
Від міського музею до медресе в Мардіні.
Увійдіть, щоб вподобати й оцінити
Оптимальний спосіб дослідити Мардін – це слідувати маршруту, який спочатку знайомить вас з містом, а потім показує його. Цей маршрут починається в музеї, розташованому на східному краю старого міста, потім піднімається до медресе, розташованого на вищому рівні, проходить вулицею 1, досліджуючи місцевий ринок, і завершується в другому музеї, де зібрані знахідки, отримані в результаті розкопок у місті. Усі чотири пункти розташовані в межах старого міста, і для відвідування жодного з них не потрібен транспорт; однак вулиці мають схили та сходи, тому рекомендується зручне взуття.
Перша зупинка – Музей міста Мардін імені Сакіпа Сабанджі. Ця будівля, зведена за часів правління султана Абдулхаміда II як казарма для кінної гвардії, об'єднує під одним дахом ремесла, повсякденне життя та пам'ять міста. Ми розмістили музей на першому місці, оскільки, побачивши там ремесла, такі як ювелірна справа, мідна робота та різьблення по каменю, ви зможете набагато краще зрозуміти деталі різьблення на дверях і вікнах на вулицях. Галерея мистецтв на нижньому поверсі також є чудовим місцем для невеликої перерви.
Друга зупинка – медресе Зінкіріє, або медресе султана Іси, збудоване в 1385 році. Ця будівля, зведена останнім султаном династії Артукідів, Меліком Неджмедіном Ісою, відрізняється своїми сегментованими куполами та великими порталами, які видно здалеку. Мета тут – не відвідати місце для молитви, а розглянути зірковий купол, мукарнасний купол, два внутрішні двори та ряд невеликих кімнат на верхньому поверсі як приклад архітектури епохи Артукідів.
Третя зупинка – Старе місто Мардін. Місто було оголошено міським заповідником у 1979 році, а в 2000 році воно було включено до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Тут ви прогуляєтеся вулицею 1 та прилеглими ринковими вулицями, розглядаючи мінарети, портали та тераси, що відкривають вид на рівнину. Ця частина маршруту є найбільш вільною; прогуляйтеся, не поспішаючи.
Остання зупинка – Музей Мардіна. Ця будівля, зведена в 1895 році як будівля патріархату, сьогодні функціонує як будинок у Мардіні з терасами та трьома поверхами, з видом на рівнину. Тут експонуються артефакти, знайдені під час розкопок у регіоні, мозаїки епох Римської та Аккоюнлу, а також постійна колекція скарбів. Починаючи маршрут з ремесел міста та закінчу Джерела:
- Культурний портал, Медресе Зінчіріє (Іса Бей), https://www.kulturportali.gov.tr/turkiye/mardin/gezilecekyer/zinciriye-sa-bey-medresesi
- Культурний портал, Музей міста Мардін імені Сабанджі, https://www.kulturportali.gov.tr/turkiye/mardin/gezilecekyer/sabanci-mardin-kent-muzesi
- Управління культури та туризму провінції Мардін, Музей імені Сакіпа Сабанджі, https://mardin.ktb.gov.tr/TR-312380/sakip-sabanci-muzesi.html
- Управління культури та туризму провінції Мардін, Музей Мардіна, https://mardin.ktb.gov.tr/TR-311805/mardin-muzesi.html
- Управління культури та туризму провінції Мардін, Мечеті, медресе та комплекси, https://mardin.ktb.gov.tr/TR-56509/camii---medrese-ve-kulliyeler.html
- DergiPark, Процес включення Мардіна до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, https://dergipark.org.tr/en/download/article-file/1892438
Зупинки маршруту

Музей міста Мардін імені Сакіпа Сабанджі.
