Перейти до основного вмісту
Radar Türkiye
Знаходьте події в застосунку
Відкрити
Від кургану Олуз до озера Борабой.
Культурний4 Зупинка

Від кургану Олуз до озера Борабой.

Ще немає оцінок

Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

Цей маршрут – це повноденна подорож автомобілем, яка виводить вас за межі міста Амасія. День починається біля кургану на південному заході, продовжується в центрі міста з музеєм і фортецею, а завершується в лісах Ташова на північному сході, біля озера. Логіка маршруту полягає в наступному: спочатку ви відвідуєте одне з найдавніших поселень в околицях Амасії, потім – музей, де зібрані артефакти, що розповідають про цю історію, а потім – фортецю, яка протягом століть захищала поселення. Останній пункт маршруту забезпечує перехід від історії до природи, пропонуючи відпочинок після довгого дня.

Перша зупинка – курган Олуз, розташований приблизно за 25 кілометрів на південний захід від центру міста, на території району Амасія. Згідно з інформацією, наданою губернаторством, тут проводяться дослідження шарів, що належать до епохи заліза, перської та елліністичної культур. За даними Міністерства освіти, поселення існувало приблизно з 4500 року до нашої ери до 1 століття нашої ери. Це діюча археологічна зона. Відвідування можливе лише з гідом, під час якого не дозволяється наближатися до місць розкопок, а фотографування можливе лише за дозволом.

Друга зупинка – Музей Амасії. Найбільш ефективним способом ознайомлення з колекцією, що охоплює період від неоліту до Османської імперії, є її огляд у хронологічному порядку. Особливу увагу варто звернути на статуетку Тешупа, що належить до епохи хеттів, а також на відкриту експозицію в саду.

Третя зупинка – фортеця Амасії, розташована на горі Харшена. Фортеця, збудована з обробленого каменю, має вісім рівнів оборони, що тягнуться від берега річки Єшил-Ірма до вершини гори. Оскільки на території фортеці проводяться розкопки, деякі її частини можуть бути закриті, тому не варто припускати, що всі її частини доступні для відвідування.

Остання зупинка – природний парк озера Борабой, розташований понад 60 кілометрів на північний схід від центру міста. Озеро розташоване на висоті 1050 метрів над рівнем моря, його довжина становить близько 900 метрів, а територію було оголошено природним парком у 2013 році.

Оскільки джерела не надають точну інформацію про відстані між зупинками, плануйте час, враховуючи стан доріг. Рекомендований час: 1 година на курган, 1 година 15 хвилин на музей, 1,5 години на фортецю та 2 години на озеро.

У довгі літні дні цей маршрут легко здійснити. Взимку, щоб встигнути до озера Борабой до заходу сонця, можливо, доведеться скоротити час, відведений на відвідування форте Джерела:

Amasya Merkez, Amasya
Культурний
4 Зупинка
~5 год 45 хв у місцях
Дорога ~53 км · 1 год 38 хв
Разом ~7 год 23 хв
6 листопада 2026 р.

Зупинки маршруту

1
Oluz Höyük

Олуз-хойюк.

