Перейти до основного вмісту
Radar Türkiye
Знаходьте події в застосунку
Відкрити
Radar Türkiye
Озеро Сера – Кадіралак: озеро, альпійські луки та печери західної частини Трабзону.
Розкладки4 Зупинка

Озеро Сера – Кадіралак: озеро, альпійські луки та печери західної частини Трабзону.

Ще немає оцінок

Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

Трабзон, з погляду на узбережжя, здається зеленою стіною схилів. Однак, за цією "стіною" знаходиться гірська місцевість, що піднімається на висоту понад 1500 метрів над рівнем моря: озеро, утворене зсувом ґрунту, альпійська лука, що височіє над "морем" хмар, печера, виточена за мільйони років, і лука, що навесні вкривається фіолетовими квітами. Цей маршрут об'єднує ці чотири місця в один день, демонструючи, яким є рельєф гір Чорноморського узбережжя від Акчаабату до Дюзкьой, а потім до Тон'ї.

День починається в Акчаабаті, в долині річки Сера. Озеро Сера утворилося в результаті того, що в лютому 1950 року звалилися з схилу долини камені заблокували русло річки; отже, перша зупинка цього маршруту – це урок про те, наскільки динамічною може бути земля та вода. Після прогулянки вздовж берега озера, ви виїжджаєте на дорогу, що з'єднує Акчаабат і Дюзкьой. Згідно з інструкціями Управління культури та туризму, проїхавши 12 кілометрів цієї дороги і повернувши на захід, ви дістанетеся до альпійської луки Хıdırнебі. З оглядового майданчика скелястого схилу відкривається вид на Чорне море, а в похмуру погоду – на "море" хмар, що розкинулося під ногами. З луки ви повертаєтесь назад на дорогу до Дюзкьой і звідти – до села Чалкьой. Печера Чал, це довгий тунель, утворений підземною річкою, що протікає всередині вапняку; приблизно кілометр з восьми кілометрів її довжини обладнаний освітленими пішохідними доріжками.

День завершується в природному парку Кадіралак, що знаходиться безпосередньо біля району Тон'я, на альпійській луці, оточеній ялиновими лісами. Маршрут простежує географічні зміни: від узбережжя – вгору, в гори, а потім – через гори, в західному напрямку, до Тон'ї. Але кожна зупинка демонструє інше природне явище: в Сера – зсув ґрунту, в Хıdırнебі – висота та туман, в Чал – підземні води, а в Кадіралак – рослинність альпійських луків. Таким чином, наприкінці дня ви переконаєтесь, що Трабзон – це не лише море та чай, а й багатошарова гірська місцевість.

**Практичні поради:**

* Дороги до альпійських луків вузькі та звивисті, а туман може з'явитися раптово; тримайте фари увімкненими та не поспішайте під час водіння. Міністерство культури та туризму Туреччини, Відділення культури та туризму провінції Трабзон:

Akçaabat, Trabzon
Розкладки
4 Зупинка
~5 год у місцях
Дорога ~32,9 км · 55 хв
Разом ~5 год 55 хв
19 жовтня 2026 р.

Зупинки маршруту

1
Sera Gölü

Озеро Сера.

