
Від кургану Олуз до озера Борабой.
Увійдіть, щоб вподобати й оцінити
Цей маршрут – це повноденна подорож автомобілем, яка виводить вас за межі міста Амасія. День починається біля кургану на південному заході, продовжується в центрі міста з музеєм і фортецею, а завершується в лісах Ташова на північному сході, біля озера. Логіка маршруту полягає в наступному: спочатку ви відвідуєте одне з найдавніших поселень в околицях Амасії, потім – музей, де зібрані артефакти, що розповідають про цю історію, а потім – фортецю, яка протягом століть захищала поселення. Останній пункт маршруту забезпечує перехід від історії до природи, пропонуючи відпочинок після довгого дня.
Перша зупинка – курган Олуз, розташований приблизно за 25 кілометрів на південний захід від центру міста, на території району Амасія. Згідно з інформацією, наданою губернаторством, тут проводяться дослідження шарів, що належать до епохи заліза, перської та елліністичної культур. За даними Міністерства освіти, поселення існувало приблизно з 4500 року до нашої ери до 1 століття нашої ери. Це діюча археологічна зона. Відвідування можливе лише з гідом, під час якого не дозволяється наближатися до місць розкопок, а фотографування можливе лише за дозволом.
Друга зупинка – Музей Амасії. Найбільш ефективним способом ознайомлення з колекцією, що охоплює період від неоліту до Османської імперії, є її огляд у хронологічному порядку. Особливу увагу варто звернути на статуетку Тешупа, що належить до епохи хеттів, а також на відкриту експозицію в саду.
Третя зупинка – фортеця Амасії, розташована на горі Харшена. Фортеця, збудована з обробленого каменю, має вісім рівнів оборони, що тягнуться від берега річки Єшил-Ірма до вершини гори. Оскільки на території фортеці проводяться розкопки, деякі її частини можуть бути закриті, тому не варто припускати, що всі її частини доступні для відвідування.
Остання зупинка – природний парк озера Борабой, розташований понад 60 кілометрів на північний схід від центру міста. Озеро розташоване на висоті 1050 метрів над рівнем моря, його довжина становить близько 900 метрів, а територію було оголошено природним парком у 2013 році.
Оскільки джерела не надають точну інформацію про відстані між зупинками, плануйте час, враховуючи стан доріг. Рекомендований час: 1 година на курган, 1 година 15 хвилин на музей, 1,5 години на фортецю та 2 години на озеро.
У довгі літні дні цей маршрут легко здійснити. Взимку, щоб встигнути до озера Борабой до заходу сонця, можливо, доведеться скоротити час, відведений на відвідування форте Джерела:
- Адміністрація провінції Амасія, новина про археологічні розкопки в Олуз-Хьоюк: https://www.amasya.gov.tr/amasya-bunyesinde-barindirdigi-oluz-hoyuk-antik-yerlesmesi-ile-anadolunun-tarihine-isik-tutuyor
- Міністерство освіти, позашкільні навчальні заклади, археологічні розкопки в Олуз-Хьоюк, https://okuldisiogrenme.eba.gov.tr/mekan-detay/oluz-hoyuk-kazi-alani-2003
- Адміністрація провінції Амасія, Музей Амасії: https://www.amasya.gov.tr/amasya-muzesi
- Культурний портал, Музей Амасії: https://www.kulturportali.gov.tr/turkiye/amasya/gezilecekyer/amasya-arkeoloj-muzes
- Управління культури та туризму провінції Амасія, Фортеця Амасії: https://amasya.ktb.gov.tr/TR-59516/amasya-kalesi.html
- Культурний портал, Озеро Борабой: https://www.kulturportali.gov.tr/turkiye/amasya/gezilecekyer/boraboy-golu
- Культурний портал, Пішохідний маршрут до озера Борабой (джерело: DKMP): https://www.kulturportali.gov.tr/turkiye/amasya/TurizmAktiviteleri/borabay-golu
- Управління культури та туризму провінції Амасія, Озеро Борабой та природний парк: https://amasya.ktb.gov.tr/TR-59552/boraboy-golu-ve-tabiat-parki.html
Зупинки маршруту

Олуз-хойюк.
