Від долини Дікмен до парку Куртлуш: зелена зона Чанкая.

З півдня, з району Дікмен, зайдіть у долину і, слідуючи руслом струмка, рухайтеся на північ, у напрямку району Айранджы; решту маршруту можна продовжити звідти. До 1989 року це була ділянка, вкрита нелегальними будівлями, розташована вздовж русла струмка. Проєкт міського розвитку та покращення долини Дікмен, прийнятий у тому році, вважається першим проєктом трансформації такої території в Туреччини; перший етап був завершений у середині 1990-х років, другий – у 2002 році, третій – у 2009 році, а останній етап все ще триває. Найбільш значущою особливістю проєкту є те, що колишнє русло струмка не було засипано, а навпаки, стало центром ландшафтного дизайну: ставок і водоспади відтворюють природний водний потік, а дощова вода контактує з ґрунтом.

На території площею близько 70 гектарів розташовано 3-кілометрову пішохідну доріжку, два високі мости, що перетинають долину, оглядовий майданчик і стіну для скелелазіння; за даними Вікіпедії, тут росте понад 120 тисяч дерев і близько 50 видів рослин. Навесні сюди приїжджають, щоб помилуватися цвітом вишні; восени – щоб насолодитися барвами листя, а взимку – снігом, які перетворюють цей простір. Оскільки дно долини знаходиться в низині, влітку вдень тут може бути дуже жарко; краще гуляти рано вранці або ввечері, і обов'язково візьміть з собою воду.

Найпростіший спосіб зрозуміти масштаб проєкту – піднятися на один із мостів і оглянути долину з висоти пташиного польоту. Житлові будинки, розташовані по обидва боки долини, також є частиною проєкту: поруч знаходяться будинки, побудовані для колишніх мешканців, і житлові комплекси, призначені для людей з високим рівнем доходу. Вхід безкоштовний, а вночі територія освітлюється. Після виходу з північного кінця долини починається підйом у бік району Чанакая.

Джерело: Вікіпедія (турецька та англійська мови); Yeni Ankara; ANFA.

Ботанічний парк починається на схилі, що розташований між проспектами Чанкая та Джіннах, після підйому від району Айранджы. Заснований у 1970 році, парк займає площу 65 тисяч квадратних метрів. Згідно з інформацією з Вікіпедії, майже половина площі – це зелені насадження, чверть – лісові зони, у центрі розташований басейн площею 1330 квадратних метрів, а решта 15 тисяч квадратних метрів – це тверде покриття, тобто дороги та площі. Основні елементи парку – це ставок у центрі, дитячий майданчик та теплиця. Хоча парк і називається ботанічним, Вікіпедія описує його як міський парк. Запрошуємо відвідати його, щоб насолодитися лісовими зонами та теплицею, не очікуючи наукової колекції з позначеннями.

На цьому маршруті Ботанічний парк – це місце для відпочинку та зміни перспективи. Після широкого, нового та рівного дна Долини Дікмен, це місце – схил, вкритий старими деревами та більш вузьке. Між цими двома місцями минуло двадцять років: цей парк, відкритий у 1970 році, показує, наскільки іншим масштабом було задумано проєкт долини, який розпочався у 1989 році. Цей схил, розташований під палацом Чанкая, є результатом рішення Янцена про розширення міста на південь, у бік Чанкая, і сьогодні він вкритий деревами.

Для тих, хто піднімається вгору, лавки біля басейну – чудове місце для відпочинку, особливо вдень, коли багато тіні від дерев. Перехід до парку Сегменлер звідси – короткий: парк Сегменлер, розташований на тому ж схилі, можна дістатися, спустившись по проспекту Чанкая. Замість того, щоб відвідувати обидва парки окремо, краще розглядати їх як єдину зелену смугу, що допоможе вам розслабитися в середині дня.

Джерело: Вікіпедія (Ботанічний парк Анкари).