~1 год тут
Gözlek ve Toklucak köyleri yakını, Amasya Merkez

Перша зупинка маршруту – курган Олуз, розташований приблизно за двадцять п'ять кілометрів на південний захід від центру міста Амасья. Курган знаходиться в районі Амасья-Меркез і, згідно з даними Міністерства освіти, знаходиться на території села Токлуджак. Варто зазначити, що це не музейний комплекс чи облаштований археологічний об'єкт, а ділянка, де тривають розкопки, тобто наукова зона. Тому, щоб уникнути неприємностей, варто розпочати день звідси та заздалегідь дізнатися про умови відвідування на офіційних сторінках. На сторінці Міністерства освіти, присвяченій навчальним середовищам поза школою, зазначено, що відвідування можливе лише в супроводі гіда. Оскільки графік відвідувань може змінюватися, перевіряйте актуальну інформацію на тому ж офіційному сайті. Під час прогулянки курганом не підходьте до місць розкопок і не перетинайте огороджені зони. Не торкайтеся знахідок, не забирайте з собою жодних предметів, таких як каміння, кераміка чи інші речі. Фотографувати можна лише за дозволом гіда або співробітника. Не перебивайте розповідь гіда, а задавайте питання, коли у вас виникне можливість. Одягніть зручне взуття, рухайтеся групами та не залишайте сміття на території. Згідно з даними Міністерства освіти, поселення на цьому кургані існувало безперервно з часів неолітичної епохи (приблизно 4500 років до нашої ери) і до 1 століття до нашої ери. Розкопки тривають з 2007 року, і в різних шарах були виявлені залишки стін і сліди повсякденного життя. Згідно з інформацією, наданою губернаторством, в поточних дослідженнях вивчаються шари, що відносяться до епохи заліза, перського періоду та елліністичної культури. З того ж джерела відомо, що приблизно в 450 році до нашої ери на цій території оселилася перська спільнота, що підтверджується значними змінами в архітектурі. Перси керували Анатолією з 550 по 330 роки до нашої ери через призначених ними сатрапів, і район Амасьї входив до складу сатрапії Каппадокія. Під час розкопок були виявлені монументальна дорога, колони перського типу та залишки багатоколонного залу, знайденого під час робіт 2018 року. Губернаторство називає цей зал "Ападана" і вважає його будівлею, що доповнює архітектуру епохи Ахеменідів. Попросіть свого гіда показати, в якій частині кургану знаходяться ці залишки та які з них знаходяться в зоні поточних розкопок. Розглядаючи колони та структуру дороги, намагайтеся зрозуміти порядок розташування каменів і розташування поселення відносно навколишнього середови

Олуз-Хьоюк – це поселенський курган, розташований приблизно за 25 кілометрів на південний захід від центру міста Амасія, в долині Гелдінген. Інформація на веб-сторінці Міністерства освіти показує, що курган належить до району Амасія-Меркез, а не до міста Ґойнюдже. Він знаходиться приблизно за два кілометри на північний захід від села Ґозлек і за п'ять кілометрів на схід від села Токлуджак. Згідно з науковою статтею, курган розташований приблизно за три кілометри на південь від шосе Амасія-Чорум. Навколишня долина простягається на південь від річки Чекера, однієї з важливих приток річки Єшил-Ірмак. План кургану має приблизно 280 на 260 метрів і є майже круглим. Він піднімається приблизно на 15 метрів над рівнем долини і займає площу близько 45 гектарів. З боку північного сходу курган виглядає як низький пагорб у центрі широкої долини. Поселення було виявлено під час поверхневих досліджень, а фрагменти кераміки вказують на період від раннього бронзового віку до середньовіччя. Серед них знайдено сліди поселень епохи Хеттської імперії, Фригії, елліністичного періоду та середньовіччя. На веб-сторінці Міністерства освіти зазначено, що поселення існувало з 4500 року до нашої ери до 1 століття нашої ери, але слід бути обережним щодо цієї інформації, оскільки початкова дата може відрізнятися в різних джерелах. Систематичні розкопки розпочалися в 2007 році, а перший сезон тривав 31 день. Згідно з інформацією, наданою адміністрацією, під час 12-го сезону розкопок досліджувалися шари, що належать до епохи заліза, перського періоду та елліністичної культури. Розкопки проводяться командою, що складається з науковців, студентів-археологів, студента-реставратора та робітників. Згідно з інформацією адміністрації, приблизно в 450 році до нашої ери на курган переселилася спільнота перського походження. Під час розкопок було знайдено монументальну дорогу та колони перського типу. Багатоколонний зал, знайдений у 2018 році, також є будівлею, що характеризує архітектуру епохи Ахеменідів. Ці знахідки свідчать про те, що архітектурне планування кургану було організовано відповідно до першого поселення. На веб-сторінці також зазначено, що мозаїки та керамічні знахідки проливають світло на елліністичний період, а металеві, кам'яні та кістяні знахідки свідчать про виробництво та торгівлю, а монети – про економічну активність. Важливо зазначити, що це не облаштова Під час археологічного сезону стан об'єкта може змінюватися, тому перед відвідуванням рекомендується зв'язатися з управлінням культури та туризму провінції Амасія або з дирекцією музею. Курган розташований за межами центру міста, і для отримання вказівок щодо маршруту можна скористатися інформацією про місцезнаходження на офіційному сайті. Для транспортування може знадобитися власний автомобіль або послуги туристичної організації. Оскільки в рівнині мало тіні, рекомендується взяти з собою капелюх, воду та одяг, який можна одягнути поверх іншого, щоб захиститися від вітру. Під час огляду кургану подумайте про те, чому шари ґрунту переплітаються; руйнування та відновлення поселення протягом тисячоліть призвели до того, що курган набув своєї висоти. Архітектурні залишки, такі як колони та дороги, є цінними підказками для розуміння планування поселень того часу. Колекції Хеттської та елліністичної епох в музеї Амасії є чудовим доповненням до вашого знайомства з історією регіону.
2
Amasya Müzesi

