Околиці озера Бейшехір: від джерела Хіттів до палацу Сельджуків.

Ви підходите до мечеті Ешрефоглу з головної вулиці міста, і її фасад, зрізаний під кутом сорок п'ять градусів, зустрічає вас. У "Ісламській енциклопедії" (TDV) зазначено, що цей фасад був побудований таким чином, щоб відповідати головній дорозі міста. Перед тим, як увійти, зробіть кілька кроків назад, щоб оглянути фасад. Передній стіна виконана з обробленого каменю, а інші стіни – з необробленого каменю. Уздовж верхньої частини стіни, зліва від порталу, розташовані декоративні решітки. Декоративне оформлення порталу схоже на оформлення воріт медресе Гьокмедресе та Чіфте Мінарелі в Сівасі. Зверніть увагу на нішу у формі гострого арку, розташовану біля основи мінарету, оскільки резервуар для води в цьому фонтанчику утворений старовинною саркофагом. Увійшовши, ви потрапляєте в проміжний простір, облицьований смальтовою плиткою кольорів лазурі та фіолетового. Другі двері, що ведуть до головного залу, облицьовані глазурованою цеглою та мозаїчною плиткою, і, за даними енциклопедії, це єдиний приклад такого оформлення в турецькому мистецтві смальти. Дотримуйтесь правил відвідування: заходьте в проміжки між молитвами, знімайте взуття і зберігайте тишу всередині. Увійшовши до залу, не поспішайте, дайте очам звикнути до приглушеного освітлення. Потолок, зроблений з дерева, підтримується сорок вісьмома дерев'яними колонами, розташованими у шість рядів. Капітелі колон прикрашені мукарсами, а консолі та балки – різьбленням; частина цих фарбувань з часом зникла. Центральний простір ширший і вищий, ніж інші, а верхня частина чотирьох центральних колон відкрита. На порталі під цим відкриттям, як розповідає "Культурний портал", взимку накопичувався сніг, який скидали в центральний басейн, що запобігало розтріскуванню колон через вологу. У 1965 році цей простір був засклений, і він втратив свою функцію. Потім підійдіть до ніші для молитви, облицьованої мозаїчною плиткою, розташованої внизу залу; вона має ширину 4,58 метра і висоту 6,17 метра. Муніципалітет Бейшехір вважає її найбільшою серед усіх смальтових ніш для молитви в регіоні Конья. Домінуючий колір – лазур, а в енциклопедії зазначено, що мотиви під мукарсами дуже схожі на мотиви на куполі медресе Каратай у Кон'ї. Біля неї розташований мінбар, зроблений з горіхового дерева, виготовлений за технікою кундека

Міст, розташований біля виходу з озера, є першою спорудою, яку ви бачите, коли підходите до води. Муніципалітет Бейшехір зазначає, що міст був побудований між 1908 і 1914 роками як частина системи регулювання водного потоку. Він має довжину 40,70 метра і ширину 6,35 метра, складається з п'ятнадцяти прольотів, що спираються на чотирнадцять опор. Муніципалітет називає його першим ірригаційним проєктом, заснованим Османською імперією, і вважає його одним із символів міста. Прогуляйтеся мостом, спокійно розглядаючи краєвиди в обох напрямках. З одного боку – відкрита вода озера та далекі гори, з іншого – річка Чаршемба, яка веде воду з озера на південний схід. Вікіпедія зазначає, що ця річка є єдиним виходом з озера, і що поблизу було побудовано велику дамбу для зрошення рівнин Конья. Далі пройдіть кілька сотень метрів уздовж берега, до місця, де починаються очерети. Районне управління Бейшехір повідомляє, що береги озера мілке, а найглибша точка досягає десяти метрів. Площа озера становить 651 квадратний кілометр, довжина – 45 кілометрів, а найширша точка – 25 кілометрів. Цей мілкий і великий водний простір протягом століть визначає життя містечка, розташованого на березі. Районне управління перераховує риби, що мешкають в озері, зокрема коропа, окуня, судака, щуку та коропа-сазана. Якщо у вас є бінокль, візьміть його з собою, оскільки озеро є важливим місцем для спостереження за птахами. Згідно з інформацією муніципалітету, у вересні та жовтні утворюються великі групи качок, чироків, плисок, куликів, лелек та чайок, що налічують десятки тисяч особин. Наприкінці жовтня, з прильотом журавлів та гусей, загальна кількість птахів в озері перевищує п'ятдесят тисяч. Також повідомляється, що на островах озера були виявлені перші відомі місця гніздування рожевого пелікана. Спробуйте розпізнати острови, які ви бачите на горизонті; муніципалітет налічує тридцять три острови різного розміру, причому більшість великих островів розташовані на заході. Найбільший з них – острів Мада, на якому є село. Острів Ігделі, відомий своїми бухтами з червоним піском, є найбільш популярним з туристичної точки зору. На острові Хаджі Акїф знаходиться печера довжиною сто метрів з сталактитами та сталагмітами. Територія навколо озера була оголошена національним парком 20 лютого 1993 року, а районне управління вказує, що площа національного парку становить 88 75

