Від виставкового центру до DokumaPark: Дві сторони річки Дюден.

Трамвайна станція Expo – це кінцева зупинка. Головний вхід знаходиться прямо перед вами, а вежа височіє на західному крилі, навпроти входу. Територія розташована в районі Аксу, її площа становить 1121 сотка, тобто понад 100 гектарів. Якщо ви спробуєте обійти всю територію пішки, вам не вистачить двох годин, тому рекомендується почати маршрут біля вежі та завершити його біля озера. Вежа Expo має висоту 100,7 метра і складається з сімнадцяти поверхів. Її вершина, що нагадує трилисник тюльпана, є відсиланням до трьох арк Адріанового мосту, символу Анталії. Три ліфти піднімають відвідувачів на оглядову платформу, звідки відкривається вид на всю виставкову площу, рівнину Аксу, гори Таври на півночі та море на півдні. Рекомендується відвідати вежу вранці, коли сонячне світло освітлює гори, а вдень, коли туман приховує рівнину. Актуальний графік відвідування вежі та території можна знайти на сайті муніципалітету. Виставка відкрилася 23 квітня 2016 року та закрилася 30 жовтня. З того часу територія залишається відкритою для відвідувачів. Це була перша міжнародна виставка квітів у Туреччини, присвячена темі "Квіти та діти", тому приблизно половина території відведена під квіткові насадження, а інша – під дитячі зони. Спустившись вниз, пройдіть від площі Expo до озера. По дорозі ви побачите перший у Туреччини Музей сільського господарства та біорізноманіття. У виставці представлені теми, що визначають основну ідею виставки: історія, біорізноманіття, сталий розвиток та зелені міста. Для створення виставки було висаджено близько 25 000 рослин 120 видів. Весною ці сади розквітають, а восени ви бачите більше зелених листків, ніж квітів. Найстарішим мешканцем території є оливкове дерево, якому, за даними, 945 років. Воно росте неподалік від музею, і його варто оглянути. Якщо ви приїхаєте з дітьми, включіть у свій маршрут "Дитячий острів" та "Центр науки та технологій для дітей". Це найпопулярніші об'єкти, що залишилися після виставки. Країни-учасниці виставки створили власні "країни" у вигляді садів. Більшість з них представили свої традиції в невеликих ділянках. Не забудьте прочитати таблички, оскільки ідентичність багатьох садів визначається не рослинами, а їхньою організацією. Озеро Expo розташоване в центрі території, навколо нього пролягає пішохідна доріжка. На березі озера розташовані тераси у формі тюльпана, великий та малий амфітеатри, пагорб Expo та ліс Expo. Пагорб – це невели Джерело: Муніципалітет Анталії, Expo 2016 Анталія.

Одразу після входу в парк Дюден на вулиці Лара, звук води вказує шлях; водоспад розташований на кінці парку, біля моря. Річка Дюден тут стікає безпосередньо в Середземне море з висоти приблизно сорок метрів, утворюючи водоспад, який є єдиним у Анталії, який можна побачити з моря. У народі його також називають "Карпузкалдиран". Поруч розташований військовий об'єкт, який також має таку ж назву, тому не дивуйтеся табличкам. Ви знаходитесь за вісім кілометрів від центру міста, а вулиця Лара продовжується на схід, до пляжів Лара. Сам парк – це рівна зелена зона на вершині скелі. Пішохідна доріжка простягається вздовж узбережжя, і є три окремі місця, звідки можна спостерігати водоспад зверху, збоку та з моря. У місці, де вода вдаряється об море, постійно утворюється туман, і в залежності від вітру, цей туман може проникати в парк. Спочатку відвідайте верхню оглядову терасу, де вода ніби витікає з-під ваших ніг, а вітер приносить туман до вашого обличчя. Потім пройдіть до східного кінця парку, до території "Молодіжного парку"; тільки звідси можна побачити весь водоспад в одному кадрі. У полудень, коли сонце знаходиться над водоспадом, в тумані утворюється райдуга, що є найкращим часом для фотографування.

Третій ракурс – з моря. З невеликої пристані під парком відправляються човни, які підпливають до водоспаду, наближаючись до місця, де вода вдаряється об море; організовуються екскурсії на човні, тому дізнайтеся розклад і ціни на пристані або на веб-сайті "Культурного порталу", використовуючи актуальну інформацію. Якщо ви не збираєтеся сідати на човен, немає шляху спуститися до підніжжя скелі; єдиний спосіб наблизитися до води – це море. Ця вода – та сама, яку ви побачите на наступній зупинці, у "Верхньому Дюдені", що знаходиться на іншому кінці міста; на автомобілі від центру міста потрібно близько півгодини, а на автобусі – з пересадкою. Перш ніж вирушити, прислухайтеся хвилину до звуку води в парку, тому що на наступній зупинці ви почуєте ту ж саму воду, але вже в лісі, і звук буде набагато тихішим.

Джерело: Культурний портал, Нижній водоспад Дюден.