Музей Амасії.

~1 год 15 хв тут
Üçler, Mustafa Kemal Paşa Caddesi No:91, Amasya Merkez

Після відвідування Олуз, поверніться до центру міста, де знаходиться наступна зупинка – Музей Амасії. Це центральний музей, який об'єднує археологічні та етнографічні колекції міста. Згідно з інформацією, наданою адміністрацією, музей був заснований у 1920-х роках як склад для зберігання невеликої кількості археологічних знахідок та мумій. З ростом колекції експонати почали переміщувати в різні будівлі, а сучасна будівля музею була відкрита в 1977 році та відкрита для відвідувачів у 1980 році. Перевірте години роботи на офіційному сайті, оскільки на сторінці музею на сайті Міністерства культури та туризму є примітка про те, що в середині дня музей може бути закритий для відвідування. Відвідування музею після Олуз має сенс, оскільки ви можете зіставити історичні періоди, побачені вами в кургані, з хронологічною рамкою, представленою в музеї. Згідно з інформацією на порталі "Культура", колекція музею охоплює період від пізнього неоліту та раннього халколіту і включає артефакти епох бронзового віку, Хеттської імперії, Урарту, Фригії, Скіфії, Персії, елліністичного періоду, Римської імперії, Візантії, Сельджуків та Османської імперії. Під час огляду залів, уявіть собі цей довгий період як часову шкалу, звертаючи увагу на те, як змінювалися кераміка, прикраси та побутові предмети в кожну епоху. Крім археології, на сайті адміністрації зазначено, що в колекції також є етнографічні експонати, монети, печатки та рукописи. Уважно розгляньте монети та печатки, оскільки ці невеликі предмети можуть дати підказки про світ торгівлі та управління. Одним з найвідоміших експонатів музею є невелика статуетка, відома в археологічній літературі як "Статуетка з Амасії" або "Статуетка Хеттського бога грози Тешупа". Згідно з інформацією на порталі "Культура", цей артефакт був знайдений у 1962 році в селі Догантепе, на кургані Мескен, на глибині 4 метри. Той же джерело повідомляє, що село Догантепе розташоване на території поселення Хаміш, що існувало в епоху Хеттської імперії, і що курган був населений з пізнього неоліту до кінця Османської імперії. Розглядаючи статуетку, зверніть увагу на її розмір, майстерність та позу, а також перевірте інформацію про місце знахідки та дату в описі, розміщеному біля експоната. Порівнюючи артефакти епохи Хеттської імперії з шарами епохи Перської імперії, знайденими в Олузі, ви зрозумієте, наскільки багатошаровою є історія поселень в околицях А Перед тим, як вирушити до фортеці, переконайтеся, що на вас зручне взуття, оскільки фортеця розташована на крутому схилі. Джерело: Управління губернатора Амасії та культурний портал.