Ефлатунпınar розташований за двадцять два кілометри від міста Бейшехір, поблизу села Садіхаджі. Коли ви приїжджаєте на місце, спочатку зверніть увагу на басейн, оскільки вода є ключем до розуміння цього монумента. За даними порталу "Kültür Portalı", структура складається з великого басейну, побудованого на природному джерелі, і горизонтальних каналів, що подають воду в басейн. На сайті "Hittite Monuments" басейн описується як прямокутна ділянка розміром приблизно 34 на 30 метрів. Згідно з джерелами, монумент датується кінцем XIII століття до нашої ери і, ймовірно, належить епосі Великого Царя IV Тутхалії. Потім перейдіть навпроти високої рельєфної стіни на північній стороні басейну і деякий час спостерігайте за нею здалеку. Стіна не вирізана з природної породи, а складається з ретельно підібраних блоків андентиту, з'єднаних між собою. "Kültür Portalı" зазначає, що саме ця унікальна кам'яробоча техніка та організація рельєфів відрізняють цей монумент від інших пам'яток хетської цивілізації. У центрі розташовані дві великі фігури, над кожною з яких знаходиться сонячний диск. Навколо цих фігур знаходяться десять істот, що підтримують сонячні диски, а зверху – великий сонячний диск. Внизу розташовані п'ять фігур гір, з яких у трьох у центрі є отвори, з яких витікає вода. Згідно з інтерпретацією цього місця, ця композиція створює сцену між небом і землею. Розміри рельєфної поверхні в різних джерелах подаються по-різному; на сайті "Hittite Monuments" вона описується як приблизно 7 на 7 метрів, включаючи фігури внизу. Потім пройдіться навколо басейну і пошукайте невеликі фігури, вбудовані в стіни. З правого та лівого боків головного фасаду розташовані по дві фігури, а на південній стіні, біля басейну, – ще одна фігура. На півдні басейну знаходиться триптих із зображенням бика, який, ймовірно, був переміщений з місця. Цей фрагмент був використаний як заповнювач у стіні дамби, збудованої в римський період. Кілька метрів позаду рельєфної стіни на скелі можна побачити сліди дуже зношеного зображення лева. Майте на увазі, що на території не знайдено жодних написів, а датування базується на порівнянні з іншими пам'ятками в цьому регіоні. У 1996-2002 роках на території проводилися рятувальні розкопки, а в 2011-2012 роках – благоустрій, реставрація та встановлення огорожі. У 2014 році монумент був

Щоб дістатися до Кубадабада, потрібно з'їхати з дороги, що веде з Бейшехіра в напрямку Іспарати, і проїхати приблизно п'ять кілометрів. Згідно з інформацією на Вікіпедіі, цей район розташований на південно-західному березі озера, поблизу села Гьольяка, на скелястому півострові біля підніжжя гір Анамас. За інформацією культурного порталу, султан I Алаеддін Кейкубад, подорожуючи з Кайсері до Анталії, був вражений красою околиць озера і наказав побудувати тут палац. За даними Ісламської енциклопедії, будівництво палацу було здійснено в період з 1226 по 1236 рік під керівництвом Еміра Садеддіна Кьопека, який був архітектором і художником. Сельджуцький історик Ібн Бібі розповідає, що сам султан зробив ескіз і визначив розташування кімнат.

Прибувши на місце, спочатку підніміться на високу точку півострова, щоб оглянути загальну структуру. Згідно з енциклопедією, територія палацу займає велику площу, близько восьми гектарів, з яких одна частина розташована на березі, а інша – на невеликому острові навпроти. Берегова частина займає площу 5200 квадратних метрів, а частина на острові – 3000 квадратних метрів, і її називають "Дівчиною фортецею". Потім знайдіть дві основні споруди, що знаходяться на території, обмеженій низькою стіною: Великий палац і Малий палац. Великий палац має розміри приблизно 50 на 25 метрів, а перед ним розташована широка тераса, що виходить до озера. В енциклопедії згадується про 35-сантиметрову платформу, що відокремлює підлогу іван, де знаходився тронний зал. За словами Ібн Бібі, тронний зал виходив у зал прийомів, і під час церемоній можна було завісити його завісою, щоб відокремити султана від натовпу. Археологічні розкопки виявили сліди великого парку, а також такі об'єкти, як приміщення для човнів, гаммак, пекарня, кухня, склад і казарма для солдатів. Зверніть увагу на товсті, масивні фундаменти, оскільки, за даними енциклопедії, основні житлові поверхи з вікнами, що виходять на озеро, розташовані над ними. Залишки каналів, покритих плоскими цеглинами, свідчать про наявність каналізаційної системи в будівлях. Вперше ідентифікував руїни як Кубадабад у 1949 році директор музею в Коньї, Зекі Орал. Перші наукові розкопки були проведені в 1965 і 1966 роках Катаріною Отто-Дорн, а з 1980 року