Парк Сегменлер розташований на схилі площею 67 тисяч квадратних метрів, між проспектом Ататюрка та вулицею Ірану, біля підніжжя резиденції Чанкая. Дизайн парку, розроблений Селамі Сезер, був обраний у конкурсі, організованому муніципалітетом Анкари до 100-річчя з дня народження Ататюрка. Конкурс відбувся у 1981 році, а сам парк був відкритий через два роки, 10 жовтня 1983 року. Посередині парку протікає струмок Каваклідере. Важливо те, що після ботанічного саду це вже другий випадок, коли русло струмка було облаштовано як парк. Як і у випадку з Інчесу та Бендересі, тут також прагнули зберегти зелену зону, не дозволяючи забудові.

У парку є басейни, дитячий майданчик та амфітеатр. За даними Вікіпедії, амфітеатр колись використовувався для трансляцій програм телерадіокомпанії TRT та проведення поп-концертів. Під час прогулянки зверніть увагу на дві скульптури. Меморіал Сегменлер, створений Бурганом Алкаром, зображує сегменів (військових) верхи на конях з прапорами; назва парку також походить від цього символу анкарського фольклору. Бронзова скульптура Ільхана Комана, встановлена у 1992 році, була викрадена у 2016 році, а у 2018 році її замінили новою. Місцезнаходження скульптур не позначено на карті парку, тому може бути складно їх знайти, піднімаючись вгору.

Через те, що це схил, зручніше зайти через верхній вхід і спускатися вниз: ті, хто приходить з ботанічного саду, вже спускаються згори. Досягнувши нижньої частини, де знаходиться проспект Ататюрка, маршрут повертає на північ, проходячи через парк Кугулу та район Каваклідере, до площі Кізілай. Ця ділянка рівна та має тротуари, але тут мало тіні, тому влітку вдень варто одягнути капелюх.

Джерело: Вікіпедія (Парк Сегменлер).

Проходя від Kızılay вздовж проспекту Atatürk у північному напрямку, ви дістанетеся до площі Sıhhiye. Станція метро M1 "Sıhhiye" розташована під проспектом, прямо поруч з парком. Парк Абді Іпекчі був відкритий у 1981 році; раніше він називався парк Yenişehir, а потім був перейменований на честь журналіста Абді Іпекчі. За даними різних джерел, площа парку становить від 33 до 37 тисяч квадратних метрів. Це один з найбільших зелених оазисів у центрі міста, з великою лукою, декоративним басейном, чайним садом та дитячим майданчиком. У 2023 році парк був повністю реконструйований; його управляє компанія ANFA, яка належить муніципалітету, і в ньому є громадські туалети.

Символом парку є бронзова скульптура "Руки" роботи Метіна Юрданура, створена у 1979 році: дві руки, що тягнуться до неба. Згідно з Wikipedia, скульптура є частиною програми встановлення скульптур у громадських місцях, яку муніципалітет започаткував наприкінці 1970-х років; художник стверджує, що він зобразив руки, що працюють, творять і створюють. У 2022 році він особисто відреставрував скульптуру, провівши над нею лише два дні після 43 років. Найкраще світло для того, щоб подивитися на руки знизу, стоячи біля басейну, – це вранці.

Цей парк є найближчою точкою до концепції "зелених доріжок" Янасена. Згідно з планом 1932 року, який цитує Бурат, існувала пішохідна "зелена доріжка", яка з'єднувала Havuzbaşı (тобто сучасний Kızılay) з річкою İncesu та районом Fidanlık; площа Sıhhiye розташована в цьому напрямку. "Зелена доріжка" так і не була побудована, але, прогулюючись від Kızılay до цього парку, а потім до району Kurtuluş, ви йдете по тій самій лінії. У будні дні в обідній час парк наповнюється людьми, які працюють у навколишніх офісах; для спокою краще прийти вранці.

Джерела: Wikipedia (Abdi İpekçi Parkı; Eller heykeli); ANFA; Hürriyet; DergiPark (Burat).

