Від району Тепебаші, що знаходиться біля річки Порсук, до Авіаційного парку, а потім до Археологічного музею.

Виходивши з трамвая на зупинці "Музей авіації", ви побачите вхід до парку, і таким чином ваш день розпочнеться з прогулянки. Парк розташований вздовж старої автомобільної дороги, що з'єднує Анкару та Стамбул, прямо навпроти кампусу Університету Анаджу. Спочатку зайдіть через ворота і пройдіться невеликою екскурсією, щоб оглянути всю відкриту експозицію. Площа цієї зони становить близько 39 тисяч квадратних метрів, і завдяки великій відстані між літаками, ви можете вільно гуляти навколо кожного з них. На відкритій території розташовані як цивільні, так і військові літаки; за даними турецької Вікіпедії, тут також виставлений поліцейський гелікоптер. Більшість літаків колись належали авіаційним частинам, що базувалися в Ескішехірі, їх було відреставровано і перевезено сюди. Згідно з англійською Вікіпедією, на момент відкриття губернаторство Ескішехіру та авіаційне командування, що базувалися в місті, передали одинадцять виведених з експлуатації винищувачів, літаків розвідки та вантажних літаків. Дата відкриття в різних джерелах вказується як період між 1997 і 1998 роками; можна сказати, що відкрита експозиція почала функціонувати наприкінці 1990-х років. Одним з експонатів, що привертають увагу, є вантажний літак C-47; його корпус протягом багатьох років використовувався як кафе, а потім був переобладнаний в офіс. Найбільше задоволення відвідування цієї зупинки приносить можливість заглянути під крила і уважно розглянути заклепки, шасі та вікна кабіни. Після огляду відкритої території, перейдіть до закритого приміщення. Тут представлені форми для пілотів, значки, моделі літаків і двигуни. Розріз двигуна – це найпростіший спосіб зрозуміти, що відбувається всередині корпусів, які ви бачили зовні. Назва парку у 2020 році була обрана шляхом опитування громадськості на честь Веджі Хюркуша, піонера авіації в Туреччині. Хюркуш – пілот і інженер, який створив Vecihi K-VI, перший літак, вироблений у Туреччині, і заснував першу цивільну льотну школу. Зв'язок Ескішехіру з авіацією не новий; в Ісламській енциклопедії TDV зазначено, що на початку епохи Республіки в місті були засновані авіаремонтні майстерні. Для фотографій найкращий ракурс – це низький кут, який показує літаки вздовж корпусу. На задньому плані дерева не закривають занадто багато неба. Управління культури та туризму провінції зазначає, що в парку можна фотографувати. Затінених місць неба

Від зупинки "Ulus Anıtı (Залізнична станція)" до молодіжного центру "Haller" можна дійти пішки за кілька хвилин; для тих, хто прибуває на високошвидкісному поїзді, станція також знаходиться неподалік, на заході. Будівля розташована в районі Тепебаші, в мікрорайоні Ескібаглар, на вулиці Університеті. Перед тим, як увійти, погляньте на будівлю з протилежного тротуару, оскільки це, перш за все, пам'ятка промислової спадщини. Це колишня будівля міського ринку свіжих овочів і фруктів. Згідно з турецькою Вікіпедією, у роки, коли вона не використовувалася, навіть розглядалося питання про її знесення. У 2000 році будівлю було відреставровано, намагаючись зберегти її оригінальний вигляд, і перетворено на культурний центр. У фасаді та всередині найбільше привертають увагу дерево, ковані елементи та натуральний камінь. Згідно з тим же джерелом, реставрація була натхненна будівлями Covent Garden у Лондоні та квітковим ринком у Гамбурзі. Маючи це на увазі, прогуляйтеся всередині: невеликі приміщення, розташовані всередині великого, світлого простору, нагадують ці приклади. На сайті міністерства цей простір порівнюється з міським проходом, де ритм змінюється протягом дня. Вранці коридори спокійні, а вдень їх заповнюють студенти. У будівлі є невеликі магазини сувенірів, виставкова зала та книгарня. У рекламному тексті міністерства підкреслюється, що, зберігаючи архітектурну спадщину, будівля є символом молодої, динамічної культури міста. Серцем центру є сцена "Tepebaşı" міського театру Ескішехіра. Згідно з репертуаром міського театру, ця сцена була відкрита 27 березня 2001 року і має 202 місця. Якщо ви хочете подивитися виставу ввечері, перевірте програму на веб-сайті; повернутися сюди в кінці маршруту нескладно. Зробіть коротку зупинку, щоб подивитися, що виставляється у виставковій залі. У репертуарі сцена називається "Haller Молодіжний центр, сцена Tepebaşı", використовуйте цю назву, коли шукаєте квитки. Для фотографій найкраще зняти фасад будівлі з вулиці, злегка збоку, щоб було видно карниз і вікна. У внутрішньому інтер'єрі дерев'яні балки стелі та ковані елементи добре виглядають у кадрі, спрямованому вгору. Тут можна зробити перерву на каву, але для більш тривалого відпочинку рекомендуємо відправитися до набережної річки Порсук. "Haller" відіграє роль мосту: він показує перехід від старої промислової зони до місця зустрічі молоді. Вийшовши з будівлі, йдіть на південний схід, у напря

