Стамбул у баченні архітекторів Ведата та Кемаледдіна.

Маршрут починається біля Меморіалу льотчиків, розташованого в парку Фатіх, на вулиці Сарачханебаші. Меморіал був створений на честь Фетхі, Садика та Нурі беїв, які вважаються першими льотчиками, загиблими в історії турецької авіації. Ці льотчики, незадовго до Першої світової війни, здійснили політ на двох літаках з Стамбула до Каїру, який тривав близько 2500 кілометрів. Під час польоту вони загинули, і їх було поховано в Дамаску, біля гробниці Салах ад-Діна аль-Айюбі в мечеті Омейядів. Фундамент меморіалу, спроектованого архітектором Ведатом Теком, було закладено 2 квітня 1914 року, а будівництво завершено в 1916 році. Меморіал був встановлений навпроти старої будівлі муніципалітету Фатіх; з 2010 року в цій будівлі розміщується адміністрація університету.

Щоб оглянути меморіал, пройдіться навколо нього. Колонна, що піднімається над мармуровим постаментом, навмисно залишена недобудованою, символізуючи незавершений політ. На вершині колони розташована бронзова лаврова гілка. По обидва боки від постаменту знаходяться збільшені копії медалей, які, якби льотчики досягли Каїру, мали б бути їм вручені; на медалях зображено літак, вежу Бейазіт і вид Стамбула. Висота меморіалу становить близько 7,5 метрів.

Цей невеликий пункт зупинки є чудовим вступом до подальших пунктів маршруту. Коли Ведат Тек створював цей меморіал, він вже завершив будівництво Міністерства пошти та телеграфу; фасад цієї будівлі, яку ви побачите незабаром у Сіркечі, і ця скромна, зламана колона – обидві створені рукою одного й того ж архітектора. Від меморіалу до Лалелі, наступної зупинки, можна дійти пішки приблизно за десять хвилин.

Джерело: Вікіпедія.

У районі Лалелі, на вулиці Орду, розташована ця велика будівля, яка стоїть поруч із мечетью Лалелі, датованою 18 століттям. Вона була побудована як перший у стінах міста комплекс багатоквартирних будинків. У 1918 році, після великої пожежі, яка охопила значну територію, включаючи райони Джібалі, Алтімермер та Фатіх, архітектору Кемаледдіну було замовлено збудувати комплекс із чотирьох будівель, щоб забезпечити житло для частини тих, хто залишився без даху над головою. Будівництво розмістилося на місці медресе Коска, що належало комплексу Лалелі, яке частково було зруйноване під час землетрусу 1894 року, а потім згоріло в 1911 році. Будівництво розпочалося в 1919 році за рахунок пожертв населення і завершилося в 1922 році. Спочатку будівлю називали "Будинки для постраждалих від пожежі".

Згідно з англійською версією Вікіпедії, ці будинки є одними з перших сучасних будівель у Стамбулі, збудованих з використанням залізобетону. Чотири симетричні квадратні блоки однакового розміру утворюють єдиний комплекс, з внутрішніми дворами між ними. Усього в комплексі було 124 квартири, 25 магазинів, спільна пральня та окремі комори для вугілля для кожної квартири. Оскільки будівництво завершилося в останні роки імперії, постраждалі від пожежі не змогли переїхати сюди. У перші роки Республіки будівлю передали Турецькому авіаційному товариству, і вона отримала назву "Авіаційні будинки", і використовувалася як житловий комплекс до 1985 року, а зараз там розташований готель.

Перейдіть на іншу сторону тротуару, щоб побачити будівлю в цілому: тут найкраще видно, як Кемаледдін поєднав класичну османську декоративну мову з новим матеріалом того часу – залізобетоном – і створив багатоквартирний житловий комплекс. Щоб відвідати готель, потрібно отримати дозвіл від адміністрації. Звідси можна пройти пішки до трамвайної зупинки Лалелі-Університет і дістатися до Сіркеджі.

Джерело: TDV İslam Ansiklopedisi; Vikipedi; Wikipedia.