~1 год тут
Yıldızlı, Akçaabat / Trabzon

Озеро Сера найкраще відвідувати рано вранці, коли спокійні води ще не порушені вітром, і воно демонструє всю свою красу. Як підкреслює "Інвентар культурної спадщини Чорноморського регіону", головна привабливість цього озера – це відображення навколишніх дерев у спокійній воді. Після того, як ви припаркуєте автомобіль, спочатку зупиніться біля берега та огляньте обидва схили долини. Цей огляд важливий для розуміння того, як утворилося озеро. Згідно з джерелами, у лютому 1950 року, після сильних дощів, великі масиви гірських порід обвалилися зі схилів долини Деречік, заблокувавши дно долини та перекривши русло річки Сера. Згідно з даними, наведеними на Вікіпедії, об'єм обвалених порід становив близько п'ятнадцяти мільйонів кубічних метрів, і озеро набуло своєї поточної форми за вісімнадцять днів. У історичних джерелах дата трохи відрізняється: Управління культури та туризму провінції вказує 20 лютого, а інші джерела – 21 лютого. Зазначається, що сліди обвалу все ще можна побачити на схилах; варто уважно оглянути круті, відкриті стіни. Назва озера походить від старої назви селища Йилдизли, де воно розташоване – Сера. Пройдіть пішохідною доріжкою, що тягнеться вздовж берега, і вирушайте вглиб долини. Спочатку озеро було приблизно чотири кілометри завдовжки, але з часом, коли дамба руйнувалася, рівень води зменшився. Сьогодні, згідно з даними Управління культури та туризму провінції, ширина озера становить від ста п'ятдесяти до двохсот метрів. Під час прогулянки звертайте увагу на колір води та відкладення на березі, оскільки з 1990 року, після великих зсувів, ґрунт, що надходить з річки, поступово заповнює озеро. Тому не заходьте у воду з берега; на Вікіпедії зазначено, що накопичений ґрунт на дні озера ускладнює вихід тим, хто впав у воду, і може призвести до загибелі. В озері живуть коропи, в'юни та річкові риби, а також прісноводні раки, яких було завезено пізніше. У 2005 році територія була оголошена природним заповідником, а в 2010 році – природним парком. Згідно з даними Вікіпедії, приблизно в трьохстах метрах нижче рівня озера розташована невелика гідроелектростанція. У межах природного парку можна проводити одноденні екскурсії, піші прогулянки та велосипедні поїздки. Найкращі місця для фотографій – це ті, де відображення з'єднується з лісистим схилом на вузькому кінці озера. У туманний ранок верх

Озеро Сера розташоване на заході провінції Трабзон, у межах району Акчаабат, у долині між селами Йилдизли та Дереджік. Воно є природним водосховищем, утвореним внаслідок зсуву. Назва озера походить від старої назви села Йилдизли – Сера. Відділ культури та туризму провінції зазначає, що озеро розташоване приблизно за кілометр від берега, а відстань до центру міста становить близько десяти кілометрів. Така близькість робить озеро Сера зручним місцем для одноденної поїздки з Трабзону. Історія озера, свідком якої стали багато поколінь, досі жива в пам'яті місцевих жителів. У лютому 1950 року, після сильних дощів, з схилу долини Дереджік відірвалася велика маса ґрунту та каміння, яка заблокувала дно долини. Більшість історичних джерел вказують на 21 лютого, а відділ культури та туризму – на 20 лютого. Згідно з інформацією з Вікіпедії, об'єм відірваної маси склав близько 650 метрів у довжину та 15 мільйонів кубічних метрів. Після того, як потік річки Сера був перекритий, за ним почала накопичуватися вода, і озеро набуло своєї поточної форми приблизно за 18 днів. Місцеві жителі стали свідками народження озера. Спочатку озеро простягалося на кілька кілометрів вздовж долини. З часом вода розмивала ґрунтовий бар'єр, і площа озера зменшилася. Відділ культури та туризму також відзначає поступове зменшення площі водного дзеркала. Ширина озера, за даними цього відділу, становить від 150 до 200 метрів. Великі зсуви, які вразили Східний Чорноморський регіон у 1990 році, також призвели до значних змін в озері. Ґрунт, що зносився з верхніх частин долини, почав накопичуватися на дні озера. Згідно з інформацією з Вікіпедії, сучасна довжина озера становить близько 1200 метрів, ширина – 250 метрів, а максимальна глибина – 20 метрів. Через те, що наносні матеріали та мул, що зносяться з верхньої частини долини, періодично забруднюють озеро, були побудовані дамби у верхній частині, і проводяться роботи з відновлення. Наприклад, після сильних дощів у серпні 2018 року поверхня озера була завалена деревами та сміттям, що було змито повенями, і для прибирання були залучені спеціалізовані машини. У 2005 році озеро та прилеглі території були оголошені природним заповідником, а в 2010 році – природним парком. На схилах навколо озера, які є потенційно небезпечними, замість бетонних стін були побудовані стіни з геосинтетичних матеріалів, а поверх Найкраще освітлення для фотографій зазвичай буває рано вранці та пізно вдень, коли вітер стихає, і відображення схилів у воді стає найбільш чітким. Пори року змінюють вигляд озера. Весною та влітку схили набувають насиченого зеленого кольору, восени у воду відбиваються жовті та червоні відтінки дерев, а взимку, у снігові дні, долина набуває зовсім іншого вигляду. Тим, хто хоче побачити чисте озеро, варто відвідати його в періоди, коли кілька днів поспіль стоїть суха погода, оскільки після дощів вода може ставати мутною. До озера Сера можна дістатися з Трабзону, з'їхавши з узбережжя в напрямку Акчаабату та заїхавши у долину. Оскільки воно розташоване неподалік від центру міста, туди можна швидко дістатися на таксі. На березі озера є заклади харчування та місця для відпочинку. Інформацію про оренду човнів та графік роботи закладів варто уточнювати на місці, оскільки вони можуть змінюватися в залежності від сезону. Легко поєднати прогулянку на озері з відвідуванням історичних будинків в районі Ортамахалле в Акчаабаті або з поїздкою на вищий рівень, до плато Хıdırнебі.
Переглянути місцеПрокласти маршрут
2
Hıdırnebi Yaylası