Музей Амасії розташований у сучасній будівлі на вулиці Мустафи Кемаля Паші, на південному березі річки Єшілірмак. Історія музею бере свій початок з музейного складу, заснованого у 1925 році. Оскільки в офіційних джерелах є незначні розбіжності щодо року заснування, найбезпечніше говорити про те, що музей був заснований "у 1920-х роках". Спочатку колекція складалася з невеликої кількості археологічних знахідок, розміщених у двох кімнатах будівлі медресе, що входила до комплексу II Баязида. З ростом колекції, у 1962 році експозиція була перенесена до будівлі Гек Медресе, а в 1977 році – до поточної будівлі. Відновлений музей був відкритий для відвідувачів 14 червня 1980 року. Згідно з інформацією на сайті адміністрації, колекція музею на сьогоднішній день налічує понад 23 тисячі експонатів, що включають археологічні та етнографічні предмети, монети, печатки та рукописи. Презентація на Культурному порталі демонструє багату хронологію, починаючи з пізнього неоліту та раннього халколіту і закінчуючи османським періодом. У цій хронології представлені також періоди бронзової доби, Хеттської імперії, Урарту, Фригії, Скіфії, Персії, елліністичного періоду, Римської імперії, Візантії та Сельджуків. Джерела називають різну кількість цивілізацій, тому важливо пам'ятати не загальну кількість, а часовий проміжок. Музей, разом із будинком Хазеранлар та археологічним комплексом Королівських гробниць, утворює єдиний комплекс. Інформація на офіційному сайті вказує на те, що будинок Хазеранлар закритий для відвідування, тому його не варто включати до плану поїздки. Королівські гробниці є окремою визначною пам'яткою міста, і перед відвідуванням слід уточнити їхній поточний статус. Одним з найцінніших експонатів музею є бронзова статуетка бога грози Тешупа з Хеттської імперії. Статуетка була знайдена у 1962 році в селі Догантепе, поблизу поселення Мескен-хююк, на глибині чотири метри. Її висота становить 21,5 сантиметра, а вага – 1340 грамів. Вона виготовлена методом лиття. Руки, ноги та нижня частина спідниці не збереглися. На голові бога знаходиться конічна, загострена шапка; його обличчя має товсті брови, мигдалеподібні очі та легку посмішку. Очниці зараз порожні, але, ймовірно, спочатку вони були заповнені цінними каменями, такими як лазурит. Цей експонат пов'язаний з античною назвою Догантепе – Хакім, і він Один із привабливих експонатів колекції – мармуровий сонячний годинник епохи Османської імперії. У саду, розташованому на західній стороні музейного корпусу, під відкритим небом представлені кам'яні вироби, що охоплюють період від Хеттів до Османської імперії. Якщо ви спочатку прогуляєтеся садом, перш ніж увійти до залів, у вас буде можливість порівняти різні стилі кам'яної обробки різних епох. До колекції також входять мумії 14-го століття, що походять з епохи Ільханідів; це унікальні експонати, які представляють велику історичну та культурну цінність і демонструються з особливою обережністю. Оскільки інформація про місце розташування мумій може відрізнятися в різних джерелах, рекомендується дізнатися про їхнє поточне місцезнаходження в музеї перед відвідуванням. У музеї дозволена фотозйомка за допомогою аматорських пристроїв. Музей розташований у центрі міста і, згідно з інформацією з порталу культури, знаходиться в пішій доступності з будь-якої точки міста. Час роботи, обідні перерви та дні закриття можуть змінюватися, тому рекомендується перевірити актуальну інформацію на офіційному сайті. Перед відвідуванням також корисно ознайомитися з інформацією на сайті місцевого управління культури та туризму. Рекомендується виділити щонайменше годину на огляд залів; варто приділити окремий час для ознайомлення з експонатами, присвяченими Тешупу, мозаїкам та саркофагам. Після відвідування музею ви можете спуститися до берега річки Єшил-Ірмак і продовжити прогулянку, відвідуючи інші історичні місця міста.
3
Amasya Kalesi (Harşena Kalesi)

Фортеця Амасья (фортеця Харшена).

