Від обсерваторії до авіазаводу: Наука та авіація в Анкарі.

Музей Повітряних Сил, розташований в районі Етімсагут, на 12-му кілометрі шосе, що веде до Стамбула, у місцевості Шашмаз. Музей був відкритий 18 вересня 1998 року за участю Сабіхи Гьокчен, першої турецької жінки-льотчиці. Загальна площа музею становить 64 321 квадратний метр, з яких 2000 квадратних метрів – це закриті приміщення. Найбільш привабливою є відкрита експозиція, де представлені: літак Lim-6, польська версія МіГ-17, подарований ВПС Болгарії; Shenyang J-6, китайська версія МіГ-19, привезена з Пакистану; МіГ-21MF, подарований Угорщиною; North American F-100C Super Sabre; гелікоптер та копія літака Blériot, виготовлена у 2001 році для документального фільму, що носить ім'я Фетхі Бея. У будівлі "Mavi Dünya", доданій у 1999 році, можна побачити кабіни літаків Lockheed T-33 та Northrop F-5.

У закритих приміщеннях представлені експонати, що розповідають про польотні випробування Лагарі Хасан Челебі та Гезарфена Ахмеда Челебі, моделі літаків та систем протиповітряної оборони турецьких ВПС з 1911 року, уніформи з османського періоду, меморіальна зона, присвячена загиблим у небі, та особисті речі відомих пілотів. У кінозалі демонструються презентації, присвячені авіації, а також є ігровий майданчик для дітей.

Практична інформація: у понеділок музей закритий; вхід безкоштовний для осіб віком до 18 років та старше 65 років; для шкільних груп необхідно попереднє узгодження та подання офіційного листа, а індивідуальні відвідувачі можуть зайти безпосередньо. Актуальний графік роботи та вартість квитків можна знайти на офіційному веб-сайті музею. Оскільки літаки знаходяться на відкритому повітрі, найкращий час для фотографування – ранок, коли сонце ще не високе. Рекомендується виділити час, щоб уважно розглянути профіль крила літаків МіГ та повітряний вхід Super Sabre. Звідси можна повернутися до району Улус, скориставшись громадським транспортом EGO, що курсує по шосе, що веде до Стамбула.

Джерела: Kültür Portalı; Vikipedi (Ankara Hava Kuvvetleri Müzesi); Wikipedia (Ankara Aviation Museum).

Комплекс, розташований навпроти залізничного вокзалу Анкари, за адресою вулиця Іподром, будинок 2, є корпоративною пам'яттю турецької цивільної авіації. Турецьке авіаційне товариство було засноване 16 лютого 1925 року, у 1935 році отримало назву Турецьке авіаційне товариство (THK) і того ж року розпочало льотну підготовку разом з організацією "Türkkuşu". Найстарішою частиною комплексу є парашутна вежа, збудована в період з 1935 по 1937 роки. Ця чотириповерхова бетонна вежа висотою 41 метр була відкрита 28 жовтня 1937 року прем'єр-міністром Джелялем Баяром. Платформи для стрибків на трьох балконах, двошагова лебідка та ліфт досі функціонують. Вежа, що перебуває під охороною з 1989 року, є однією з двох парашутних веж, що збереглися в Туреччини (інша знаходиться в Ізмірі), і з 1 травня по 31 жовтня тут проводяться стрибки під наглядом інструктора.

Музей було відкрито 19 травня 2002 року. Його загальна площа становить 287 квадратних метрів (закрита) і 5294 квадратних метри (відкрита). У музеї представлені 747 документів і фотографій, реконструкції польотів Лагарі Хасан Челебі на ракетному літаку та Хезарфена Ахмеда Челебі з вежі Галата, зображення першого турецького авіазаводу Kayseri TOMTAŞ, уніформи THK, медалі та поштові марки, а також окремий куточок, присвячений Сабіхі Гьокчен. У саду розташовані літаки, такі як THK-15, виготовлені на заводі THK в Етімсгут, а також кабіни вертольотів. Завод з виробництва літаків в Етімсгут виготовляв літаки моделей THK-1 по THK-15 у період з 1941 по 1950 роки, а літак-амбулатор THK-5 був проданий у Данію в 1950 році.

Понеділок – вихідний день. Час роботи залежить від сезону, інформацію можна знайти на сайті thk.org.tr. Щоб сфотографувати комплекс разом із будівлею TCDD на площі "Gar Meydanı", перейдіть на іншу сторону вулиці.