До парку можна дістатися пішки від району Сіххіє в напрямку коледжу, або проїхавши на метро Ankaray до станції Kurtuluş. Це місце має велике історичне значення. У 1931 році цю територію було викуплено, і тут було створено розсадник для вирощування молодих дерев, щоб озеленити місто. Один із чотирьох парків, запланованих у проєкті Янасена 1932 року, мав назву "Розсадник" і знаходився саме тут. Отже, парк, який ви бачите сьогодні, є втіленням ідеї Янасена про створення розсадника та облаштування долини в районі Інцесу. У 1961-1963 роках розсадник був перетворений на парк, а в 1980 році він офіційно отримав статус парку. Згідно з інформацією, опублікованою Haber Ankara у 1994 році, парк був оголошений зоною природного заповідника першого ступеня.

Площа парку становить 86 тисяч квадратних метрів, згідно з даними компанії ANFA: 49 тисяч квадратних метрів – газон, 10 тисяч квадратних метрів – зона для пікніків, 2 тисячі квадратних метрів – водойми. Вікіпедія підкреслює, що в парку ростуть рідкісні дуби прірвасті, які не часто зустрічаються в Анкарі. У 1981 році в парку була відкрита перша в Туреччині штучна крижана ковзанка "Atatürk Buz Pateni ve Spor Tesisleri", що стало початком розвитку лижних та ковзанярських видів спорту в Анкарі. Інформацію про поточний графік роботи ковзанки можна знайти на сайті муніципалітету. У парку також знаходиться статуя "Жовта дівчина", встановлена Селімом Тураном у 1993 році.

Прогулюючись парком, ви помітите елементи, що нагадують про його минуле як розсадника: групи старих дерев, розташованих рядами. Вранці тут бігають спортсмени, а вдень – відпочивають сім'ї на пікніках. У вихідні дні парк оживає завдяки відділу реєстрації шлюбів. Звідси можна піднятися пішки вгору до парку "50. Yıl" у районі Чебечі.

Джерела: Вікіпедія (Kurtuluş Parkı); Haber Ankara; ANFA; DergiPark (Burat).

Рота закінчується на пагорбі над кампусом Cebeci Анкарського університету, в парку 50. Yıl. Згідно з Вікіпедією, парк був відкритий у 1970 році і названий на честь 50-річчя проголошення Республіки. У 2009 році він був реконструйований і знову відкритий. Муніципалітет і компанія ANFA вказують площу парку в межах від 130 до 135 тисяч квадратних метрів. Головна особливість парку – це його висота: це єдиний міський парк, звідки відкривається вид на таку велику частину міста. У 2013 році муніципалітет представив це місце як "панорамну терасу столиці". Було встановлено телескопи в чотирьох місцях для огляду, а на найвищій точці було облаштовано чайний павільйон.

На пагорбі розташовані два ставки, струмки, триступеневий водоспад, відкритий театр, дитячі майданчики, ковзанка та спортивні майданчики. Найбільш помітною деталлю, яка робить парк впізнаваним здалеку, є флагшток: за даними різних джерел, його висота становить від 110 до 120 метрів, а за інформацією Вікіпедії, це найвищий флагшток в Європі. З підніжжя флагштока відкривається вид на фортецю, Меморіал Ататюрка та пагорби Чанкая, тобто на схили, звідки починається ваша дорога вранці.

Проведіть тут захід сонця: оглядові майданчики, що виходять на захід, ідеально підходять для споглядання світла, а вечірнє освітлення вмикається ще до закриття парку. Для тих, хто приходить пішки від району Kurtuluş, підйом досить крутий, але недовгий. Ті, хто не хоче підніматися на пагорб, можуть під'їхати до останньої зупинки трамваю Ankaray – Dikimevi. Час роботи різних об'єктів може змінюватися, тому для отримання інформації про ковзанку та чайний павільйон зверніться до муніципалітету. Повертаючись, ви можете скористатися трамваєм Ankaray від зупинки Dikimevi до Kızılay.

Джерела: Вікіпедія (50. Yıl Parkı); новини муніципалітету Анкари; ANFA.