~1 год 30 хв тут
Hatuniye, 05000 Yuvacık/Amasya Merkez/Amasya

Третя зупинка – фортеця Амасья, розташована на горі Харшена, на північній околиці міста, яка також відома як фортеця Харшена. Згідно з інформацією, наданою Управлінням культури та туризму провінції, фортеця збудована з обробленого каменю. Від берега річки Єшил-Ірмак до гори, на якій розташована фортеця, простягаються вісім оборонних рівнів. Звідси найкраще видно місто та долину, тому після ознайомлення з часовою шкалою в музеї, варто приділити час вивченню місцевості. На території фортеці тривають археологічні розкопки, про що повідомляло Управління провінції, тому деякі ділянки можуть бути закриті, і не варто припускати, що можна відвідати всю територію. Щоб отримати актуальну інформацію про вхід, відкриті зони та попередження щодо безпеки, зверніться до офіційних джерел. Джерела не називають єдиного засновника фортеці. Згідно з інформацією від арабських істориків, фортецю збудував Карсан Хан, а за західними істориками – Понтійський цар Мітрідат. Тому, правильніше розглядати цю споруду не як твір однієї епохи, а як систему оборони, яка відновлювалася протягом століть. Управління провінції перелічує дати відновлення: після 1075 року – Данішменд Ахмет Газі, у 1146 році – Месуд I, у 1222 році – Алаеддін Кейкубад. Потім, у 1319 році – Гюмюшлюзаде Таджеддін Махмуд Челебі, і в 1369 році – Шадгельді Паша. У період Османської імперії, у 1511 році – емір Мустафа Бей за наказом шехзаде Ахмета, а в 1669 році – Ходжа Ахмедпашазаде Алі Бей. Вивчення стін, пошук слідів змін, внесених у різні епохи, – це хороший спосіб навчитися спостерігати. Будівництво внутрішньої фортеці пов'язують з ім'ям Мітрідата в багатьох письмових джерелах, і датування сягає близько 250 року до нашої ери. У внутрішній фортеці є чотири брами: Хелкіс, Сарай, Міденос і Мейдан. На сході розташований район Неркіс, а на півдні – річка Єшил-Ірмак. Відстеження назв брам на карті допоможе вам орієнтуватися. На півдні можна побачити руїни Палацу Дівчат, побудованого в елліністичну епоху, який використовувався османами до 1580 року. Згадується, що Месуд I відновив внутрішню фортецю в 1146 році, зробивши Амасью столицею, і побудував тут палац. Мандрівник Дерншвам зазначив, що палац існував до 16-го століття, його зовнішня частина була Для прогулянки візьміть зручне взуття, воду та капелюх, і тримайтеся подалі від країв на крутих схилах. Під час спуску слідкуйте за часом, оскільки наступна зупинка передбачає тривалу поїздку на транспорті. Джерело: Управління культури та туризму провінції Амасія.

