
Один день у Сірті, у долині Гардан.
Увійдіть, щоб вподобати й оцінити
Цей маршрут починається в місті Сірт, від місця, де закінчується залізниця, і веде до природи, пропонуючи одноденну подорож. Перша зупинка – залізнична станція Курталан. Згідно зі сторінкою адміністрації району Сірт, Курталан раніше називався Гарзан і був районом; коли залізниця в 1944 році досягла села Місріч, районний центр був перенесений туди. На сторінці адміністрації Курталана зазначено, що перший рейс потяга "Курталан" відбувся 29 жовтня 1944 року, і подорож, що починалася в Анкарі, закінчувалася в Курталані. Початок маршруту тут означає завершення подорожі, що почалася з залізниці, і перехід до міста. Друга зупинка – годинникова вежа в Сірті. Згідно з сайтами "Культурний портал" та "Управління культури та туризму провінції", сучасна вежа була побудована приблизно в 1974-1975 роках; вона зроблена з обробленого каменю, має чотири секції та куполоподібну конструкцію. На офіційній сторінці зазначено, що у вежі встановлено годинник віком близько 250 років, який раніше знаходився в мечеті Улу. Вежа – це чудове місце, щоб спостерігати за повсякденним життям міста та підготуватися до наступної частини маршруту. Третя зупинка – мечеть Улу в Сірті. На сайті "Культурний портал" зазначено, що будівництво мечеті було розпочато приблизно в 1129 році, за часів Великої Сельджуцької імперії; згодом вона зазнала реконструкцій та добудов. Основними елементами цієї зупинки є склепінчасті галереї, південна частина з трьома куполами та циліндрична мінарет, прикрашена глазурованою цеглою. Оскільки мечеть є діючим місцем поклоніння, необхідно дотримуватися правил відвідування. Остання зупинка – національний парк "Ботан Ваді". Парк був оголошений 15 серпня 2019 року; він охоплює райони Центр, Тілло та Ерух і, згідно зі сторінкою "Навчання поза школою" Міністерства освіти, має площу близько 120 тисяч акрів і протяжність 29 кілометрів. Причина завершення маршруту в долині проста: залізнична станція, місто та мечеть розповідають про архітектуру та історію людей, а долина забезпечує перехід до природи в кінці дня, і, оскільки це найдовша частина маршруту, її варто залишити наостанок. Маршрут проходить з заходу на схід, а вказані часи є орієнтовними. Приблизно 40 хвилин на залізничну станцію, 30 хвилин на вежу, 45 хвилин на мечеть і 2 години на долину – це заповнить цілий день. Важливо пам'ята Джерела:
- Культурний портал, Велика мечеть Сіірта, https://www.kulturportali.gov.tr/turkiye/siirt/gezilecekyer/ulu-cami399471
- Культурний портал, Годинникова вежа Сіірта, https://www.kulturportali.gov.tr/turkiye/siirt/gezilecekyer/saat-kulesi-
- Управління культури та туризму провінції Сіірт, Годинникова вежа Сіірта, https://siirt.ktb.gov.tr/TR-382520/siirt-saat-kulesi.html
- Адміністрація провінції Сіірт, місто Курталан, https://www.siirt.gov.tr/kurtalan
- Районна адміністрація Курталана, "Курталан Експрес", https://www.kurtalan.gov.tr/kurtalan-ekspresiii
- Міністерство освіти, Навчання поза школою, Національний парк "Ботанська долина", https://okuldisiogrenme.eba.gov.tr/mekan-detay/botan-vadisi-milli-parki-694
- Управління культури та туризму провінції Сіірт, Спортивні заходи для туризму, https://siirt.ktb.gov.tr/TR-56379/turizm-amacli-spor-faaliyetleri.html
Зупинки маршруту

Залізничний вокзал Курталан.