Водоспад Дюден знаходиться приблизно за десять кілометрів від центру міста, в районі Кепез, в районі Шалеле Махалле, всередині парку. Він розташований на північному кінці Кепеза, лише за кілометр від Варсака. Вхід обладнаний та обгороджений, прохід здійснюється через турнікет, який приймає картку Antalyakart. Для отримання актуальної інформації про режим роботи та години відвідування, зверніться до оголошень муніципалітету та транспортної компанії Antalya Ulaşım. Увійшовши через ворота, ви почуєте звук, який кличе вас вниз, до водоспаду. Спочатку рухайтеся по верхній дорозі та зверніть увагу на те, звідки береться вода. Вода тут надходить каналом з гідроелектростанції Кепез і витікає з скелі в місці, яке називається Дюденбаші, утворюючи водоспад, що впадає у басейн. На дні басейну знаходиться карстовий вихід, де річка Дюден завершує свій підземний шлях і виходить на поверхню. Річка бере свій початок від джерел Кіркгоз у районі Дошемеальтı, зникає біля водоспаду Бійıklı, проходить під землею чотирнадцять кілометрів, ненадовго з'являється в улоговині Варсака, а потім знову зникає, щоб з'явитися тут, за два кілометри. Навіть у дні, коли з поверхні не видно жодної води, з цього джерела витікає щонайменше десять кубічних метрів води на секунду; в середньому вимірюється від п'ятнадцяти до шістнадцяти, а під час повені – до дев'яноста чотирьох. Отже, басейн перед вами – це не водоспад, а вихід підземної річки.

Дорожка обходить басейн і спускається до самого водоспаду; сходи мокрі та вкриті водоростями, не відпускайте поручні. Найкращий вид відкривається з протилежного берега басейну, з точки, де видно і білу стіну води, і темну скелю позаду. Вдень, коли сонце світить з заходу, вода виблискує, а вранці скеля залишається в тіні. Ця територія була облаштована як зона відпочинку Державним відомством водних ресурсів у період з 1970 по 1972 рік, і досі зберігає свій вигляд з платанами та соснами, де є місця для пікніків; столи та фонтани розташовані на рівній поверхні. Водоспаду також називають Іскандер Шалеле. Кажуть, що Олександр Македонський напоїв тут свою армію під час своєї кампанії в Памфілії, хоча це лише чутки. Місцева назва – Дюденбаші Шалеле, оскільки саме тут річка виходить на поверхню.

Зверніть увагу на те, як вода поводиться тут. На другій зупинці та ж річка падала з висоти сорок метрів у відкрите море

Коли ви проходите через головні ворота на проспекті Намік Кемал, перед вами не парк, а територія колишнього заводу; дерева такі старі, а будівлі такі низькі, що їх важко розрізнити. Це місце, де в 1956 році було закладено фундамент, а у 1961 році почалося виробництво – Анталійська фабрика пряжі та бавовняних тканин. Фабрика перетворювала бавовну Анталійської рівнини на пряжу та тканини, але у 2003 році виробництво було припинено, і після тривалого судового процесу територію площею 238 гектарів передали муніципалітету Кепез, і вона знову стала громадським парком. У свої найкращі часи на заводі працювало понад тисячу сімсот працівників, і це було своєрідне містечко зі власними житловими будинками та дитячим садком. Перший етап був відкритий в останній день 2015 року. Головним принципом було збереження: жодна будівля не була зруйнована, жодне дерево не було спиляне, а будівлі були відреставровані відповідно до їхнього вигляду в 1960-х роках. Отже, кожна будівля, яку ви бачите, була спочатку призначена для заводських потреб, а таблички біля входу вказують на їхні колишні назви. Сплануйте свій маршрут відповідно до цього; спочатку відвідайте музей "Колись Анталія", розташований в адміністративній будівлі, оскільки там ви дізнаєтеся історію міста та заводу, і це допоможе вам краще зрозуміти все інше. Будівля є об'єктом культурної спадщини. Друга зупинка – колишня будівля дитячого садка, яка зараз є музеєм іграшок Анатолії. Музей, відкритий у 2017 році, представляє 13 800 іграшок у п'ятнадцяти залах, присвячених різним темам; особливо цікаві діорама "вулиця ремісників", традиційні анатолійські іграшки та експозиція, присвячена ранній епосі Республіки. Вихід з музею веде у сад, де ростуть дві старі оливки – одна віком тисячу років, інша – тисячу сто років; дітям варто провести тут принаймні півгодини. Далі перейдіть до колишнього складу заводу, де розташований музей ностальгічних автомобілів, який представляє автомобілі, вантажівки та мотоцикли, що колись курсували дорогами Туреччини; колекція розповідає історію індустріалізації країни. Будівля їдальні перетворилася на сучасну художню галерею з чотирма залами, де постійно змінюються виставки; будівлю трансформаторної підстанції у 2021 році перетворили на бібліотеку з понад сто тисяч книг. Для дітей є справжня бібліотека, розташована у вагончику на коліях, а у 2022 році до неї додали будівлю вокзалу. Найбільша частина парку – це Евкаліптові та соснові дерева, посаджені фабрикою ще в 1960-х роках; саме це відрізняє цей парк від території виставки, адже один був створений для виставки, а інший – це простір, який спонтанно виник протягом шістдесяти років навколо підприємства. Парк розташований неподалік від міста, до нього можна дістатися на лініях T3 та автобусах, які курсують через район Кепез і прямують до центру. Найближчу станцію та маршрути можна перевірити на сайті antalyaulasim.com.tr. Джерело: муніципалітет Кепез, DokumaPark.