Амасьяська фортеця височіє на вершині гори Харшена, що займає північну частину міста, і також відома як фортеця Харшена. Згідно з даними Культурного порталу, скеля, на якій розташована фортеця, знаходиться на висоті близько 700 метрів над рівнем моря та близько 300 метрів над річкою Єшил-Ірмак. Така висота дозволяє бачити фортецю з більшості точок міста, якщо дивитися з вулиць в долині. Існують різні думки щодо походження назви. Деякі історики пов'язують фортецю з Понтійським царем Мітрідатом, тоді як інші вважають, що вона отримала назву "Харшена" на честь командувача Карсана або Харшени, який її збудував. Однією з версій, що зустрічається в письмових джерелах, є те, що Внутрішня фортеця була збудована Мітрідатом близько 250 року до нашої ери. Однак, сліди поселень на цій території значно старші; на сторінці ЮНЕСКО, присвяченій тимчасовому списку культурних об'єктів, зазначено, що перше заселення схилу гори відбулося в епоху раннього бронзового віку. На цій сторінці також перелічено десятки цивілізацій, від Фригії до Османської імперії, які проживали тут. Протягом історії фортеця неодноразово переходила з рук в руки і кожного разу відновлювалася. Вона зазнавала різних нападів під час правління персів, римлян, понтійців і візантійців. Після завоювання Амасьї турками в 1075 році фортеця була значно відновлена. Згідно зі списком, складеним Управлінням культури та туризму провінції Амасья, у 1146 році її відремонтував султан Месуд I, у 1222 році – султан Алаеддін Кейкубад I, у 1319 році – Гюмюшлюзаде Таджеддін Махмуд Челебі, а в 1369 році – Шадгельді-паша. У період Османської імперії у 1511 році її відремонтував Мустафа-бей, емір принца Ахмеда, а в 1669 році – Ходжа Ахмедпашазаде Алі-бей. Фортеця використовувалася до 18-го століття, після чого втратила своє військове значення. У 1640 році, коли Євлія Челебі відвідав фортецю, він описав її як споруду з сорок один кулею п'ятикутної форми, всередині якої знаходилися палац, арсенал, склад продовольства та водосховища. Вершина фортеці була збудована з обробленого каменю, а стіни – з необробленого каменю. Від берега річки до вершини гори, де розташована фортеця, налічується вісім рівнів оборони. Значна частина стін збереглася до наших днів. Фортеця складається У фортеці також знаходяться цистерни, водосховища та залишки турецьких лазень. Можна побачити руїни палацу "Девчалар Сарайи", збудованого в елліністичну епоху, і відомо, що до 1580 року ці будівлі використовувалися османами. У фортеці тривають розкопки та реставраційні роботи; відповідне управління культури та туризму оголосило про ці роботи в рамках програми "Спадщина майбутньому". Тому деякі ділянки можуть бути закриті, і не до всіх місць можна буде потрапити; перед відвідуванням перегляньте актуальні оголошення управління. Фортеця та скельні гробниці на схилі гори Харшена є частиною території, яка у 2015 році була включена до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Щоб краще зрозуміти систему оборони, що складалася з восьми рівнів, рекомендується почати підйом від одного з міських мостів і рухатися вгору. Схил досить крутий, і є багато сходинок, тому одягніть зручне взуття з хорошою підошвою і візьміть з собою воду. Ранкові години або час, що наближається до заходу сонця, найкраще підходять для огляду долини. Оскільки будинки вздовж набережної та королівські скельні гробниці розташовані біля підніжжя фортеці, має сенс відвідати всі три місця в один день. На сайті "Культурний портал" зазначено, що до фортеці можна піднятися через гору Харшена; перевірте стан стежок і воріт на місці. Для отримання інформації про умови входу та режим роботи найкраще перевірити офіційні сторінки.
4
Boraboy Gölü Tabiat Parkı

Природний парк "Борабой".

~2 год тут
Boraboy, Taşova, Amasya

Останньою точкою маршруту є природний парк Борабой, розташований на території району Ташова. Згідно з інформацією з порталу "Культура", цей район був визначений як природний парк у 2013 році. Відстань до центру міста становить понад 60 кілометрів, тому, завершивши відвідування міських об'єктів, вирушайте в дорогу, поки ще світло. До території парку можна дістатися асфальтованою дорогою, і є можливість проїхати автомобілем до самого берега озера. Згідно з джерелами, дорога проходить від траси Амасья-Ерзінджан, тому перед поїздкою рекомендується перевірити стан дороги. Відстань від аеропорту Мерзіфон до природного парку становить понад 90 кілометрів, тому мандрівникам, які прибувають авіа транспортом, слід враховувати це. Озеро розташоване на висоті 1050 метрів над рівнем моря, тому, піднімаючись з долини, ви відчуєте прохолоду, і тому варто взяти з собою легку куртку. Згідно з джерелами, озеро не є кратерним озером, а є природним водосховищем, утвореним замуленням невеликої річки. Воно розташоване у долині, що простягається з заходу на схід, і має довжину 900 метрів, ширину 300 метрів і глибину 25 метрів. Воду в озеро підживлюють джерела та річка, а колір води описується як смарагдово-зелений. Південний берег крутий і обривистий, тому будьте обережні, підходячи до краю. На північних схилах переважно ростуть східний горіх, чорна сосна, сосна і дуб, а на південних схилах – сосна, чорна сосна та різноманітні чагарники. Під час прогулянки зверніть увагу на різницю в рослинності на північних і південних схилах. Згідно з інформацією, наданою Генеральним управлінням охорони природи та національних парків, на території провінції Амасья виявлено 245 ендемічних видів, і 29 з них зустрічаються в районі гори Акдаг і озера Борабой. Не завдавайте шкоди рослинам, не збирайте квіти чи саджанці. У парку, як повідомляється, мешкають такі ссавці, як козулі, лисиці, вовки, дикі свині, білки, їжаки та борсуки, а також велика кількість місцевих і перелітних птахів. Для спостереження за птахами найкраще обирати ранкові та вечірні години, коли вони найбільш активні, і використовувати бінокль, щоб спостерігати за ними здалеку. Серед рептилій зустрічаються черепахи, ящірки та змії. Не контактуйте з дикою природою і дотримуйтесь безпечної відстані. У воді озера мешкають такі прісноводні риби, як короп і форель. На території парку можна влаштовувати пікніки, гуляти, фотогра