Хıdırнебі, гірська місцевість.

~1 год 30 хв тут
Akçaabat / Trabzon

Ось переклад турецького тексту українською мовою:

За словами Управління культури та туризму провінції: від дванадцятого кілометра дороги між Акчаабатом і Дюзкьой поверніть на захід і підніміться приблизно на десять кілометрів, щоб дістатися до плато. Офіційні джерела зазначають, що дорога відкрита для проїзду влітку та взимку, але в туманні дні слід їхати повільно. Під час підйому ви помітите, як змінюється ліс, а долини залишаються внизу. Висота плато вказана по-різному в різних джерелах: на Вікіпедії та в інформації з Акчаабата вказано 1600 метрів, а Управління культури та туризму провінції називає вищу цифру. Незалежно від того, яку цифру ви візьмете, ви відчуєте, що повітря тут значно прохолодніше, ніж на узбережжі. Спочатку прогуляйтеся між будинками на плато. Значна частина дерев'яних будинків тут була побудована відповідно до місцевої архітектури в рамках проекту "Yayla Kent", який розпочався у 1998 році. Управління культури та туризму провінції зазначає, що цей проект був створений, щоб стати зразком гармонійного поєднання з природою. Потім підніміться на пагорб Хıdırнебі, оскільки, за спільною думкою джерел, звідси відкривається чудовий вид. У ясну погоду звідси можна побачити Акчаабат, навколишні села та блакить Чорного моря. У похмуру погоду картина змінюється, і хмари розливаються під ногами, як море. Якщо ви хочете побачити "море хмар", слід чекати днів, коли тепле повітря поєднується з низькими хмарами. На вершині може бути сильний вітер, тому візьміть з собою вітрозахисний одяг. Також відвідайте рівнину, де проводяться фестивалі. Місцеві жителі називають цю ділянку "Dernek Çimeni" або "Argolos Çimeni". Згідно з інформацією з Акчаабата, фестиваль, який починається приблизно в середині липня, завершується 20 липня, а заходи останнього дня називаються "Orak Yedisi". Під час фестивалю на території розгортається ярмарок, а також утворюються хороводні кола під акомпанемент кеманджі та барабанів. Якщо ви приїдете в липні, на території буде багато людей, тому припаркуйте автомобіль у місці, яке вказують працівники. Ті, хто приїжджає восени, побачать жовте та червоне листя в нижніх частинах, а на вершинах – туман. Управління культури та туризму провінції також зазначає, що в лісі можна побачити диких тварин, таких як вовки, лисиці та шакали. Якщо ви хочете побачити тварин, почекайте тихо біля краю лісу і не годуйте їх. Управління культури та туризму провінції повідомляє, що на плато завер