Четвертий вакуф-ханам (торговий комплекс, що належить вакуфу) є одним із найвідоміших комплексів, збудованих Управлінням вакуфів з метою отримання прибутку. Згідно з "Ісламською енциклопедією" TDV, Кемаледдін розробив проєкти вакуф-ханамов, мечетей та шкіл, які планувало збудувати управління, у період з 1910 по 1911 рік. П'ять вакуф-ханамов в Стамбулі були побудовані в період з 1911 по 1926 рік. Цей комплекс був збудований на місці комплексу Хамідії, що належав султану Абдулхаміду I. Будівництво розпочалося в 1910-х роках, але через Балканські війни та Першу світову війну його завершення стало можливим лише в 1926 році. У роки окупації французькі війська використовували ще незавершений будинок як казарму в період з 1920 по 1923 рік.

Фасад, що виходить на вулицю Хамідії, має довжину приблизно 79 метрів і висоту 27 метрів; на обох кінцях розташовані кутові вежі. Західний, південний і східний фасади облицьовані обробленим каменем і мармуром. Будівля має сталевий каркас; на першому поверсі розташовано 24 магазини, а на чотирьох верхніх поверхах по 37 однакових офісів на кожному, що в сумі становить 148 офісів. Два основні сходи розташовані на відстані 30 метрів один від одного, що відповідало правилам пожежної безпеки того часу, і вони обладнані ліфтами. Таким чином, фасад виконаний у класичному османському стилі, а всередині розташовано сучасний офісний комплекс.

Наприкінці 20-го століття в будівлі також розміщувалася Стамбульська фондова біржа. Після виселення в 2000 році, комплекс був відреставрований і з 2006 року використовується як готель. Найкращий вид на фасад відкривається з тротуару; зверніть увагу на кутові вежі та кам'яну обробку між вікнами, а потім перейдіть на кілька кроків до Великої пошти.

Джерела: "Ісламська енциклопедія" TDV; "Інвентар культурної спадщини"; Wikipedia.

Велика пошта – це будівля, яка вважається одним із найважливіших проєктів у житті Ведата Тека, і є одним з перших зразків Першого національного архітектурного стилю. Ведат-бей у 1905 році був призначений архітектором Міністерства пошти та телеграфу; будівництво будівлі, яка слугувала штаб-квартирою міністерства, розпочалося у 1905 році та завершилося у 1909 році. Поштові послуги з 1840 року надавалися на подвір'ї Нової мечеті, а в 1890 році – у будівлі Поштового управління в Еміненю, а в 1909 році – саме сюди. У 1930-х роках будівля називалася Новою поштою, а потім – Великою поштою. У період з 1927 по 1936 роки тут також працювала Радіостанція Стамбула.

Спочатку огляньте будівлю зовні. Вхід у чотириповерхової будівлі піднято сходами; два кути фасаду виступають вперед і підняті, а також покриті куполом. Фасад виконаний з різьбленого каменю та мармуру, а в декорі переважає стиль Османської імперії 16-го століття. На керамічній панелі над дверима старовинним шрифтом написано "Міністерство пошти та телеграфу". Зверніть увагу на двоколірне каміння, геометричні візерунки на кераміці, каліграфічні написи та архітектурні елементи з мукарсами; також вважається, що цегла була спеціально розроблена Ведатом Теком.

Всередині, головний вхід веде до прямокутного центрального залу, який займає три поверхи; стеля цього залу покрита склом у помаранчевих і синіх тонах. На першому поверсі досі працює поштове відділення, а в одній з частин будівлі з 2000 року знаходиться Музей зв'язку Стамбула, який розповідає про історію зв'язку. У списку культурної спадщини будівля вказана як об'єкт, що перебуває на реставрації; перед відвідуванням перевірте, чи працюють поштове відділення та музей. Оскільки це діюча державна установа, перед фотографуванням всередині зверніться до співробітника.

Джерело: Вікіпедія; Wikipedia; Склад культурної спадщини.