Перша зупинка маршруту – курган Олуз, розташований приблизно за двадцять п'ять кілометрів на південний захід від центру міста Амасья. Курган знаходиться в районі Амасья-Меркез і, згідно з даними Міністерства освіти, знаходиться на території села Токлуджак. Варто зазначити, що це не музейний комплекс чи облаштований археологічний об'єкт, а ділянка, де тривають розкопки, тобто наукова зона. Тому, щоб уникнути неприємностей, варто розпочати день звідси та заздалегідь дізнатися про умови відвідування на офіційних сторінках. На сторінці Міністерства освіти, присвяченій навчальним середовищам поза школою, зазначено, що відвідування можливе лише в супроводі гіда. Оскільки графік відвідувань може змінюватися, перевіряйте актуальну інформацію на тому ж офіційному сайті. Під час прогулянки курганом не підходьте до місць розкопок і не перетинайте огороджені зони. Не торкайтеся знахідок, не забирайте з собою жодних предметів, таких як каміння, кераміка чи інші речі. Фотографувати можна лише за дозволом гіда або співробітника. Не перебивайте розповідь гіда, а задавайте питання, коли у вас виникне можливість. Одягніть зручне взуття, рухайтеся групами та не залишайте сміття на території. Згідно з даними Міністерства освіти, поселення на цьому кургані існувало безперервно з часів неолітичної епохи (приблизно 4500 років до нашої ери) і до 1 століття до нашої ери. Розкопки тривають з 2007 року, і в різних шарах були виявлені залишки стін і сліди повсякденного життя. Згідно з інформацією, наданою губернаторством, в поточних дослідженнях вивчаються шари, що відносяться до епохи заліза, перського періоду та елліністичної культури. З того ж джерела відомо, що приблизно в 450 році до нашої ери на цій території оселилася перська спільнота, що підтверджується значними змінами в архітектурі. Перси керували Анатолією з 550 по 330 роки до нашої ери через призначених ними сатрапів, і район Амасьї входив до складу сатрапії Каппадокія. Під час розкопок були виявлені монументальна дорога, колони перського типу та залишки багатоколонного залу, знайденого під час робіт 2018 року. Губернаторство називає цей зал "Ападана" і вважає його будівлею, що доповнює архітектуру епохи Ахеменідів. Попросіть свого гіда показати, в якій частині кургану знаходяться ці залишки та які з них знаходяться в зоні поточних розкопок. Розглядаючи колони та структуру дороги, намагайтеся зрозуміти порядок розташування каменів і розташування поселення відносно навколишнього середови

Музей Амасії.
Після відвідування Олуз, поверніться до центру міста, де знаходиться наступна зупинка – Музей Амасії. Це центральний музей, який об'єднує археологічні та етнографічні колекції міста. Згідно з інформацією, наданою адміністрацією, музей був заснований у 1920-х роках як склад для зберігання невеликої кількості археологічних знахідок та мумій. З ростом колекції експонати почали переміщувати в різні будівлі, а сучасна будівля музею була відкрита в 1977 році та відкрита для відвідувачів у 1980 році. Перевірте години роботи на офіційному сайті, оскільки на сторінці музею на сайті Міністерства культури та туризму є примітка про те, що в середині дня музей може бути закритий для відвідування. Відвідування музею після Олуз має сенс, оскільки ви можете зіставити історичні періоди, побачені вами в кургані, з хронологічною рамкою, представленою в музеї. Згідно з інформацією на порталі "Культура", колекція музею охоплює період від пізнього неоліту та раннього халколіту і включає артефакти епох бронзового віку, Хеттської імперії, Урарту, Фригії, Скіфії, Персії, елліністичного періоду, Римської імперії, Візантії, Сельджуків та Османської імперії. Під час огляду залів, уявіть собі цей довгий період як часову шкалу, звертаючи увагу на те, як змінювалися кераміка, прикраси та побутові предмети в кожну епоху. Крім археології, на сайті адміністрації зазначено, що в колекції також є етнографічні експонати, монети, печатки та рукописи. Уважно розгляньте монети та печатки, оскільки ці невеликі предмети можуть дати підказки про світ торгівлі та управління. Одним з найвідоміших експонатів музею є невелика статуетка, відома в археологічній літературі як "Статуетка з Амасії" або "Статуетка Хеттського бога грози Тешупа". Згідно з інформацією на порталі "Культура", цей артефакт був знайдений у 1962 році в селі Догантепе, на кургані Мескен, на глибині 4 метри. Той же джерело повідомляє, що село Догантепе розташоване на території поселення Хаміш, що існувало в епоху Хеттської імперії, і що курган був населений з пізнього неоліту до кінця Османської імперії. Розглядаючи статуетку, зверніть увагу на її розмір, майстерність та позу, а також перевірте інформацію про місце знахідки та дату в описі, розміщеному біля експоната. Порівнюючи артефакти епохи Хеттської імперії з шарами епохи Перської імперії, знайденими в Олузі, ви зрозумієте, наскільки багатошаровою є історія поселень в околицях А Перед тим, як вирушити до фортеці, переконайтеся, що на вас зручне взуття, оскільки фортеця розташована на крутому схилі. Джерело: Управління губернатора Амасії та культурний портал.

Фортеця Амасья (фортеця Харшена).