Джерела: THK (Парашутна вежа в Анкарі та Музей THK); Культурний портал; Вікіпедія (Музей Турецького авіаційного товариства; Парашутна вежа в Анкарі; Авіазавод в Етімсгут).

Виїдьте на станції метро Ulus лінією M4 до станції Kalaba. Від метеорологічної станції до комплексу Генерального управління метеорології потрібно пройти кілька хвилин пішки. Будівля музею має давню історію, пов'язану з авіацією: її було збудовано у 1908 році як сільськогосподарську школу, а сьогодні вона є частиною кампусу факультету, що належить Університету Анкари. Під час національно-визвольної боротьби тут розпочали свою роботу представництва турецького інформаційного агентства Anadolu. З 27 грудня 1919 року протягом шести місяців Мустафа Кемаль та його соратники використовували цю будівлю як штаб. Кімната, де він жив і де розроблялися плани операцій, збережена у вигляді "Кімнати Ататюрка" з робочим столом, пічкою, шторами та килимами; це, мабуть, найнесподіваніший розділ музею.

Музей, відкритий Генеральним управлінням метеорології у березні 2003 року, є одним з небагатьох метеорологічних музеїв у світі та єдиним у своєму роді в Туреччині. У музеї є два зали: у першій представлені письмові та візуальні матеріали, що хронологічно розповідають про розвиток метеорології в Туреччині, а в другій виставлено понад сто приладів та інструментів, зокрема анемометри, термометри, психометричні комплекти та геліографи, що реєструють тривалість сонячного світла. На момент відкриття в інвентарі було 140 експонатів, включаючи прилади, книги, зошити та документи. Багато з цих приладів демонструють, як раніше виконувалися роботи, які сьогодні виконуються автоматичними станціями; зверніть увагу на викривлення на термографічному папері.

Відвідування музею можливе у будні дні в робочий час за попереднім записом та у присутності гіда. У вихідні дні музей закритий, вхід безкоштовний. Щоб записатися на відвідування, зателефонуйте за номером, вказаним на сторінці музею на сайті mgm.gov.tr, і підтвердіть запис за день до візиту. Оскільки це установа державного сектору, не забудьте взяти з собою документ, що посвідчує особу. Від цього місця до парку Altınpark можна швидко дістатися на автобусі EGO.

Джерело: Генеральне управління метеорології; Культурний портал; Вікіпедія (Метеорологічний музей).

Останньою точкою першого дня є Науковий центр імені Фези Гюрсея, розташований у парку Алтинпарк. Це ідеальне місце, щоб на практиці зрозуміти фізичні принципи, що лежать в основі машин, які ви бачили протягом дня, присвяченого авіації. Центр, відкритий Анкарською мерією 23 квітня 1993 року, є одним з перших наукових центрів у Туреччині. Обладнання для експериментів було поставлено за угодою з Науковим центром Онтаріо в Торонто, а вибір обладнання перевірили викладачі Технічного університету Бількент. У центрі є 48 експериментальних зон та планетарій. Спочатку центр планувався як Анкарський науковий центр, але був названий на честь фізика Фези Гюрсея, який помер 13 квітня 1992 року. У січні 1995 року Рада з питань освіти та виховання включила центр до списку рекомендованих закладів для учнів початкової та середньої школи. Сьогодні центром керує компанія ANFA.

Більшість експонатів тут безпосередньо пов'язані з авіацією: експерименти, що демонструють підйомну силу, тиск, звук і світло, показують, чому крила мають таку форму. Це найкомфортніша локація для сімей з дітьми, а для дорослих планетарний шоу є чудовою підготовкою до відвідування обсерваторії наступного вечора. Інформацію про розклад показів та умови відвідування можна знайти на сайті парку Алтинпарк. У будні дні вранці тут може бути багато груп школярів, а вдень – спокійніше.

Сам парк Алтинпарк також є чудовим місцем для відпочинку: ви можете прогулятися вздовж озера та підсумувати враження від дня. До цього місця можна дістатися з Музею метеорології на автобусах EGO, що курсують між Калаба та Алтинпарком. З передмістя парку курсує багато автобусів, що прямують до районів Улус та Кізілай.

Джерело: Вікіпедія (Науковий центр імені Фези Гюрсея).