Ми починаємо нашу екскурсію з цього музею, розташованого на східному кінці старого міста, оскільки знайомство з ремеслами Мардіна є важливим етапом, перш ніж ви зможете оцінити його архітектуру та вулиці. До музею можна дістатися вулицею 1. Згідно з описом на порталі "Культурний портал", будівля розташована за 200 метрів на схід від медресе "Шехідіє", поруч зі старою будівлею адміністрації. Перед тим, як увійти, приділіть кілька хвилин, щоб оглянути фасад. Будівля була зведена у період правління Абдулхаміда II, наприкінці 19 століття, як казарма для кінної гвардії. У джерелах згадуються різні імена архітектора: провінційна адміністрація називає Саркіса Еліаса Лоле, а "Культурний портал" згадує Лоле або Джебраїла Хекімьяна. Точна дата будівництва залишається предметом дискусій, оскільки напис не зберігся. Тому, щоб краще зрозуміти будівлю, варто зосередитися на її історії використання, а не на даті побудови. Після використання як казарма, будівля протягом тривалого часу слугувала військкоматом і податковою службою, і таке використання тривало до 2003 року. Фонд Сабанджі розпочав реставрацію в 2007 році, і музей був відкритий для відвідувачів наприкінці 2000-х років. Найбільше уваги на фасаді привертає вхідні двері, розташовані в центрі північного фасаду. Ці двері, єдиний декоративний елемент будівлі, виділяються на тлі простих стін завдяки своїй арковатій формі та неглибокій прямокутній ніші. Товста окантовка, що оточує двері, та рельєфні декоративні елементи над дверима дозволяють розгледіти деталі, якщо подивитися на фасад збоку. Усередині, на першому поверсі розташовувалася частина казарми, а на другому – адміністративні приміщення та спальні. Сьогодні на першому поверсі знаходиться мистецька галерея імені Ділек Сабанджі, а на другому – музейна експозиція. Почніть з відвідування верхнього поверху, де розташовані експозиції, присвячені ремеслам. Тут можна побачити вироби ювелірів, мідних майстрів, ткачів, миловарів та різьбярів. Експозиція доповнена візуальними та аудіоматеріалами; не пропустіть екрани та інтерактивні інсталяції. На цьому ж поверсі представлені надгробні камені різних громад, які жили в місті, а також місцеві костюми. Тут також можна знайти приклади книг, опублікованих про Мардін, що може стати чудовим початком для подальшого вивчення історії міста. Рекомендується наступний розподіл часу: близько 15 хвилин на верхній поверх, 10 хвилин на галерею на

Медиресе Зінкіріє (Султан Іса).
Це найвища точка маршруту. Згідно з описом на порталі "Культура", медресе розташоване на сходах, що ведуть вгору від 1-ї вулиці до ринку ювелірів. Сходи круті та часті, тому піднімайтеся обережно, роблячи паузи, щоб перепочити на поворотах. Згідно з даними місцевого управління освіти, медресе розташоване на півночі району Медресе. Цю будівлю було збудовано в 1385 році останнім султаном династії Артукидів, Меліком Неджмедіном Ісою. У народі воно відоме як медресе Зінчіріє та медресе Султана Іси; не плутайте його з будівлею того ж імені в Аксараї. Куполоподібні конструкції на східному та західному кінцях, як зазначають джерела, привертають увагу навіть здалеку. Зупиніться перед високим монументальним порталом, що звернений на схід, і розгляньте різьблення на вході. Щоб сфотографувати деталі головного входу, потрібно наблизитися, а щоб зняти куполи, потрібно трохи віддалитися. Увійшовши через портал, ви потрапите в приміщення, покритого зірковим склепінням. На заході цього приміщення розташований коридор, що виходить на подвір'я. У центрі приміщення, розташованого на півдні коридору, знаходиться купол з мукарнасними перемичками. Навколо ніші (міхрабу) виконано інкрустацію, а мінбар (кафедра для проповіді) виготовлений з обробленого каменю; розгляньте їх лише як елементи кам'яної обробки та декору. Будівля має прямокутну форму, займає велику площу, має два поверхи та два внутрішні дворики. Приміщення за межами внутрішніх двориків добре розплановані, тому, щоб зрозуміти планування, зупиніться у внутрішньому дворику та порахуйте поверхи. Верхній поверх складається переважно з невеликих кімнат; колись це були кімнати студентів, які навчалися в медресе. Розглядаючи розташування кімнат, ви можете уявити собі повсякденний розпорядок навчального закладу. Згідно з даними місцевого управління освіти, медресе було розташоване на висоті, оскільки використовувалося як обсерваторія; ця інформація є єдиним джерелом, тому сприймайте її як інформацію, отриману з одного джерела. У порталі "Культура" та в місцевому управлінні освіти зазначено, що Мелік Іса, який воював з Тимуром та його армією, деякий час був ув'язнений у цьому медресе; однак, на іншій сторінці управління освіти вказано інше місце, тому цю інформацію слід сприймати як легенду. У минулому будівля використовувалася як музей, а експонати були переміщені до Музею Мардін, який є останньою точкою маршруту, у 2000 році. Інформацію про години роботи та умови відвідування можна
Старе місто Мардін.