Хıdırнебі Яйласа – це гірське поселення, розташоване в районі Акчаабат, у долині Метінкале, і відоме як одне з найближчих до центру міста Трабзону місць відпочинку в горах. Висота над рівнем моря, згідно з джерелами, становить приблизно 1600 метрів; Управління культури та туризму провінції вказує 1650 метрів для цього місця відпочинку, а для сусіднього Кuruçam – 1742 метри. У пресі відстань до центру міста становить від 35 до 40 кілометрів, а до центру району Акчаабат – 29 кілометрів. Місцеві жителі називають зону відпочинку "Дернек Чімені" або "Арголос Чімені". Цей район відпочинку відображає всі аспекти культури гірських районів Чорноморського регіону. Протягом століть сім'ї виводили худобу вгору влітку, використовували пасовища тут і обмінювали свої продукти. Згідно з інформацією з Вікіпедії, початок щорічних фестивалів невідомий, але вважається, що вони припадають на час, коли пастухи, що спускаються з гір, продають свою продукцію, а місцеві жителі приїжджають, щоб її придбати. Сьогодні цей район є місцем зустрічей, де зберігаються традиції, а також популярним місцем для любителів природи. Найвідомішою подією в Хıdırнебі є літній фестиваль, який проходить у липні. Дати фестивалю різняться в різних джерелах: Управління культури та туризму провінції згадує про фестиваль, який триває три дні і починається 20 липня, тоді як у пресі вказується, що фестиваль починається 13 липня і закінчується 20 липня. Останніми роками фестиваль часто пов'язують з міжнародним музичним та народним фестивалем Акчаабату. Під час фестивалю на лузі встановлюються намети, відкривається ринок, де продаються місцеві продукти, і формуються великі хоронові кола під музику кемена, барабанів та зурни. Місцеві жителі називають останні дні фестивалю "Дернек Алтисы", "Дернек Єдісы" та "Орак Єдісы". Для тих, хто любить натовп, ці дні – найкращий час для відвідування цього місця, тоді як для тих, хто шукає тиші, краще відвідати його в інші тижні. Символом Хıdırнебі є пагорб Хıdırнебі та скелі. Фестивальна зона розташована за цими скелями, а пагорб, як природна оглядова тераса, оглядає навколишні території. У ясну погоду звідси можна побачити села Акчаабату, місто та блакитну поверхню Чорного моря. У хмарні дні пейзаж змінюється: хмари заповнюють долини, і людина, що дивиться вниз з гір, бачить море хмар під ногами. Цей вид є одним з най У 1998 році розпочався проєкт "Yayla-Kent", в рамках якого, під керівництвом губернатора Трабзону, були побудовані дерев'яні будиночки, що відповідають місцевій архітектурі. Сьогодні на цій місцевості є будинки типу готелю, а також місця, де можна задовольнити повсякденні потреби. Розташування дерев'яних будинків, розкиданих по території, є частиною концепції, яка прагне перенести зв'язок між будинками в горах Чорного моря та природою до нових споруд. До місцевості можна дістатися, повернувши з 12-го кілометра дороги Акджаабат-Дюзкьой у західному напрямку. Хоча джерела стверджують, що дорога відкрита цілий рік, перед поїздкою взимку обов'язково уточніть стан дороги. Оскільки прямий громадський транспорт обмежений, найзручніший спосіб дістатися туди – на власному автомобілі або в рамках екскурсії. Через висоту, навіть влітку ввечері може бути прохолодно, тому варто взяти з собою теплий одяг. Щоб дізнатися актуальний розклад заходів, зверніться до організації, яка їх проводить, оскільки дати святкунь оголошуються щороку.
Переглянути місцеПрокласти маршрут
3
Çal Mağarası

Печера Чали.