Ця невелика мечеть, розташована в районі Тарлабаші, у безпосередній близькості від вулиці, що носить її ім'я, була збудована за часів, коли Кемаледдін обіймав посаду головного архітектора вакуфів (фондів). Згідно з "Ісламською енциклопедією TDV", після 1909 року Кемаледдін був головним архітектором вакуфів і керував численними проєктами з реставрації мечетей і молитовних будинків у новоствореному Департаменті будівництва та ремонту. Згідно з інформацією з Вікіпедії, перша мечеть була збудована у 1514 році за наказом Явуза Султана Селіма для його мачухи, Камер Хатун, але до 19 століття вона була зруйнована. Вакуфи (фонди) замовили її реконструкцію, і, за даними TDV, ця реконструкція була завершена у 1911 році. Джерела, що описують перший національний архітектурний стиль, відносять мечеть Камер Хатун до важливих прикладів цього стилю.

Мечеть розташована на ділянці площею 565 квадратних метрів, але сама будівля займає лише 223 квадратних метри, що залишає невеликий внутрішній дворик навколо. Стіни побудовані з цегли, а дах покритий свинцем, встановленим на дерев'яній конструкції. З одного боку, біля ніші для молитви, піднімається одна мінарет. Відвідування цієї мечеті після відвідування великих мечетей, таких як Селатін або розташованих вздовж вулиці Сіркечі, дозволяє провести цікаве порівняння: ви можете побачити, як однакова архітектурна мова використовується в масштабі невеликої районної мечеті.

Це мечеть, відкрита для відвідування. Під час молитов краще відкласти візит. Перед входом зніміть взуття, одягніться скромно, прикриваючи плечі та коліна. Жінкам слід покривати голову. Усередині слід дотримуватися тиші. Дістатися сюди можна, пройшовши приблизно десять хвилин від площі Тюнель вулицею Мешрутієт. Від цього місця можна сісти на автобус, який прямує до Таксиму (остання зупинка), і далі рухатися вздовж узбережжя.

Джерело: "Ісламська енциклопедія TDV"; Вікіпедія.

Мечеть розташована на березі Босфору, в затоці Бебек, прямо поруч із причалом Бебек. Її офіційна назва – мечеть Хюмайун-у Абад. Ця споруда, збудована з каменю архітектором Кемаледдіном у 1913 році, була побудована на місці мечеті, яку раніше збудував Невшехірлі Дамат Ібрагім Паша. У "Ісламській енциклопедії TDV" мечеть Бебек також згадується серед творів Кемаледдіна, разом з датою будівництва – 1913 рік. У той же час, він працював над проектами мечеті Кулоглу в Бостанчі та мечеті Аміне Хатун у Бакиркьой, а мечеть Меджидіє в Єшилкьой була завершена ще в 1909 році. Таким чином, мечеть Бебек є одним із численних проектів мечетей, які архітектор реалізував по всьому Стамбулу. На Вікіпедії ця споруда класифікується як приклад неокласичного стилю.

План мечеті дотримується класичної структури, але в невеликому масштабі: купол розташований на восьмигранній основі та підтримується чотирма півкуполами з боків. Щоб найкраще оцінити поступове підвищення купола та півкуполів, подивіться на мечеть з причалу або берега, трохи віддалівшись і повернувшись. Порівняйте цю невелику мечеть на березі Босфору з сталевим офісним центром, який ви бачили в Сіркеджі вранці: Кемаледдін використовував одну й ту ж архітектурну мову як в офісному центрі, так і в місцевій мечеті.

Мечеть відкрита для відвідування. У час молитв, особливо в п'ятницю вдень, краще не відвідувати її. Одягніть зручний одяг, який закриває плечі та коліна. Жінки повинні покривати голову. У мечеті слід дотримуватися тиші. Після відвідування мечеті ви можете прогулятися берегом Бебек і помилуватися краєвидами Босфору. Берег Бебек також є частиною інших наших маршрутів.

Джерело: "Ісламська енциклопедія TDV"; Вікіпедія.