Перша зупинка маршруту – залізнична станція Курталан, і день починається там, де закінчується лінія. Курталан – це район, розташований на західній околиці провінції Сірт; маршрут прямує звідси на схід, спочатку до міста, а потім до долини. Знання історії цього місця робить цю зупинку значущою. Згідно зі сторінкою про цей район на сайті провінційної адміністрації, раніше Курталан був одним із районів провінції Сірт під назвою Гарзан. На тій же сторінці зазначено, що назва населеного пункту кілька разів змінювалася. Зміна назви на Курталан і перенесення місцевості до села Місріч було затверджено законом у 1938 році. Коли залізниця в 1944 році досягла села Місріч, районний центр також був перенесений туди. Тому станція – це не просто будівля на околиці району, а кінцева точка лінії, яка визначає місце розташування центру. На сайті провінційної адміністрації також зазначено, що в районному центрі знаходиться відділення залізниці. На сайті районної адміністрації зазначено, що перший рейс потяга "Курталан" було здійснено 29 жовтня 1944 року. На тій же сторінці розповідається, що подорож починається в Анкарі та закінчується в Курталані. Назва потяга також надихнула музичний гурт, заснований Баршаном Манчо в 1972 році; це невелика культурна деталь, пов'язана з цією зупинкою. Прибувши на станцію, спочатку зупиніться перед будівлею, огляньте її фасад і навколишню територію. Переходячи на платформу, дотримуйтесь вказівок працівників, оскільки це діючий залізничний комплекс. Залишайтеся за межами безпечної зони на платформі і не підходьте до колій. Пройдіть вздовж платформи до кінця лінії і огляньте її. Закінчення колій тут – це основна особливість цієї зупинки, оскільки далі йде автомобільна дорога. Для кращого освітлення виберіть ранні години дня, оскільки в цей час навколо станції зазвичай спокійніше. Під час фотографування намагайтеся не включати в кадр пасажирів і працівників. Як розповідається в джерелах, станція – це транспортна інфраструктура, яка змінила розташування центру району. Знання цієї інформації робить огляд навколишнього середовища більш змістовним, навіть якщо ви проводите тут лише короткий час. Приблизно сорок хвилин буде достатньо для цієї зупинки, щоб оглянути будівлю, платформу та навколишню територію. Після цього перейдіть до центру міста Сірт, перевірте поточну дорожню ситуацію та вирушайте до другої зупинки маршруту – годинниковій вежі.
Джерело: Провінційна адміністрація Сірта та районна адміністрація Курталан.

Сіртська вежа з годинником.
Сіртська годинникова вежа – це місце, де ви потрапляєте в центр міста під час вашого маршруту. Згідно з інформацією з культурного порталу, вежа розташована в центрі Сірта, навпроти будівлі адміністрації провінції. А управління культури та туризму провінції показує вежу на вулиці Хюкумет, поруч зі старою будівлею адміністрації. Обидва описи доповнюють один одного, і вони вказують на те, що місце, яке ви шукаєте, знаходиться в районі вулиці Хюкумет, в центрі міста. Через невідповідність номера будинку на веб-сайті, рекомендується шукати вежу за назвою на карті. Сучасна вежа була побудована приблизно в 1974-1975 роках. Джерела вказують на невелику різницю в році будівництва (1974 або 1975), тому ми наводимо цей діапазон. Вежа збудована з обробленого каменю і стоїть на кам'яному фундаменті. Її корпус складається з чотирьох секцій, розділених декоративними елементами. На кожній стороні розташований циферблат годинника, тому рекомендується обійти вежу, щоб побачити всі чотири циферблати. Зверху знаходиться менша призма, а над нею – купол. Спочатку подивіться на вежу здалеку, щоб оцінити її пропорції, а потім підійдіть ближче, щоб розглянути кам'яну обробку та декоративні елементи. Згідно з джерелами, в 1905 році Алаеддін-паша побудував годинникову вежу на схід від мечеті Улу. Ця стара вежа з часом була зруйнована, тому сучасна вежа – це не та сама споруда, а нова, збудована пізніше. Тому не варто очікувати, що вежа буде розташована безпосередньо поруч з мечеттю Улу. Згідно з інформацією управління культури та туризму провінції, приблизно 250-річний годинник раніше знаходився в мечеті Улу. На тому ж сайті зазначено, що протягом трьох поколінь одна сім'я доглядала та ремонтувала цей годинник. Як зазначено на офіційному сайті, після будівництва вежі годинник був вилучений з мечеті та встановлений у вежі. Таким чином, вежа – це не просто споруда, яка показує час, а пам'ятка, яка зберігає старий годинник міста. Оскільки поблизу розташовані громадські будівлі, такі як будівля адміністрації провінції та стара будівля адміністрації, це місце є адміністративним центром міста. Прогулюючись центром міста, ви можете спостерігати за повсякденним життям. Кам'яна поверхня та декоративні елементи стають більш помітними в післяобідній час, коли сонце світить під кутом. Вулиця Хюкумет може бути завантажена транспортом, тому будьте обережні при переході дороги. Знайдіть зручне місце на тротуарі, щоб відпочити та подивитися на вежу. Тридцяти хвилин, проведених

Мечеть Улу в Сіірті.
