедри археології Університету Хаджі Бекташ Велі в Невшехірі. Ця зупинка створює контраст із численними висіченими в скелях поселеннями, які ви бачили протягом дня. Керівник розкопок, як повідомляється в тому ж виданні, зазначив, що на відміну від висічених у скелях поселень, тут цивільна та громадська архітектура поширюється по відкритій місцевості, і що Собесос можна розглядати разом з такими містами, як Тіяна та Мокіссос. Перед відвідуванням, перевірте умови відвідування та актуальну інформацію в оголошеннях Міністерства культури та туризму. Під час відвідування, пройдіть під навісом, який захищає залишки; у відкритій для відвідування частині знаходиться вілла з мозаїками, яка, ймовірно, належала аристократам. Згідно з Культурним порталом, найдавніший відомий залишок цього поселення – це будівля Villa I, яка, ймовірно, була резиденцією місцевої знаті. У ранній фазі будівлі, що має прямокутну форму, розташований портик з колонами, вхід здійснюється через північні ворота, а всередині знаходяться кімнати, що утворюють L-подібний двір. Особливістю будівлі є мозаїки з геометричними мотивами, що покривають підлогу; уважно розгляньте їх, починаючи з одного кінця. За даними енциклопедії Küre, на мозаїках, крім зірок, ромбів і квіткових мотивів, також зображено птаха, схожого на тетерівку. У наступні століття вілла продовжувала використовуватися для різних цілей, але, як зазначає Культурний портал, загальний план і мозаїки були добре збережені. Далі перейдіть до лазні, розташованої на північному кінці міста. Культурний портал описує лазню як різновид традиційних анатолійських лазень, з планом, що має форму літери L. З заходу на схід розташовані відділення для нагрівання, прохолоди та два відділення для охолодження, а з півночі на південь – роздягальня та парна. За даними Küre, опалення лазні здійснювало Не наступайте на мозаїки та не підходьте до стін, що знаходяться за межами даху, оскільки це частина триваючої розкопки. За повідомленням видання "Yeni Birlik", під час розкопок, крім споруд римського періоду, були виявлені сліди поселень, що сягають неолітичної та бронзової доби, і керівник розкопок зазначив, що поселення могло бути значно більшим, ніж те, що видно зараз. Зверніть увагу, що при фотографуванні тінь від даху може створювати різкий контраст на мозаїках; хмарний день або світло ввечері можуть відображати кольори більш збалансовано. Перед тим, як завершити день, ще раз огляньте навколишню відкриту місцевість: на відміну від скелі, в яку ви заходили вранці, тут місто розташоване на поверхні землі. Повертатися можна тим же шляхом, через Мустафапаша, до Ургюпа, і завершити день у центрі Ургюпа. Джерела: Культурний портал, стародавнє місто Собесос; Куре Енциклопедія, стародавнє місто Собесос; Yeni Birlik; Вікіпедія, Собесос.