~1 год 30 хв тутЦя зупинка – це не конкретна будівля, а сама стара частина міста. Ви проведете тут 90 хвилин, гуляючи вулицею 1-ci Caddesi та прилеглими вуличками. Місто було оголошено міською зоною охорони в 1979 році, а в 2000 році воно було включено до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під назвою "Культурний ландшафт Мардіна". Місто розташоване на схилі, що виходить до Месопотамської рівнини, і це відчувається на кожному кроці вашої прогулянки. Після виходу з зупинки "Zinciriye", поверніть на захід по вулиці 1-ci Caddesi. Звертайте увагу на провулки праворуч і ліворуч, які відкривають вид на рівнину; звідси ви побачите, як будинки поступово знижуються терасами. Приблизно за 200 метрів на захід від Музею міста знаходиться медресе "Şehidiye". Згідно з даними місцевого управління культури, ця будівля була зведена в першій половині 13-го століття, а мінарет, який ми бачимо зараз, був доданий у 1916 році. Уважно огляньте будівлю: зверніть увагу на сполучення кам'яних блоків, гострі арки та дверні рами. У межах ринку, між мечеттю "Ulu Cami" та медресе "Şehidiye", знаходиться мечеть "Reyhaniye". Ця будівля згадується у документах вакуфів, датованих 1540 роком. Її мінарет має квадратну основу та восьмигранний корпус, а вершина увінчана загостреним конусом. Вигляд на мінарети змінюється в залежності від кута, під яким ви їх бачите з різних вулиць, тому не забувайте піднімати голову на перехрестях. Мінарет мечеті "Ulu Cami" був побудований у 1176 році за часів правління Артукідського правителя Кудбеддіна Ілгазі; купол, що спирається на шість опор, домінує над будівлею. Управління культури описує головні ворота комплексу "Latifiye" як найкраще збережені ворота в Мардіні; з напису на головних воротах можна дізнатися, що вони були збудовані в 1371 році. Під час відвідування цих будівель, просто насолоджуйтеся архітектурою та дотримуйтеся правил відвідування. Спостерігаючи за різьбленими орнаментами на дверних і віконних рамах, ви ніби переносите виставку різьблення по каменю, яку ви бачили в Музеї міста, на вулиці. Вранці сонячне світло падає на стіни під кутом, і текстура каменю найкраще видно саме в цей час. Щоб уникнути скупчення людей у вузьких проходах, зупиняйтеся на проміжках між вулицями, щоб зробити фотографії, і завжди залишайте простір для проходу. На сходах і

Музей Мардін.
Останньою зупинкою є Музей Мардіна, який одночасно розповідає про археологію міста та архітектуру традиційних мардінських будинків. Згідно з даними обласного управління, музей розташований у будівлі, збудованій у 1895 році патріархом Ігнатієм Бехнамом Банні як сирійська католицька патріархія. Міністерство культури придбало будівлю у Сирійського католицького фонду та націоналізувало її, а у 2000 році музей був відкритий після перевезення експонатів з медресе Зінчіріє. Розгляньте будівлю як цілісний архітектурний об'єкт: через нахил ділянки та її глибину, будівля має три поверхи, розташовані терасами. Її форма, що нагадує літеру "U" і спрямована на південь, тобто на рівнину, є характерною рисою традиційних мардінських будинків. Зверніть увагу на цей напрямок, коли знаходитесь біля входу або у внутрішньому дворі. На першому поверсі знаходиться навчальний зал музею "Археопарк", де відвідувачі можуть брати участь у майстер-класах з карбування монет, виготовлення тканини з натуральними барвниками, ебру (техніка малюнку на воді) та кераміки. Програма майстер-класів може змінюватися, тому для отримання актуальної інформації зверніться до адміністрації музею або перегляньте сторінку обласного управління культури та туризму. У внутрішньому дворі, розташованому на півдні будівлі, знаходиться амфітеатр на 500 місць, що належить "Археопарку", де проводяться освітні програми для дітей та заходи для широкої публіки. Підніміться на другий поверх, де знаходиться зал, в якому експонуються знахідки, отримані в результаті археологічних розкопок у регіоні. У залі можна оглянути відкриту експозицію, що включає мозаїки та кам'яні вироби епох Риму та Аккоюнлу. Уважно розгляньте колірну гаму та візерунки мозаїк, оскільки деталі можуть бути не помітні здалеку. На другому поверсі розташовано чотири закритих зали, присвячені таким темам, як харчування, торгівля, виробництво, монети, влада, війна та соціальне життя. Однією з найцікавіших експозицій у залі, присвяченій торгівлі, є скарб "Сюрелі". Цей скарб був знайдений під час рятувальних розкопок у селі Сюрелі, поблизу Кізлтепе. У скарбі знаходяться золоті та срібні вироби, датовані періодом з 9-го по 14-те століття. Вони належать до багатьох цивілізацій, таких як Аббасиди, Ільханіди, Айюбіди, Візантія, Зенгіди та Артукиди. Розглядаючи монети, що належать до різних династій, можна уявити, як торгові шляхи
Коментарі
Завантаження...