Третя зупинка – фортеця Амасья, розташована на горі Харшена, на північній околиці міста, яка також відома як фортеця Харшена. Згідно з інформацією, наданою Управлінням культури та туризму провінції, фортеця збудована з обробленого каменю. Від берега річки Єшил-Ірмак до гори, на якій розташована фортеця, простягаються вісім оборонних рівнів. Звідси найкраще видно місто та долину, тому після ознайомлення з часовою шкалою в музеї, варто приділити час вивченню місцевості. На території фортеці тривають археологічні розкопки, про що повідомляло Управління провінції, тому деякі ділянки можуть бути закриті, і не варто припускати, що можна відвідати всю територію. Щоб отримати актуальну інформацію про вхід, відкриті зони та попередження щодо безпеки, зверніться до офіційних джерел. Джерела не називають єдиного засновника фортеці. Згідно з інформацією від арабських істориків, фортецю збудував Карсан Хан, а за західними істориками – Понтійський цар Мітрідат. Тому, правильніше розглядати цю споруду не як твір однієї епохи, а як систему оборони, яка відновлювалася протягом століть. Управління провінції перелічує дати відновлення: після 1075 року – Данішменд Ахмет Газі, у 1146 році – Месуд I, у 1222 році – Алаеддін Кейкубад. Потім, у 1319 році – Гюмюшлюзаде Таджеддін Махмуд Челебі, і в 1369 році – Шадгельді Паша. У період Османської імперії, у 1511 році – емір Мустафа Бей за наказом шехзаде Ахмета, а в 1669 році – Ходжа Ахмедпашазаде Алі Бей. Вивчення стін, пошук слідів змін, внесених у різні епохи, – це хороший спосіб навчитися спостерігати. Будівництво внутрішньої фортеці пов'язують з ім'ям Мітрідата в багатьох письмових джерелах, і датування сягає близько 250 року до нашої ери. У внутрішній фортеці є чотири брами: Хелкіс, Сарай, Міденос і Мейдан. На сході розташований район Неркіс, а на півдні – річка Єшил-Ірмак. Відстеження назв брам на карті допоможе вам орієнтуватися. На півдні можна побачити руїни Палацу Дівчат, побудованого в елліністичну епоху, який використовувався османами до 1580 року. Згадується, що Месуд I відновив внутрішню фортецю в 1146 році, зробивши Амасью столицею, і побудував тут палац. Мандрівник Дерншвам зазначив, що палац існував до 16-го століття, його зовнішня частина була Для прогулянки візьміть зручне взуття, воду та капелюх, і тримайтеся подалі від країв на крутих схилах. Під час спуску слідкуйте за часом, оскільки наступна зупинка передбачає тривалу поїздку на транспорті. Джерело: Управління культури та туризму провінції Амасія.

Природний парк "Борабой".
Останньою точкою маршруту є природний парк Борабой, розташований на території району Ташова. Згідно з інформацією з порталу "Культура", цей район був визначений як природний парк у 2013 році. Відстань до центру міста становить понад 60 кілометрів, тому, завершивши відвідування міських об'єктів, вирушайте в дорогу, поки ще світло. До території парку можна дістатися асфальтованою дорогою, і є можливість проїхати автомобілем до самого берега озера. Згідно з джерелами, дорога проходить від траси Амасья-Ерзінджан, тому перед поїздкою рекомендується перевірити стан дороги. Відстань від аеропорту Мерзіфон до природного парку становить понад 90 кілометрів, тому мандрівникам, які прибувають авіа транспортом, слід враховувати це. Озеро розташоване на висоті 1050 метрів над рівнем моря, тому, піднімаючись з долини, ви відчуєте прохолоду, і тому варто взяти з собою легку куртку. Згідно з джерелами, озеро не є кратерним озером, а є природним водосховищем, утвореним замуленням невеликої річки. Воно розташоване у долині, що простягається з заходу на схід, і має довжину 900 метрів, ширину 300 метрів і глибину 25 метрів. Воду в озеро підживлюють джерела та річка, а колір води описується як смарагдово-зелений. Південний берег крутий і обривистий, тому будьте обережні, підходячи до краю. На північних схилах переважно ростуть східний горіх, чорна сосна, сосна і дуб, а на південних схилах – сосна, чорна сосна та різноманітні чагарники. Під час прогулянки зверніть увагу на різницю в рослинності на північних і південних схилах. Згідно з інформацією, наданою Генеральним управлінням охорони природи та національних парків, на території провінції Амасья виявлено 245 ендемічних видів, і 29 з них зустрічаються в районі гори Акдаг і озера Борабой. Не завдавайте шкоди рослинам, не збирайте квіти чи саджанці. У парку, як повідомляється, мешкають такі ссавці, як козулі, лисиці, вовки, дикі свині, білки, їжаки та борсуки, а також велика кількість місцевих і перелітних птахів. Для спостереження за птахами найкраще обирати ранкові та вечірні години, коли вони найбільш активні, і використовувати бінокль, щоб спостерігати за ними здалеку. Серед рептилій зустрічаються черепахи, ящірки та змії. Не контактуйте з дикою природою і дотримуйтесь безпечної відстані. У воді озера мешкають такі прісноводні риби, як короп і форель. На території парку можна влаштовувати пікніки, гуляти, фотогра
Коментарі
Завантаження...