~1 год 15 хв тут
Çal Mahallesi, Düzköy / Trabzon

Щоб дістатися до печери Чаль, дотримуйтесь вказівок, наданих місцевим управлінням культури та туризму: перед тим, як заїхати в район Дюздкей, поверніть праворуч і проїдьте через село Чаль, щоб дістатися до печери. Вхід до печери розташований безпосередньо біля річки Кулак, на початку дороги, що веде з Чаля до Чаїрбаги. Після того, як ви припаркуєте автомобіль, перш ніж увійти, подивіться вгору, оскільки на вершині пагорба над печерою знаходиться історична фортеця. Перед входом одягніть куртку і покладіть телефон у кишеню, оскільки всередині печери прохолодніше та вологіше, ніж зовні. Печера Чаль – це, по суті, підземний канал, через який протікає невеликий потік води. За даними агентства AA, глибина цього потоку може досягати півтора метра у дощовий період, а влітку зменшується до двадцяти п'яти сантиметрів. Тому, якщо ви приїдете навесні, ви почуєте більш сильний звук води та відчуєте її потік. Після входу ви пройдете перші двісті метрів єдиним коридором, звертаючи увагу на постійно змінюється висоту стелі. Згідно з інформацією місцевого управління культури та туризму, сталактити та сталагміти починають з'являтися після перших ста п'ятдесяти метрів. Приблизно через двісті метрів коридор розгалужується, і ми рекомендуємо спочатку повернути праворуч. Відстань, яку можна пройти праворуч, становить близько чотирьохсот метрів, і приблизно на шістдесятому метрі ви побачите невелике озеро та водоспад. Зупиніться перед водоспадом і послухайте, як вода вдаряється об скелі; це одне з найвражаючих місць у печері. Потім поверніться до розгалуження і пройдіть приблизно сто п'ятдесят метрів лівим коридором. У кімнаті в кінці цього коридору є шахта, через яку протікає вода, що надходить з поверхні. Агентство AA також повідомляє, що в цій частині печери є овальні заглиблення, наповнені водою, утворені внаслідок вимивання та обвалів у вапнякових породах. Оскільки в печері є зв'язки з поверхнею через ці воронки, ви відчуваєте легкий потік повітря, і, за словами експертів, це створює відчуття, ніби ви перебуваєте не під землею, а в долині. За даними Вікіпедії, печера утворилася приблизно вісім мільйонів років тому в два етапи: спочатку підземні води розчиняли вапняк, а потім відбулося підняття місцевості. На сьогоднішній день було досліджено вісім кілометрів печери, але для відвідувачів відкрита лише приблизно один кілометр. Не відходьте від дерев'яних і металевих доріжок, не торкайтеся до утворень і використовуйте спалах камери помірно

Печера Чаль розташована у районі Дюзкьой провінції Трабзон, у межах села Чаль. Це довга карстова печера, утворена річкою, що тече під землею. Управління культури та туризму провінції Трабзон вказує, що печера знаходиться приблизно в п'яти кілометрах на південний захід від Дюзкьоя, на висоті 1050 метрів над рівнем моря. Вікіпедія вказує на відстань до району – 11 кілометрів, а висота, згідно з різними джерелами, коливається від 1050 до 1116 метрів. Відстань від центру міста становить трохи більше п'ятдесяти кілометрів. Печеру відкрили місцеві жителі, а не в результаті наукових досліджень. Про це розповідає професор геології Каракентського технічного університету Осман Бекташ в інтерв'ю телеканалу TRT Haber. Згодом, група з того ж університету провела дослідження в печері, після чого адміністрація провінції Трабзон облаштувала дерев'яні доріжки та встановила освітлення. Згідно з інформацією агентства Anadolu Ajansı, печера була відкрита для відвідування у 2003 році після цих робіт. За даними TRT Haber, пізніше управління печерою було передано муніципалітету Трабзона, який розпочав роботи з відновлення доріжок з використанням стійких матеріалів. Утворення печери почалося з вапняку. Згідно з інформацією на Вікіпедії, вода, що просочувалася з поверхні, розчинила вапняк, а тріщини в скелі розширилися, утворивши підземний канал. Під час регіонального підняття земної кори, потік води зупинився, і в місцях, де раніше просочувалася вода, почали рости сталактити та сталагміти. Вважається, що формування печери тривало близько восьми мільйонів років. На сторінці Міністерства культури та туризму, присвяченій Трабзону, печера коротко описується як підземний водний канал. Відвідувачі мають можливість пройти лише невелику частину печери. Згідно з інформацією агентства Anadolu Ajansı, на сьогодні вдалося дослідити ділянку довжиною до восьми кілометрів, але лише близько одного кілометра обладнано пішохідними доріжками та освітленням. Управління печерою повідомило в тому ж репортажі, що їхні співробітники, використовуючи ліхтарики, пройшли вісім кілометрів, і що в закритій частині печери знаходяться озера, водоспади та кажани. На сторінці Міністерства зазначено, що печеру "також вважають однією з найдовших у світі", але це місцеве визначення, і її реальна довжина досі невідома. Всередині печери шлях швидко розгалужується. Приблизно через 200 метрів від входу печера ділиться на дві гілки: ліва гілка має довжину близько 150 метрів, а ділянка правої У печері відчувається приємна циркуляція повітря, оскільки тріщини та улоговини в стелі забезпечують зв'язок з зовнішнім світом; як повідомляє агенція Anadolu, це створює відчуття прогулянки долиною під землею. Глибина струмка, що протікає всередині, змінюється залежно від сезону: у дощовий період вона може досягати півтора метра, а влітку зменшується до двадцяти п'яти сантиметрів. Сухе повітря біля входу замінюється вологою, що створюється струмком, тому навіть влітку рекомендується одягати легкий одяг. У пресі повідомлялося, що в дні, коли рівень води значно піднімається, вхід до печери тимчасово закривається. Якщо ви плануєте відвідування під час дощової погоди, заздалегідь уточніть поточну ситуацію. Безпосередньо над печерою, на пагорбі з видом на околиці, розташовані руїни невеликої фортеці, про яку згадується як на сайті міністерства, так і в пресі. Поруч із входом знаходяться основні зручності, такі як зона відпочинку та кафе. Печера відкрита протягом усього року; для отримання інформації про дні відвідування, час роботи та вартість квитків, зверніться до адміністрації печери та до представників влади в Дюздкьой. Дерев'яні та металеві пішохідні доріжки можуть бути слизькими, тому для цієї екскурсії необхідне взуття з неслизькою підошвою. Дістатися до печери можна автомобілем, але громадський транспорт туди не ходить. Згідно з інформацією на сайті міністерства, до печери можна дістатися, проїхавши асфальтовою дорогою, що відходить праворуч від Дюздкьоя, через селище Чаль. Під час цієї ж поїздки можна відвідати високогір'я Дюздкьоя та природний парк Кадиралак у місті Тонья, що знаходиться на заході. Для тих, хто приїжджає з узбережжя, з міста Акчаабат, озером Сера та високогір'ям Хıdırнебі є природним початком цієї гірської дороги.
Переглянути місцеПрокласти маршрут
4
Kadıralak Tabiat Parkı

