Від Боламана до плато Першембе, від узбережжя до озер і до місцевості Мендерес.

У Гуне Боламан, відразу біля узбережжя, почніть свою подорож. Саме вранці, коли сонячне світло освітлює фасад, що виходить до моря, найкраще розгледіти дерев'яну текстуру будівлі. Залиште автомобіль у зручному місці вздовж дороги та, не наближаючись до споруди, спочатку огляньте її силует з протилежного берега. Цей віддалений огляд важливий, оскільки головна особливість будівлі полягає в поєднанні двох різних епох. Ви побачите, як кам'яні стіни внутрішньої фортеці, що піднімаються з землі, увінчують дерев'яну будівлю. Згідно з джерелами, фортеця була побудована на невеликому мисі, що виступає в море, і слугувала як внутрішня та зовнішня фортеця для спостереження та охорони. У турецькій Вікіпедії також зазначено, що раніше цей мис був островом; майте це на увазі, коли дивитесь на берегову лінію. За словами директора обласного управління культури та туризму, який розповів про це в Anadolu Ajansı, опори будівлі безпосередньо вбудовані в кам'яні стіни фортеці, тобто дерев'яна споруда була зведена поверх фортеці. Зближуючись, зверніть увагу на місце з'єднання: лінія, де закінчується камінь і починається дерево, є найцікавішою деталлю будівлі. Потім подивіться на балкони з обох кінців, оскільки саме ця двобалконова конструкція робить будівлю відомим прикладом місцевої архітектури. У енциклопедії Küre зазначено, що стіни були зведені з використанням каменю та бутового каменю. У турецькій Вікіпедії також зазначено, що стіни фортеці, що збереглися до наших днів, досягають шести метрів у висоту на боці, що виходить вглиб суші. Історичні джерела розходяться щодо дати побудови: на веб-сторінках міністерства вказано 18-те століття, а в турецькій Вікіпедії – початок 19-го століття. У тому ж матеріалі йдеться про те, що будівлю було збудовано як гостьовий будинок губернатором Трабзону Хазинедарзаде Сюлейманом Пашею, а згодом вона перетворилася на родинний маєток. У тому ж джерелі згадується, що британський геолог Вільям Джон Гамільтон згадував про цей будинок у 1836 році. Будівля також відома як Kademoğlu Konağı; не дивуйтеся, якщо побачите обидві назви на вивісках. Міністерство культури та туризму вже проводило реставрацію будівлі, намагаючись відновити її автентичний вигляд. Згідно з повідомленням Anadolu Ajansı, зараз будівлю переплановують, щоб перетворити її на міський музей, який розповідатиме про місцеве життя. Тому, перш ніж вирушати, уточніть у обласному управлінні культури та туризму або у місцевих органах

Після того, як ви з'їдете з дороги, що веде до Айбасті, дорога почне підніматися серед лісових масивів, і озеро з'явиться вам зовсім скоро. Відділ культури та туризму зазначає, що озеро знаходиться на десятому кілометрі цієї дороги, тоді як у Вікіпедії вказано восьмий кілометр. Просто дотримуйтесь вказівників. Після реконструкції, проведеної муніципалітетом міста Орду, на території є парковка, пішохідні доріжки та оглядовий майданчик. Залишивши автомобіль, спочатку підніміться на оглядовий майданчик, щоб помилуватися краєвидом усього озера. Звідси ви легко побачите невеликий острівок посередині озера. У Вікіпедії зазначено, що цей острівок пов'язаний зі слідами стародавньої споруди. Потім спустіться на пішохідну доріжку і повільно прогуляйтеся навколо озера. Під час прогулянки подумайте про те, як утворилося це озеро, адже саме це є головною історією цього місця. Згідно з інформацією відділу культури та туризму, озеро утворилося в результаті зсуву ґрунту, який охопив велику територію між річкою Боламан та районом Яссіташ. Утворилися ями, які наповнилися дощовою водою, і частина з них з часом висохла або була осушена для обробки землі. У Вікіпедії зазначено, що озеро складається з двох окремих водойм: великого та глибокого основного басейну та неглибокої ділянки на заході, з'єднаної невеликим перешийком. Коли ви дійдете до західного берега пішохідною доріжкою, ви помітите цю неглибоку ділянку та болотисту місцевість, що її оточує. Згідно з інформацією відділу культури та туризму, озеро займає площу шістдесят гектарів, а його глибина становить від десяти до п'ятнадцяти метрів. На цій же сторінці зазначено, що зсув стався на поверхні верхньокрейдових відкладень у цьому регіоні. До озера не впадає жоден потік, але невеликий канал відводить надлишкову воду в річку Боламан. У Вікіпедії зазначено, що в озері мешкають кілька видів риб і ракоподібних. Вранці ви можете побачити рибалок на березі. Озеро знаходиться під охороною як природна зона першого та третього ступенів, тому не сходьте з пішохідної доріжки і не заходьте в болотисту місцевість. Хорошою ідеєю буде посидіти кілька хвилин на оглядовому майданчику, щоб послухати звуки птахів і насолодитися краєвидом. На сайті відділу культури та туризму зазначено, що на території є можливість оренди каное. Якщо ви хочете покататися на човні, дізнайтеся про поточну ситуацію на місці. Згідно з новинним повідомленням агентства AA, опублікованим на HaberTürk, після реконструкції в 2024 році озеро стало популярним місцем для відвідувань