Озеро Борабой розташоване в межах району Ташова провінції Амасія, у гірській долині, що знаходиться у внутрішній частині Чорноморського регіону. Згідно з інформацією з порталу "Культурний портал", околиці озера були визначені як природний парк "Озеро Борабой" у 2013 році. Озеро розташоване на висоті 1050 метрів над рівнем моря і простягається з заходу на схід у долині. Хоча в багатьох джерелах його називають кратерним озером, насправді це природне водосховище, утворене замуленням невеликої річки обвалившимися гірськими породами. Управління культури та туризму провінції також представляє озеро таким чином. Згідно з даними, наданими "Культурним порталом", озеро має довжину близько 900 метрів, ширину 300 метрів і глибину 25 метрів. Колір води озера описується як смарагдово-зелений. Південний берег крутий і обривистий. Озеро живиться підземними водами, що витікають з дна, а також водами з річки. На північних схилах парку переважно ростуть дуби, сосни, ялівець та інші дерева. На південних схилах можна побачити сосни, ялівець та різноманітні чагарники. Згідно з офіційними описами, дуби, сосни, кедри та каштани є основними видами, що визначають характер лісу навколо озера. Той факт, що це природне водосховище, робить цю місцевість важливою для водного життя. Амасія є важливим регіоном з точки зору ендемічних рослин, і околиці Борабоя вважаються найважливішою зоною ендемічних рослин у провінції. Згідно з інформацією з "Культурного порталу", що походить з Джерел охорони природи та національних парків, на території провінції Амасія існує 245 ендемічних видів, і 29 з них зустрічаються в районі гори Акдаг та озера Борабой. Спостереження за рослинами та дикими тваринами є однією з основних видів діяльності в цьому районі. Для отримання детального списку видів та опису пішохідних маршрутів, ви можете ознайомитися з нашою статтею про цей парк. Для поїздки необхідно виїхати з центру провінції Амасія. Різні джерела вказують відстань до центру провінції як 62 та 63 кілометри, тобто відстань перевищує 60 кілометрів. Відстань до центру району Ташова коливається від 15 до 22 кілометри. Згідно з описом "Культурного порталу", необхідно повернути з дороги Амасія-Ерзінджан і дістатися до парку по асфальтованій дорозі. На тій же сторінці зазначено, що відстань від аеропорту Мерзіфон в Амасії до парку становить близько 91 кілометр. Можливо дістатися до Необхідно дбайливо ставитися до дерев, рослин і диких тварин, а також забирати з собою сміття – це основні правила етикету. Південний берег озера, що обривається, і навколишній ліс створюють чудові можливості для фотографування. У ранкові та вечірні години світло стає м'якшим. У зареєстрованому природному парку збереження природного ландшафту є пріоритетом. Відвідування може бути сплановане разом з музеєм і фортецею в центрі міста Амасія, але враховуйте, що дорога займає багато часу, тому варто вирушити рано вранці. Умови відвідування та послуги, що надаються, можуть змінюватися, тому перевіряйте актуальну інформацію на офіційному сайті місцевого управління культури та туризму.

Коментарі

0/1000

Завантаження...

Карта маршруту

Інформація про маршрут
МістоAmasya Merkez, Amasya
ТипКультурний
Зупинка4
Дата6 листопада 2026 р.
Radar TürkiyeАвторRadar TürkiyeПочати маршрут