Природний парк Кадиралак.

~1 год 15 хв тут
Kadıralak Yaylası yol ayrımı, Tonya / Trabzon

Останньою точкою нашого маршруту є природний парк Кадіралак, розташований безпосередньо біля району Тонья. Згідно з Вікіпедією, парк знаходиться приблизно за два кілометри від центру району Тонья, на висоті 1480 метрів над рівнем моря, і межує з плато Кадіралак, що має таку ж назву. У новинах вказуються різні показники: 1300 метрів для самого плато та 9 кілометрів до району; обидва показники стосуються різних частин однієї й тієї ж території. Площа парку становить близько 3500 гектарів, і він є 223-м природним парком у Туреччині. Вікіпедія також зазначає, що на сході парку розташовані високоякісні та сталі зони охорони, тобто навколишні луки є частиною охоронюваної території. Після того, як ви припаркуєте автомобіль, спочатку прогуляйтеся вздовж луки, щоб оцінити краєвид у цілому. Плато оточене лісами ялиці, сосни та модрини, а в центрі луки розташовані дерев'яні будинки, побудовані на кам'яному фундаменті. Те, що робить Кадіралак відомим, – це блакитні квіти "зірка", які розпускаються навесні; їх наукова назва – Scilla bifolia, і вони забарвлюють луг у фіолетовий колір. Тому місцеві жителі також називають це місце "фіолетовим плато". Згідно з новинами, квіти зазвичай розпускаються у квітні і можуть бути видимими протягом приблизно двох тижнів. Однак час цвітіння залежить від зими: після суворої зими квіти розпускаються пізніше, а в теплий рік – ще до квітня. Блакитна "зірка" є рослиною, охорону якої Туреччина зобов'язана забезпечувати згідно з Бернською конвенцією. Згідно з повідомленням TGRT, один рік відвідувачі, роблячи фотографії, наступали на квіти, що призвело до швидкого зникнення килима квітів. Тому, під час цвітіння, не заходьте на луг, дотримуйтесь стежок і робіть фотографії з дороги. Після того, як квіти зів'януть, на плато з'являються жовті квіти, і, як пишуть, це місце також називають "жовтим плато". На початку літа ви можете здійснити коротку прогулянку лісовими дорогами, що проходять вздовж луки, і знайти тихе місце для спостереження за птахами та рослинами. Енциклопедія Küre зазначає, що на плато не проводяться масштабні заходи, тому це набагато спокійніше місце, ніж Хıdırnebi. Восени місцевість набуває зовсім іншого вигляду, покриваючись жовтим листям і густим туманом. Енциклопедія Küre також повідомляє, що на плато немає місць для проживання, а можливості для харчування обмежені