Після озера Гага дорога заглиблюється вглиб території, де плантації волоських горіхів поступово поступаються місцем лісу. Озеро Улуґьоль розташоване на південному заході центру району Ґьолкьой, і від району є вказівники, що ведуть до озера. Відстань від району варіюється в різних джерелах від дев'яти до сімнадцяти кілометрів; рухайтеся обережно гірською дорогою. На вході до природного парку залиште автомобіль на парковці та спочатку пройдіть до оглядового майданчика біля озера. Звідси відкривається вид на всю місцевість: згідно з інформацією від обласної адміністрації, у природному парку є три водосховища, одне велике, а два інші – невеликі озера, вкриті очеретом. Улуґьоль, озеро, що дало назву цьому місцю, є найбільшим з них і, за даними Вікіпедії, є найбільшим озером в провінції Орду. Зайдіть на пішохідну доріжку, що обходить озеро, і пройдіть її, не поспішаючи. Під час прогулянки звертайте увагу на дерева: за даними Вікіпедії, ліс, що оточує цю місцевість, складається з таких видів дерев, як береза, ліщина, клен та дуб. Біля берега ви можете побачити плаваючі рослини та кувшинки; у Вікіпедії також зазначено, що білі кувшинки були завезені в озеро. Береги невеликих озер, вкритих очеретом, – це чудове місце для спостереження за птахами; зупиніться там на кілька хвилин. Оскільки місцевість розташована на висоті близько 1200 метрів, навіть влітку біля води досить прохолодно, тому варто взяти з собою легку куртку. Природний парк був оголошений у 2009 році та займає площу 26,5 гектарів. У парку є столики для пікніка, фонтан, оглядовий майданчик та пішохідні доріжки; ви можете влаштувати обід під деревами. У Вікіпедії також зазначено, що озеро живиться підземними та поверхневими водами і має високу якість води. У тому ж джерелі згадується про наявність сільських будинків, де можна зупинитися з сім'єю. Будь ласка, забирайте з собою все, що привезли, оскільки озеро відоме своєю чистою водою, і це – охоронювана територія. Найбільш мальовничий час для відвідування лісу, що оточує озеро, – це осінь; обласна адміністрація особливо підкреслює гармонію кольорів, що виникає внаслідок пожовтіння листя. За повідомленнями CNN Türk, в цей час територію відвідують тисячі людей на день, тому, щоб насолодитися спокійною прогулянкою, варто приїхати вранці. Для фотографів найкращі кадри виходять у безвітряну погоду, коли спокійна вода відображає ліс. У липні місцева влада проводить фестиваль Улуґьоль, який може зробити територію

Останньою точкою маршруту є Першембе Яйла, розташована за сімнадцять кілометрів від центру району Айбасті, на висоті близько тисячі п'ятисот метрів – це найвища точка у цій місцевості. Згідно з інформацією з "Культурного порталу", значна частина дороги до Яйла асфальтована, а решта – з гравію, тому на останньому відрізку слід зменшити швидкість. За повідомленням телеканалу NTV, біля входу на Яйла є природне озеро та водоспад, де можна зробити коротку зупинку. Діставшись до центру Яйла, припаркуйте автомобіль і спочатку прогуляйтеся до місця, де видно "мендерес" – це те, завдяки чому ця місцевість відома. "Мендерес" – це численні вигини річок, що утворюються на рівнинній місцевості. За даними "Енциклопедії Куре", ця унікальна форма рельєфу сформувалася протягом тисячоліть під впливом ерозії та течії річок. Управління культури та туризму провінції також описує "мендерес" як унікальне природне утворення, яке не має аналогів у цій місцевості, і зазначає, що ведеться робота з внесення його до списку об'єктів всесвітньої спадщини. Найкраще розгледіти вигини річок з висоти, тому варто піднятися на один із схилів, що оточують рівнину. Спускаючись на рівнину, будьте обережні, щоб не наступати на береги річок і не турбувати худобу, що пасеться. За даними агентства "Анадолу" та телеканалу NTV, влітку численні стада овець, що пасуться навколо "мендерес", привертають увагу відвідувачів. Це свідчить про те, що Яйла є живим сільськогосподарським районом, тому варто обережно проходити повз пастухів і собак. У 1991 році Яйла була оголошена туристичним центром, і протягом літа тут вирує активне життя. За інформацією агентства "Анадолу", на місцевому ринку місцеві жителі продають власну продукцію, тому, якщо ви хочете придбати місцеві сувеніри, завітайте на ринок. Яйла значно прохолодніша, ніж узбережжя, і тут часто буває туман. У повідомленні агентства "Анадолу" розповідається про відвідувачів, які навіть в середині літа одягають светри. Якщо з'явиться туман, дотримуйтесь відомих стежок, щоб не заблукати на рівнині. Щороку в липні на Яйла проводяться фестивалі. Управління культури та туризму провінції перераховує такі заходи, як змагання з боротьби, кінні перегони, фольклорні виступи та концерти. У дні фестивалів на Яйла дуже багато людей, дороги та парковки переповнені, тому, якщо ви хочете спокійно провести вечір, дізнайтеся дати проведення фестивалів заздалегідь. У