Прибувши до річки Порсук, спочатку зупиніться на березі та подивіться в напрямку течії: річка тече з заходу на схід і ділить місто навпіл. Згідно з описом, наданим Управлінням культури та туризму провінції, на півночі розташований район Тепебаші, а на півдні – Одунпазари; район, з якого ви щойно приїхали, – це Тепебаші. Стародавня назва річки Порсук – Тембріс, і з її довжиною 448 кілометрів, це найдовша притока річки Сакар'я. Перед тим, як увійти в місто, річка збирає воду у дамбі Порсук, тому в місті вона тече спокійно та контрольовано. Не поспішайте на цьому місці; мета – прогулятися вздовж берега, перейти на інший берег через мости та повернутися, щоб побачити обидва береги міста. Спочатку йдіть вздовж берега в напрямку течії, до району Адалар. Назва "Адалар" походить від району, що знаходиться між вулицями Шейр Фузулі, Ататюрка та річкою Порсук. Згідно з інформацією управління, цей район колись належав відомій міській родині, тому його називали островом Яламан, а з часом, коли берег перетворився на зону відпочинку, назва "Адалар" закріпилася. Згідно з тим же джерелом, у 1960-х роках тут були літні кінотеатри, а в 1980-х – парк розваг, і наприкінці 1980-х років район перетворився на місце для прогулянок. Під час прогулянки зверніть увагу на ліхтарі на березі, квітники та місця для сидіння, розташовані безпосередньо біля води. Виберіть один з мостів, зупиніться посередині та подивіться в обидва напрямки; звідси найкраще видно, наскільки вузькою та спокійною є річка в місті. Такий вигляд річки Порсук не виник випадково. Управління зазначає, що в минулому прогулянки на човнах по річці, забрудненій фарбами текстильної фабрики та міськими стоками, були припинені. Після вирішення проблем з каналізацією та відновлення річки, ця традиція відродилася; за даними турецької Вікіпедії, роботи з очищення були завершені у 2000-х роках. Перейшовши на інший берег, прямуйте до району Кюпрюбаші. За даними Ісламської енциклопедії, на північному березі річки розташовані багатоповерхові офісні будівлі, а на південному – традиційний базар, і Кюпрюбаші є місцем переходу між цими двома районами. З Кюпрюбаші відправляються гондоли та човни; вам не обов'язково на них кататися, але огляд води з причалу є частиною цього місця. Енциклопедія також повідомляє, що 1 березня 1950 року під час по

Після прогулянки на південь від островів, трохи більше кілометра, ви прибудете до музею, розташованого на проспекті Ататюрка, в районі Акарбаші; для тих, хто приїжджає трамваєм, найближча зупинка – "Шехітлік". Офіційна назва музею – Археологічний музей Ескішехір ETİ, і Культурний портал представляє його як перший музей у Туреччині, створений за підтримки приватного сектору. Перед тим, як увійти, прогуляйтеся садом, оскільки частина експонатів розміщена на відкритому повітрі. Історія музею сягає глибше, ніж будівля: колекція була заснована у 1945 році як склад-музей, у 1966 році була перенесена до комплексу Куршунлу в районі Одунпазарі, а в 1974 році – до власної будівлі на проспекті Ататюрка. Коли стара будівля стала недостатньою, у 2001 році музей було закрито, а нова будівля була завершена та відкрита у 2011 році. Згідно з інформацією від Управління культури та туризму, будівля складається з трьох блоків, а експонати розміщені в залах на першому поверсі двох блоків у хронологічному порядку. Площа будівлі становить близько 1300 квадратних метрів, а корисна площа – чотири тисячі квадратних метрів. Згідно з інформацією від управління, перший поверх одного з блоків відведено під тимчасові виставки та заходи, а іншого – під конференції. Дотримуйтесь цього порядку: ви почнете з неолітичної епохи і рухатиметесь далі через каменоломну, бронзову, хеттську, фригійську, елліністичну, римську, візантійську, сельджуцьку та османську епохи. Згідно з даними управління, в колекції налічується понад двадцять тисяч експонатів, з яких близько двох тисяч виставлено. Тому, замість того, щоб зупинятися біля кожного вітрини, краще зосередитися на археологічних розкопках в регіоні Ескішехір. Особливу увагу зверніть на знахідки з Песінуса та Хана, оскільки, якщо ви плануєте відвідати ці місця в сільській місцевості, побачене в музеї стане гарною підготовкою до цієї подорожі. Серед виставлених експонатів – знахідки з Дорилайона (Шархейюк), Песінуса в Сіріхісарі, підземного міста Хан, Кечічайирі, стародавнього хеттського некрополя в Чавлумі, Демірчіхейюка, Карачіхісара та Кюллюоби. Також зверніть увагу на Дорилайон: в Ісламській енциклопедії TDV зазначено, що назва міста Ескішехір може бути пов'язана з руїнами цього стародавнього поселення. У виставці представлені мармурові статуї та скульп Джерело: Управління культури та туризму провінції Ескішехір, Археологічний музей ETİ; Культурний портал, Археологічний музей ETİ в Ескішехірі; Вікіпедія, Археологічний музей Ескішехіра.