Природний парк Кадиралак розташований у районі Тонья провінції Трабзон, який не має виходу до моря. Він є охоронною зоною, що включає ліс і альпійські луки, названу на честь розташованої поруч високої місцевості Кадиралак. Відділення Міністерства сільського господарства та лісового господарства №12 вказує, що парк розташований приблизно за два кілометри на схід від центру району Тонья. До парку можна дістатися з дороги, що з'єднує Тонья та Вакфикбир, від роз'їзду до альпійської місцевості Кадиралак, що знаходиться приблизно за шістсот метрів на північ від центру району. За даними Вікіпедії, висота парку становить 1480 метрів, а відстань до міста Трабзон – 68 кілометрів. Управлінням парку займається Генеральне управління охорони природи та національних парків. Згідно з інформацією Вікіпедії, Тонья знаходиться в переходній зоні між кліматом Чорного моря та континентальним кліматом; волога, що надходить з моря, конденсується в лісах на схилах, утворюючи туман. Історія охорони цієї території відносно нова. Згідно з оголошенням губернатора провінції Трабзон, альпійська місцевість Кадиралак була оголошена 223-м природним парком Туреччини підписами міністра лісового господарства того часу. У Вікіпедії цей парк згадується серед охоронних територій, створених у 2017 році. Згідно з актуальною інформацією регіонального управління, площа охоронної території становить 363,80 гектарів; на схід від парку розташовані також зони спеціального та сталого природоохоронного значення. Оскільки в різних джерелах вказані різні площі, правильним є використання даних, наданих регіональним управлінням. Основною частиною парку є ліс. Регіональне управління описує цю територію як типовий приклад лісів змішаного типу східного Чорноморського регіону; домінують хвойні (ель) та листяні (бук та ліщина) дерева. Серед них також ростуть дуб, горіх, клен, каштан, липа, лісові троянди, ліщина та слива, утворюючи змішані насадження. На північних, південних та східних межах території розташовані скелясті ділянки. Під час розробки плану розвитку було зафіксовано 311 видів рослин, а також 111 видів хребетних тварин, включаючи амфібій, рептилій, птахів та ссавців. Те, що відрізняє Кадиралак від інших альпійських місцевостей Чорного моря, – це весняні квіти. Згідно з інформацією регіонального управління, на відкритих ділянках лісу та на альпійських луках росте Scilla bifolia, яку місцеві жителі називають "блакитною зіркою" або "лісовою пролескою". У репортажі CNN Türk зазначено, що ця рослина Район Тонья влітку часто буває вкритий туманом, тому для відвідування варто скласти гнучкий план, щоб зловити сонячний день. Збір квітів у цьому районі заборонений, рослини повинні залишатися на місці. Доступ до району здійснюється автомобільним транспортом через центр району Тонья, а до парку можна дістатися за короткий проїзд. За інформацією регіонального управління, найближчий аеропорт – аеропорт Трабзону, розташований приблизно за 71 кілометр. Щоб дізнатися про умови відвідування парку та можливі заходи, слідкуйте за оголошеннями Управління охорони природи та національних парків, 12-й регіон. Якщо поєднати відвідування цього парку з відвідуванням печери Чаль у районі Дюзкей на сході, можна завершити маршрут гірською дорогою в західній частині Трабзону.
Переглянути місцеПрокласти маршрут

Карта маршруту

Інформація про маршрут
МістоAkçaabat, Trabzon
ТипРозкладки
Зупинка4
Дата19 жовтня 2026 р.
Radar TürkiyeАвторRadar TürkiyeПочати маршрут