Другий день розпочинається відвідуванням музею природної історії, розташованого на території Головного управління геологічних досліджень і видобутку корисних копалин (MTA) у районі Чукурамбар. Спустіться на станції метро M2 (станція MTA) і скористайтеся головним входом за адресою: проспект Думлупінар, будинок 11. Відвідування музею здійснюється через цей вхід, а в'їзд на територію комплексу на транспортних засобах обмежений. Музей був відкритий 7 лютого 1968 року в будівлі Головного управління, щоб експонувати зразки викопних решток, гірських порід і мінералів, зібраних під час геологічних досліджень MTA. У 2003 році музей переїхав до нової будівлі, а у 2011 році знову відкрився для відвідувачів. У колекції представлено понад п'ять тисяч експонатів з різних регіонів Туреччини та світу.

Серед експонатів, які варто побачити: аммоніт віком 185 мільйонів років; приблизно 3500-річний мараський слон; скелет кита, який викинуло на берег у районі Юмурталык; сліди людських ніг віком 13 тисяч років; викопні рештки Baluchitherium; останній зразок анатолійського леопарда, знайдений у районі Бейпазари у 1974 році. Під час переміщення між поверхами, зверніть увагу на акваріумний комплекс, відкритий у 2019 році, де представлені діорами видів, що знаходяться під загрозою зникнення, а також "Науковий тунель", відкритий на третьому поверсі у 2017 році, який розповідає про геологічну спадщину та біорізноманіття. У музеї також є відділ мінералогії та петрографії, планетарій, а також експонати, що представляють цінні камені, метеорити та моделі печер, що відображають підземні ресурси Туреччини. На території музею розташований геологічний парк імені Іхсана Кетіна, а також парк відновлюваної енергії імені Шейха Мехмета Алана, відкритий у 2017 році, який забезпечує музей енергією.

Для групових відвідувань необхідно попередньо записатися через онлайн-систему MTA, кількість груп обмежена до тридцяти на день. Індивідуальні відвідувачі можуть увійти через головний вхід. Музей не працює 30 серпня. Інформацію про дні та години роботи можна знайти на сторінці музею на сайті mta.gov.tr. Не забудьте взяти з собою документ, що посвідчує особу. Магазин сувенірів на першому поверсі – чудове місце для любителів геології. Звідси ви можете повернутися до району Кізілай на метро M2, а потім сісти на автобус біля зупинки Гювенпарк.

Джерело: MTA (сторінка музею

Обсерваторія розташована на висоті 1256 метрів у південно-західній частині Анкари, на хребті Ахлатлібель. Її заснував нідерландський астрофізик Егберт Адріан Крейкен у 1959 році, а офіційне відкриття відбулося 26 серпня 1963 року під час міжнародної астрономічної конференції. Сьогодні вона є частиною кафедри астрономії та космічних наук Університету Анкари. У обсерваторії є дев'ять оптичних телескопів, чотири з яких знаходяться під куполами: найбільший – телескоп T80 Ritchey-Chrétien діаметром 800 міліметрів, названий на честь професора Берахіддіна Албайрака; телескоп T40 Kreiken діаметром 406 міліметрів, названий на честь засновника, який використовується для фотометрії змінних зірок; телескоп T35 діаметром 356 міліметрів, телескоп T30 Maksutov діаметром 300 міліметрів та телескоп Coudé діаметром 150 міліметрів, який використовується для спостереження за сонячними плямами. Радіотелескоп зараз не працює. На території комплексу розташований Музей обсерваторії, де представлені історичні прилади, кімнати для спостерігачів та метеостанція, яка публікує дані кожні п'ять хвилин.

Для відвідувачів передбачені дві форми: "Дні відкритих дверей", коли не потрібен попередній запис, і спеціальні заходи, для яких потрібно домовлятися про візит. У першому випадку достатньо прийти в оголошений час, оплата здійснюється на місці; спостереження проводять астрономи та студенти кафедри. Групи від 20 до 50 осіб можуть записатися на відвідування в робочі дні з 10:00 до 12:00 або з 13:30 до 15:30 за телефоном, але не електронною поштою. Якщо погода хмарна, замість спостереження проводиться презентація. Тому перед виїздом рекомендується перевірити прогноз погоди та одягнутися тепло для вечірнього перебування.

Транспорт: Обсерваторія розташована на проспекті Інцек, приблизно за два кілометри від мосту Ор-Ан. Автобусні маршрути 190-194 EGO проходять від парку Гювен. Для отримання інформації про розклад заходів та вартість відвідування, відвідайте сайт rasathane.ankara.edu.tr. Перед поверненням дізнайтеся час останнього автобуса, оскільки в пізній час інтервали між рейсами скорочуються.

Джерела: Університет Анкари, обсерваторія Крейкена; Вікіпедія (Анкарський університет, обсерваторія); Wikipedia (Ankara University Observatory).