Третя зупинка – мечеть Сіірт Улу. Це найстаріша з чотирьох споруд на цьому маршруті. Згідно з інформацією з порталу "Культура", мечеть розташована в центрі Сіірта і належить Генеральному управлінню вакуфів. У джерелі зазначено, що будівля була зведена як мечеть одним з емірів Великої Сельджуцької імперії в 1129 році. Враховуючи реставрації та добудови, здійснені в різні епохи, ми з обережністю датуємо її приблизно 1129 роком. На зовнішніх стінах помітні сліди реставрацій та добудов різних періодів. Спочатку прогуляйтеся навколо будівлі, щоб помітити ці відмінності. У мечеть вхід здійснюється через двері в центрі північної стіни. Північна частина складається з двох секцій, кожна з яких покрита склепінням. У південній частині розташовані три простори, що примикають один до одного, кожен з яких увінчаний куполом. Центральний купол більший і вищий за інші. Купольні простори з'єднані арочними переходами. У кожному купольному просторі, у напрямку до мекки, розташований міхраб. Мінарет має циліндричний корпус, що звужується вгору, і стоїть на квадратній основі. Він побудований з цегли, використовуючи техніку, яка широко використовувалася в Ірані та Середній Азії. Зверніть увагу на декоративні елементи, виготовлені з гіпсу (так званий "кас"), а також на геометричні візерунки, виконані з глазурованої цегли. "Кас" є важливим матеріалом у традиціях будівництва Сіірта, тому мінарет є своєрідним міні-словником архітектурних елементів цього регіону. Міхраб, що датується 13-м століттям, зараз експонується в Етнографічному музеї Анкари, тому ви не знайдете його в мечеті. Щодо відвідування: перед входом зніміть взуття. Одягніться скромно, прикриваючи плечі та коліна. Під час молитов будьте тихими, не пересувайтеся перед молячими та не фотографуйте їх. Якщо можливо, відвідайте мечеть у позамолитовний час; для уточнення розкладу зверніться до співробітників. Фотографуйте лише ззовні, зосереджуючись на фасаді та мінареті, і не включайте в кадр людей. Умови відвідування можуть змінюватися, тому для отримання актуальної інформації зверніться до місцевих установ. Варто згадати, що старий годинник, про який розповідалося на попередній зупинці, колись знаходився в цій мечеті, що створює зв'язок між двома точками маршруту. Рекомендується виділити на цю зупинку сорок п'ять хвилин. Після цього поверніться до автомобіля та вирушайте до останньої точки маршруту – долини Ботан.
Джерело: Культура Портал.

Національний парк "Долина Ботані".
Останній пункт маршруту – це перехід від міста до природи, і це найтриваліша частина маршруту. Національний парк "Ботан" був оголошений 15 серпня 2019 року. Парк охоплює райони Центр, Тілло та Ерух. Згідно зі сторінкою "Навчання поза школою" Міністерства національної освіти, площа парку становить приблизно 120 тисяч гектарів, а протяжність маршруту – 29 кілометрів. Слід зазначити, що ці показники є приблизними, оскільки джерела можуть наводити різні дані. Згідно з інформацією, наданою Управлінням культури та туризму провінції Сіірт, річка Ботан утворила вузьку та глибоку долину. На тій же сторінці зазначено, що різниця висот між дном долини та вершинами гір становить 1000 метрів. При першому відвідуванні долини зупиніться біля дороги та спробуйте оцінити цю глибину на око. Офіційні сторінки зазначають, що долина придатна для таких видів спорту, як парапланеризм і рафтинг. Тим, хто планує займатися цими видами спорту, слід звертатися до відповідних організацій з досвідом. Умови відвідування можуть відрізнятися в залежності від району. Згідно зі сторінкою "Навчання поза школою", вхід до деяких зон є безкоштовним, тоді як за в'їзд транспортних засобів стягується плата в районах Тілло та в районі Расіл Хакар у центрі Сіірта. Дні та години відвідування також можуть змінюватися, тому перевірте цю інформацію перед поїздкою. На тій же сторінці наголошується на необхідності максимальної обережності під час відвідування, зокрема, на ризик падіння, зісковзування та небезпеку, пов'язану з дикими тваринами. Не підходьте до країв і обривів, обирайте стійкі ділянки на схилах. Не підходьте до диких тварин і не годуйте їх. Рівень води біля річки може змінюватися, тому не підходьте до води. Рекомендується мати з собою головний убір і парасольку, що відповідають погодним умовам. Візьміть з собою достатньо води та їжі, а також заберіть сміття з собою. Для кращого огляду виберіть час, коли сонце знаходиться низько над горизонтом, оскільки в цей час шари на стінах долини стають більш помітними. З самого початку маршруту розповідалася історія міста та будівель, і ось тепер вона перетікає в природу. Виділіть приблизно дві години на цей пункт маршруту та сплануйте повернення до настання темряви. Заздалегідь перевірте стан дороги та погодні умови.
Джерело: Сторінка "Навчання поза школою" Міністерства національної освіти та Управління культури та туризму провінції Сіірт.
Коментарі
Завантаження...
